Ідентифікація і оцінка відповідності продовольчих товарів

• перша група — показники, необхідні для ідентифікації;
• друга група — показники, необхідні для підтвердження безпеки продукції та інших обов'язкових вимог для проведення обов'язкової сертифікації;
• третя група — будь-які показники, що не належать до обов'язкових, для проведення добровільної сертифікації.

Кінцевим результатом сертифікаційних  досліджень є сертифікат відповідності.

Ідентифікація як початковий етап діяльності з оцінки якості передбачається тільки в нормативних документах із сертифікації, але цілком зрозуміло, що і оцінка, і контроль якості не можуть проводитися, якщо продукція не ідентифікована.

 

1.1. Основні функції ідентифікації товарів

 

Ідентифікація виконує різні функції, але не завжди  в нормативних документах, на маркуванні та в інших засобах  інформації вказуються необхідні для  ідентифікації показники. Функції ідентифікації:

• інформаційна – доводить до суб’єктів необхідну інформацію;
• вказуюча – ототожнює зразок товару з певним найменуванням, сортом, типом, партією;
• управлінська – є елементом системи управління якістю продукції;
• підтверджує – відповідність видової характеристики товару даним, вказаним у засобах інформації. 

Управлінська функція  регламентується міжнародними стандартами  ISO серії 9000 «Управління якістю, забезпечення якості». Вимоги до якості товарів вказані у нормативних документах та в інших засобах інформації, але це не дає гарантії дотримання цих вимог на будь-якому етапі товаропросування. Тому і виникла необхідність в розробці стандартів ISOсерії 9000, які будуть сприяти виключенню невідповідностей на різних рівнях виробництва товару.

 

2.  Види ідентифікації товарів

 

Відповідно до поставлених  цілей ідентифікаційної експертизи товарів ідентифікація поділяється на окремі види (рис. 1.2):

• асортиментна (видова) ідентифікація – встановлення відповідності найменування товару його асортиментній характеристиці. Використовується для підтвердження відповідності товару його найменуванню, особливо при проведенні експертизи та сертифікації. Водночас можна визначити асортиментну фальсифікацію товару;
• якісна ( кваліметрична ) ідентифікація – встановлення відповідності вимогам якості, вказаним у нормативних документах. Якісна ідентифікація дає можливість виявити дефекти, відповідність товарному сорту та ін. Допомагає встановити рівень якості товарів, а саме: стандартні, нестандартні, умовно придатні до використання, відходи і непридатні. При отримані незадовільних результатів може бути визнана як спосіб визначення фальсифікації (пересортиця);
• партіонна ідентифікація - встановлює належність частини представленого товару (проби, зразка) певній товарній партії. Але в більшості випадків недостатні або відсутні критерії для проведення такого виду ідентифікації. Тому цей вид ідентифікації вважається складним. Для проведення партіонної ідентифікації бажано було б мати відповідні позначки (наприклад, спеціальне маркування) на всіх товарах.

 

Ідентифікація харчових продуктів

Асортиментна (видова) ідентифікація харчових продуктів

Якісна (кваліметрична) ідентифікація харчових продуктів

Партіонна ідентифікація харчових продуктів

 

Стандартна

 

Нестандартна

 

Умовно придатна для харчових цілей

 

Непридатна для харчових цілей

 

Рис. 1.2 Види ідентифікації  харчових продуктів

3. Засоби ідентифікації товарів

 

До засобів ідентифікації товарів відносять нормативні документи (стандарт, ТУ тощо), які регламентують показники якості та можуть бути використані для цілей ідентифікації, а також технічні документи, у тому числі товаросупровідні (сертифікати, накладні, посвідчення якості, маркування, упаковка та ін.).

Для продуктів харчування важливим засобам ідентифікації є маркування, яке містить всю інформацію про товар і яку можна використати з метою ідентифікації (найменування, вид, сорт товару, хімічний склад, сировина тощо).

Маркування - текст, умовні позначення або малюнок, нанесені на упаковування і (або) товар, а також інші допоміжні засоби, призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей, доведення інформації до споживача про виготовлювачів (виконавців), кількісні і якісні характеристики товару.

Але найбільше значення для  ідентифікації мають нормативні документи (рис.1.3).

 

Засоби ідентифікації

 

Нормативні документи

Стандарти, ТУ, Правила тощо

 

Технічні документи

 

Товарно-супроводні

Накладні, сертифікати,посвідчення про  якість, керівництво по експлуатації, паспорт

 

Маркування

 

Рис. 1.3.  Засоби ідентифікації товарів

 

2. Способи ідентифікації товарів

 

Спосіб — це дія або система дій, що використовуються при виконанні будь-якої роботи. При ідентифікації об'єктів частіше за все використовуються такі способи:

• унікальних найменувань;
• цифрових номерів;
• штрихового кодування;
• умовних позначок;
• класифікаційний;
• посилальний;
• описовий;
• описово-посилальний.

 

2.1.1. Спосіб унікальних  найменувань

 

Спосіб унікальних найменувань є, можна сказати, найдавнішим. Найменування планет, рік, гір — є, як правило, унікальними і використовуються в сполученні «об'єкт — ім'я» чи «ім'я — об'єкт», наприклад: планета Земля, Чорне море, ріка Дніпро, озеро Байкал тощо. Надані об'єктам унікальні найменування є ідентифікаторами і широко застосовуються в системах обробки інформації про ці об'єкти та у системах керування ними, наприклад: Дніпровська ГЕС, космічна станція «Мир», захисне покриття «Техкор».

Використання сполучення «об'єкт  — ім'я» є обов'язковою умовою ідентифікації, тому що те саме ім'я може бути привласнено різним об'єктам: ріка Волга, ресторан «Волга», автомобіль «Волга» і т. ін.

 

 

 

Рис. 2.4. Печиво «Дніпро»

2.1.2. Спосіб цифрових  номерів

 

Спосіб цифрових номерів, що призначається різним об'єктам, застосовується досить широко. У сполученні з найменуванням об'єкта його номер дозволяє однозначно ідентифікувати об'єкт. Практичне застосування знаходять два основних способи нумераційної ідентифікації:

• порядковий;
• серійно-порядковий.

Порядковий номер надається об'єкту на основі встановленого порядку. Цей порядок встановлює той орган, що здійснює нумерацію. Так, нумерацію потягів встановлює керівництво залізничним транспортом, автобусів — керівництво автобусним рухом, а будинків на вулиці — комунальні служби. Часто номери об'єктам надають у міру їх появи, обліку, реєстрації: номер людини в черзі, номер поштового відділення, номер школи (у міру їх появи), табельний номер працюючого на конкретному підприємстві (у міру реєстрації) тощо.

 Перевага даного способу полягає в тому, що він забезпечує просту та коротку (за кількістю знаків) ідентифікацію об'єкта, а недоліком є не інформативність, тобто відсутність будь-яких ознак, що характеризують об'єкти з наданими порядковими номерами або найменуваннями. Деякою мірою цей недолік усувається при використанні серійно-порядкового номера, що ідентифікує об'єкт. Наприклад, цей метод ідентифікації може використовуватися для номера партії, порядковий номер або внутрішній артикул відноситься до службової інформації яка дозволяє ідентифікувати продукцію (рис. 2.5).

Якщо споживач невпевнений в  автентичності продукту він може звернутися на адресу продавця, товаровиробника  або контролюючих органів в сфері  захисту прав споживачів задля підтвердження  відповідності його походження з посиланням на номер партії. Товаровиробники які піклуються про гідність своєї торгівельної марки розміщують на упаковці телефони гарячої лінії для оперативного зв’язку зі споживачем.

UA/2453/01/01

 

Рис. 2.5. Номера партії, порядковий номер

 

Типовим прикладом серійно-порядкового способу є ідентифікація дат.

Наприклад, дата 18.03.98 ідентифікує 18 число  березня місяця 1998 року.

У вітчизняній паспортній системі  широко застосовується серійно-порядковий спосіб ідентифікації паспортів. Кожен  паспорт має унікальний шестизначний номер у межах виділеної серії, наприклад, паспорт має серію  ВЄ і порядковий номер 555 444.

Більш інформаційне насиченим способом є ідентифікація з використанням порядкових номерів у сполученні з класифікаційними угрупованнями, що використовується у Загальнодержавному класифікаторі продукції.

 Наприклад, код (1515211000) ідентифікує – «Олія кукурудзяна сира і його фракції для технічного або промислового використання, крім виробництва продуктів для вживання в їжу».

При цьому перші шість знаків (151521) - це класифікаційна частина коду. Вона дозволяє виділити з класу (15) - жири та олії тваринного або рослинного походження, продукти їх розщеплення, готові харчові жири, виски тваринного або рослинного походження;

(1515) - інші нелеткі жири і олії рослинні (включаючи джоджобову олію) та їх фракції, рафіновані або нерафiнованi, але без зміни їх хімічного складу;

(151521) - олія з кукурудзи та її фракції: олія сира;

 

2.1.3. Спосіб умовних позначень

 

Спосіб умовних позначок широко застосовується при ідентифікації продукції та документів. Найбільш часто використовуються три способи побудови умовних позначок:

• мнемонічний;
• класифікаційний;
• мнемо-класифікаційний.

Мнемонічний спосіб побудови умовних позначок полегшує розуміння та запам'ятовування людиною потрібної інформації про продукцію або документи. Наприклад, умовне позначення (рис. 2.6) продуктів харчування без генетично модифікованих організмів.

 

Рис. 2.6. Знак для умовного позначення

 

Класифікаційний спосіб побудови умовних позначень використовується в тих випадках, коли інформація обробляється в комп'ютерних системах. На його основі побудована, наприклад, єдина знеособлена класифікаційна система позначення виробів і конструкторських документів, що має такий вигляд.

 

 АБВГ 011133 100

 Порядковий реєстраційний номер

 Класифікаційна характеристика

 Код організації - виробника

Рис. 2.7. Класифікаційний спосіб

 

Чотиризначний буквений код організації-виробника (АБВГ) надається за спеціальним  кодифікатором.

Код класифікаційної характеристики (011133), що є інформаційною частиною повідомлення.

В коді класифікаційної характеристики закладена така інформація:

А - продукція сільського господарства, мисливства та лісового господарства;

01 - продукція сільського господарства, мисливства та пов'язані з нею послуги;

011 - продукція рослинництва;

0111 - культури зернові та технічні;

01113 - культури олійні;

011133 - культури олійні інші;

011133100 - насіння соняшнику.

Мнемо-класифікаційний  спосіб побудови умовних позначень включає переваги обох вищевказаних способів, оскільки сприяє кращому запам'ятовуванню і забезпечує можливість комп'ютерної обробки. Прикладом є позначення технічних умов на продукцію.

Так, ДСТУ 4492:2005  «Олія соняшникова» включає таку інформацію: