Експертиза та товарознавча характеристика жувальних гумок

       Вирішальним фактором при виборі жувальної гумки (65,7% від загального числа споживачів) є освіження подиху, що багато в  чому визначає смакові переваги: більшою  популярністю користується м'ятний смак - 60% споживачів, на частку ментолової жувальної гумки доводиться близько 30%, фруктової - 13%.

       Споживчі  переваги залежать і від віку: для  дітей важливо, чи можна надувати бульбашки, для покупців у віці 20-24 років - як довго зберігається смак, для людей старшого віку - корисність для зубів. Частка останніх становить 35,6%, при цьому тільки для 14,4% покупців важлива така характеристика, як наявність цукру (за даними дослідження « Комкон-Медиа» за друге півріччя 2008 року).

       Основні продажі жувальної гумки у вартісному вираженні доводяться на продуктові магазини (47%), кіоски (33%) і супермаркети (10%) і 10% доводиться на бари, ресторани, літні кафе.

       На  сучасному українському ринку жувальної гумки попит формує пропозиція. У покупця сформувалася стійка орієнтація на жувальну гумку з вираженим гігієнічним і медичним, насамперед стоматологічним, ефектом: захист від карієсу, відбілювання зубів, освіження подиху. Передбачається, що подібні установки будуть домінувати в найближчі роки.

       По  оцінках експертів, одними з основних тенденцій сучасного українського ринку жувальної гумки виступають:

       - збільшення обсягів споживання  у всіх сегментах ринку, особливо  в сегментах дитячій і лікувально-профілактичній  жувальній гумці;

       - подальше насичення ринку в  регіонах, де є вільні ніші;

       - розвиток виробництва жувальної  гумки усередині країни;

       - скорочення імпорту, збільшення  експорту;

       - збільшення частки реалізації  виробниками через власні регіональні  представництва;

       - зниження оптових націнок;

       - тверда цінова конкуренція.[9] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       2.Складові компоненти жувальних гумок та їх роль у якості продукту

       Основою для виготовлення жувальних гумок  служить природний каучук саподилового дерева, що розповсюджене в Північній  Америці на півострові Юкатан. Добутий каучук (чіклі) доставляється на цехи по виробничтву жувальних гумок і проходить подальшу технологічну обробку.         

         На фабриці блоки сирого чіклі розплавляють у казанах, що обігріваються паром. Розплав (рідкий, як кленовий сироп) спочатку фільтрують через сито, потім очищають у центрифузі, після чого пропускають через вакуум-фільтр. Фільтрований продукт зливають у чани, де його ретельно перемішують мішалками. Сюди ж додають цукровий пісок, патоку, умягчители й речовини, що надають аромат. Перемішаний як треба продукт прохолоджують холодним повітрям і ще раз перемішують у тістомішалці. Отримане тісто пропускають через вальці, з яких виходять пласти жувальної гумки; товщина їх залежить від виготовленого сорту. Самі тонкі - для липкої жувальної гумки, більше товсті - для карамельної, а із самих товстих пластів виходить гумка, з якої діти видувають бульбашки.

            У виробництві жувальної гумки  дозволено застосовувати й синтетична  сировина: бутадиенстирольный каучук, парафін (синтезований по методу  Фишера - Тропша з окису вуглецю й водню), нафтовий віск, полиэтилен. Ці матеріали звичайно використовують для готування липкої жувальної гумки.[1]

            Для додання гумці потрібних  властивостей у неї вводять  пластифікатори й умягчители. Лікарі  дозволяють застосовувати для цього натуральну й синтетичну каніфоль, віск із рисових отрубей, стеараты натрію й калію. Серед дозволених до вживання антиоксидантів - бутилгидроксианизол, пропилгаллат. У процесі утворення полімеру в реакційну суміш уводять сульфіт натрію. Кращий аромат гумці надає м'ята, а смак - патока й цукровий пісок. Офарблюють гумку порошком какао, куркумовим коренем і іншими харчовими барвниками.

       Також до сладу жувальних гумок вводять  різні харчові добавки для  надання готовій продукції смакових, гігієничних та лікувально – профілактичних властивостей.[2]

       Замінник  цукру Ксиліт (Е967) - зустрічається в невеликих кількостях у фруктах і рослинах. Ксиліт являє собою кристаллы білого кольору без запаху. За деяким даними може викликати рак сечового міхура.

       Ксиліт  харчової одержують зі стрижнів кукурудзяних качанів і листяної деревини. Застосовується він як замінник цукру для промислової  переробки в кондитерській, хлібобулочній  і харчовій промисловості, а також  для осіб, що страждають діабетом для  використання безпосередньо в їжу. Добова доза не повинна перевищувати 50р. Для інших категорій максимальна добова доза не повинна перевищувати 3г на кілограм тіла або не більше 0,125г на кілограм маси тіла в плині 1 години. Ксиліт добре розчинний у воді (25г повністю розчиняються в 50г води), але при зберіганні не допускається навіть короткочасний контакт із водою. Ксиліт може бути використаний у комбінації з іншими цукрозамынниками.

       Ксиліт  володіє антикариогенными властивостями  й здатністю поглинати тепло  при розчиненні. Ксиліт запобігає ріст кліток Стрептококкус мутанс і сприяє утворенню тонкого органічного шару, що підвищує Ph слини, що охороняє зуби від розвитку карієсу.  Тому ксиліт використовують у виробництві жувальних гумок і зубного порошку.  Потрібно відзначити бактерицидну активність, що вище, ніж в інших цукрозамінниках, що дає можливість збільшувати строки зберігання, охороняючи препарати середньої вологості (15-40%), стабілізувати харчові жири, поліпшувати смак і якість морозива, де ксиліт використовується в якості эмульгатора.

       У ксиліту спостерігається багато позитивних властивостей. Наприклад, таких, як антиткариогенные якості. Карієс - це причина руйнувань зубів. Це відбувається у зв'язку із вражаючою дією на них  Стрептококкуса мутанса. Ксиліт припиняє ріст і розвиток кліток цих мікроорганізмів.

       Також ксиліт дуже ефективно справляється з мікроорганізмами молочарки, що викликають у порожнині рота запалення слизової оболонки, білий наліт і інші неприємні симптоми. Ксиліт значно збільшує вироблення слинними залозами секреції ферментів і іонів.

       У лікувальних цілях, а також для  профілактики карієсу рекомендується приймати 6-7 грам у добу ксиліт. Його чудові властивості дало передумови до створення різних видів зубних паст, порошків, жувальних гумок. Вони складаються з 50-70% з даного препарату. Це відкриває шляхи до рішення світової проблеми боротьби з карієсом.[3]

       Останнім  часом одними з розповсюджених видів  жувальної гумки стали  «Орбіт»  і «Дирол». Вони мають дійсно унікальні  властивості запобігання карієсу. Це пов'язане з тим, що для їхнього виготовлення застосовують ксиліт. Він запобігає й не сприяє розмноженню патогенних мікроорганізмів, які є основними винуватцями руйнування зубів.

       Карієс  виникає на тлі того, що мікроорганізми, харчуючись вуглеводним нальотом розмножуються  й цим приносять непоправний збиток нашим зубам. Після їжі необхідно робити їхнє ретельне очищення. При процесі, коли ми використовуємо в цих цілях жувальну гумку із ксилітом, ми видаляємо живильні речовини в виді нальоту. Ксиліт наділяє жувальні гумки приємним, солодким смаком, а тому що він є тільки замінником цукру, то на зубах не виникає нових утворень і внаслідок цього, для розвитку мікроорганізмів не забезпечуються доброчинні умови.

       Останнім  часом було зроблене відкриття, що полягає в тім, що ксиліт, не тільки не сприяє виникненню карієсу, запобігаючи цьому процесу. Було науково обґрунтоване також, що він робить сприятливий вплив на скорочення вже існуючих каріозних порожнин. Він робить реминерализацию зубної емалі. Це надає широкі можливості, для того, щоб розширити його застосування в засобах по догляду за порожниною рота й зубів.

       До  складу більшості жувальних гумок  також входить сорбітол. Сорбитол виготовляють шляхом електролітичного відновлення або з D-Глюкози шляхом гідрування під високим тиском. У природі зустрічається в морських водоростях, горобині, зливі, яблуні, черешні й інших крахмалосодержащих плодах. Сорбитол - кристалічний багатоатомний спирт, у харчовій промисловості використовується як харчова добавка Е420.

         Сорбіт здатний частково або  повністю замінити гліцерин у  складі косметичних засобів, використовується  в якості зволожувача. Його присутність значно поліпшує текстуру косметичних виробів, надаючи бархатистість і м'якість готовому продукту. Сорбіт використовується у зволожуючих кремах і масках, рідкій пудрі, лосьонах після гоління, дезодорантах, шампунях і гелях, у виробництві зубних паст, жувальних гумок, у якості структуруючого компонента, пластифікатора тютюну.

       Сорбіт  застосовується у виробництві аскорбінової кислоти і як замінник цукру для хворих діабетом. В основному він використовується в якості підсолоджувача в ліках, жувальних гумках і таблетках. Сорбитол може використовуватися в сумішах з інтенсивними підсолоджувачами (аспартам, ацесульфам,ксиліт та ін.) Сорбіт використовують у виробництві кондитерських виробів, а також у рибній промисловості у виробництві ікри, як вологосберігаючий агент.[4]

       Ще  один загущувач, застосовуваний при виготовленні цукерок «Fruit tella» та жувальних гумок «Orbit» - гуммиарабик (Е414). Гуммиарабик являє собою в’язку прозору рідину, що виділяється деякими видами акацій. Він розчиняється у воді та та створює липкий розчин, що згущується.

       Антиоксидант, що використовується у харчовій галузі промисловості для вповільнення окислювання тваринних топлених жирів, солоного шпику, жувальної гумки. Може здійснювати токсичну дія на організм людини, у зв'язку із чим необхідно його гігієнічне нормування.

       Бутилокситолуол [ди( тре-бутив)гидрокситолуол]  антиоксидант, використовуваний у харчовій галузі промисловості для вповільнення окислювання тваринних топлених жирів, солоного шпику, жувальної гумки. Може здійснювати токсичну дія на організм людини, що виражається в сприянні канцерогенезу.

       Соєвий  лецитин - харчова добавка, що володіє властивостями поверхово активної речовини - эмульгатора. Завдяки цьому, він знаходить широке застосування в харчовій промисловості при виготовленні шоколаду й шоколадної глазурі, кондитерських, хлібобулочних і макаронних виробів, маргарину, майонезу, жувальних гумок, а також при виготовленні жироводных емульсій для змащення хлебопекаренных форм.

       Соєвий  лецитин, роблять із добре очищеного  відфільтрованого соєвого масла, при  низькотемпературній обробці.

       До  складу соєвого лецитина входять  масло, фосфоліпіди, вітаміни: А, Е, і ін.

       ДИОКСИД ТИТАНА E-171, що додається в жувальні гумки як консервант ,вважається абсолютно безпечним. Це білий пігмент здатний надати естетичність і товарний вид багатьом харчовим продуктам. Використовується для відбілювання всіх сортів рибного й м'ясного фаршу, філе, напівфабрикатів, сурими, паштетів і інших продуктів (наприклад кальмарів, молочних поросят, крилю різних сумішей та ін.) при дозуванні від 0,1 до 1%, залежно від ступеня відбілювання. Застосовується в кондитерській і хлібопекарської промисловості для додання білизни глазурі, цукеркам, джемам, борошна, тіста й ін.

         При виробництві жувальних гумок  часто використовуються барвники, багато з яких є заборонено  використовувати в харчовій промисловості  європейських країн, але з успіхом реализуються в Україні в якості харчових добавок, в даному випадку, до жувальних гумок.  Серед потенційно небезпечних слід виділити азотвміщуючі барвники (Е102, Е110, Е123, Е124, Е133, Е151), причому найбільшу небезпеку становить барвник - татрацин (Е102). Це досить дешева речовина, гарно змішується з іншими барвниками й тому вважається найбільш популярним хімічним барвником. Алі саме він є найбільш сильним хімічним алергеном. Татрацин заборонено  в деяких країнах, наприклад в Австрії, алі широко використовується в інших, у тому числі й в Україні. У літературі тетрацин згадується як речовина, що викликає  загальні симптоми: втомленість, функціональну слабкість, запаморочення, відчуття ознобу, а також астматичні реакції, кропивницю.

       Е 903 Карнаубский віск, що також входить до складу жувальних гумок, покриває листи пальми Copernicia cerifera. Складається на 80% зі складних ефірів триаконтанола CH₃(CH₂)₂₉OH і тетракозанової СН₃(СН₂)₂₂СООН і гексакозанової кислот.

       Містить також 10% спиртів - октакозанола СН₃(СН₂)₂₇ОН, гептакозанола СН₃(СН₂)₂₆ОН, що не зустрічається в інших восках, а також 1-1,5% вуглеводнів, 0,5% фітостерину.

       Для одержання карнаубского воску листи  пальми висушують, з них вибивають  порошок, котрий виварюють у воді й виливають у форми. 2000 листів дають близько 16 кг карнаубского воску.

       Аспартам - штучний відсолоджувач, замінник цукру (харчова добавка E951), який часто додають при виробництві жувальних гумок. Сполука двох амінокислот (дипептид) - аспарагінової й фенилаланина.