Десмургія. Види твердих пов'язок

     В післяопераційному періоді, для  профілактики пневмонії, заставляють  відкашлювати мокроту, притримуючи  руками операційну рану. Для покращення виділення мокроти проводять  перкусійний масаж грудної клітки, заставляють дихати через ніс, призначають засоби, що сприяють відхаркуванню.  
Біль в грудній клітці - при захворюваннях дихальної системи зв'язаний з кашлем або диханням. Він виникає при залученні до патологічного процесу парієтальної чи вісцеральної плеври, а також при запаленні міжреберних м'язів. Перша допомога при болю в грудній клітці - хворих укладають на болючий бік, притискаючи його до ліжка Інтенсивність болю зменшують гірчичники, перцевий пластир, зігріваючі компреси, банки, прикладені на грудну клітку. 

2. Типи гіпсових (твердих) пов'язок

У світлі нових технологій оперативного лікування  гіпсові пов'язки при переломах  кісток та захворюваннях суглобів застосовуються все рідше. Проте їх широко використовують у випадку простих переломів  при амбулаторному лікуванні і в дитячій практиці. Дітям гіпсові пов'язки накладаються при переломах кісток, вивихах і розтягненні суглобів. Застосовуються у дорослих і дітей також при запальних процесах (наприклад, туберкульозі, гнійних остеомієлітах), а також при лікуванні вроджених або набутих вад органів руху (наприклад, варусна установка стоп, згинальні контрактури та ін.)

     При лікуванні перелому гіпсовою пов'язкою  застосовують гіпсову пов'язку з  ватно-марлевою чи матер'яною прокладкою. При цьому використовують герметично упаковані заводські гіпсові бинти, або бинти, самостійно виготовлені з марлі і гіпсу. У ряді випадків вживають термопластик, головною перевагою якого є швидке затвердіння, гігієнічність (можна мити) і легкість пов'язки.

Як  виготовляють гіпсовий бинт?

Виготовлення  гіпсового бинта здійснюють у  гіпсовочному кабінеті. Для цього  поверхню столу покривають тонким шаром  просіяного гіпсу, поверх нього укладають  розкатаний кінець марлевого бинта  довжиною 30-50 см. Потім марлю посипають  шаром гіпсу товщиною 1-2 мм, рівномірно розгладжуючи бинт і втираючи порошок у марлеву тканину. Приготовлену частина складають у вигляді листкового пиріжка і розгортають наступний відрізок марлевого бинта. Після цього бинт відрізують і вільний кінець загинають поверх скатки, що полегшує його пошук при замочуванні. Необхідно пам'ятати, що занадто туге згортання гіпсового бинта перешкоджає проникненню води всередину під час його замочування, а при пухкому скочуванні частина гіпсу висипається з бинта. Зазвичай з одного фабричного марлевого бинта заготовляють два гіпсових. Гіпсові бинти зберігають в оцинкованих ящиках.

     У залежності від потреб лікування  застосовуються такі види гіпсових пов'язок: циркулярна, лонгетна, лонгетно-циркулярна, розрізна, вікончаста, мостоподібна, торако-брахіальна, кокситна, гонітна, гіпсове ліжечко, гіпсовий корсет. В даний час широко використовуються фіксуючі пов'язки з полімерних матеріалів, які замінять гіпсові. Гіпсові пов'язки скорочують час перебування хворого в стаціонарі. При великих гіпсових пов'язках, наприклад з фіксацією кульшових суглобів, або гіпсовому корсеті з фіксацією голови хворий може виконувати ряд функцій самообслуговування, але рухливість значно обмежується. Гіпсова пов'язка на верхніх кінцівках обмежує самообслуговування: одягання, роздягання, гігієнічні процедури, їжу. Фіксація гіпсовою пов'язкою нижньої кінцівки обмежує пересування.

     Перед накладенням гіпсової пов'язки тіла пацієнта або кінцівки надають таке положення, яке буде зафіксовано  гіпсом. Бинт або лонгету замочують  у великому тазі в теплій воді з таким розрахунком, щоб її вистачило на всю пов'язку. Доливати воду не рекомендують, оскільки різниця температури позначається на міцності гіпсової пов'язки. Замочують по одному бинту, повністю занурюючи їх у воду і утримуючи в ній до припинення виділення бульбашок повітря з бинта. Через 2-3 хвилини бинт виймають і злегка віджимають зайву воду. Треба пам'ятати, що при скручуванні бинта або при натисканні на його центр відбувається витікання рідкого гіпсу, такий бинт стає непридатним до використання. Не рекомендують форсувати намокання бинта шляхом його стискання у воді для витіснення повітря, так як це сповільнить проникнення рідини між шарами.

  Яких вимог дотримуються при накладенні гіпсової пов'язки?

 •  кісткові виступи, що піддаються максимальному тиску, вкривають ватно-марлевими подушечками;

• бинт накладають без натягу, розгортаючи  його по тілу, і кожен шар розгладжують долонею, в результаті шари щільно прилягають один до одного і утворюють єдине  ціле;

• розгладження пов'язки забезпечує її моделювання по контуру кінцівки і щільне прилягання до тіла, завдяки чому пов'язка не обертається і не натирає шкіру;

 •  у процесі бинтування положення  кінцівки не змінюють;

• пальці руки або ноги, на яку накладають пов'язку, залишають вільними для подальшого спостереження за станом кровообігу кінцівки;

 •  підтримують кінцівку долонею,  а не пальцями, щоб не виникало  пальцевих вдавлення в самій  пов'язці.

     Для прискорення висихання пов'язки використовують фен, грілки або лампу-солюкс. Після цього хімічним олівцем  на пов'язці пишуть дату її накладення. Не вимагають сушіння фіксуючі пов'язки з термопластичних матеріалів.

Які ускладнення виникають під час застосування гіпсових пов'язок?

Серед ускладнень найбільш часто зустрічається  здавлення тканин кінцівки в «гіпсовому футлярі». Клінічно це виражається  відчуттям тісноти, оніміння кінцівки, зміною її забарвлення і, нарешті, наростанням  болю, який набуває розпираючого характеру. Дана клініка зумовлена надто тугим накладенням пов'язки або прогресуванням травматичного набряку. У першому випадку по мірі висихання пов'язки в системі поверхневих вен спочатку розвивається порушення кровообігу, яке пов'язане з утрудненням відтоку крові, що сприяє збільшенню обсягу сегмента і призводить не тільки до поглиблення венозного застою, але і до порушення артеріального кровообігу. Як закономірність слідства таких реакцій розвивається ішемічний некроз - смерть тканин, аж до гангрени.

     При виникненні відчуття здавлення створюють  високе положення для руки, підвішуючи її до балканської рами, а для ноги, піднімаючи ніжний кінець ліжка. Тим самим поліпшується венозний відтік. Якщо зазначена симптоматика зберігається, то циркулярну пов'язку необхідно розсікти по всій довжіні. В тому випадку, коли є лонгета, розводять її краю і тим самим звільняють кінцівку.

     Іноді може спостерігатися здавлення тканин і поява некрозів на обмеженій  ділянці, частіше в області виступаючих  кісткових утворень (щиколоток, виростків, великого вертлюга стегнової кістки). Для попередження цього ускладнення перед накладенням гіпсової пов'язки в проекції зазначених утворень укладають ватно-марлеві прокладки.

     Нарешті, необхідно пам'ятати, що здавлення  тканин може бути в тих випадках, коли утворюються глибокі вм'ятини від надмірного впливу на стінку пов'язки під час її накладення. Якщо ж вм'ятини виникли, то для профілактики формування некрозу у вказаному місці потрібно зробити «вікно» в гіпсовій пов'язці.

     Тривале знерухомлення кінцівки призводить до атрофії м'язів і до порушення рухової функції ноги чи руки аж до розвитку контрактури. Для ліквідації зазначених негативних наслідків після зняття гіпсової пов'язки проводять відновне лікування, що включає лікувальну фізкультуру (активні і пасивні рухи), дихальну гімнастику, масаж, аплікації парафіну та інші фізпроцедури.

Як  зберегти гіпсову  пов'язку?

     Гіпсова пов'язка може забруднюватися, піддаватися намочуванню. Забруднений гіпс можна протерти вологою ганчіркою, а потім висушити або почистити звичайною шкільною гумкою. Захистити гіпс від забруднення допоможе звичайна велика серветка з тканини або пелюшка.

     Вологий гіпс часто тріскається, кришиться. При попаданні сечі у дітей гіпс подразнює шкіру і виділяє неприємний запах. Хворий з гіпсовою пов'язкою повинен часто міняти положення, щоб не утворилися пролежні.

Як  лікувати перелом за допомогою гіпсової пов'язки?

     Лікування перелому кісток верхньої кінцівки з  використанням гіпсової пов'язки зазвичай проводять амбулаторно. Хворому рекомендують протягом 5-7 днів дотримуватися положення напівсидячи, яке досягається підніманням головного кінця ліжка або підкладанням під голову і груди додаткових подушок. При пошкодженні «провідної» кінцівки (правої у правші і лівої у лівші) хворий навчається обслуговувати себе за допомогою іншої руки. Під час фізіологічних відправлень йому допомагають роздягтися і сісти на унітаз або стільчик. Незважаючи на те, що хворий може самостійно ходити і приймати їжу, частіше за все доводиться його годувати.

     При переломі кісток нижньої кінцівки тривалий час хворі дотримуються постільного  режиму, тому годування та відправлення фізіологічних потреб проводять  в палаті. Перед годуванням на грудях хворого розстеляють серветку або рушник, на який ставлять тарілку з їжею. Якщо хворому можна повернутися на бік, тарілку ставлять поруч. Для того щоб підкласти судно під хворого, його просять зігнути здорову ногу, спертися на ліжко і піднятися. Туалет пацієнта включає миття голови над тазиком і обтирання вільних від гіпсової пов'язки частин тіла.

Що  робити після зняття гіпсової пов'язки?

     Знявши  гіпсову пов'язку після закінчення необхідного терміну, нерідко виявляють  трофічні розлади шкіри. Вона виглядає сухою, шорсткою, лущиться, є шкірний свербіж. Для ліквідації цих явищ використовують обережне миття шкіри з милом і теплі ванночки. Після водних процедур шкіру змащують живильним кремом. Після зняття гіпсової пов'язки зазвичай з'являється набряк кінцівки, що вимагає її бинтування еластичним бинтом (перед ходьбою), який знімається вночі.

Висновок

Професія  лікаря любого фаху вимагає вміння визначати стан хворого та вміло  організувати не тільки лікування, але  і догляд за пацієнтом. Хоча догляд за оперованими хворими відноситься до спеціального догляду і проводиться, як і загальний догляд, середнім та молодшим медичним персоналом, дані знання і навички необхідні всім лікарям. Останні розширяють теоретичний кругозір лікаря, допомагають вихованню важливих моральних якостей, притаманних лікарській професії - чуйному ставленню до хворих, гуманізму, милосердю, відданості громадському обов'язку.

      Необхідно пам'ятати, що «немає нічого важчого, ніж  втрата кінцівки через погано накладену  пов'язку». Хворий після накладення гіпсової пов'язки до її остаточного  висихання повинен бути під постійним медичним контролем. Його щодня оглядає лікар навіть в умовах поліклініки. 

Список використаних джерел

1. Лисенков С.Л. Конституція України: Матеріали до вивчення. — К.: Либідь, 1997. — С. 53—54.
2. Основи медицинских знаний учащихся: Проб. учеб. для сред. учеб. заведений / Под ред. М. Й. Гоголева. — М.: Просвещение, 1991. — 112с.
3. Пономарев В. Т. Энциклопедия безопасности. — Д. Сталкер, 1997. — С. 297—391.
4. Самарський С. Л. Зоологія хребетних. — К.: Вища шк., 1976. — С. 188—189.
5. Ситников В. П. Основы безопасности жизнедеятельности: Справочник школьника. — М.: Слово, 1997. — С. 307—444.
6. Смирнов В. Е. Медицина. Наркомания: знак беды. — М.: Знание, 1988. — Вьіп. 2. — С. 33—56.
7. Спок Б. Ребенок и уход за ним. — К.: Наук, думка, 1992. — 448 с.
8. Ураков Й. Г. Последствия алкоголизма. — М.: Здоровье, 1987. — №11. — С. 50—91.
9. Хрипкова А. Г., Колесов Д. В. Гигиена и здоровье. — М.: Просвещение, 1984. — С. 24—27.
10. Щербак Г.Й., Царичкова Д.Б., Вервес Ю.Г. Зоологія безхребетних. — К.: -Либідь, 1996. — Кн. 2. — С. 291—298.