Організація товароруху на фірмі

Як видно, хліб «Особливий»  та хліб «Білий» мають прекрасні  смакові якості, хліб «Особливий»  має великий термін збереження, що забезпечує йому спеціальні добавки, що входять до складу хліба. Крім того в ньому міститься багато вітамінів.

Звичайно ж, ті чи інші сорти  хліба мають свої переваги і недоліки (наприклад, житній хліб містить більше корисних для організму мінералів  і не високу ціну, пшеничний же багатий  білками і має більш кращі  смакові якості ), але все ж  хліб « Особливий» має ряд переваг.

 

2.2 Конкуренція та ціноутворення.

В даний час виробництвом хліба і хлібобулочних виробів  займаються ще дві міні-пекарні, основний вид продукції – хліб з житнього і пшеничного борошна, батони, булки.

Ціни на продукцію встановлюють самі підприємства, включаючи в неї  значні накладні витрати. Цінова стратегія  базується на конкуренції. Початкова  ціна продукції визначалася виходячи зі сформованих цін на аналогічну продукцію, шляхом калькуляції собівартості з урахуванням ціни на даний вид  товару на внутрішньому Українському ринку.

Розглядається можливе зниження вартості матеріалів і витрат виробництва  за рахунок скорочення браку виготовленої продукції і зниження транспортно- заготівельних витрат.

Основні причини придбання  виробів:

• Якість;
• Ціна;
• Регулярні і постійні постачання;
• Доставка покупцю;
• Свіжість товару.

Як видно з таблиці 2.1 найменша ціна встановлена на хліб «Селянський», користь його досить висока та високі відповідні смакові  якості. Однак вага

лише 400 грам. Хліб «Білий»  має такі ж смакові якості як і  «Селянський», однак за ціною значно дорожчий, але вага його становить 700 грам. Хліб «Особливий» за ціною  майже такий як «Селянський», вага та смакові якості майже такі самі. Хліб «Столичний та «Дарницький» відрізняються  відсутністю корисності, незначним  терміном зберігання, невисокими смаковими  якостями, хоча невеликою ціною. Найбільш конкурентоспроможними є хліб «Особливий», хліб «Столичний», далі йдуть хліб «Білий», «Селянський», «Формовий», «Дарницький».

 

2.3 Організація відділу  збуту на підприємстві.

Організація збуту продукції  базується на маркетингових дослідженнях, що є основою всіх дій. Такими дослідженнями  в області збуту є дослідження  потреб і попиту на дану продукцію, дослідження місткості  ринку, визначення можливостей виходу на зовнішній  ринок, дослідження динаміки обсягу продажів, аналіз каналів збуту, вивчення думок покупців і споживчих переваг.

Організація «по ринках»  вимагає спеціальних знань по обслуговуванню продукцією визначеної галузі чи промисловості сегмента покупців з різних галузей. У ній виділяються  групи працівників, що займаються «своєю»  групою споживачів.

Організація «по територіях»  дозволяє враховувати специфіку  споживання товарів у кожному  з регіонів, жителі яких близькі  до демографічних і культурних характеристиках.

Структура служби збуту включає  як управлінські, так і виробничі  підрозділи.

Відділ збуту може включати наступні бюро (групи, сектори): замовлень, вивчення попиту, планове, товарне (оперативне), договірно-претензійне, експортне, монтажу, налагодження і технічного обслуговування продукції, що поставляється і інші. До виробничих підрозділів відносяться склади готової продукції, цехи комплектації, консервації й упакування готової продукції,

виготовлення пакувальної  тари, експедиції і відвантаження.

           Зміст функцій збутової діяльності  на основі маркетингу включає три напрямки: планування (прогнозування), організацію контроль і координацію. Кожне з напрямків складається з ряду функцій, що відповідають специфіці даного напрямку.

Планування збуту включає: вивчення зовнішніх і внутрішніх умов; визначення цілей; розробку прогнозів  кон’юнктури і попиту; підготовку прогнозів реалізації товарів; складання  планів постачань готової продукції; планування оптимальних господарських  зв’язків; вибір каналів розподілу  товару; планування додаткових послуг, зовнішньоторговельні операції , рекламної діяльності; складання кошторису витрат на керування збутом і розподілом, планування прибутковості.

Організація збуту включає: організацію збору інформації про  попит; укладання зі споживачами  господарських договорів на постачання продукції; вибір форм і методів  реалізації продукції, способів доставки її споживачу; підготовку продукції  до відправлення споживачу; технологію товароруху; організацію інформаційно-диспетчерської служби, звітності; організацію торгової комунікації, правової і претензійної роботи; організацію стимулювання попиту і рекламної діяльності.

При різноманітному асортименті  продукції і великій кількості  споживачів розробляються два види асортиментних планів постачання:

1. План постачання конкретного виду виробленої продукції в асортименті всім споживачам;
2. Кожному споживачу всього замовленого асортименту продукції.

Дані плани дозволяють підприємству контролювати хід постачання конкретної продукції в розрізі  кожного конкретного споживача. Вони використовуються для оперативного планування виробництва і збутової діяльності.

Організація збуту повинна  здійснюватися у відповідності  з усім

комплексом ринкових і  виробничих факторів діяльності підприємства. Без виконання цього обліку система  збуту вступає в конфлікт з  установками маркетингової стратегії. Збут продукції може здійснюватись трьома способами: через власну збутову мережу; через систему незалежних чи залежних агентів, дистриб’юторів, брокерів.

Власна збутова мережа зорієнтована винятково  на реалізацію продукції свого підприємства відповідно до здійснюваної стратегії. І в такий  спосіб підприємство безпосередньо  контролює хід реалізації своєї  стратегії на ринку. Крім того, така система збуту дозволяє підприємству підтримувати прямий контакт зі споживачами  продукції.

На існуючій стадії розвитку маркетингу доцільно використовувати  власну збутову мережу, а не послуги  агентів чи дистриб’юторів. Над  своїми співробітниками може здійснюватися  кращий контроль і якщо необхідно, вони можуть одержувати підкріплення чи перенаправлятися в інші сфери виробництва з  кращими перспективами.

Просування готової продукції  до споживача забезпечується пошуком  оптимального варіанту всіх елементів  товароруху з урахуванням вимог  споживачів. Кожен елемент товароруху займає своє місце в загальній  системі. Виходячи з цього необхідно  розробляти декілька варіантів системи  товароруху, що розрізняються видом  транспорту, маршрутами перевезення  й інші, щоб вибрати оптимальний.

Ефективність просування готової продукції обумовлюється  також ефективністю керування запасами готової продукції, що може здійснюватися  на основі «фіксованого розміру замовлення»  чи «фіксованого інтервалу». Суть організації  збуту на сонові «фіксованого розміру  замовлення» полягає в тому, що за домовленістю між підприємство-виробником продукції і споживачем установлюється фіксована кількість продукції, що замовляється, а в час замовлення є змінною величиною. Тоді оптимізуються  витрати на транспортування. «Крапкою замовлення» буде момент, коли запас  готової продукції на складі досягне  заздалегідь визначеної величини.

 

 

Розділ 3. Шляхи  підвищення існуючих технологій товароруху хлібобулочних виробів.

 Організація збуту  на хлібокомбінаті здійснюється  «по ринках» та «по територіях»,  оскільки підприємство здійснює  продаж хлібобулочних виробів  не лише в своєму регіоні.

Відділом збуту розробляються  два види планів: план постачання конкретного  виду продукції в асортименті  всім споживачам і кожному споживачу  всього замовленого асортименту  продукції. Підприємство має  власну збутову мережу.

Відділом збуту спрогнозовано  такі можливі зміни у якості хлібобулочних  виробів в процесі товароруху, виходячи із попиту споживачів на даний  товар, конкурентоспроможності, якості товару. В зв’язку з тим, що смакові  якості та термін зберігання на хліб «Дарницький» та «Формовий» не значні, а ціна майже  не відрізняється від іншого асортименту, можливе зниження об’єму продаж. Тому варто б було підвищити вміст  смакових добавок, які б дозволили  продовжити термін зберігання хліба. Але  по можливості мінімізувати витрати  на ці додаткові добавки, щоб ціна на такий хліб значно не підвищилась. Це б дозволило хліб «Дарницький» та «Формовий» збувати не лише в  своєму регіоні, але й інших містах. Хліб «Столичний» має достатньо  смакових якостей, але не значний  термін зберігання при помірній ціні. Це може призвести до швидкого черствіння хліба, а тому зменшення обсягів  продажу. Тому варто було б звернути увагу на зниження ціни на цей вид  хліба. Хліб «Селянський», «Білий» та «Особливий» відрізняються помірною ціною, високими смаковими якостями та значним терміном зберігання. Тому ніяких змін цих видів не передбачається. Варто б було відмітити, що для  збільшення об’ємів збуту підприємству було б доцільно збільшити асортимент хлібобулочних виробів.

Шляхи підвищення ефективності існуючих технологій товароруху хлібобулочних  виробів наступні:

• Поліпшення забезпеченості й ефективності використання ресурсів підприємства;

 

• Підвищення ефективності використання трудових ресурсів;
• Підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази підприємства;
• Удосконалення ресурсопостачання підприємства і підвищувати ефективність і користування товарних ресурсів;
• Домогтися росту ефективності праці маркетингового відділу;
• Поліпшити користування матеріально-технічної бази підприємства;

З цією метою установити оптимальний режим роботи підприємства, вести впровадження прогресивних форм виробництва, скоротити до мінімуму проведення інвентаризацій, перевірок.

• Економічній службі підприємства розробляти прогнози розвитку товарообігу на майбутній період і вести оперативний контроль за ходом реалізації прогнозів;

Це дозволить посібнику  підприємства і його служб оперативно вирішувати питання забезпечення й  ефективності використання усіх видів  ресурсів, домогтися ритмічного і  рівномірного розвитку товарообігу  по періодах року.

• Удосконалювати систему матеріального стимулювання праці працівників підприємства;
• Розширити ринки збуту;
• Підвищити асортимент хлібобулочних виробів та інше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                     Висновок

На сьогоднішньому глобальному  ринку продати товар іноді легше, ніж забезпечити його доставку споживачам. Фірми повинні вибрати найкращі способи зберігання і переміщення товарів, щоб вони були доступні споживачам в потрібному асортименті, часі і місці. Таким чином, сутність товароруху визначається через задоволення потреб споживачів, що надає сильний вплив на весь процес господарювання підприємства.

Для того щоб зробити висновок , була проаналізована збутова діяльність підприємства і розглянута організація руху товарів.

Основною метою даної  роботи є розробка заходів щодо вдосконалення товароруху Калуського хлібокомбінату. Для досягнення поставленої мети в роботі проведено аналіз існуючої системи товароруху.

Організація збуту на хлібокомбінаті здійснюється «по ринках» та «по  територіях», оскільки підприємство здійснює продаж хлібобулочних виробів не лише в своєму регіоні.

Було  спрогнозовано такі можливі зміни у якості хлібобулочних  виробів в процесі товароруху, виходячи із попиту споживачів на даний  товар, конкурентоспроможності, якості товару. В зв’язку з тим, що смакові  якості та термін зберігання на хліб «Дарницький» та «Формовий» не значні, а ціна майже  не відрізняється від іншого асортименту, можливе зниження об’єму продаж. Тому варто б було підвищити вміст  смакових добавок, які б дозволили  продовжити термін зберігання хліба. Але  по можливості мінімізувати витрати  на ці додаткові добавки, щоб ціна на такий хліб значно не підвищилась. Це б дозволило хліб «Дарницький» та «Формовий» збувати не лише в  своєму регіоні, але й інших містах. Хліб «Столичний» має достатньо  смакових якостей, але не значний  термін зберігання при помірній ціні. Це може призвести до швидкого черствіння хліба, а тому зменшення обсягів  продажу. Тому варто було б звернути увагу на зниження ціни на цей вид  хліба. Хліб «Селянський», «Білий» та «Особливий» відрізняються помірною ціною, високими смаковими якостями та значним терміном зберігання. Тому ніяких змін цих видів не передбачається. Також було відмічено, що для збільшення об’ємів збуту підприємству було б доцільно збільшити асортимент хлібобулочних виробів.

Шляхи підвищення ефективності існуючих технологій товароруху хлібобулочних  виробів наступні:

• Поліпшення забезпеченості й ефективності використання ресурсів підприємства;
• Підвищення ефективності використання трудових ресурсів;
• Підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази підприємства;
• Удосконалення ресурсопостачання підприємства і підвищувати ефективність і користування товарних ресурсів;
• Домогтися росту ефективності праці маркетингового відділу;
• Поліпшити користування матеріально-технічної бази підприємства;

З цією метою установити оптимальний режим роботи підприємства, вести впровадження прогресивних форм виробництва, скоротити до мінімуму проведення інвентаризацій, перевірок.

В даний час виробництвом хліба і хлібобулочних виробів  займаються ще дві міні-пекарні, основний вид продукції – хліб з житнього і пшеничного борошна, батони, булки.