Шляхи підвищення ефективності підприємницької діяльності

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

«Київський університет управління та підприємництва»

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

З дисципліни «Маркетинговий менеджмент»

На тему

«Шляхи підвищення ефективності підприємницької діяльності »

 

 

 

 

 

 

 

 

Студента  денного відділення

Група: М-8.12

Спеціальність: Маркетинг

Дєдов Ігор Сергійович

 

 

Київ 2013

Зміст

Вступ

1. Теоретичні  основи економічної ефективності діяльності підприємства

1.1 Поняття і види ефективності

1.2 Показники економічної ефективності діяльності

1.3 Чинники зростання ефективності діяльності підприємства

2. Аналіз  діяльності підприємства

2.1 Фінансово-економічна характеристика ДП «Квазар-Мікро Суми»

2.2 Розрахунок показників ефективності діяльності підрозділів ДП «Квазар-Мікро Суми»

2.3 Планування прибутку і рентабельності як складова ефективної діяльності підприємства

3. Шляхи підвищення  ефективності діяльності підприємства

3.1 Цілі діяльності підприємства для зниження ризикованості діяльності та отримання сталого прибутку

3.2 Заходи щодо вирішення проблемної ситуації підвищення ефективності діяльності

3.3 Вплив держави на ефективність діяльності підприємства

Висновки  та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

 

 

Вступ

 

Процес діяльності підприємства, виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці [14].

Використовуючи  наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільне корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, — результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

Ефективність виробництва  являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої  сили за певний проміжок часу.

Родовою ознакою  ефективності (продуктивності) може слугувати необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу. У кінцевому підсумку змістовне тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є утворювальною субстанцією багатства і мірою витрат, необхідних для його нагромадження [21]. Саме тому підвищення ефективності виробництва (продуктивності системи виробництва і обслуговування) можна вважати конкретною формою проявлення цього закону.

Виходячи  з актуальності заданого питання, була обрана тема дипломного дослідження  “Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства”.

Метою даної  роботи являється проведення економічного аналізу ефективності діяльності підприємства та обґрунтування основних шляхів підвищення ефективності його діяльності.

Відповідно  до поставленої мети в роботі були визначені такі основні задачі:

• дати загальну характеристику теоретичних основ ефективності діяльності підприємства;
• проаналізувати законодавчі акти та вимоги щодо регулювання поставленого питання;
• дати оцінку господарської діяльності підприємства;
• розкрити основні показники рівня економічної ефективності діяльності;
• визначити фактори, що впливають на зміни у діяльності та зробити аналіз їх впливу.

Інформаційну  базу роботи склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і  Кабінету Міністрів України, нормативні документи, які регламентують діяльність підприємств в Україні. Була зроблена оцінка та аналіз звітності підприємства, яке було обране об'єктом дослідження, з тією метою, щоб знайти нові шляхи підвищення ефективності діяльності.

Об'єктом  дослідження було обрано ДП “Квазар-Мікро Суми”.

 

 

1. Теоретичні основи економічної ефективності діяльності підприємства

 

1.1 Поняття і види ефективності

 

Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. У найзагальнішому  плані ефективність означає ефективний розвиток кожної зі сфер суспільного  відтворення (безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання), або народногосподарську ефективність, нерозривно пов'язану з рухом  сукупного суспільного продукту, тобто ефективність виробництва  цього продукту, ефективність його обміну тощо [21].

Розрізняють також соціальну й економічну ефективність. Соціальна ефективність — це відповідність господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої людини. Інтегруючим показником соціальної ефективності є виробництво товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період, переважно за рік.

У колишньому СРСР існувала обернена пропорція у співвідношенні цих  двох груп, що свідчило про значно більшу ефективність економіки розвинутих країн Заходу, з одного боку, та витратний  характер економіки колишнього Союзу  — з іншого. В Україні за 2010—2010 рр. частка товарів народного споживання скоротилася з 30 до 23 %, що означає погіршення показників соціальної ефективності.

Причиною  цього є існування в Україні  великого військово-промислового комплексу (ВПК), значна матеріаломісткість виробництва (витрати матеріалів на одиницю продукції), застаріла структура виробництва (переважання металургійної промисловості, важкого машинобудування тощо), різкий занепад легкої, харчової промисловості  за час економічної кризи.

Економічна  ефективність — це досягнення найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність — конкретна форма вияву дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючим показником економічної ефективності є норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу головна мета — не максимізація прибутку, а максимізація чистого прибутку на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку.

У західній економічній літературі набуло поширення поняття “парето-ефективність” (від імені італійського економіста В. Парето), згідно з яким економічна ефективність національної економіки  — це такий її стан, за якого неможливо  збільшити ступінь задоволення  потреб хоча б однієї людини, якщо при  цьому не погіршується становище  інших членів суспільства.

Конкретнішими показниками економічної ефективності є продуктивність праці, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість  продукції та ін.

У зарубіжних країнах а розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін - продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне  використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних  товарів та послуг. Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи - це по суті терміни-синоніми, які характеризують одні й ті ж результативні процеси. При цьому слід усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є  поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва.

Ефективність(продуктивність) =

 

Процес формування результатів і ефективності виробництва (продуктивності системи) показано на рис.1.1.

Результат виробництва  як найважливіший компонент для  визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про  корисний кінцевий результат. Можна розрізняти:

1. кінцевий результат процесу виробництва;
2. кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об'єднання підприємства) [12].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Схема формування результатів і ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи).

Перший відбиває матеріалізований результат процесу  виробництва, вимірюваний обсягом  продукції у натуральній і  вартісній формах, другий включає  не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто  новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності - прибуток.

Ефективність  виробництва (продуктивність системи) має поліморфність визначення і  застосування для аналітичних оцінок і управлінських рішень. З огляду на це важливим є вирізнення за окремими ознаками відповідних видів ефективності (продуктивності), кожний з яких справляє певне практичне значення (рис.1.2) [29].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Види ефективності виробництва (продуктивності системи) за окремими ознаками.

 

Відповідні  види ефективності виробництва виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності підприємства. Перш за все результат (ефект) виробництва буває економічним або соціальним.

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (в об'єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економш тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо. Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

Вони мають  ту особливість, що далеко не всі з  них піддаються кількісному вимірюванню. У зв'язку з цим на підприємствах  визначають, оцінюють і регулюють (у  межах своїх можливостей) як економічну, так і соціальну ефективність виробництва (продуктивність системи).

В залежності від об'єкту, стосовно якого визначають результативність його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і народногосподарський ефекти. Локальний (госпрозрахунковий) ефект означає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності даного підприємства, внаслідок якої воно має певний зиск. Якщо ж виробництво продукції на даному підприємстві вимагає додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов'язане з меншими експлуатаційними витратами або іншими позитивними наслідками діяльності, то йдеться про визначення народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг).

Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових певних технічних, організаційних чи економічних заходів має місце первісний (одноразовий) ефект. Проте майже завжди початковий ефект може повторюватися і примножуватися завдяки багатонапрямковому та багаторазовому використанню таких заходів не лише на даному, але й інших підприємствах, сферах діяльності. Саме тому досить важливого практичного значення набуває визначення і оцінка так званого мультиплікаційного ефекту, що має свої специфічні форми прояву (рис. 1.3).

Дифузійний  ефект може реалізовуватись у  тих випадках, коли певне господарсько-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру  поширюється на інші галузі, внаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перш ніж знайти широке застосування у чорній металургії метод безперервного розливання рідкого металу був започаткований на підприємствах кольорової металургії). Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (зокрема отримання синтетичного волокна високої якості призвело до виробництва нових видів тканин, а це стимулювало появу нових видів одягу тощо).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Специфічні форми мультиплікаційного ефекту.

 

Ефект стартового вибуху — це ланцюгова реакція у перспективі. Він можливий за умови, що певний стартовий вибух стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту у тій же самій або іншій галузі виробництва чи діяльності (яскравий приклад — застосування економіко-математичних методів та моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки). У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з'являються супроводжувальні можливості з певним ефектом. Такі можливості проявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів, використання виробничих і побутових відходів тощо. Зрештою у будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації, що означає позитивний наслідок не лише самого по собі конкретного результату, але й прискорення темпів його розповсюдження і застосування.

Межі між  виокремленими формами мультиплікаційного ефекту досить умовні, рухомі і відносні. Діалектичний взаємозв'язок цих форм полягає у тому, що усі вони разом  формують загальний інтегральний ефект  від реалізації певного господарського рішення (впровадження нової техніки  чи технології, прогресивних методів  або форм організації виробництва, нових форм господарювання тощо). Коли вирішується певна великомасштабна  проблема з очевидними мультиплікаційними характеристиками, то очікуваний ефект має охоплювати одночасно усі його специфічні форми. Загальна величина такого ефекту залежить від трьох головних чинників: економічної ефективності впроваджуваного господарського заходу (сукупності заходів), масштабів і швидкості його (їх) розповсюдження в усіх галузях чи сферах діяльності.