Структура та форми цінової політики підприємства

     стратегія «комплект» - заснована на різній оцінці покупцями одного чи кількох товарів  фірми;

     стратегія цін «вище номіналу» - застосовується фірмою, коли вона стикається з нерівномірністю попиту на взаємозамінні товари і може отримати додатковий прибуток за рахунок зростання масштабу виробництва;

     стратегія «імідж» - використовується, коли покупці  орієнтуються на якість виходячи з  цін на взаємозамінні товари.

     Ціновий стратегічний вибір - це вибір стратегій ціноутворення, заснований на оцінці пріоритетів діяльності фірми. Кожна фірма у ринкових умовах має безліч варіантів вибору цінових стратегій. Цілі фірми та характеристики споживачів обумовлюють цей вибір.

     У ринковій економіці при ціноутворенні більшою мірою враховуються фактори попиту, а не пропозиції. При такому підході фактична калькуляція собівартості продукції є лише орієнтиром для визначення зниження цін залежно від впливу різних ринкових чинників.

     У зарубіжному управлінському обліку існують поняття довгострокового і короткострокового нижньої межі ціни. Довгостроковий нижня межа ціни показує, яку ціну можна встановити, щоб мінімально покрити повні витрати на виробництво і збут товару (дорівнює повній собівартості виробу). Короткостроковий нижня межа ціни орієнтований на ціну, яка покриває лише змінні витрати (дорівнює собівартості в частині змінних витрат). Розрахунок довгострокового нижньої межі ціни пов'язаний з калькулюванням повної собівартості виробу, розрахунок короткострокового нижньої межі ціни - з урахуванням і калькулюванням за системою «директ-костинг».

     Система «директ-костинг» заснована на розподілі  витрат на постійні та змінні і дозволяє оперативно здійснювати розрахунок різних варіантів зниження цін. При даній системі аналізується вплив зниження ціни:

     на  виручку від продажу товару;

     на  собівартість продукції;

     на  масу прибутку від реалізації продукції.

     Таким чином, аналіз варіантів за системою «директ-костинг» дає об'єктивну  і повну інформацію, оскільки в  розрахунок приймається собівартість одиниці вироби тільки в частині змінних витрат, яка постійна в розрахунку на одиницю продукції при зміні обсягу виробництва. Постійні витрати враховуються загальною сумою на весь обсяг продажів. Відзначимо, що аналогічні висновки по розрахунку прибутку за рахунок зниження цін можна зробити і при використанні вітчизняної методики обліку повної собівартості за умови розподілу витрат на постійні та змінні.

     Зарубіжні фахівці виділяють два основних етапи процесу ціноутворення  на підприємстві

     1) визначення базової ціни, тобто  ціни без знижок, націнок, транспортних, страхових, сервісних компонентів  та ін;

     2) визначення ціни з урахуванням  вищевказаних компонентів, знижок, націнок і пр.

     Існує п'ять основних методів визначення базової ціни, які можна використовувати ізольовано або в різних комбінаціях.

     Таблиця 3.

     Методи  визначення базової ціни

     Список  літератури

1. Берзінь Н.Е. Економіка фірми. - М.: Інститут міжнародного права та економіки, 2007.

2. Бухалков М.І. Внутрішньофірмове планування: Підручник. - 2-е вид. - М.: ИНФРА-М, 2007.

3. Волков О.І., Скляренко В.К. Економіка підприємства: Курс лекцій. - М.: ИНФРА-М, 2008.

4. Ільїн А.І. Планування на підприємстві: Підручник. - 2-е вид. - Мн.: Нове знання, 2006.

5. Казанцев А.К., Сєрова М.С. Основи виробничого менеджменту: Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2006.

6. Ковальова AM, Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Фінанси фірми: Підручник. - 3-е вид. - М.: ИНФРА-М, 2005.