Охорона праці та навколишнього середовища

    

,                                             

    де  h – висота вікна, мм;

        d_із – діаметр проводу з ізоляцією, мм.

    

вит.

    

вит.

    Кількість шарів обмотки:

    

    

 

    

    Визначаємо  товщину обмотки

    

,

    де d_із – товщина ізоляції між шарами:

    

мм

    

мм 

    Перевіряємо умову можливості розміщення обмоток:

    

,                                  

    де  – сумарна товщина всіх прокладок між обмотками. Якщо ця умова не виконується, то слід збільшити розміри магнітопроводу і виконати розрахунок знову.

    1+43,2+2,16+1,5 =45,86 мм < l₁ = 58 мм,  умова виконується. 
 
 
 
 

3. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА. 

    3.1. Характеристика та  службове призначення  деталі. Аналіз технологічності. 

    Для здійснення електромонтажних з'єднань радіоелементів використовусться друкований монтаж, який при невеликому об'ємі жорстко фіксує місце з'єднання, підвищує надійність та забезпечує відтворюваністсь параметрів плат.

    Друкована плата - це основна деталь для здійснення друкованого монтажу. Основою друкованих плат служить гетинакс або склотекстоліт, на якому нанесений струмопровідний рисунок і який забезпечує необхідні з'єднання між радіоелементами схеми.

    Друкована плата формувача імпульсів електроміостимулятора виготовляється у вигляді  прямокутника розмірами 120±0,5×90±0,5мм на якій розміщуються радіоелементи.

    В отвори 0.75+0.1мм, впаюють мікросхеми, а в отвори 1,0+0,1мм, діоди, транзистори, резистори та конденсатори.

    Відстань  між центрами на платі витримується з допуском не більше ±0,25мм., а між центрами взаємопов'язаних отворів під багато відвідні елементи не більше ±0,1мм.

    Шорсткість  та точність всіх оброблюваних поверхонь забезпечується ріжучим інструментом при відповідних режимах різання.

    Струмопровідний малюнок представляє собою суму провідників, які виготовленні з мідної фольги та з'єднані з основою плати.

    Для виготовлення друкованих плат використовуються, в основному, фольгова ні діелектрики, які представляють собою пресовані пластинки, виготовлені з паперу (гетинакс) та скловолокна (склотекстоліт) промочені штучною смолою та облицьовані з одної або двох сторін мідною електролітичною оксидованою фольгою. 

    3.2. Аналіз деталі  на технологічність. 

    Технологічність виробів оцінюють на двох рівнях - якісному і кількісному.

    Якісну  оцінку технологічності деталей  проводять по матеріалу, геометричній формі, якості поверхонь, проставлених розмірах і можливих способах виготовлення заготовки.

    Аналізуючи  конструкцію заданої деталі на якісному рівні, робимо висновок, що деталь технологічна, так як всі поверхні і отвори можна обробити без особливих труднощів.

    Кількісну оцінку технологічності проводять  за наступним коефіцієнтам.

    Коефіцієнт  стандартизації:

                                              

                                          (3.1) 

    де, М_ст - кількість розмірів, які підкоряються ряду нормальних розмірів (поГОСТ6636-90);

    М—  загальна кількість розмірів. Коефіцієнт точності обробки:

                                          

                            (3.2 – 3.3)

    де, п_і - кількість розмірів і-го квалітету точності.

    Коефіцієнт  шорсткості поверхонь:

                        

                     (3.4 – 3.5)

    де, m_i - кількість поверхонь і-го класу точності.

    Дані  про поверхні деталі - плата занесемо в таблицю 3.1.

    Таблиця 3.1

    Характеристика  поверхонь плати

 

    Згідно  з даними таблиці  та за формулами 1, 2, 3, 4, 5 обчислюємо значення коефіцієнтів.

    

    Обчислені коефіцієнти порівнюємо з їх допустимими  значеннями:

    

    Отже, можна зробити висновок, що деталь - плата є технологічною на якісному і кількісному рівнях. 

    3.3. Визначення типу  та організаційної  форми виробництва 

    При проектуванні виробничих процесів основою  розрахунку є річна програма запуску N_зап виробів у виробництво:

                                

                                   (3.6)

    де  - процент невідворотних витрат (брак).

         - процент не завершеного виробництва який залежить від галузі машинобудування, терміном виробничого циклу.

         =2…10 – процент запасних частин.

    

    Для визначення організаційної форми виробництва  необхідно зіставити середню норму часу Т_шт.сер з розрахунковим тактом випуску Т_в:

                                                                                          _(3.7)

    Штучний час визначимо з технологічного процесу для двох-трьох найбільш трудомістких оперцій:

                                                                                        _(3.8)

    де  - коефіцієнт який залежить від виробництва

         Т₀- основний технологічний час

    Основний  технологічний час визначається орієнтовно для кожного технологічного переходу і шумується для кожної операції. Значення можна прийняти: 2-для одиничного та дрібносерійного виробництва, 1,4- для великосерійного і масового виробництва.

    Тривалість  старту залежить від типу лінії і визначається за формулою:

                         (3.9) 

    де  Ф_д0 - дійсний фонд на часу роботи одиниць обладнання для ЧПК складає 4055 год;

          К_зн = 0,75…0,95 - нормативний коефіцієнт завантаження обладнання

    Якщо  К_зф<0,6 та приймаєм групову формулу організації виробництва яка характеризується періодичним запуском виробів партії. Розмір партії визначається за формулою:

                                                                                   _(3.10)

    де, а = 3,6,12,24 - періодичність запуску днів;

    254 - число робочих днів за рік. 

    Обраховуємо  масу деталі.  Для цього розбиваємо деталь на елементарні тіла і обрахуємо її об'єм:

    

    За  масою деталі і програмою випуску  деталей вибираємо тип виробництва буде одиничне виробництво.

    Для визначення організаційної форми виробництва  вибираємо дві операції.

    015 Свердлильна операція

    1. Свердлити 22 отвора діаметром 1 мм:

    

    2. Свердлити 138 отворів діаметром 0,75 мм:

    

    Штучний час:

    

    055 Обрізна операція

    1. Обрізати поверхню L=90.

    Основний  технологічний час на обробку складає:

    

    де L – довжина що обробляється в  міліметрах

    

    2. Обрізати поверхню L=120.

    

    Штучний час буде рівний:

    

    Розраховуємо  штучно середній час для двох операцій:

    

    Тривалість  такту буде рівний:

    

    В результаті фактичний коефіцієнт завантаження, який визначає форму організації виробництва буде дорівнювати:

    

    Оскільки  <0.6, то приймається групова форма організації виробництва. Тоді розмір партії буде рівний:

      
 

    _{3.4. Вибір методу отримання  заготовки} 

    В якості вихідного матеріалу для  отримання технологічної заготовки друкованої плати використовуємо лист фольгованого склотекстоліту СФ-1 розміром 1.5 х 2440 х 1040. Базову технологічну заготовку отримуємо методом листового штампування, оскільки цей метод дозволяє виготовляти деталі, в яких товщина матеріалу набагато менша від їх габаритних розмірів.

    Вибираємо послідовне розміщення заготовок по площині смуги, оскільки таке розміщення дає оптимальний варіант розкрою.

    Розраховуємо  необхідну ширину смуги при вільному переміщенні між направленими потоками:

                                                            _(3.11)