Стандартизвція та сертифікація засобів комунікації

          Залежно від рівня суб´єкта стандартизації, який приймає чи схвалює стандарти, розрізняють:

• національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені Центральним органом, видані ним каталоги та реєстри загальнодержавного застосування;
• стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови, прийняті чи схвалені іншими суб´єктами, що займаються стандартизацією.

          Стандарти мають відповідати потребам ринку, сприяти розвитку вільної торгівлі, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції та бути викладені так, щоб їх неможливо було використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосується стандарт, або надавати перевагу виробнику продукції чи продукції залежно від місця її виготовлення.

          Об´єкт стандартизації може бути об´єктом інтелектуальної чи промислової власності, якщо розробник стандарту в установленому законодавством порядку отримав дозвіл у власника прав на цей об´єкт.

          Об´єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

          Центральний орган з урахуванням суспільної потреби у стандартах, державних пріоритетів, пропозицій технічних комітетів стандартизації та інших суб´єктів стандартизації щороку формує програму робіт зі стандартизації, яка включає перелік національних стандартів, прийнятих до розроблення. Програма публікується один раз на шість місяців в офіційному виданні Центрального органу та розміщується в інформаційних мережах.

          Національні стандарти розробляються технічними комітетами стандартизації, а у разі їх відсутності — іншими суб´єктами стандартизації, що мають для цього відповідний науково-технічний потенціал.

          Правила та порядок розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни та припинення дії національних стандартів, які встановлюються Центральним органом, повинні передбачати:

• критерії врахування чи відхилення пропозицій щодо розроблення національних стандартів;
• критерії визначення розробників національних стандартів;
• визначення пріоритетів щодо застосування міжнародних (регіональних) стандартів;
• механізм апеляції;
• інформування зацікавлених сторін про стан робіт у сфері національної стандартизації.

          Термін розгляду проекту національного стандарту та подання відгуків не може бути меншим, ніж 60 днів від дня його опублікування;

ознайомлення  за однакових умов із проектами національних стандартів усіх зацікавлених сторін.

          Під час схвалення або прийняття національного стандарту Центральний орган визначає дату надання стандарту чинності з урахуванням часу на виконання підготовчих заходів щодо його впровадження.

          Перелік національних стандартів, схвалених та прийнятих протягом місяця, публікується наступного місяця в офіційному виданні Центрального органу.

Міжнародні (регіональні) стандарти запроваджуються  як національні стандарти за умови  їх прийняття Центральним органом.

           Прийняття міжнародного (регіонального) стандарту — це опублікування національного стандарту, що ґрунтується на відповідному міжнародному (регіональному) стандарті, чи підтвердження того, що міжнародний (регіональний) стандарт має той самий статус, що і національний стандарт, із зазначенням будь-яких відхилень від міжнародного (регіонального) стандарту.

          Перевірку чинних національних стандартів на відповідність законодавству, інтересам держави, потребам споживачів, рівню розвитку науки і техніки, вимогам міжнародних (регіональних) стандартів здійснюють відповідні технічні комітети або інші суб´єкти стандартизації. Стандарти на продукцію перевіряються не рідше одного разу на п´ять років. За результатами перевірки відповідні технічні комітети або інші суб´єкти стандартизації подають пропозиції щодо перегляду, зміни чи скасування стандартів до Центрального органу.

          Перегляд, у результаті якого розробляється новий національний стандарт або вносяться зміни до чинного стандарту, здійснюється у порядку, встановленому для розроблення стандартів.

          Припинення дії національного стандарту здійснює Центральний орган у разі припинення випуску продукції, регламентованої цим стандартом, а також у разі розроблення, схвалення або прийняття замість нього іншого стандарту за поданням відповідного технічного комітету стандартизації або іншого суб´єкта стандартизації.

Інформація  про зміни, текст змін національних стандартів публікується в офіційному виданні Центрального органу не пізніше, ніж за 90 днів до терміну надання  їм чинності.

          Стандарти застосовуються на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством. Вони застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах.

          Застосування стандартів, чи їх окремих положень стає обов´язковим:

• для всіх суб´єктів господарювання, якщо це передбачено в технічних регламентах чи інших нормативно-правових актах;
• для учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;
• для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні;
• для виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована щодо дотримання вимог стандартів.

          Міжнародні (регіональні) стандарти та стандарти інших країн, якщо їх вимоги не суперечать законодавству України, можуть бути застосовані в Україні в установленому порядку шляхом посилання на них у національних та інших стандартах.

          Стандарти, застосовані під час виготовлення продукції, мають зберігатися у виробника протягом 10 років після випуску останнього виробу цього виду продукції.

          Технічні регламенти та інші нормативно-правові акти встановлюють обов´язкові вимоги щодо:

• захисту життя, здоров´я та майна людини;
• захисту тварин, рослин;
• охорони довкілля;
• безпеки продукції, процесів чи послуг;
• запобігання введенню в оману стосовно призначення та безпеки продукції;
• усунення загрози для національної безпеки.

          У разі посилання на стандарти у технічних регламентах, інших нормативно-правових актах зазначається, чи є дотримання певних стандартів єдиним, або тільки одним зі шляхів виконання вимог цих документів. Виробник чи постачальник має довести, що продукція, вироблена без застосування цих стандартів, відповідає вимогам відповідних технічних регламентів або інших нормативно-правових актів.

У разі виникнення об´єктивних перешкод для  застосування певних обов´язкових вимог  національного стандарту, виробник чи постачальник продукції зобов´язаний повідомити про це Центральний орган. Одночасно виробник може звернутися до цього органу з пропозиціями щодо скасування, позачергового перегляду  та внесення відповідних змін до цього  стандарту або з обґрунтованим  клопотанням про надання дозволу  на тимчасовий випуск продукції з  відхиленням від зазначених обов´язкових вимог. Центральний орган вивчає обґрунтованість звернення виробника  та проводить у разі потреби необхідні  експертизи і за наявності підстав  після погодження з відповідним  Центральним органом виконавчої влади, що здійснює контроль за дотриманням  відповідних вимог національного  стандарту, може надати такий дозвіл і встановити обмеження терміну  його дії.

          У разі виготовлення продукції на експорт, якщо угодою (контрактом) визначено інші вимоги ніж ті, що встановлено технічними регламентами або іншими нормативно-правовими актами України, дозволяється застосовувати норми угоди (контракту), якщо вони не суперечать законодавству України стосовно вимог до процесу виготовлення продукції, її зберігання та транспортування на території України.

          Державний нагляд за дотриманням вимог технічних регламентів або інших нормативно-правових актів здійснюється в порядку, встановленому законодавством. Особи, винні в порушенні законодавства у сфері стандартизації, несуть відповідальність згідно із законами України.

          Центральний орган має право встановлювати знак відповідності продукції національним стандартам, який засвідчує відповідність позначеної ним продукції всім вимогам стандартів, що поширюються на цю продукцію. Він же встановлює опис та правила застосування цього знака. 

3.  Ціль  та завдання стандартизації

          Стандартизація - це діяльність по встановленню норм, правил і характеристик з метою забезпечення:

• безпеки продукції, робіт і послуг для навколишнього    середовища, життя, здоров'я та майна;
• технічної та інформаційної сумісності, а також взаємозамінності продукції;
• якості продукції, робіт і послуг відповідно до рівня єдності вимірювань;
• економії всіх видів ресурсів;
• безпеки господарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;
• обороноздатності та мобілізаційної готовності країни.

          Мета стандартизації - виявлення найбільш правильного і економічного варіанта, тобто знаходження оптимального рішення. Знайдене рішення дає можливість досягти оптимального упорядкування в певній галузі стандартизації. Для перетворення цієї можливості в дійсність необхідно, щоб знайдене рішення стало надбанням більшого числа підприємств (організацій) і фахівців. Тільки при загальному і багаторазовому використанні цього рішення існуючих і потенційних завдань можливий економічний ефект від проведеного упорядкування.  
Цілі стандартизації можна підрозділити на загальні та більш вузькі, що стосуються забезпечення відповідності. Загальні цілі випливають, перш за все, зі змісту поняття. Конкретизація загальних цілей для російської стандартизації пов'язана з виконанням тих вимог стандартів, які є обов'язковими. До них відносяться розробка норм, вимог, правил забезпечують:

• безпеку продукції, робіт, послуг для життя і здоров'я людей, навколишнього середовища і майна;
• сумісність і взаємозамінність виробів;
• якість продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науково-технічного прогресу;
• єдність вимірювань;
• економію всіх видів ресурсів;
• безпека господарських об'єктів, пов'язану з можливістю виникнення різних катастроф (природного і техногенного характеру) та надзвичайних ситуацій;
• обороноздатність та мобілізаційну готовність країни.

          Конкретні цілі стандартизації відносяться до певної галузі діяльності, галузі виробництва товарів і послуг, тому чи іншому виду продукції, підприємству і т. д.  
Основними завданнями стандартизації є:

• встановлення вимог до технічного рівня і якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, а також норм, вимог і методів у галузі проектування та виробництва продукції, що дозволяють прискорювати впровадження прогресивних методів виробництва продукції високої якості і ліквідувати нераціональне різноманіття видів, марок і розмірів;
• розвиток уніфікації і агрегатування промислової продукції як найважливішої умови спеціалізації виробництва; комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, підвищення рівня взаємозамінності, ефективності експлуатації і ремонту виробів;
• забезпечення єдності та достовірності вимірювань в країні, створення і вдосконалення державних еталонів одиниць фізичних величин, також методів і засобів вимірювань вищої точності;
• розробка уніфікованих систем документації, систем класифікації та кодування техніко-економічної інформації;
• прийняття єдиних термінів і позначень у найважливіших галузях науки, техніки, галузях народного господарства;
• формування системи стандартів безпеки праці, систем стандартів у галузі охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів;
• створення сприятливих умов для зовнішньоторговельних, культурних і науково-технічних зв'язків.

ІІ. Сертифікація продукції

          2.1 Поняття сертифікації продукції