Експертиза трикотажного одягу

 

План

     Вступ………………………………………………………………………….3

1. Огляд ринку трикотажного одягу в Україні…………………………….4
1. Особливості виробництва трикотажного одягу………………….4
2. Сучасний стан виробництва та споживання трикотажного одягу в Україні………………………………………………………………10
3. Перспективи розвитку асортименту трикотажного одягу………15
2. Товарознавча оцінка асортименту трикотажного одягу……………….24
1. Класифікація трикотажного одягу………………………………..24
2. Аналіз асортименту трикотажного одягу на прикладі Дому Моди «РІТО»………………………………………………………………28
3. Товарознавча експертиза трикотажного одягу………………………….34
1. Особливості проведення експертизи якості трикотажного одягу………………………………………………………………...34
2. Аналіз результатів експертизи якості трикотажного одягу…..…41

    Висновки………………………………………………………………………48

    Список  використаних джерел………………………………………………..50

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  даної теми пов’язана з тим, що трикотажний одяг є "одягом століття" завдяки еластичності, розтяжності, м'якості, пружності, високим естетичним властивостям.

Трикотажна  промисловість є однією з найбільш розвинених галузей легкої промисловості. Вона відрізняється від інших галузей легкої індустрії найбільш високими темпами зростання виробництва.

Об’єктом курсової роботи виступає трикотажний одяг, що представлений на вітчизняному ринку.

Предмет дослідження  – товарознавча експертиза трикотажного одягу.

Ціль даної  роботи – детальне вивчення теми «Трикотажні  вироби», а також визначення основних етапів проведення експертизи трикотажного одягу.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні задачі:

• ознайомитись з матеріалами літературних джерел, періодичної печаті, статистичних даних з теми курсової роботи;
• розглянути особливості виробництва трикотажного одягу;
• проаналізувати сучасний виробництва та споживання трикотажного одягу в Україні;
• охарактеризувати шляхи удосконалення асортименту трикотажного одягу;
• розробити сучасну класифікацію трикотажних виробів;
• зробити аналіз асортименту трикотажного одягу на прикладі окремого підприємства;
• ознайомитись з особливостями проведення експертизи трикотажного одягу.

Курсова робота складається із введення, трьох розділів, висновків та рекомендацій, списку використаних джерел та додатків. Об’єм  роботи складає 33 сторінки та містить 2 діаграми та 3 рисунка.

 

1. ОГЛЯД РИНКУ ТРИКОТАЖНОГО ОДЯГУ В УКРАЇНІ

1.1. Особливості  виробництва трикотажного одягу

Трикотажем  називають  текстильний виріб, який виготовляється в’язанням ниток  та пряжі. В цьому  його принципіальна  відмінність  від тканини, яка  також являється  текстильним  матеріалом. При порівнянні будови ткацького та в’язаного матеріалу  можна встановити, що трикотажне переплетення суттєво відрізняються від ткацького. У тканини є дві системи  ниток – основа та уток, які являються  відповідно поздовжніми та поперечними  і переплітаються у визначеному  порядку. Трикотаж утворюється в  результаті механічного перетворення неперервної нитки в петлі, які  переплітаються в визначеному порядку. Отже, відмінність тканини від  трикотажу полягає в тому, що тканина  – це переплетення ниток, а трикотаж – це переплетення петель [1].

Асортимент і якість трикотажного одягу значною мірою формуються в процесі промислового виробництва. Промислові підприємства випускають одяг на типові (стандартні) фігури, що найчастіше зустрічаються серед населення  та найбільш точно відображують форму й розміри людського тіла.

Основними розмірними ознаками типової  фігури для виробництва трикотажного одягу є розмір, зріст і повнота.

Розмір – один з компонентів  розмірно-зростово-повнотного стандарту, який характеризує фігуру та одяг за обхватом грудей у сантиметрах.

Зріст – довжина тіла людини в  сантиметрах від верхівкової  частини голови до підлоги (без головного  убору та взуття).

Повнота характеризується обхватом талії  в чоловіків і дітей та обхватом стегон, з урахуванням виступання живота, у жінок.

Промислове виробництво трикотажного одягу складається з проектування (моделювання й конструювання) та виготовлення (тиражування).

Моделювання – процес розробки первинного зразка (моделі) одягу, за яким виготовляють вироби в масовому або серійному виробництві.

Основою моделі є її форма, яка залежить від форми та розмірів тіла людини, її статі й віку, призначення виробу, напрямку моди (мода – тимчасове  панування в конкретному суспільному  середовищі тих або інших смаків у оформленні одягу). Зовнішній площинний обрис форми утворює силует, що характеризує ступінь прилягання одягу до фігури за лінією талії (прилягаючий, напівприлягаючий, прямий і трапецієвидний), висоту й ширину плечей, розташування лінії низу виробу та рукавів.

Одна й та сама форма одягу може бути отримана різними покроями виробу в цілому та окремих його деталей. Так, спинки й пілочки за кроєм бувають цільними, відрізними в талії, з кокетками; рукави – вшивні, реглан, напівреглан, цільнокроєні з пілочкою і спинкою та комбіновані; коміри – відкладні, стоячі, шаллю, апаш  тощо; спідниці – прямі, розширені донизу, завужені донизу.

Для поєднання в єдине ціле деталей  і частин виробу та надання йому композиційної цілісності використовують різноманітні засоби: колір, колорит, пропорції, подобу, контраст, нюанс, ритм, симетрію, асиметрію.

Форму одягу характеризує її стильове рішення. Розрізняють одяг стилів –  класичного (строгого), спортивного  та “фентезі”.

Одяг   класичного стилю   має  чіткі лінії, що підкреслюють фігуру людини, та мінімальну кількість деталей. Це одяг ділового призначення.

Одяг   спортивного стилю   відзначається вільним кроєм, наявністю  кишень, поясів, хлястиків, погонів. Такий  одяг дуже зручний в експлуатації.

Одяг   стилю «фентезі»   має складний крій, декоративні лінії, різноманітні оздоблення [1].

Під час моделювання одягу слід враховувати, що споживачі України  по-різному ставляться до моди та стилю  в одязі. Залежно від реакції  на модні вироби встановлено три  типи споживачів – “авангардисти”, “помірні” та “байдужі”.

“Авангардисти”, купуючи одяг, неодмінно дотримуються моди, проводять ретельний відбір з усіх модних новинок, які з’явилися на ринку, купують ультрамодні вироби. Такі споживачі складають невелику частку (біля 3%).

“Помірні” стримано реагують на зміну  моди в одязі, купують як модні, так і вироби, що не відповідають останнім напрямам моди. Головне для них – дотримуватися власного стилю в одязі та зовнішньому вигляді. Цей тип найчисленніший (67% жінок, 51% чоловіків).

Для “байдужих” фактор моди не має  значення. Важливо, щоб одяг був недорогим, практичним, добре пошитим. “Байдужих” споживачів серед чоловіків  -  46%, жінок - 30%.

Споживачі “помірні” та “байдужі”  різних вікових груп віддають перевагу класичному стилю, “авангардисти” –  екстравагантному (дуже своєрідному) та спортивному.

Конструювання одягу – розробка креслень деталей виробу відповідно до взірця моделі та виготовлення лекал (викрійок) [2].

При конструюванні необхідно об’ємну  форму одягу розгорнути на площині, забезпечити раціональне взаємне  розташування окремих деталей і частин у загальній структурі, вибрати способи з’єднання їх одне з одним, правильно підібрати матеріали.

Конструювання впливає на якість і  конкурентоспроможність одягу. Так, можуть виникнути дефекти, які мають  вплив на зовнішній вигляд виробу, якість його посадки на фігурі, та неприпустимі в якісних товарах (поперечні, подовжні складки, зморшки, відхилення рукавів вперед або назад, надмірний захід пілочок одна на одну чи їх розходження тощо).

Для розробки асортименту моделей  одягу зараз досить широко використовуються можливості автоматизованого проектування. Великої допомоги надає модельєрам комп’ютерна графіка. На дисплеї комп’ютера можна не лише створити малюнок моделі, а і коригувати його, добираючи та змінюючи вигляд, колір, структуру матеріалів для цілого виробу чи окремих його деталей, здійснювати накладення одного кольору на інший, змінювати розміри виробу за рахунок його частин і деталей, добирати до виробів різні види оздоблень. Крім того, створювану модель виробу можна розглядати під різними кутами зору одночасно, повертати, одягати на манекен.

Покращенню якості виробів на етапі  проектування одягу сприяє також  розроблений у швейній промисловості  метод конструкторської підготовки виробництва для автоматизованого проектування одягу (САПР) на основі Єдиної методики конструювання одягу (ЄМКО). Він забезпечує в діалоговому чи автоматичному режимах розробку ескізу моделі, введення й кодування лекал, перевірку та коригування графічної інформації про лекала, градацію лекал на всі розміри й зрости [2].

Розкрійний процес виробництва  одягу включає прийняття матеріалів за кількістю та якістю; конфекціонування (підбирання для кожної моделі всіх матеріалів за артикулами, кольорами, малюнками); підсортування матеріалів у настили; розрахунок шматків матеріалів з урахуванням норм витрат на вироби певних видів і розмірних характеристик; підготовку полотна матеріалу, на якому крейдою окреслені контури лекал у розкладці; розрізання настилу електричними розкрійними машинами, променем лазеру чи плазмовою дугою; комплектування розкроєних деталей для виробів однієї моделі, розміру, довжини.

В процесі виготовлення одягу з’єднують деталі й вузли, проводять волого-теплову обробку (ВТО) та заключно-оздоблювальні операції.

ВТО проводять при одночасній дії  на виріб тепла, вологи, тиску прасувальної поверхні, внаслідок чого створюється необхідна форма одягу, оброблюються шви, підгинаються краї, ліквідуються замини.

Заключно-оздоблювальні операції здійснюють для остаточного оформлення виробу й надання йому товарного  вигляду. До цих операцій належать виготовлення петель, закріпок, пришивання фурнітури, чистка, остаточна ВТО виробу.

Технологічне  обладнання для вітчизняних швейних  підприємств переважно імпортується, оскільки в Україні виготовляється лише 2% необхідного  для легкої промисловості. Більшість підприємств  для модернізації виробництва використовує обладнання відомих іноземних фірм (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

 Характеристика  обладнання для швейного виробництва деяких зарубіжних фірм

Фірма-виробник	Характеристика  обладнання
1	2
Setec Maschinenban GmbH (Німеччина)	Нове покоління  цифрових настильних автоматів, які  відрізняються компактною конструкцією, новим настильним пристроєм і  монітором управління, мають різні  пристосування для автоматизованої  подачі матеріалу, швидко розмотують рулони, переміщують настильний пристрій по висоті та автоматично змінюють рулони
Lektra Systems (Франція)	Нове покоління настильних машин, керованих мікропроцесором, які забезпечують настилання всіх видів матеріалів без натяжіння; лазерні ножі для розкрою матеріалів, керовані за допомогою радіохвиль; розкрійні системи, які значно спрощують розпізнавання пороків матеріалів
Eastmann Corp (США)	Розкрійне устаткування, яке має головку для різних інструментів і лазеру та відрізняється від інших систем підвищенною швидкістю розкрою та більшою потужністю
Bierrebi (Італія)	Розкрійне устаткування, яке забезпечує автоматичне виконання всіх етапів розкрою з використанням робота, більш продуктивне, заощаджує матеріали, враховує структуру та рисунок матеріалу
Durkoop Adler (Німеччина)	Швейні машини і швейні автомати; модульні системи  для гнучкого використання в швейному обладнанні для прокладання коротких і довгих швів, виготовлення прорізних  кишень, автоматизованого притачання комірів
Продовження табл. 1.1
1	2
Pfaff (Німеччина)	Комп'ютеризовані  швейні машини, які виконують понад 400 швейних програм; нове обладнання для отримання однониткового  стібка для швидкого та надійного  пришивання гудзиків; автомати для  виготовлення виточок і складок, петель на сорочках і блузках; найшвидкісні вишивальні машини; прасувальні установки
Brother (Англія)	Комп'ютеризовані  швейні машини, які мають універсальну програму вишивання, електронний регулятор  швидкості шиття; петельні автомати; машини  для обробки шлиць, керування якими відбувається за допомогою фотоелементів незалежно від розмірів виробу; оверлоки
Singer (Німеччина)	Широкий асортимент швейних  машин,  прасувальних пресів; столи  для прасування, які мають пристосування  для відсмоктування збиткової пари
Juki (Японія)	Високопродуктивні швейні машини; автомати для виготовлення прорізних кишень; автомати для пришивання гудзиків та іншої фурнітури
Bernina (Швейцарія)	Компьютерізовані  швейні машини; оверлоки; гладильні  установки з плавним регулюванням пари та тефлоновою підошвою праски
Naomoto (Японія)	Електропарові праски із зносостійким тефлоново-силіконовим  покриттям і умонтованою системою відведення конденсованої пари; електричні парогенератори; прасувальні столи  з різною конфігурацією додаткових подушок для ВТО
Продовження табл. 1.1
1	2
Gygli (Швейцарія)	Обладнання  для дублювання різноманітних деталей; столи для упакування сорочок
ZSK (Німеччина)	Універсальні  високопродуктивні вишивальні машини з автоматичною заміною кольорів, багатокольорового вишивання, обметування петель, вишивання з прокладанням шнура та стрічки