МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

  УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ  ЕКОЛОГІЇ ЕКОНОМІКИ  І ПРАВА 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Стандартизвція та сертифікація продукції

Тема  роботи: «Стандартизвція та сертифікація

засобів комунікації» 
 
 
 
 

                                                                                      Студент:

                                                                                      5 курс, гр.

                                                                                      Науковий керівник:

                                                                                       
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ, 2012

 

План:

Вступ 3

I. Стандартизація продукції 5

1.1 Поняття стандартизації продукції 5

1.2 Стандарти та їх застосування 10

1.3 Ціль та завдання стандартизації 17

II. Сертифікація продукції 18

2.1 Поняття сертифікації продукції. 18

2.2 Види сертифікації та її мета. 20

III. Сертификация качества продукции 26

3.1. Понятие  сертификации продукции 26

3.2.Преимущества  сертификации продукции 28

Висновок 43

Список  використаної літератури 44

 

«Только безупречное качество и  совершенное управление могут принести необходимые плоды»

У. Эдвард Деминг

Вступ. 
       Становлення України як суверенної правової держави та послідовна інтеграція її у світове економічне співтовариство потребує проведення цілеспрямованої політики створення державних систем стандартизації та сертифікації. Ці системи повинні сприяти утворенню правових основ, форм і методів робіт зі стандартизації та сертифікації, спрямованих на забезпечення безпеки продукції для життя і здоров'я людей, її сумісності і взаємозамінності, охорону навколишнього середовища, безпеки народногосподарських об'єктів з розрахунком ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій, економії трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів. 
       Державні системи стандартизації та сертифікації повинні відповідати основним принципам міждержавних, а також міжнародних, регіональних та національних систем зарубіжних країн, враховувати інтереси України як повноправного учасника міждержавних, європейських і світових інтеграційних процесів, сприяти економічним перетворенням, а також забезпечувати проведення єдиної технічної політики. 
       Стандартизація та сертифікація, забезпечені взаємозв'язаними методами і способами вимірювань, є невід'ємною складовою частиною суспільного виробництва і одночасно створюють ефективний механізм управління якістю та номенклатурою продукції. 
       Якість продукції є одним з найважливіших факторів успішної діяльності будь-якої організації. В даний час у всьому світі помітно посилилися вимоги, що пред'являються споживачем до якості продукції. Жорсткість вимог супроводжується усвідомленою всіма необхідністю постійного підвищення якості, без чого неможливо досягнення і підтримка ефективної економічної діяльності. 
       Більшість промислових, торгових або державних організацій виробляють продукцію в розрахунку на задоволення потреб чи вимог споживача. Ці вимоги звичайно включаються в технічні умови. Однак, самі по собі технічні умови не є гарантією того, що вимоги споживача будуть дійсно задоволені, оскільки в технічні умови або в організаційну систему, що охоплює проектування та реалізацію продукції, можуть вкрасться невідповідності. Це призвело до необхідності розвитку стандартів і керівних документів на системи якості, які доповнюють вимоги до продукції, встановлених у технічних умовах.

 

I. Стандартизація продукції. 

1. Поняття стандартизації продукції.

          Під стандартизацією розуміють визначення і застосування єдиних правил з метою упорядкування діяльності у певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює:

• установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;
• розвиток уніфікації і агрегатування продукції як важливої умови спеціалізації і автоматизації виробництва;
• визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції з метою забезпечення належної якості і недопущення невиправданої різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;
• формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; забезпечення спільності термінів вимірювань і позначень;
• створення єдиних систем класифікації і кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

          Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами, основними з яких є:

• урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробництва для виготовлювача, користі та безпеки для споживачів і держави в цілому;
• гармонізація з міжнародними, регіональними, а у необхідних випадках – з національними стандартами інших країн;
• взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції;
• участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених сторін-розробників, виготовлювачів, споживачів, органів державної виконавчої влади;
• відкритість інформації щодо діючих стандартів та програм робіт по стандартизації з урахуванням чинного законодавства.

          Результати стандартизації знаходять відображення у спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти і технічні умови – документи, що містять обов’язкові для продуцентів норми якості виробу і засоби їх досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи і засоби вимірювання, випробувань, маркировки, упаковки, транспортування і зберігання продукції). Застосовувана на підприємствах нормативно-технічна документація охоплює певні категорії стандартів, які відрізняються ступенем жорстокості вимог до виробів і сукупністю об’єктів стандартизації (рис.1).

          Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містяться у міжнародних стандартах, які розроблюються Міжнародною організацією стандартизації – ІСО і використовуються для сертифікації виробів, що експортуються у інші країни і реалізуються на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти ІСО серії 9000.

          Державні стандарти України установлюються на: 1) вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструменти, деталі кріплення тощо); 2) продукцію міжгалузевого призначення; 3) продукцію для населення і народного господарства; 4) організаційно-методчні та загальнотехнічні об’єкти (науково-технічна термінологія, класифікація та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, організація робіт по стандартизації і метрології, довідкові дані щодо властивостей матеріалів і речовин); 5) елементи народногосподарських об’єктів державного значення (транспорт, зв’язок, енергосистема, оборона, оточуюче природне середовище, банківсько-фінансова система тощо); 6) методи випробувань. Вони містять обов’язкові вимоги, котрі забезпечують безпеку продукції для життя, здоров’я та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону. 
 
 
 

Рис.1 Сукупність нормативно-технічної документації для проектування і виготовлення продукції.

          Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, на яку відсутні державні стандарти України, або у випадку необхідності установлення вимог, що доповнюють чи перевищують останні в державних стандартах, а стандарти науково-технічних та інженерних товариств – на випадок потреби розповсюдження результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів. Остання категорія нормативних документів може використовуватись на засадах добровільної згоди відповідних суб’єктів діяльності. Технічні вимоги містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником) продукції. Вони регламентують норми і вимоги щодо якості тих видів продукції, для яких державні або галузеві стандарти не розробляються та які виготовляються на замовлення окремих підприємств, а також нових видів виробів на період їх освоєння виробництвом.

          Стандарти підприємств виокремлюють у самостійну категорію умовно (без правової основи). Вони розробляються підприємствами за власною ініціативою з метою конкретизації вимог до продукції і самого виробництва, що містяться звичайно у інших видах нормативно-технічної документації. Об’єктами стандартизації на підприємствах можуть бути окремі деталі, вузли, складальні одиниці, оснащення і інструмент власного виготовлення, певні норми у галузі проектування і продуктування виробів, організації та управління виробництвом тощо. Такі стандарти використовуються для створення внутрішньої системи управління якістю праці і продукції.

          Стандарти і технічні умови – це документи динамічного характеру. Вони повинні періодично переглядатись і уточнюватись з урахуванням інноваційних процесів і нових вимог споживачів до вироблювальної або проектованої продукції. Сучасні напрямки удосконалення стандартизації зводяться до розробки державних і міжнародних стандартів не на кожний конкретний виріб, а групи однорідної продукції, а також включення до них обмеженої кількості показників, що характеризують найбільш суттєві якісні характеристики. Це дасть можливість істотно зменшити кількість одночасно функціонуючих стандартів, спростити їх зміст і удешевити весь процес стандартизації.

          Результатом діяльності системи стандартизації повинен стати оптимальний за структурою і складом фонд нормативно-технічної документації та ефективне використання цього фонду для сприяння управління народним господарством. Цей фонд має постійно удосконалюватися і поповнюватися. Документи повинні бути раціональними як за формою, так і за змістом, відповідати сучасному рівню досягнень науки і техніки. 
Нормативні документи по стандартизації поділяються на такі різновиди:

• державністандартиУкраїни;
• галузеві стандарти;
• стандарти науково-технічних та інженерних об'єднань;
• технічні умови;
• стандарти підприємств.

          До державних стандартів України прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації. Порядок і правила розробки і застосування державних класифікаторів установлюється Державним комітетом України з стандартизації, метрології та сертифікації.

          Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країн використовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів. Державні стандарти України розробляються на організаційно-методичні та загальнотехнічні об'єкти, а саме:

• організацію проведення робіт із стандартизації, науково-технічну термінологію, класифікацію та кодування техніко-економічної інформації, технічну документацію, інформаційні технології, організацію метрологічних робіт, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;
• продукцію загальномашинобудівного застосування;
• складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення (транспорт, зв'язок, енергосистему та ін);
• продукцію міжгалузевого призначення;
• продукцію для населення і народного господарства;
• методи випробувань.

          Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендаційні вимоги. До обов'язкових належать:

• вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього середовища, і вимоги до методів випробувань цих показників;
• вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланнями на відповідні санітарні норми і правила;
• метрологічні норми, правила, вимоги та положення, які забезпечують достовірність і точність вимірювань;
• положення, які забезпечують технічну сумісність під час розробки, виготовлення, експлуатації продукції.

          Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності; на діяльність яких поширюється дія стандартів. 
Рекомендаційні вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо:

• це передбачено відповідними законодавчими актами;
• ці вимоги включені в договори на розробку, виготовлення та поставку продукції;
• виробником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.

          Державні стандарти України затверджуються Державним комітетом України з стандартизації,    метрології    та    сертифікації,    а    державні   стандарти в  галузі будівництва   і   промисловості   будівельних   матеріалів - Міністерством України у справах будівництва і архітектури. 
          Майнова   частина   авторського   права   на   державні   стандарти   належить державі незалежно від джерел    фінансування  їх    розробки.   Галузеві    стандарти розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів України або в разі необхідності   встановлення    вимог,    які   перевищують  або доповнюють вимоги державних    стандартів.    Обов'язкові    вимоги    галузевих   стандартів   підлягають безумовному   виконанню   підприємствами, їх об'єднаннями та організаціями, які входять в сферу управління органу, який їх затвердив. 
          Стандарти    науково-технічних та інженерних об'єднань розробляються у разі необхідності   розширення   результатів  фундаментальних   досліджень у сфері раї професійних   інтересів.    Ці    стандарти   можуть    використовуватися   на   основі добровільної домовленості. 
 
          1.2 Стандарти та їх застосування