Планування закупівлі матеріальних ресурсів

 

Питома вага матеріальних витрат у  собівартості продукції складає:

у 2009 році   - 42,43 %

у 2010 році    - 18,29 %

у 2011 році   - 53 %

Коефіцієнт матеріальних витрат:

2009 році -  6115/6000 = 1,019

2010 році – 2883/4800 = 0,60

2011 році – 14846/15000 = 0,99.

У 2009 році по ТОВ «Будстрой» відбулася перевитрата матеріальних ресурсів, тому що коефіцієнт матеріальних витрат більше одиниці. А в 2010 році і в 2011 року матеріальні ресурси витрачалися більш ощадливо.

 

2.3. Оцінка питомої ваги матеріальних запасів у загальній сумі майна підприємства

У структурі оборотних коштів значну питому вагу займають товарно-матеріальні  і збутові запаси. Тому скорочення товарно-матеріальних запасів до оптимальних  розмірів буде сприяти підвищенню рентабельності, оскільки чим більшою сумою оборотних  коштів розпоряджається підприємство при даному розмірі прибутку, тим менше рентабельність.

Прискорення оборотності оборотних  коштів є центральною економічною  проблемою матеріально-технічного постачання. Її рішення дозволить  не тільки збільшити матеріальні  ресурси для повного задоволення  підприємств, але і поліпшити  економічні показники їхньої роботи.

Однією з найважливіших задач  планування матеріально-технічного постачання є своєчасність забезпечення підприємств і організацій необхідними їм матеріальними ресурсами. При цьому під своєчасністю мається на увазі постачання всіх різновидів матеріальних ресурсів безпосередньо до місць споживання у встановлений термін і необхідної якості.

Порушення термінів постачань матеріалів веде до невиконання планів виробництва  і реалізації продукції.

Коефіцієнт оборотних коштів у  виробництві (К_обкв) обчислюється, як відношення вартості оборотних коштів у виробництві до середньомісячного виторгу. Оборотні кошти у виробництві визначаються, як кошти в запасах з урахуванням ПДВ мінус вартість зданих виконаних робіт.

К_обкв = ((Кошти в запасах + Сума ПДВ) - Вартість зданих виконаних робіт)/К₁,

де К₁- середньомісячний виторг.                                                                 (2.5)

Коефіцієнт оборотних коштів у  виробництві характеризує оборотність  товарно-матеріальних запасів організації. Значення даного показника визначаються галузевою специфікою виробництва, характеризують ефективність виробничої і маркетингової діяльності організації.

Кобкв₂₀₁₀ = ((43 829  + 7 942) – 0) / 20577,75 = 2,52

Кобкв₂₀₁₁ = ((49 975+ 1 769) – 0) / 19683,42 = 2,63

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів виріс з 2,52 до 2,63, збільшення числа оборотів відбулося переважно  за рахунок росту запасів. Те, що коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів значно більше одиниці –  позитивний момент, свідчить про швидку оборотність капіталу, вкладеного в  активи.

Коефіцієнт оборотних коштів у  розрахунках (К_обкр) обчислюється, як відношення вартості оборотних коштів за винятком оборотних коштів у виробництві до середньомісячного виторгу.

К_обкр = (Оборотні активи – (Кошти в запасах + Сума ПДВ) + Вартість зданих виконаних робіт)/К₁,                                                                                              (2.6)

де К₁  - середньомісячний виторг.

Коефіцієнт оборотних коштів у  розрахунках визначає швидкість  звертання оборотних активів  організації, що не беруть участь у  безпосереднім виробництві. Показник характеризує, у першу чергу, середні  терміни розрахунків з організацією за зроблену, але ще не оплачену продукцію, тобто визначає середні терміни, на які виведені з процесу виробництва  оборотні кошти, що знаходяться в  розрахунках.

Крім того, коефіцієнт оборотних  коштів у розрахунках показує, наскільки  ліквідною є продукція, що випускається організацією, і наскільки ефективно  організовані взаємини організації  зі споживачами продукції. Він відбиває ефективність політики організації  з погляду збору оплати по продажах, здійсненим у кредит. Розглянутий  показник характеризує імовірність  виникнення сумнівної і безнадійної  дебіторської заборгованості і її списань  у результаті ненадходження платежів, тобто ступінь комерційного ризику.

Зростання даного показника вимагає  поповнення оборотних коштів організації  за рахунок нових запозичень і  приводить до зниження платоспроможності  організації.

Кобкр₂₀₁₀ = (89 288 – (43 829 + 7942) + 0) / 20577,75 = 1,82

Кобкр₂₀₁₁ = (88 196 – (49 975 + 1769) + 0) / 19683,42 =1,85

Рентабельність оборотного капіталу (К_робк) обчислюється, як частка від розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні організації після сплати податків і усіх відволікань, на суму оборотних коштів.

К_робк = Чистий прибуток підприємства / Оборотні активи

Даний показник відбиває ефективність використання оборотного капіталу організації. Він визначає, скільки карбованців  прибутку приходиться на один карбованець, вкладений в оборотні активи.

Оборотність оборотних коштів –  тривалість одного обороту в днях, визначається по формулі:

,  днів                                                                                   (2.7)

L₂₀₁₀= (((51815 +89288)/2)/ 246933) * 360  = 102,9 дня

L₂₀₁₁ = (((89288+88196)/2) / 236 201)* 360 = 135,3 дня

Як випливає з розрахунку, у порівнянні з попереднім роком тривалість обороту  оборотних активів збільшилася  на 32,4 дні. Це означає, що кошти, вкладені в аналізованому періоді в  оборотні активи, проходять цикл і  знову приймають грошову форму  на 32,4 дні довше, ніж у попередньому році.

У результаті потрібні були додаткові  кошти для продовження виробничої діяльності хоча б на рівні минулого року.

Коефіцієнт оборотності (в оборотах):

,  оборотів                                                                                          (2.8)

L₂₀₁₀= 246933 / ((51815 +89288)/2)   = 3,5 оборотів

L₂₀₁₁ = 236 201 /((89288+88196)/2)  = 2,7 оборотів

Таким чином, торік на 1 грн. оборотних  коштів приходилося 3,5 грн. зданих виконаних  робіт, а в звітному році 2,7 грн., тобто  відбулося зменшення числа оборотів  (на 0,8). Це негативна тенденція.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  ІІІ. ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ЩОДО ПЛАНУВАННЯ ЗАКУПІВЛІ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ.

Безупинне ускладнення процесу  матеріально-технічного постачання вимагає  збільшення витрат праці на його здійснення. У той же час напружений баланс трудових ресурсів у країні не дозволяє вирішувати проблеми забезпечення будівництва, що ускладнюються засобами виробництва  екстенсивним шляхом, тобто за рахунок  збільшення кількості працівників  і маси споживаних ресурсів. Їх можна  і потрібно вирішувати тільки шляхом інтенсифікації процесу забезпечення будівництва матеріальними ресурсами, розробки і здійснення заходів щодо підвищення ефективності і якості всіх сторін діяльності органів постачання. Стосовно до процесу матеріально-технічного постачання ефективність і якість означають  найбільш повне, своєчасне, якісне, а  також з найменшими витратами  трудових, матеріальних і фінансових ресурсів виконання усіх функцій  цього процесу.

Безупинне удосконалювання забезпечення виробництва продукцією виробничо-технічного призначення впливає на поліпшення економічних показників виробництва.      

Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: екстенсивним і інтенсивної. Екстенсивний шлях припускає збільшення видобутку і виробництва матеріальних ресурсів і зв'язаний з додатковими  витратами. Інтенсивний шлях задоволення  потреби підприємства в матеріалах, сировині, паливі, енергії й інших  матеріальних ресурсах передбачає більш  економічна витрата наявних запасів  у процесі виробництва продукції. Економія сировини і матеріалів у  процесі споживання рівнозначна  збільшенню їхнього виробництва.

Найважливішим інструментом вишукування  внутрівиробничих резервів економії і  раціонального використання матеріальних резервів є економічний аналіз.

Від стану матеріально-технічного постачання залежить такий найважливіший  показник виробничої діяльності, як продуктивність праці. Безпосередній вплив матеріально-технічного постачання на продуктивність праці  полягає в тім, що сам процес забезпечення виробництва матеріальними ресурсами  вимагає визначених витрат часу працівників самих різних спеціалізацій. Тому створення в Україні ефективної системи матеріально-технічного постачання, установлення раціональних зв'язків між постачальниками і споживачами, механізація вантажно-розвантажувальних робіт, впровадження електронно-обчислювальної й іншої техніки буде не тільки сприяти підвищенню продуктивності праці в самій галузі матеріально-технічного постачання, але і впливати на її підвищення в народному господарстві.

Непрямий вплив матеріально-технічного постачання на продуктивність праці  полягає в тім, що цей показник на підприємствах, у значній мірі залежить від стану матеріалів, що поставляються сировини і, а також  від своєчасності і комплектності  постачання всієї номенклатури матеріальних ресурсів.

На продуктивність праці великий  вплив робить ступінь забезпечення робочих місць потрібними в даний  момент матеріалами. Відсутність матеріалів часто служить причиною порушення  ритмічності в роботі підприємств.

Забезпечення виробничих і будівельних  підприємств усією номенклатурою  споживаних матеріалів необхідної якості й у строго визначений термін відповідно до технологічного процесу дозволило  б значно підвищити темпи росту  продуктивності праці в Україні. Отже без значних капітальних  вкладень і при тих же трудових ресурсах наша країна змогла б збільшити  кількість виробленої продукції, необхідної для більш повного задоволення  потреб трудящих.

Постачальницько-збутові  організації  країни можуть робити і практично  впливають на економію матеріальних ресурсів. На всіх стадіях процесу  матеріально-технічного постачання маються  великі можливості для економії матеріалів. У процесі планування виявлення  нагальної потреби в сировині і матеріалах сприяє правильному  їхньому розподілу і запобігає  втрати, що виникають, з одного боку, унаслідок  завищення потреби  в порівнянні з фактичної, котре  приводить до утворення наднормативних і зайвих запасів, а з іншого боку – заниження потреби, що приведе  до дефіциту і нестачі матеріалів, до необхідності їхньої заміни.

Так, по ТОВ «Будстрой» у 2009 році відбулася перевитрата матеріальних ресурсів (коефіцієнт матеріальних витрат більше одного), у 2010 році й у 2011 році товарно-матеріальні запаси витрачалися ощадливо. Для того, щоб ресурси витрачалися більш ощадливо необхідно, зробити більший упор чи приділити більшу увагу процесу планування витрати матеріалів в ТОВ «Будстрой», скороченню матеріалоємності в процесі виробництва, а також скороченню втрат у процесі транспортування і збереженню вантажів.

При організації транспортування  і вантажно-розвантажувальних робіт  також маються великі можливості по скороченню втрат (бій, псування, розпилення і т.п.)

Матеріальні ресурси в процесі  доведення їх до виробничих підприємств  проходять стадію збереження на складах  підприємств-постачальників і споживачів. Створення умов схоронності матеріалів, усіляке скорочення часу їхнього  перебування на складах також  дуже істотний фактор економії.

Практично всі сторони діяльності органів постачання і збуту в  тім чи іншому ступені впливають  на зниження собівартості. При цьому  можна виділити дві основні групи  факторів, що визначають величину витрат на процес матеріально-технічного постачання.

Перша група факторів зв'язана з  витратами на придбання сировини і матеріалів. Ці витрати визначаються головним чином їхньою ціною. Органи постачання і збуту на можуть впливати на рівень цін, але вони відіграють вирішальну роль у виборі і замовленні найбільш дешевих матеріалів, що по якості відповідали би вимогам виробництва. Крім того, багато постачань здійснюються за договірними цінами. Перевірка  правильності таких цін буде сприяти  виключенню можливих випадків їхнього  завищення, а отже, і скороченню грошових витрат на придбання матеріалів.

Друга група факторів – це транспортно-заготівельні витрати. Вони залежать від якості роботи органів постачання, від рівня  їхньої організаторської діяльності, ступеня механізації й автоматизації  переробки вантажів, використання обчислювальної техніки.

Великий вплив на витрати в сфері  звертання робить прикріплення споживачів до постачальників. Використання при  цьому економіко-математичних методів  і електронно-обчислювальної техніки  дозволяє значно скоротити відстань перевезень, а отже, і витрати  на оплату тарифів.

Величина транспортно-заготівельних  витрат залежить також від правильного  вибору форми постачання, з огляду на, що складська форма вимагає  великих витрат, чим транзитна.

Збереження матеріалів також є  істотною статтею витрат, що робить вплив на собівартість продукції. Ці витрати знаходяться в прямої залежності від абсолютного і  відносного рівня товарно-матеріальних запасів. Нормування запасів, організація  оперативного контролю за їхнім станом, недопущення утворення наднормативних і зайвих запасів – далеко на повний перелік питань керування  запасами, рішення яких впливає на витрати в процесі матеріально-технічного постачання.