Сучасні технології та засоби масажу

 

Існують тисячі рецептів приготування банної пари. Дуже популярні в народі квасний пар і пивний – в них відчувається запах свіжоспеченого хліба.

 Для приготування банного  настою можна використовувати різні лікарські трави, наприклад липовий цвіт, м’яту, ромашку, чебрець, буркун і т.д. Також використовується настій, отриманий на основі запашних сортів чаю, хвої або березового листя. Для заварювання пари можна застосовувати тютюн і листя хрону.

 Змішуються настої  в тазу, а потім за допомогою  ковша невеликими порціями виливаються  на розжарені камені.

 Можна розкласти пучки  трав на полиці парильні –  це посилить інгаляційний ефект  від пари.

 Використання різних  ароматичних настоїв під час  банних процедур благотворно позначається на здоров’ї людини, його настрої. Наприклад, люди, які страждають на гіпертонічну хворобу, хронічною втомою, розладами нервової системи, добре себе почувають у парній з пануючим у ній хвойним духом.

 Для профілактики застуди  можна заварити гірчичний пар: 1 чайна ложка гірчиці розводиться в 3 літрах гарячої води.

 Приготувати “смачний”  пар можна не тільки за допомогою  трав’яних настоїв чи ароматичних  масел, досить додати в таз  з гарячою водою (3 л) чайну  ложку меду або розчинної кави, шматок цукру, кілька (7-10) крапель ментолу або евкаліптової олії.

  Використовуючи різні інгредієнти для заварювання пари, слід звернути увагу на те, як вони впливають на стан людиней, які паряться. Дія деяких речовин може стати причиною нервового, емоційного збудження, що абсолютно неприпустимо. Речовини в таких випадках слід замінити.

 

3. Віник

 

 Використання в лазні  віника посилює вплив пара  на організм. Похльоскування віником  швидше розігрівають тіло і надають вплив на ту чи іншу його ділянку.

 Більшість парильників зі стажем користуються березовим віником, який легко готується, гнучкий і зручний у застосуванні. При цьому не слід забувати і про його лікувальні властивості. Дослідження показали, що до складу березового листя входять вітаміни С і А, дубильні речовини і ефірні олії.

 Для виготовлення віника  найкраще використовувати гілки кучерявої берези, так як вони дуже добре зберігаються, відрізняються гнучкістю і густотою і, що не менш важливо, листя після впливу пари не стає слизьким. Крім березового можна користуватися віником дубовим, евкаліптовим чи хвойним.

 Дубовий віник дуже міцний. Великі, щільні дубові листки без особливого зусилля нагнітають пар, залишаючись при цьому досить сухими, тим самим полегшуючи похльостування. Нарізати дубові гілки для віника слід в серпні або вересні, тоді віник буде особливо ефективний і міцний, його вистачить на 3-4 рази. У своєму складі листя дуба, як і його кора, містять чималу кількість дубильних речовин, що допомагає справлятись з деякими шкірними захворюваннями або надмірною пітливістю ніг.

Гілки евкаліпта дуже тонкі  і вимагають додаткових зусиль при похльостуванні. Нарізати евкаліптовий віник треба в кінці літа, у серпні. Найкраще додавати гілки евкаліпта в березовий або дубовий віники, тоді банні процедури не завдаватимуть особливих зусиль. Самі ж по собі листя та гілки евкаліпта дуже корисні для здоров’я людини, оскільки володіють не однією лікувальною властивістю. Перш за все евкаліпт містить речовини –антисептики, а його олія широко використовується в народній медицині як обезболюючий засіб.

  Хвойний віник дуже жорсткий, тому перед початком банної процедури його треба на 15-20 хвилин покласти в окріп. Не варто паритися хвойним віником людям з дуже чутливою шкірою. Решті ж необхідно спочатку 5-10 хвилин полежати в парній, як слід прогріти тіло, і тільки потім приступати до похльостування хвойним віником.

 Для виготовлення банного  віника можна також використовувати  і гілки інших дерев, наприклад  клена, горіха або ясена. 

 У середовищі старожилів  банного мистецтва добре відомий  віник, зроблений з кропиви.  Він корисний тим, хто страждає  на радикуліт, ревматизм і подагру.  Кропив’яний віник не повинен  бути великим. Перш ніж почати ним паритися, його слід покласти на кілька хвилин у гарячу, а потім у холодну воду, після чого повторити всю процедуру спочатку – віник не буде жалити. У випадку, якщо потрібно щоб віник з кропиви жалився, його на кілька секунд опускають в окріп. Паритися таким віником можна тільки після того, як шкіра людини яка париться добре прогріється.

Замінити віник може махровий рушник, який слід скласти навпіл і  використовувати так само, як віник.

 

4. Масаж стегон

 

 Для масування м’язів  стегна рекомендується використовувати  прийом вичавлювання з допомогою  ребра долоні (3-5 разів) і за  допомогою кулаків. Потім можна перейти до розминання: спочатку подвійний гриф, потім колоподібна розминка кулаками (по 3-4 рази кожен вид розминання). Розминку необхідно чергувати з 2-3 вичавлюваннями 1-2 потряхуванням.

  Під час масажу зовнішньої сторони стегна слід приділити більшу частину часу на розтирання і розминання фасції. Масажується фасція за допомогою гребеня кулака (можна використовувати обтяження іншою рукою) прямолінійними, зигзагоподібними і колоподібними рухами.

 

5. Загальне розтирання

 

Ним закінчується весь масажний комплекс. У таз треба налити окріп і розвести в ньому мильну піну. Потім, змочивши в ній віник, слід покласти його листяною частиною на спину масажованого. Вільною рукою необхідно натиснути на віник, після чого виконати розтирання всієї поверхні тіла.

Після закінчення масажу рекомендується полежати 5-10 хвилин, після чого слід прийняти теплий душ з сильним  напором води або зайти на кілька хвилин в парну. Перебуваючи в  ній не варто забиратися на верхню полицю, краще полежати внизу. Після  цього можна вимитися, завершивши на цьому банну процедуру.

 Під час проведення  самомасажу слід дотримуватися тих самих правил і тієї ж послідовності прийомів, що і при виконанні класичного масажу.

Рухи рук повинні йти  у напрямку кровотоку до найближчих лімфатичних вузлів. Масажувати лімфатичні вузли не можна.

 Тіло під час масажу  слід максимально розслабити, тому  необхідно вибрати такий стан, щоб уникнути зайвого напруження.

 Якщо проведення самомасажу  переслідує лікувальні цілі, наприклад,  при розтягненні зв’язок, при  вивиху, ударах, болях у попереку, в цьому випадку необхідна  попередня консультація з лікарем. 

  Проводити самомасаж можна в парильні. Тут м’язи стають аморфними і зручними для глибокого опрацювання. Але, перебуваючи в парній, слід масажувати тільки невеликі ділянки тіла – колінний і плечовий суглоби, кисті і т. д.

  У випадку, якщо відвідування парильні протипоказано, самомасаж проводиться після прийняття гарячого душу або ванни.

Самомасаж не повинен складатися з великої кількості прийомів. Краще всього обмежитися тими з них, які зручні у виконанні та найбільш корисні для даної ділянки  тіла або суглоба. На стегні, гомілки  і на животі самомасаж можна робити двома руками. Перед проведенням  самомасажу слід добре намилити руки милом, бажано дитячим.

Самомасаж поділяється на приватний і загальний. Проведення загального самомасажу слід починати з стегна, переходячи потім до колінного  суглобу і гомілки. Промассировав  ноги, можна переходити до самомасажу грудей, шиї, рук, найширших м’язів спини, живота. Закінчується процедура  масуванням тазостегнової області, попереку, спини та голови.

 

3. Загальні рекомендації при проведенні масажу в лазні 

 

Людям, які регулярно, 3-4 рази на тиждень, займаються спортом, бажано ходити в лазню не менше 2-3 разів: два рази після закінчення тренування, третій – у вільний від фізичних навантажень і роботи день. У першому  випадку вся банна процедура  повинна займати 30-40 хвилин, в останньому – до 2 годин.

 При відвідуванні лазні  після тренування не слід перебувати  в парильні (перший захід) більше 6-8 хвилин. Після цього потрібно  відпочити в мильному відділенні  приблизно 5-7 хвилин. Під час другого  заходу варто захопити з собою  віник. Масаж віником краще  всього проводити з допомогою  партнера. Процедура повинна займати  не більше 7 хвилин. Потім слід  перейти до класичного масажу (20 хвилин) або самомасажу (15 хвилин). Після закінчення процедури необхідно  прийняти душ. У вихідний день  можна збільшити кількість заходів  у парильню до 4 разів (2 рази  з віником), чергуючи їх з відпочинком  по 7-10 хвилин. Загальний час перебування  в парильні не повинно бути  більше 25 хвилин.

 Тривалість масажу  – 30 хвилин, самомасажу – 20 хвилин.

 Після другого заходу  корисно прийняти контрастний  душ. Масаж в цьому випадку  виконується після третього заходу  в парильню.

 

 

 

 

 

Висновки

 

На сьогодні досить докладно розроблений перелік показань і  протипоказань користування банними  процедурами загалом та масажом зокрема.

 Загальні  свідчення в цілях профілактики: відновлення функцій, релаксаційний ефект, посилення антистресогенних механізмів, тренування терморегуляції, поліпшення психоемоційної і соціальної адаптації, посилення імунітету і захисних здібностей організму, пренатальна підготовка при нормальному перебігу вагітності.

 Загальні свідчення в лікувальній меті: схильність до хронічних простудних захворювань, хронічні неспецифічні захворювання дихальних шляхів, вегетативні і психосоматичні дисфункції, вегетативні розлади серцево-судинної системи, гіпотонія і транзиторна стадія гіпертонічної хвороби, хронічні розлади діяльності шлунково-кишкового тракту, порушення жирового обміну, хронічні захворювання шкіри, хронічні запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату, хронічні запальні захворювання сечостатевих органів, яєчникові дисфункції і стерильність у жінок, клімактеричний синдром (при переносимості гіпертермічних процедур).

Відносні  протипоказання: вік понад 60 років (якщо пацієнт раніше не відвідував лазню), хронічні запальні захворювання з небезпекою їх загострення і частими рецидивами, хронічні захворювання у стадії декомпенсації, гіпертонічна хвороба з артеріальним тиском систоли понад 220 мм ртутного стовпа і діастолічним тиском понад 120 мм ртутного стовпа без органічних змін з боку серця, сечокам'яна хвороба та сечокам'яної діатез.

Абсолютні протипоказання: страх і негативне відношення до відвідування лазні (сауни), всі гострі і супроводжуються підвищенням температури захворювання, декомпенсація хронічних захворювань, загальний атеросклероз з органічним пошкодженням соматичних органів, стійка артеріальна гіпертонія з артеріальним тиском понад 200 мм ртутного стовпа і органічними змінами з боку внутрішніх органів, інфекції і заразні захворювання, паразитарні захворювання, активний туберкульоз, схильність до появи профузних кровотеч, посттромбофлебітичний синдром тривалістю не менше 3 місяців, небезпека емболії; лабільна форма цукрового діабету з періодичним і стійким ацидозом, кахексія і важкий синдром порушення всмоктування, важкий хронічний алкоголізм з порушеннями соціальної адаптації, хронічні захворювання нирок з наявністю значного сечового осаду, гіпертиреоз і гіпертоксикоз з органними пошкодженнями, вторинна глаукома і очна гіпотонія, психози і психопатія, епілепсія, важкі вегетативні розлади з частою декомпенсацією, вік понад 70 років і деякі інші , зокрема, онкологічні захворювання, ішемічна хвороба зі стенокардією, інфаркт міокарда, мітральний стеноз, легеневе серце.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Бирюков. А.А. Массаж в борьбе с недугами. Л.2004.
2. Аслани М. Массаж. Настольная книга. М. 2007.
3. Пескарева Н.А. 500 техник массажа. От простых до самых сложных. М. 2008.
4. http://pro-cikave.org.ua/who-on-that/183-yakoyi-shkodi-mozhe-zavdati-n
5. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/PPMB/texts/2007-05/07rrylvi.pdf 
6. http://uareferats.com/index.php/referat/details/2942
7. http://revolution.allbest.ru/medicine/00218437_0.php
8. http://www.ukrreferat.com/index.php%3Freferat%3D43801%26pg%3D4