Автор: e********@yandex.ru, 25 Ноября 2011 в 18:28, реферат
Соціальне партнерство – це особлива система відносин, виникаючих між найманими робітниками і роботодавцями за посередницькою роллю держави, погодженню економічних інтересів в соціально-трудовій сфері і врегулюванню соціально-трудових конфліктів. Систему соціального партнерства називають «трипартизмом»; так як в регулюванні соціально-трудових відносин беруть участь три сторони: організації, які представляють інтереси найманих робітників; об’єднання роботодавців і держава.
Профспілки,
їх об'єднання ведуть переговори, здійснюють
укладання колективних
Профспілки, їх об'єднання мають наступні права і повноваження:
захист прав громадян на працю, участь у розробленні та здійсненні державної політики у галузі трудових відносин, оплати праці, охорони праці, соціального захисту;
ведення колективних переговорів та укладання колективних договорів та угод;
участь
у розробленні державної
соціальний захист та забезпечення достатнього життєвого рівня громадян;
участь в управлінні державним соціальним страхуванням;
участь у роботі комісій з приватизації;
право представляти інтереси працівників при вирішенні трудових спорів (конфліктів);
право на організацію та проведення страйків, зборів, мітингів і демонстрацій на захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників;
право
одержувати інформацію від роботодавців
або їх об'єднань, органів державної
влади та органів місцевого
громадський контроль за реалізацією прав членів профспілки у сфері охорони здоров'я, медико – соціальної допомоги;
захист духовних інтересів трудящих;
захист житлових прав громадян;
право
вимагати розірвання трудового договору
(контракту) з керівником підприємства,
установи або організації, якщо він
порушує законодавство про
Профспілкові
організації на підприємствах та
їх структурних підрозділах
Роботодавці і їх об’єднання в системі соціального партнерства бачать можливості проведення узгодженої технічної, економічної і соціальної політики, розвитку виробництва без потрясінь і конфліктів.
В
Україні прийнятий закон «Про
організації роботодавців». Згідно
цього закону, організації роботодавців
та їх об'єднання створюються з
метою представництва і захисту
інтересів роботодавців у економічній,
соціально-трудовій та інших сферах,
у тому числі в їх відносинах з
іншими сторонами соціального
Першою організацією роботодавців в Україні стала Спілка підприємців Криму (СПК), створена ще в лютому 1989 р. Вона об'єднала спочатку приватних бізнесменів і підприємців, а потім до неї приєднались також промислові підприємства всього регіону.
У 1989 р. Була створена Українська спілка промисловців та підприємців (УСПП). Зараз вона об'єднує велику кількість державних і приватних підприємств, асоціації роботодавців та деяких фізичних осіб. Організаційна структура УСПП включає національний, регіональний та галузевий рівні. Основні види діяльності УСПП передбачають політичні та урядові контакти, фінансово-торговельні операції, підтримку іноземних інвестицій, економічні та юридичні послуги, контакти з пресою, інформаційно-рекламну діяльність.
Створені і інші спілки роботодавців: спілки орендаторів та підприємців України, Українська національна асамблея підприємництва тощо.
Основними задачами організацій роботодавців та їх об'єднань є:
співробітництво та захист інтересів і прав роботодавців у відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування, професійними спілками та об'єднаннями;
участь у формуванні та реалізації соціально – економічної політики держави;
участь
у проведені колективних
координація діяльності роботодавців та контроль за виконанням іншими сторонами соціального партнерства зобов'язань за генеральною, регіональними чи галузевими угодами;
сприяння вирішенню трудових спорів, запобіганню страйкам як крайньому засобу вирішення цих конфліктів;
збалансування попиту і пропозиції робочої сили, запобігання масовому безробіттю шляхом сприяння створенню нових робочих місць, забезпечення раціональної структури зайнятості населення;
вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, поширення професійних знань та досвіду;
забезпечення скоординованості дій роботодавців, їх організацій та об'єднань щодо виконання науково-технічних і соціальних програм, спрямованих на збільшення обсягів виробництва продукції і послуг, підвищення їх конкурентоспроможності, врегулювання та поліпшення умов праці.
В 1993 р. створена Національна Рада соціального партнерства (НРСП). Це тристороння організація з 66 членів, по 22 з кожного суб’єкту соціального партнерства. НРСП с консультативним органом і звітує безпосередньо Президентові. Головними цілями НРСП є:
підготовка рекомендацій Президентові України з національної соціальної політики: встановлення тристороннього консенсусу з національних, економічних та соціальних питань з метою запобігання конфронтації;
участь у підготовці законів, інших законодавчих актів у сфері соціальних і трудових відносин;
підготовка пропозицій відносно загальних і галузевих колективних угод, а також аналіз заходів, ужитих для втілення Генеральної Тарифної угоди;
координація позицій соціальних партнерів щодо ратифікації чи засудження Конвенцій МОП;
інформування громадськості через засоби масової інформації про результати угод сторін щодо трудових і соціальних відносин.
В
Україні іде процес формування системи
соціального партнерства.
3.
Система колективно-
Погодження
інтересів найманих працівників
з роботодавцями у сфері
Регулювання соціально-трудових відносин в Україні регламентується законом «Про колективні договори і угоди». Колективній договір або угода складається на базі діючого законодавства, прийнятих сторонами обов’язків з метою регулювання виробничих, соціально-економічних і трудових відносин і узгодження інтересів, найманих робітників, роботодавців і уповноважених їми органів.
Система
колективно-договірного
На
національному рівні
Генеральна
угода укладається між
Предметом генеральної угоди є такі питання:
диференціація мінімальних тарифних ставок за видами виробництва, робіт і діяльності у виробничих галузях залежно від важкості праці, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати;
єдині для всієї території України мінімальні тарифні ставки компенсаційних доплат за роботу в несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах праці, які диференціюються за видами і категоріями умов праці;
єдині тарифні умови оплати праці працівників і службовців за загальними професіями і посадами;
максимальна тривалість робочого тижня;
мінімальна тривалість оплачуваної відпустки;
зобов'язання сторін з питань зайнятості;
соціальний захист найбільш вразливих верств населення;
зобов'язання відносно поетапного підвищення соціальних гарантій;
реалізація
державних соціально-
охорона праці та довкілля;
задоволення духовних потреб населення;
взаємні зобов'язання сторін щодо виконання угод.
Галузева
угода укладається між
Регіональна
угода укладається між
Предметом галузевої та регіональної угоди можуть бути:
єдині для підприємств відповідної галузі, території тарифна сітка робітників і шкали співвідношень мінімальних посадових окладів за групами посад керівників, спеціалістів і службовців або єдина галузева і територіальна тарифна сітка для всіх категорій працівників;
єдині для різних категорій працівників мінімальні розміри доплат і надбавок, які враховують специфіку умов праці окремих професійних груп певних галузей, територій;
вимоги до організації та нормування праці;
зобов'язання сторін з питань зайнятості;
вимоги до умов і охорони праці;
система контролю за виконанням угод;
порядок
і терміни укладання
відповідальність сторін за невиконання угод.
Колективний договір на підприємствах укладається між власником (або уповноваженим ним органом) і трудовим колективом.
Колективний договір укладається на всіх підприємствах незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.
Предметом
колективного договору на рівні підприємства
можуть бути взаємні зобов'язання сторін
щодо регулювання виробничих, трудових,
соціально-економічних
зміни в організації виробництва та праці;
регулювання зайнятості;
режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;
умови й охорона праці;
форми та системи оплати праці;