Шляхи підвищення ефективності підприємницької діяльності

Обсяг реалізації продукції Q, од.	Ціна за одиницю продукції р, грн..	Виручка від реалізації V, грн.. (гр.1 * гр.2)	Змінні витрати, тис. грн.		Повні витрати S, грн.. (Sпост * гр.5)	Прибуток (+), збиток (-) Р, грн.. (гр.3 – гр.6)
			на одиницю продукції Sзмін	на обсяг реалізації Sзмін (гр.1*гр.4)
1	2	3	4	5	6	7
5	10	50	5,6	28	66	-16
10	10	100	3,7	37	75	+25
15	8	120	3,3	50	88	+32
20	7,3	146	2,8	56	94	+52
25	6,2	155	2,5	62	100	+55
30	5	150	2,9	87	125	+25
35	4,1	143	3,6	125	163	-20

Примітка. Постійні витрати S_пост = 38 грн..

 

Водночас  у цьому прикладі змінні витрати  на одиницю продукції не залишаються  однаковими при різних обсягах виробництва. Так, зі збільшенням обсягів виробництва  вони зменшуються (наприклад, завдяки  знижкам при купівлі сировини у великих обсягах), а в подальшому можуть збільшуватись (наприклад, за рахунок  залучення більш віддалених постачальників чи сплати надбавок за понаднормову роботу).

Як випливає з даних табл. 2.9, максимальний прибуток підприємство отримає при обсязі реалізації 25 одиниць продукції. Прибуткова зона діяльності обмежена обсягами від 6 до 33 одиниць продукції. За її межами маржинального доходу недостатньо, щоб покрити постійні витрати  підприємства, отже, підприємство зазнає збитків. Таким чином, якщо еластичність попиту перевищує одиницю, є дві  точки критичного обсягу, де сукупні  витрати дорівнюють виручці від  реалізації. У наведеному прикладі – це 6 та 33 одиниці реалізованої продукції.

За даними рівнями виручки та змінних затрат можна обчислити рівень постійних  витрат, який відповідатиме максимальному  прибутку. Аналогічно, виходячи із заданих  рівнів інших взаємопов’язаних чинників, можна послідовно розрахувати оптимальні рівня цін на продукцію та змінних  затрат.

Підприємству  слід уникати „ножиць”, тобто коли попит на його продукцію еластичний, а попит підприємства на споживані  ресурси, наприклад на енергоносії, нееластичний.

 У плануванні використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо).

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

В розвинених країнах рентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим  показником, де фокусуються результати всіх напрямків діяльності підприємства. Ще понад 100 років тому фінансові  менеджери фірми „Дюпон” запропонували  рентабельність власного капіталу Рвк визначати як добуток рентабельності реалізації за чистим прибутком Рч, оборотності активів Оа та коефіцієнта фінансової залежності (відношення сукупного капіталу до власного) Кфз, тобто

 

Рвк = Рч * Оа * Кфз = Р/ВК = Р/V * V/A * A=П/ВК; (2.13)

 

де Р –  чистий прибуток; V – чиста виручка  від реалізації продукції; А –  активи; П – пасиви.

Чистий прибуток ДП “Квазар-Мікро Суми” становить 840 тис. грн., середньорічний розмір власних коштів – 5240 тис. грн.. (р.380, 430 та 630 форми №1 додатку Б), чиста виручка від реалізації – 10000 тис. грн.., середньорічна валюта балансу – 8365 тис. грн..

Розрахуємо  рентабельність власного капіталу за звітний період (за вихідними даними додатків Б та В):

 

Рвк =

 

З наведеної  моделі рентабельності власного капіталу випливає, що на її значення істотно  впливає збільшення частки позикових  коштів, тобто так званий фінансовий ліверидж (важіль), який супроводжується  підвищенням ризику втрати підприємством  фінансової незалежності.

З огляду на цей ризик фінансовий аналітик визначає і регулює рівень фінансового  важеля, з’ясовує, на скільки відсотків  зміниться рентабельність власного капіталу при зміні валового прибутку (ВП) на 1% за умов різних часток позикового капіталу в пасивах підприємства.

Проілюструємо дію фінансового важеля на прикладі, наведеному на рис. 2.3 та в таблиці 2.10.

Рис. 2.3. Фінансовий ліверидж (важіль)

 

Таблиця 2.10 - Рівень фінансового важеля

№ п/п	Показники	Частка позикового капіталу П/К, %
		30			50			80
1	Капітал, тси. грн.., разом	8000			8000			8000
2	У тому числі: - власний капітал, тис.  грн.	5600			4000			1600
3	- позиковий капітал, тис. грн.	2400			4000			6400
4	Прибуток до сплати відсотків і  податку, валовий прибуток (варіанти), тис. грн.	1300	1500	2000	1300	1500	2000	1300	1500	2000
5	Відсотки за позики (20% * р.3)	480	480	480	800	800	800	1280	1280	1280
6	Прибуток, тис. грн. (р.4 – р.5)	820	1020	1520	500	700	1200	20	220	720
7	Податок на прибуток, тис. грн.. (30% * р.6)	246	306	456	150	210	360	6	66	216
8	Чистий прибуток, тис. грн.. (р.6 – р.7)	574	714	1064	650	490	840	14	154	504
9	Рентабельність власного капіталу, % (р.8:р.2)	0,10	0,13	0,19	0,09	0,12	0,21	0,1	0,1	0,31

 

Аналогічно  до дії механічного важеля, що передбачає внаслідок прикладання невеликих  зусиль отримання помітного результату, дія фінансового важеля полягає  в тому, що незначні зміни валового прибутку можуть спричинити істотні  зміни рентабельності власного капіталу.

 

Рівень фінансового  важеля: РФВ = ; (2.14)

 

РФВ _п/к=30% = ;

РФВ _п/к=50% = ;

РФВ _п/к=80% = ;

 

Якщо частка позикового капіталу становить 30 %, то зміна валового прибутку на 1% спричинює  збільшення Рвк на 1,6%, при П/К = 50 % - на 2,62%, при П/К = 80 % - на 63,14%. Точка  беззбитковості відповідає валовому прибутку 1600 тис. грн., тобто значення показника  Рвк не змінюється при різних значеннях  П/К (фінансовий важіль нейтральний). Якщо прибуток менший, підприємству доцільно нарощувати капітал за критерієм  Рвк, використовуючи власні джерела (від’ємний  фінансовий важіль), якщо прибуток більший, доцільно залучати позикові кошти (додатний важіль).

Слід, при  плануванні, зважати також на зворотний напрямок дії фінансового важеля. При незначному зменшені валового прибутку рентабельність власного капіталу істотно знизиться на підприємстві з високим фінансовим важелем і несуттєво – з низьким.

3. Шляхи підвищення  ефективності діяльності підприємства

 

3.1 Цілі діяльності підприємства для зниження ризикованості діяльності та отримання сталого прибутку

 

Провівши  дослідження, визначимо цілі ефективної діяльності ДП “Квазар-Мікро Суми”. Орієнтація на зниження ризикованості  діяльності та отримання сталого  прибутку, як в короткостроковому, так  і в довгостроковому періоді, забезпечення стабільних темпів його зростання обумовлюють визначення в якості головної мети діяльності підприємства зростання ринкової вартості підприємства та добробут його акціонерів.

Множинність цілей ДП “Квазар-Мікро Суми”  викликає необхідність їх класифікації, яка може бути проведена за наступними ознаками (рис. 3.1).

1. Залежно  від змісту та направленості  цілей розрізняють:

• економічні цілі - зниження витрат, підвищення рентабельності, нарощування капіталу, досягнення цільового прибутку, вихід на нові ринки або розширення ринків збуту, підвищення ринкової вартості підприємства та інше;
• соціальні - створення нових робочих місць, матеріальна підтримка малозабезпечених верств населення, соціальна допомога робітникам та інше;
• власні - досягнення економічної влади, іміджу, збереження сімейних традицій та інше.

2. В системі  стратегічних цілей залежно від  функціональної сфери реалізації  можуть бути виділені:

2.1. Маркетингові - пошук нових ринкових ніш;  підвищення долі діяльності в  межах свого сегменту ринку;  проникнення в інші сегменти  споживчого ринку; проникнення  на інші регіональні ринки.

Рис. 3.1. Класифікація цілей підприємства

 

2.2. Фінансово-економічні - зниження рівня витрат обігу;  підвищення суми прибутку від  діяльності; підвищення рівня рентабельності  власного капіталу; зниження долі  залучених коштів в структурі  капіталу; зростання власних фінансових  ресурсів.

2.3. Інвестиційні - будівництво та придбання нових  приміщень; реконструкція або  модернізація діючих; формування  ефективного портфеля фінансових  інструментів, оновлення обладнання  або технічне переоснащення підприємства.

2.4. Інноваційні - впровадження нових технологій руху продукції; прогресивних методів діяльності; нових видів послуг; нових технологій розрахунків; нових видів обліку.

2.5. Організаційні  - перехід на нову організаційно-правову  форму діяльності; впровадження  нової організаційної структури  управління; впровадження нових  форм організації праці персоналу  та інше.

3. Залежно  від ступеня досягнення цілі  поділяють на необхідні та  бажані. Загальною бажаною ціллю  діяльності кожного підприємства  є максимізація прибутку. Водночас  життєво необхідним є отримання  мінімально необхідного прибутку, який забезпечує цільову норму  прибутку на авансований капітал.

4. Залежно  від часового фактора визначають  перспективні цілі, які мають  бути досягнуті в майбутньому  (через 5-10 років), та поточні (першочергові) цілі, досягнення яких необхідне  вже сьогодні.

5. За відношенням  до головної цілі підприємства  визначають кінцеві та проміжні  цілі, спрямовані на поетапне  наближення до досягнення основної  мети.

Якщо головною ціллю ДП “Квазар-Мікро Суми”  є збереження та зміцнення його позиції  на ринку, то її досягненню сприяють наступні проміжні цілі:

- розширення  асортименту, встановлення нових  господарських зв'язків;

- реструктуризація  підприємства та раціоналізація  площ або створення філій підприємства;

- притягнення  додаткових матеріальних ресурсів  і капітальних вкладень та  інше.

Основні цілі не завжди можуть бути досягнені, якщо діяти напрямки. В цьому випадку  основні цілі досягають шляхом реалізації проміжних цілей. Тому розробка проміжних  цілей провадиться таким шляхом, щоб їх досягнення в свою чергу  створювало базу для досягнення основної цілі.

Наприклад, для стабілізації обсягів обороту (основна ціль) ДП “Квазар-Мікро  Суми” необхідно оновлення асортименту, підвищення їх конкурентоспроможності, притягнення додаткових покупців та інше (проміжні цілі).

6. Залежно  від характеру оцінки розрізняють  кількісні та якісні цілі діяльності  підприємства.