Поняття й основні функції транспортного маркетингу

Вступ

Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується домінуванням сфери послуг як у структурі національного виробництва більшості країн світу, так і у системі міжнародних економічних відносин. Це свідчить, з одного боку, про формування економік нового типу, а з іншого – про перехід до наступного ступеня розвитку світового співтовариства – постіндустріального типу суспільства, що характеризується провідними позиціями послуг та інформаційних технологій у системі створення валового національного продукту, зовнішньої торгівлі окремих країн та відповідно міжнародної торгівлі в цілому.

Останню чверть ХХ сторіччя можна з повною упевненістю вважати точкою відліку для принципово нових тенденцій і глобальних соціально-економічних процесів, що намітилися у розвитку людства. Вони означилися як у діях окремих країн, так і їхніх регіональних об'єднань, зусилля яких зосереджені на пошукові власних напрямів і стратегій розвитку, спрямованих на початок наступного тисячоліття. Тим самим кидається виклик багатьом негативним процесам і явищам, що набрали силу і набули статусу світових криз у різних сферах людської діяльності. Найвідчутніше ці кризові явища позначаються на транспортних системах і мережах, що, за образним визначенням, є судинною системою як регіону в цілому, так і окремої держави зокрема. Це зумовлено багатьма чинниками, що пов’язані зі специфікою транспорту як ланки господарсько-виробничого процесу.

Транспорт як галузь народного господарства характеризується тим, що в процесі його діяльності безпосередньо не створюється кінцевий продукт. Його продукція – це транспортні послуги (з переміщення в просторі та в часі пасажирів і вантажів), що використовуються споживачем лише в момент їх виконання.

Міжнародний ринок транспортних послуг складається з послуг всіх видів транспорту з переміщення предмету транспортної операції, що надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни. Світова транспортна система зараз переживає процес глибоких, фундаментальних змін. Одержано інтенсивні імпульси для розвитку процесів створення єдиного торгового ринку на різних континентах, істотно спрощено процедуру перетинання кордонів. У Європі виник ряд авторитетних організацій, що вивчають можливості і перспективи створення міжнародних транспортних коридорів, мають з'єднати окремі міста або населені пункти в межах кількох країн. Йдеться про принципово нову технологію переміщення пасажирів і вантажів між регіонами європейського та інших континентів.

Україна має надзвичайно вигідне транзитне розташування: через Україну проходять три міжнародних транспортних коридори, чотири національних. Основною проблемою для використання транзитного потенціалу України є якість доріг.

1 Поняття транспортного маркетингу і його задачі.

Маркетинг – це мистецтво запропонувати ринку товар, що користується попитом, призначити взаємовигідну ціну, визначити канали збуту товару (послуг) й організувати їх просування на ринок (рекламу, стимулювання збуту, public relations та персональний продаж). Інакше кажучи, маркетинг – це мистецтво управління попитом на продукцію підприємств в умовах конкуренції. Це наука, яка вивчає ринок не з точки зору збуту продукції, а з позиції формування попиту і стимулювання збуту.

Відповідно транспортний маркетинг – це мистецтво використання комплексу маркетингу в умовах конкуренції на транспортному ринку (якість послуг, тарифи, просування послуг на ринок, місця їх продажу, маркетинговий персонал) для підвищення дохідності від вантажних і пасажирських перевезень.

Головне призначення транспортного маркетингу полягає в тому, щоб:

   активно впливати на формування попиту на транспортні послуги;

   допомагати залізницям максимально пристосовуватися до постійних змін умов роботи на транспортному ринку шляхом задоволення потреб клієнтів кращим, ніж у конкурентів, способом;

   запроваджувати сучасну систему планування, яка базується на вивченні потреб клієнтів;

   забезпечувати високу конкурентоспроможність перевезень 1.

Основною транспортною продукцією є переміщення товарів і пасажирів, а також додаткові послуги, пов'язані з цим переміщенням. Транспорт є матеріальною основою процесів кругообігу, найважливішою інфраструктурою ринку. Практично реалізовуючи обмін товарами і послугами, транспорт має великий вплив на стабільність ринку і соціально-економічного положення в державі. У зв'язку з цим великого практичного значення набуває необхідність державного регулювання основними  видами транспорту. Проте це регулювання повинно носити переважно економічний характер, тобто через квоти, позики і фінансування великих інноваційних проектів загальнодержавного характеру.

Поточна діяльність транспортних підприємств повинна здійснюватися на основі маркетингових підходів з дотриманням єдиних технічних, технологічних і економічних норм ефективності і безпеки перевізного процесу. При цьому важливе встановлення певних норм і правил відповідальності (економічною, правовою, соціальною) за результати діяльності підприємств у рамках внутрішньогалузевої ієрархії управління. У взаєминах з клієнтурою повинна переважати контрактно-договірна форма, що забезпечує чітку відповідальність сторін за виконання укладених угод (договорів).

Основними напрямами транспортного маркетингу в області перевезень є:

   комплексне вивчення і аналіз транспортного ринку;

   економічне обстеження районів тяжіння транспорту і формування попиту на транспортні послуги;

   вивчення конкурентів організація реклами і стимулювання споживчих переваг;

   планування перевезень вантажів і пасажирів і оптимізація руху товару;

   аналіз власних ресурсів і витрат, розробка і впровадження нових видів послуг, техніки і технологій визначення потрібних інвестицій;

   розробка цінової стратегії, визначення рівнів прибутків і прибутку;

   розробка заходів по розширенню транспортного ринку, вдосконаленню системи управління транспортним виробництвом, взаємодії з клієнтурою;

   управління маркетингом і своєчасне реагування на динаміку транспортного ринку.

Перелік основних напрямів маркетингу на залізничному  транспорті можна представити у вигляді наступного алгоритму:

1 Визначення загальних завдань і цілей.

2.1 Аналіз транспортного ринку і вивчення конкурентів.

2.2 Економічне обстеження районів обслуговування і визначення попиту на   транспортні послуги.

3.1 Аналіз ресурсів і витрат, розробка цінової стратегії, тарифів, знижок і надбавок.

3.2 Пошук нових "ніш" транспортного ринку.

4 Стратегічне і тактичне планування робіт.

5.1 Розробка заходів по поліпшенню і підвищенню якості транспортних послуг.

6 Управління маркетингом, контроль і реагування на динаміку ринку.

З алгоритму видно, що система транспортного маркетингу націлена на гнучке реагування при зміні динаміки транспортного ринку шляхом адекватного перегляду цінової політики при певних, відносно невеликих змінах сегментів попиту на транспортні послуги. Поряд з цим, при значних змінах на транспортному ринку можливий повний перегляд завдань і цілей підприємства, розробка нового комплексу маркетингу. У всіх випадках управління маркетингом, а по суті, попитом, здійснюється економічними методами за принципом - «транспорт шукає клієнта».

Сьогодні в умовах економічної кризи маркетингові зусилля на транспортних підприємствах повинні бути спрямовані на вирішення двох завдань:

      поліпшення якості транспортного обслуговування споживачів;

      диверсифікація вивільняються потужностей підприємства.

Багато транспортних підприємств зараз успішно освоюють нетрадиційні види діяльності (оренда, ремонтний сервіс і т.п.). Ця робота вимагає системності і правової основи. Для успішного вирішення цих проблем потрібно цілеспрямована постійна робота з вивчення зовнішнього середовища, конкурентів, гнучкого ціноутворення, реклами і стимулювання споживачів. У зв'язку з цим одним з найбільш важливих напрямків транспортного маркетингу є формування попиту на транспортні послуги.

Комплекс маркетингу включає в себе два взаємопов'язані процеси:

      ретельне вивчення існуючого ринку;

      активний вплив на попит і формування споживчих переваг.

Завданням маркетингу є не лише задоволення потреб споживача, а й створення таких умов, щоб у нього було бажання знову звернутися до продукції або послуг цього продавця (виробника). Для транспортних підприємств це означає, що вони не тільки повинні на високому рівні обслужити клієнта, але й запропонувати нові види послуг, або підвищити їх якість на стільки, щоб у споживача виникло бажання і надалі звернутися саме до даного підприємства, виду транспорту. Для вирішення цього непростого завдання необхідно проведення цілого ряду комплексу маркетингових заходів по глибокому вивченню транспортного ринку, удосконалення технології транспортних послуг, реальному підвищенню їх якості, розробці нових, додаткових видів послуг, діагностуванню і прогнозування попиту, а можливо і деякої диверсифікації (концентричної, горизонтальної або конгломеративної) транспортного виробництва.

Основне завдання організації та управління транспортним маркетингом - вплив на рівень, час і характер попиту на транспортні послуги таким чином, щоб це забезпечувало транспортному підприємству його нормальне функціонування і подальший розвиток.

2 Транспортні послуги: природа, класифікація, відмінність від товарів у їхньому матеріальному вираженні.

Однієї з найважливіших складових інфраструктури країни є транспортна система. Транспорт являє собою не просто одну з галузей господарства країни і нашого регіону, але й одну з найбільш істотних умов успішного функціонування всієї економіки, що робить активний вплив на формування територіальних пропорцій розвитку виробництва країни і регіонів.

Транспорт є комплексною галуззю інфраструктури, у неї входять такі види транспорту як (залізничний, річковий, морський, автомобільний, повітряний, трубопровідний і ін. ).

Види транспорту підрозділяються на водний (морський річковий ), наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний) і повітряний. Усі види транспорту, крім трубопровідного, використовуються для перевезення вантажів і пасажирів. Ці види транспорту відносяться до традиційних. Нетрадиційні види транспорту містять у собі пульпопроводи (навалочний вантаж подрібнюється і разом з водою перекачується по трубах), пневмотранспорт, транспорт на магнітній подушці.

Транспорт грає важливу роль в розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Його нормальне функціонування забезпечує виконання зобов'язань сторонами по купівлі-продажу, комерційний ефект зовнішньоторгової угоди. Порушення транспортного процесу часто веде до матеріальних втрат експортета й імпортера, робить вітчизняні товари неконкурентноздатними.

Донедавна більшість транспортних підприємств виконували тільки операції перевезення, не турбуючись про надання спектра інших послуг. Проте нові економічні умови, формування ринку транспортних послуг, поява та посилення конкуренції між підприємствами транспорту спонукають до активного вивчення досвіду функціонування транспорту країн з ринковою економікою. Поняття "послуга транспорту" починає широко використовуватися в практиці організації та планування роботи транспорту.

Особливості діяльності щодо надання послуг зводяться до таких положень:

      послуги не можуть існувати поза процесом їхнього надання (вони не можуть накопичуватися);

      продаж послуг – це фактично продаж самого процесу праці, тому якість послуг визначається якістю самого процесу праці;

      послуги являють собою конкретну споживчу вартість тільки в певний час і в конкретному місці чи напрямі, що істотно обмежує можливість їхніх замін на ринку послуг;

      послуги транспорту належать до послуг, що завершують процес матеріального виробництва.

Послуга транспорту визначається як підвид діяльності транспорту, що спрямований на задоволення потреб людей і характеризується наявністю необхідного технологічного, економічного, інформаційного, правового та ресурсного забезпечення.

До транспортних послуг належать:

      перевезення вантажів та пасажирів;

      навантажувально-розвантажувальні роботи (навантаження, розвантаження,

      перевантаження, внутрішньо-складські операції, пересадка пасажирів);

      зберігання вантажів;

      сервісне обслуговування транспортних засобів;

      підготовка засобів, якими здійснюються перевезення;

      надання засобів, якими здійснюються перевезення, на умовах оренди чи прокату;

      переганяння (доставка) нових та відремонтованих транспортних засобів тощо.

Вітчизняними та зарубіжними спеціалістами запропонована такі види класифікації транспортних послуг.

1.За ознакою взаємозв’язку з основною діяльністю підприємства:

      перевізні, тобто містять в тому чи іншому вигляді елемент перевезення;

      не перевізні.

2.За видом споживача, якому надається послуга:

      зовнішні, надання нетранспортним підприємствам і організаціям;

      внутрішні, надання іншим підприємствам і організаціям транспорту.

3. За характером діяльності, пов'язаної з наданням певної послуги: