Планування економічних показників діяльності організації торгівлі

Основними завданнями аналізу роздрібного товарообігу є:  

- Перевірка виконання плану роздрібного товарообігу за рік, по кварталах, місяцях, а також встановлення ритмічності його виконання в загальному обсязі і по окремих товарних групах;  

- Визначення темпів зростання товарообігу в поточному році в порівнянні з минулим роком в загальному обсязі і по окремих товарних групах;  

- Оцінка рівня задоволення попиту населення на окремі товари, відповідності запропонованого асортименту товарів попиту покупців;  

- Визначення впливу окремих факторів на виконання плану роздрібного товарообігу;  

- Виявлення резервів і розробка заходів щодо подальшого збільшення обсягу товарообігу і найбільш повного задоволення попиту покупців.  

Для аналізу виконання плану роздрібного товарообігу використовуються дані бухгалтерської та статистичної звітності.  

1.2 Показники по праці та їх взаємозв'язок  

При характеристиці праці працівників галузі торгівлі використовуються основні показники - продуктивність і ефективність.  

Ефективність праці в торгівлі - це співвідношення результатів праці працівників галузі та витрат на нього. Тому зростання ефективності передбачає отримання більших результатів праці при незмінних витратах ресурсів або тих же результатів при найменших затратах.  

Основним завданням планування показників з праці є визначення оптимальної чисельності працівників та фонду оплати праці, необхідних для виконання плану товарообігу при високій культурі обслуговування покупців.  

Підприємства торгівлі формують план з праці, керуючись затвердженими їм нормативами утворення фонду оплати праці, співвідношення між темпами приросту фонду оплати та роздрібного товарообігу.  

Показники по праці включають в себе:  

- Чисельність працівників (штатний розклад) (Ч)  

- Фонд оплати праці (ФОП) визначається:  

а) у Σ  

б) у% до товарообігу (Уфот)  

- Продуктивність праці (середній товарообіг на одного працівника) (ПТ)  

- Середня заробітна плата на одного працівника (Сз)  

Між цими показниками існує економічна взаємозв'язок. Основним показником є - рівень фонду оплати праці. Розраховується двома способами. Перший спосіб:  

ФОП  

Уфот = -------- × 100  

Товарообіг  

Підставимо в значення ФОП, показники його визначають:  

ФОП = Ч × Сз на одного співробітника;  

ФОП ФОП  

Ч =----; Сз =-----  

Сз Ч  

Другий спосіб:  

Сз  

Уфот = --- × 100  

ПТ  

Існує економічна закономірність у зміні середньої зарплати і продуктивності праці. Для ефективності витрачання коштів на оплату праці необхідно щоб середня зарплата росла повільніше, ніж продуктивність праці.  

Продуктивність праці - це один з показників ефективності праці, характерезующіе плідність корисної діяльності працівників.  

Продуктивність праці є одним з основних якісних показників господарської діяльності підприємств торгівлі, тому що впливає обсяг товарообігу, рівень витрат обігу, рентабельності. Продуктивність праці вимірюється у вартісному і натуральному вираженні.  

У вартісному вираженні продуктивність праці (ПТ) - це обсяг товарообігу (послуг), що припадають на одного середньооблікового працівника (або одного торгово-оперативного працівника).  

У натуральному вираженні продуктивність праці - це кількість проданих одним працівником товарів у натуральному вираженні (в метрах, літрах, тоннах) за одиницю часу.  

Однак зміна товарообігу на одного працівника торгівлі у вартісному вираженні не завжди правильно відображає динаміку продуктивності праці. У зв'язку з цим зміна асортиментного складу обороту призводить до того, що реалізація товарів на одну й ту ж суму може відбуватися при різних затратах праці. У цьому випадку зміна обсягу товарообігу на одного працівника торгівлі не відповідає зміні рівня продуктивності праці. Тому при вимірі продуктивності праці в торгівлі в динаміці необхідно враховувати зміну середнього обороту, що припадає на одного працівника в одиницю часу з урахуванням індексів цін та асортиментного складу обороту.  

Планування фонду оплати праці, здійснюється на основі штатного розкладу та встановлених окладів (ставок). Планування здійснюється нормативним методом.  

- Розраховується фонд оплати по кожній категорії працівників шляхом множення чисельності працівників і ставки заробітної плати.  

- Річний фонд оплати праці, шляхом множення місячного фонду оплати на 12 місяців  

- Загальна сума фонду оплати праці, визначається на рік шляхом додавання  

- Розраховується преміальний фонд виходячи з умов преміювання  

- Визначається загальний фонд оплати праці шляхом складання, фонд оплати праці за ставками та преміального фонду  

Наступним етапом визначається плановий фонд оплати праці в% до товарообігу тільки за рік:  

ФОП у Σ  

---------- × 100  

Товарообіг за рік  

При всіх розрахунках чисельність визначається виходячи з кількості робочих місць та режиму роботи. Товарообіг, продуктивність праці, а також можливості скорочення штату за рахунок суміщення професій та розширення зон обслуговування при цьому не враховуються. Тому для економічного обгрунтування розрахунку чисельності, доцільно перевірити можливості виконання плану товарообігу на наявних робочих місцях при досягнутій продуктивності праці.  

Чисельність і склад працівників залежать від обсягу, структури товарообороту, розміру торгової площі, наявності складських приміщень, режиму роботи та інших чинників.  

Грунтуючись на певній чисельності, посадових окладах, тарифних ставках і відрядних розцінках, а також передбачуваних розмірах премій, визначають величину фонду оплати праці за кожної структурної одиниці і підрозділу. Якщо фонд оплати праці виявиться більше наміченої на цьому етапі величини, то слід ще раз повернутися до чисельності працюючих і внести відповідні корективи. Якщо розмір фонду виявиться менше, то з урахуванням конкретних умов різницю можна залишити за цією структурною одиницею, як своєрідний резерв надбавок.  

Особливе значення в кошторисі витрат фонду оплати праці має стаття «Резерв фонду оплати праці». Кошти передбачені за цією статтею, призначені на відшкодування нестачі коштів, що виник з непередбачених причин в період розробки плану, за іншими статтями фонду.  

1.3 Витрати обігу, їх суть і класифікація  

Звернення товарів вимагає суспільних витрат, що викликаються їх доставкою, зберіганням і реалізацією: Ці витрати живої і матеріалізованої праці, необхідні для доведення товарів до споживача, виражені в грошовій формі, називаються витратами обігу.  

Проблема витрат одна з найбільш актуальних і важливих проблем економіки підприємства, так як рівень, динаміка і структура витрати обігу тісно пов'язані з усіма сторонами господарської діяльності підприємств, з питаннями планування та організації процесу-руху товарів з сфери виробництва в сферу споживання.  

Витрати обігу є найважливішим, якісним показником, який дозволяє судити, наскільки успішно підприємства здійснюють завдання подальшого розвитку товарообігу, поліпшення культури торгівлі та обслуговування населення. Правильний облік і планування витрат обігу сприяє усуненню безгосподарності і надмірностей у витрачанні коштів, при одночасному проведенні заходів по підвищенню культури торгівлі.  

Витрати обігу виникають у тих підприємств, які здійснюють товарний обіг. Вони утворюються у підприємств торгівлі та громадського харчування у підприємств та організацій різних заготівельних систем. Разом з тим витрати несуть і безпосередньо виробники товарів - промислові підприємства, радгоспи, колгоспи, а також колгоспники, робітники і службовці при продажу продукції від своїх присадибних господарств на ринку.  

Не всі витрати торговельних, підприємств можуть бути віднесені до витрат обігу. До них відносяться тільки такі витрати, які дійсно з народногосподарської точки зору є витратами по, здійсненню товарообігу. Такі ж витрати торгових підприємств як податки, пені, штрафи не є витратами в народногосподарському сенсі, а висловлюють перерозподіл коштів. Не належать до витрат обігу та збитки торгових підприємств, зумовлені поганою постановкою контролю або занедбаністю обліку. Так, збитки від списання дебіторської заборгованості, збитки, що сталися в результаті чисто випадкових причин, стихійних лих та ін також не обумовлені торговим процесом і списуються на рахунок прибутків і збитків.  

Не враховуються у витратах обігу торговельних підприємств витрати по транспортуванню товарів народного споживання промисловими підприємствами за ціною Франко-станція призначення, витрати на "виробництво товарів широкого споживання, на вирощування сільськогосподарської продукції та розвиток тваринництва в підприємствах, що знаходяться у веденні торгових організацій. Це такі ж витрати виробництва, які є на фабриках і заводах, в радгоспах, колгоспах і в інших виробничих підприємствах.  

У різних комерційних фірмах при розгляді витрат використовують такі терміни: витрати, витрати, витрати. Будемо вважати, що поняття витрати, витрати і витрати рівнозначні.  

З огляду на дії феномена рідкості (обмеженості всіх видів ресурсів) комерційна діяльність без деяких витрат взагалі неможлива. Таким чином, ці будь-яке рішення про товародвижении викликає необхідність відмови від використання тих же ресурсів в інших цілях. Таким чином - всі витрати являють собою альтернативні (або змінні) витрати. Альтернативні витрати виробництва є головною перешкодою, з яким стикається фірма в процесі реалізації своїх можливостей максимізації прибутку. Класифікацію витрат потрібно почати з того, що в число альтернативних витрат, з якими стикаються фірми, входять виплати робітникам, інвесторам, а так же власникам природних ресурсів; всі ці виплати здійснюються з метою залучити ресурси, відволікаючи їх тим самим від альтернативних варіантів застосування і т . д.  

В даний час існує наступна класифікація витрат:  

1. За участі в утворенні вартості товарів і послуг витрати поділяються на такі види:  

- Чисті витрати обігу - витрати торгового підприємства є суспільно необхідними, але по своїй суті не продуктивні. Необхідність цих витрат обумовлена ​​тим, що процес доведення товару до споживача виробляється шляхом купівлі-продажу і зміни форми вартості товар - гроші. До чистих витрат відносять витрати на рекламу, на укладення договорів та юридичне обслуговування актів купівлі-продажу.  

- Додаткові витрати, - витрати які ведуть безпосередньо до збільшення вартості товару і мають місце в тому випадку, якщо угода купівлі-продажу відбулася. До них відносяться: транспортні витрати, заробітна плата складських працівників, витрати на утримання будинків і споруд та ін  

2. За підгалузями діяльності витрати бувають:  

- Витрати підприємств роздрібної торгівлі;  

- Витрати підприємств оптової торгівлі;  

- Витрати торгово-посередницьких підприємств.  

3. За характером виконуваних завдань:  

-Операційні витрати, - витрати на просування товару, транспортні витрати, оренда, зберігання, утримання будівель, витрати на ремонт і т.д.