Функціональні та ергономічні властивості товарів

     Від довжини волосяного покриву істотно  залежать теплозахисні властивості та зносостійкість хутряного напівфабрикату. Проте повної відповідності між висотою волосяного покриву й довжиною волосяних стрижнів немає. Це пояснюється тим, що висота волосяного покриву, крім довжини, визначається також звивистістю, кутом нахилу і густотою основних типів волосяних стрижнів. Висота волосяного покриву одного й того самого виду тварин зазвичай менша від його довжини. Що більша довжина волосся й вищий шар волосяного покриву, то вищі теплозахисні властивості напівфабрикатів.

     Густота волосяного покриву  визначається кількістю волосяних стрижнів різних категорій на одиниці площі шкурки. Кожен вид хутряного напівфабрикату має певну густоту волосяного покриву, яка може змінюватися залежно від породи, статі, віку, сорту та інших чинників.

     Густоту волосяного покриву визначають підрахунком кількості волосин на одиниці площі шкурки або волосяних сумок на мікрозрізах, а також за допомогою радіометричних густомірів. Чим більша густота волосяного покриву, тим більші теплозахисні властивості хутряного напівфабрикату. Крім того, густота волосяного покриву впливає на масу й довговічність шкурки, а також формує естетичні властивості напівфабрикату.

     За  густотою волосяного покриву хутряні  напівфабрикати поділяють на:

• особливо густоволосі — понад 20 тис. волосин (видра, бобер,           песець, заєць-біляк);
• густоволосі — від 12 до 20тис. (соболь, заєць-русак, кролик, ондатра);
• середньогустоволосі — від 6 до 12тис. (лисиця, вовк, куниця, білка);

• рідковолосі — від 2 до 6 тис. (борсук, байбак, каракуль, овчина);

• особливо рідковолосі — до 2 тис. (ховрах, хом'як, ведмідь).

     Щільність волосяного покриву  характеризується площею поперечного перерізу волосини, який припадає на одиницю площі шкурки, і прямо пропорційно залежить від густоти волосся й діаметра волосин. Від щільності волосяного покриву, його густоти й висоти залежать вітро- та водостійкість хутряного напівфабрикату.

     Міцність  волосяного покриву — одна із найважливіших властивостей волосяного покриву, що визначає зносостійкість хутра і залежить від товщини волосини та її мікробудови (товщини кіркового й серцевинного шарів) [16].

     Міцність  волосся визначають розтягуванням  і багаторазовим вичинюванням шкури. При розтягуванні вона виражається величиною розривного навантаження, яке характеризує абсолютну міцність, та величиною розривного напруження, що характеризує зусилля при розриванні, яке припадає на одиницю площі поперечного перерізу волосини. Міцність волосся за багаторазового згинання характеризується кількістю згинів до повного руйнування волосяного стрижня і визначається ступенем деформації зовнішнього шару волосини. Чим менша деформація зовнішнього шару волосяного стрижня, тим більша його довговічність.

     Міцність  зв'язку волосся зі шкірною тканиною у різних видів напівфабрикатів неоднакова і визначається глибиною залягання волосяних сумок у шкірній тканині та щільністю дерми. Вона може змінюватися за життя тварини залежно від пори року, а також у процесі первинного оброблення, консервування, вичинювання та зберігання шкурок. Дублення й фарбування зміцнюють зв'язок волосся зі шкірною тканиною. Міцність цього зв'язку характеризується зусиллям, яке потрібне для відривання пучка волосся від шкірної тканини площею 1мм².

     Пружність волосяного покриву  — це показник його здатності відновлювати початковий вигляд і стан після усунення деформації та навантаження. Пружність визначають за величиною залишкової деформації волосяного покриву після стискання. Цей показник залежить від мікробудови, товщини, ступеня зрілості та категорії волосся, а також від густоти волосяного покриву. Чим вища пружність волосяного покриву, тим вища фізична довговічність і збереженість хутряних напівфабрикатів.

     Зносостійкість  шкурок – це сумарний показник зносостійкості волосяного покриву і шкіряної тканини. Визначається міцністю зв’язку волосся із шкірною тканиною, міцність шкіряної тканини, стійкістю волосяного покриву до дії ультрафіолетового випромінювання, світлостійкістю, міцністю і пружністю волосяного стрижня, стійкістю до стирання й багаторазового згинання, стійкістю фарбування до сухого й мокрого тертя.

     Зносостійкість  шкурок значною мірою залежить від оброблення. Так, унаслідок фарбування цей показник помітно знижується. Фарбовані хутра зношуються на 10 – 20%  інтенсивніше, ніж фарбовані.

     Завдяки меншому звалюванню стрижене хутро  на 20 – 40% більш зносостійке, ніж  стрижене[16] .

     Таблиця 4.1. Зносостійкість деяких видів шкурок

     Отже, основним показником функціональних властивостей хутряних виробів є використання їх за призначенням як об’єкта споживання. Цей показник включає зносостійкість, вітро-, водо- і теплозахисні властивості, які характеризуються товщиною, щільністю, вологістю шкірної тканини, а також щільністю, густотою, висотою волосяного покриву. Ергономічні властивості хутряних виробів визначаються гігієнічними, фізіологічними і психофізіологічними показниками, які характеризуються доброю повітро-  і паро проникністю, масою виробу і товщиною шкіряної тканини хутряного напівфабрикату, висотою і густотою волосяного покриву, шовковистістю, м’якістю, пухнастістю й теплотою хутра. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

     Людина  сьогодні живе в світі товарів, які  щоденно вробляються мільйонами найменувань, продаються, купуються і споживаються. Тобто товар має споживну вартість, яка акумулює в собі споживні властивості продукції, які пов’язані із її здатністю задовольняти потреби людини. Властивості товарів, що задовольняють ті чи інші потреби людини, завжди якісно визначені і виступають, насамперед, як функціональні. Крім того, споживні властивості характеризують соціальну значимість, практичну корисність, зручність користування, естетичну досконалість, економічну ефективність і нешкідливість товару.

     Після дослідження теми, яка висвітлена в моїй курсовій роботі, можна  зробити  наступні висновки:

1. функціональна властивість товару — це споживна властивість, що обумовлює використання товару за його призначенням. Функціональні властивості визначають відповідність товару цільовому призначенню і його здатність задовольняти потреби чи бути засобом для їх задоволення. При визначенні функціональних властивостей товарів необхідно встановити умови його використання за призначенням, що забезпечить найповніше задоволення потреб. Функціональні властивості окремих груп товарів обумовлюються задоволенням лише соціальних потреб. Кожна функціональна властивість характеризується відповідними показниками.
2. ергономічна властивість товару — це споживна властивість, що характеризує зручність і комфорт споживання чи експлуатації товару на всіх етапах функціонального процесу в системі «людина – товар – середовище». Ергономічні властивості задовольняють фізіологічні та/або психологічні потреби відповідно до певних характеристик споживача. Залежно від цих характеристик формуються показники ергономічних властивостей.
3. в процесі використання скляних виробів завдяки споживним властивостям задовольняються певні потреби людини. Корисність виробів із скла для споживача визначається насамперед комплексом його функціональних, ергономічних, естетичних властивостей та надійністю. Аналізуючи функціональні властивості скляного посуду, необхідно зазначити, що кожний виріб виконує дві основні функції: вміщує і зберігає їжу, напої. Якщо використання першої функції залежить в основному від властивостей скла, то другої — від конструкції виробу. Природа скла забезпечує скляному посудові здатність зберігати властивості їжі та напоїв, що в ньому знаходяться. Ергономічні властивості скляних виробів характеризуються зручністю в користуванні, комфортністю та їх гігієнічними властивостями.
4. основним показником функціональних властивостей хутряних виробів є використання їх за призначенням як об’єкта споживання. Цей показник включає зносостійкість, вітро-, водо- і теплозахисні властивості, які характеризуються товщиною, щільністю, вологістю шкірної тканини, а також щільністю, густотою, висотою волосяного покриву. Ергономічні властивості хутряних виробів визначаються гігієнічними, фізіологічними і психофізіологічними показниками, які характеризуються доброю повітро-  і паро проникністю, масою виробу і товщиною шкіряної тканини хутряного напівфабрикату, висотою і густотою волосяного покриву, шовковистістю, м’якістю, пухнастістю й теплотою хутра.

 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

     1. Алексеев Н.С., Ганцов Ш.К., Кутянин Г.И. Теоретические основы товароведения. — М.: Экономика, 1998. — С.101.

     2. Болотников А.А. Товарове денне: курс лекций. — К.: МАУП, 2002.

— С.45-69.

3. Власова А.В. Основи товарознавства непродовольчих товарів. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — С.100-105.
4. Войнаш В.І., Байдакова Л.І., Дудла І,О., Козьмич Д.І., Павловський Н.В., Приходько М.В.   Товарознавство  непродовольчих  товарів. — К.:Укоопосвіта, 2004. — С.50-52.
5. Войнаш В.І., Глушкова Т.Г., Зельніченко О.І. Непродовольчі товари. Підручник. — К.: Книга, 2005. — С.44-46.
6. Ємченко І.В., Батуніна А.П. Експертиза товарів. Навчальний посібник. —К.:ЦУЛ, 2003.—С.10-11,34-44.
7. Жук Ю.Т., Жук В.А., Кисляк Н.К., Кушнір М.К., Орлова Н.Я., Салашинський  М.А.   Теоретичні  основи  товарознавства.  — К.:   НМЦ "Укоопосвіта", 2000.— С. 202-225.
8. Колесник А.А., Єлизарова Л.Г. Теоретические основы товароведения продовольственных товаров. — М.: Зкономика, 1990. — С.103.
9. Круглова Н.Ю. Система качества продукции. Справочное пособие. — М.: Легпромбытиздат, 1991. — С.98.

     10. Михайлов В.І., Глушкова Т.Г., Зельніченко О.І. Непродовольчі товари. Підручник. — К.: Книга, 2005. — С.32.

     11. П.Міцик    В.Ю.,    Пересічна    С.М. Шляхи   підвищення якості  та вдосконалення асортименту товарів в умовах переходу до ринку: Зб. наук, пр. — К.: КДТЕУ, 1996. — С.37-41.

12. Пономарьов П.Х., Сирохман І.В. Безпека харчових продуктів та 
    продовольчої сировини. — К.: Лібра, 1999. — С.25.
13. Сирохман І.В., Задорожний І.М., Пономарьов П.Х. Товарознавство продовольчих товарів. Підручник. — К.: Лібра, 2000. — 
    С.260-268.

     14. Титаренко Л.Д. Теоретичні основи товарознавства. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — С.2-10.

     15. Шаповал М.І. Основи стандартизації, управління якістю і сертифікації. — К.: Видавництво Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 2000. — С.10-16.

     16. Байдакова Л.І. Товарознавство. Непродовольчі  товари: взуттєві і хутряні вироби: Підручник. – К.: Вища шк.., 2007. – С.133-142.

     17. Байдакова Л.І. Товарознавство. Навчальний  посібник для студентів спеціальності  «Товарознавство та експертиза в митній справі денної та заочної форми навчання. – Луцьк: ЛНТУ, 2005 – С.51-69.

      18. ДСТУ 10-93. Державний стандарт України. Державна система 
стандартизації України. Основні положення.

19. ДСТУ 2925-94. Якість продукції. Оцінювання якості. Терміни і 
    визначення.
20. ДСТУ 3290-95. Виробництво скла. Види скла. Терміни та визначення.
21. ДСТУ 3165-95. Виробництво скла. Сировина. Терміни та визначення.
22. Інтернет.

 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДОДАТКИ