Організація товароруху на фірмі

Багато фірм ставлять метою  товароруху забезпечення доставки потрібних  товарів в потрібні місця в  потрібний час з мінімально можливими  витратами. На жаль, жодна із систем товароруху не в змозі одночасно  забезпечити максимальний сервіс для  клієнтів і до мінімуму скоротити  витрати по розподілу товару.  
          Максимальний сервіс для клієнтів передбачає підтримку великих товарно-матеріальних запасів, бездоганну систему транспортування та наявність безлічі складів. Адже все це сприяє зростанню витрат за розподілом.  
          Орієнтація на скорочення витрат передбачає дешеву систему транспортування, підтримку невеликих товарно-матеріальних запасів та наявність невеликого числа складів.  
          Витрати товароруху нерідко пов'язані між собою в обернено пропорційній залежності.  
- Керуючий експедиційно-транспортної служби воліє у всіх можливих випадках відвантажувати товар по залізниці, а не літаком. Це знижує транспортні витрати фірми. Однак, через меншу швидкості залізниць оборотний капітал виявляється пов'язаним довше, затримуються платежі з боку клієнтів, і, крім того, така доставка може змусити клієнтів здійснювати покупки у конкурентів, які пропонують більш короткі терміни.  
- Для відомості витрат до мінімуму відділ відвантаження використовує дешеві контейнери. А це призводить до численних пошкоджень товару в дорозі і викликає невдоволення споживачів.  
- Керуючий службою товарних запасів воліє мати невеликі товарно-матеріальні запаси, щоб скоротити витрати на їх утримання. Однак при цьому частішають випадки відсутності товару в наявності, зростає число невиконаних замовлень, збільшується обсяг канцелярської роботи, виникає необхідність виробництва незапланованих партій товару та використання дорогих засобів її прискореної доставки. Враховуючи, що діяльність з організації товароруху пов'язана з великими компромісами, необхідний системний підхід до ухвалення подібних рішень.  
          Відправна точка створення системи товароруху - вивчення потреб клієнтів та пропозицій конкурентів. Споживачів цікавлять:  
1) своєчасна доставка товару,  
2) готовність постачальника задовольнити екстрені потреби клієнта,  
3) акуратне поводження з товаром при вантажно-розвантажувальних роботах,  
4) готовність постачальника приймати назад дефектні товари та швидко замінювати їх,  
5) готовність постачальника підтримувати товарно-матеріальні запаси заради клієнта.  
          Фірмі необхідно вивчити порівняльну значимість цих видів послуг в очах клієнтів. При розробці власних стандартів на технічне обслуговування фірма повинна обов'язково враховувати стандарти конкурентів. Як правило, вона захоче надати клієнтам, принаймні, такий же рівень обслуговування, який

пропонують конкуренти. Однак  основна мета полягає в забезпеченні максимального рівня прибутків, а не продажів. Тому фірмі варто  замислитися, які витрати спричинить за собою організація обслуговування на високому рівні. Деякі фірми пропонують більш скромне обслуговування, зате за невисокими цінами. Інші - більший  обсяг послуг, ніж у конкурентів, але стягують за них ціну з надбавкою  на покриття більш високих витрат. Як би там не було, фірма повинна  сформулювати мети своєї системи  руху товарів, якими можна керуватися в процесі планування. Іноді фірми йдуть ще далі, розробляючи стандарти для кожного складового елемента системи обслуговування. 
          Розробивши комплекс цілей товароруху, фірма приступає до формування такої системи товароруху, яка забезпечить досягнення цих цілей з мінімальними витратами. При цьому треба прийняти рішення по наступним основних питань:  
1. Як слід працювати із замовниками? (Обробка замовлень)  
2. Де слід зберігати товарно-матеріальні запаси? (Складування)  
3. Який запас завжди має бути під рукою? (Товарно-матеріальні запаси)  
4. Яким чином слід відвантажувати товари? (Транспортування)

3. Канали товароруху

Розрізняють декілька видів  каналів товароруху:  
- Оптова торгівля;  
- Розсилання поштою;  
- Спеціалізовані магазини;  
- Роздрібна торгівля;  
- Станції обслуговування та інші.  
          Просування товару фірми на міжнародних ринках може бути здійснене через власні торговельні організації безпосередньо споживачу або через закордонних маркетингових посередників. Безпосередні поставки товару від виробника до споживача називається фізичним розміщенням.  
Воно включає в себе три складових елементи:  
- Створення товарного складу,  
- Транспортування,  
- Управління матеріально-технічним постачанням.  
        Маркетингові посередники можуть виступити в якості внутрішніх торгових агентів або дилерів. Відмінності між агентами і дилерами полягає в тому, що агенти не займаються безпосередньо реалізацією товару, а тільки сприяють висновку угод. Дилери здійснюють оптові закупівлі товарів і беруть на себе всі витрати, пов'язані з реалізацією і розміщенням товару по каналах збуту. Особливо це відноситься до бізнесу малих фірм, вперше виходять на міжнародні ринки. Великі ж фірми рідше використовують оптових закордонних покупців, оскільки при цьому вони втрачають контроль над каналами збуту.  
Власне просування товарів на міжнародному ринку, як на національному, включає чотири елементи:  
- Рекламу,  
- Індивідуальну продаж,  
- Просування товару від виробника до споживача.  
          Механізм просування складається з представлення нового продукту, збільшення продажів існуючого товару, виявлення нових потреб покупця.  
Рішення про вибір каналу розподілу - одне з найскладніших рішень, яке необхідно прийняти керівництву. Вибрані фірмою канали самим безпосереднім чином впливають на всі інші рішення в сфері маркетингу.  
          Канали товароруху можна охарактеризувати за кількістю складових рівнів.  
          Рівень каналу розподілу - це будь-який посередник, який виконує ту чи іншу роботу по наближенню товару і права власності на нього до кінцевого покупця. Оскільки певну роботу виконують і сам виробник, і кінцевий споживач, вони теж входять до складу будь-якого каналу. Протяжність каналу позначають по числу наявних у ньому проміжних рівнів.  
          Канал нульового рівня (званий також каналом прямого маркетингу)

складається з виробника, що продає товар безпосередньо споживачам.                                 Однорівневий канал включає в себе одного посередника. На споживчих ринках цим посередником зазвичай буває роздрібний торговець, а на ринках товарів промислового призначення їм нерідко виявляється агент по збуту або брокер.  
           Дворівневий канал включає в себе двох посередників. На споживчих ринках такими посередниками звичайно стає оптовий і роздрібний торговці, на ринках товарів промислового призначення це можуть бути промисловий дистриб'ютор і дилери.  
           Трирівневий канал включає в себе трьох посередників. Наприклад, у м'ясопереробній промисловості між оптовими і роздрібними торговцями звичайно стоїть дрібний оптовик. Дрібні оптовики купують товари у великих оптових торговців і перепродають їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, які великі оптовики, як правило не обслуговують.  
Існують канали і з великою кількістю рівнів, але вони зустрічаються рідше. З точки зору виробників, чим більше рівнів має канал розподілу, тим менше можливостей контролювати його.  
          Канали розподілу характеризуються рівнем інтеграції, шириною і довжиною. Розрізняють два рівні інтеграції - по вертикалі і горизонталі.  
Вертикальні - коли виробник об'єднується з посередником. Горизонтальні - придбання каналів розподілу конкурентів по горизонталі.  
          Одним з найбільш значних подій останнього часу стала поява вертикальних маркетингових систем, що кидають виклик традиційним каналам розподілу. Типовий традиційний канал розподілу складається з незалежного виробника, одного або декількох оптових торговців і одного або декількох роздрібних торговців. Кожен член каналу є окремим підприємство, що прагне забезпечити собі максимально можливі прибутки, навіть на шкоду максимальному вилучення прибутку системою в цілому. Жоден з членів каналу не має повного або достатньо повного контролю над діяльністю решти членів.  
Вертикальна маркетингова система (ВМС), навпаки, складається з виробника, одного або декількох оптових торговців і одного або декількох роздрібних

торговців, що діють як єдина  система. У цьому випадку один з членів каналу або є власником  інших, або представляє їм торгові  привілеї, або має міццю, що забезпечує їх повне співробітництво. Домінуючою силою в рамках ВМС може бути або  виробник, або оптовик, або роздрібний торговець. ВМС виникли як засіб  контролю за поведінкою каналу та запобігання  конфліктам між його окремими членами, що переслідують власні цілі. ВМС економічні з точки зору своїх розмірів, володіють  великою ринковою владою і виключають дублювання зусиль. ВМС стали переважаючою формою розподілу в сфері споживчого маркетингу, де ними охоплено вже 64% всього ринку.

Розділ 2. Характеристика Калуського хлібокомбінату та його продукції.

2.1 характеристика підприємства  та видів і асортименту хліба.

Калуський хлібокомбінат  був заснований у 1962 році – у той  період, коли в місті хіміків швидкими темпами розпочалися роботи по спорудженню  заводів та виробничих установ Калуського хіміко-металургійного комбінату. У 1979 – 1991 роках потужність хлібокомбінату становила 55 -60 тон хліба на добу, і це було єдине підприємство в  місті, що забезпечувало хлібом населення  Калуша та району. У 1998 – 1999 роках, у  зв’язку з підвищенням цін  на енергоресурси та сировину, виготовлення хліба на підприємстві стало збитковим  і було призупинено. Калуський хлібокомбінат відновив свою діяльність у 2005 році за партнерської підтримки «Концерну Хлібпром». Було проведено реконструкцію та технічне переоснащення усіх цехах хлібокомбінату. Потужність підприємства становить 11 тон продукції на добу. Кількість працюючих складає 220 осіб. Сьогодні серед них присутні і фахівці колишнього складу, які повернулись до роботи на оновленому комбінаті.

 Дане підприємство  пропонує випуск хлібобулочних  виробів, вироблених з високосортного  борошна, що відрізняються:

1. гарним смаком;
2. високою калорійністю;
3. легкістю засвоєння;
4. реалізацією в розфасованому виді;
5. повільно черствіють.

Для покращення смаку й  аромату додають ароматичні речовини і пряності (ванілін, м’ята, кориця, кмин і т.д. ).

Зовнішній вигляд виробу привабливий  для покупця.

Загальний асортимент хліба, нараховує декілька сот сортів і  різновидів, що класифікуються на групи  і в залежності від виду, сорту  і рецептури. По виду борошна виробу бувають житні та пшеничні. По рецептурі  видання бувають прості (випікаються  з основної сировини), поліпшені (з  додаванням цукру, пряності і т.д.). По способі фасовки виробу бувають  пудові (випікаються по пуду). По способі відпуску виробу бувають вагові.  По призначенню виробу звичайні і дієтичні, особливу групу складають вироби національні.

Асортимент хліба.

1. Житній хліб – випікають його з житнього борошна, буває простий і поліпшеної якості. Простий хліб буває з борошна житнього. Цей хліб відрізняється найбільш високою кислотністю, вологістю і малою пористістю. Поліпшений хліб виробляють з борошна з додаванням солоду, патоки, прісності. До поліпшення сортів хліба відноситься заварний.
2. Житній класичний хліб з смаковими властивостями. До простих сортів цього хліба відносять хліб із житнього  прісного борошна та житньо-пшеничного. До групи поліпшеного відносять з поліпшених сортів житнього і пшеничного борошна.
3. Хліб «Дарницький» маса 900 грам, борошно житнє, 60% борошно пшеничне вищий сорт – 40%).
4. Пшеничний хліб, випікають його з усіх сортів пшеничного борошна. Прості сорти пшеничного хліба випікаються з борошна вищого сорту першого, другого сортів. Поліпшений хліб випікають із усіх сортів борошна, з додаванням цукру, маргарину. Рослинної олії.
5. Хліб «Білий» - виробляється з борошна пшеничного, вищого сорту, з добавкою цукру. Маса 700 грам.

По органолептичним показникам усіх видів хліб повинний відповідати  наступним вимогам: зовнішній вигляд визначається по стані  поверхні, форми, товщини кірки. Поверхня повинна  бути гладкої, без тріщин і підривів. Форма повинна бути правильною з  трохи вигнутою формою. Фарбування повинне бути від світло – жовтого  до коричневого. Товщина хліба повинна  бути не більш 4 сантиметрів. Не допускається відшаровування кірки від м’якушки. Стан м’якушки визначається міцністю, еластичністю і свіжістю.

Смак і запах – повинний відповідати даному виду, не прісним, некислим, не пересоленим, без гіркоти, стороннього присмаку і хрускоту від мінеральних домішок. Запах  хліба повинний бути без затхлого й інших сторонніх запахів.

Вологість хліба залежить від виду і сорту борошна, способу  випічки, рецептурі: Житній 46 – 51%, Житній прісний 44,5 – 50%. Кислотність хліба: Житній  7 – 12%, Пшеничний 2,5 – 7%, Житньо-пшеничний 7 – 11%.

Проведемо порівняльну характеристику різних видів хліба в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Характеристика різних видів хліба

Якість хліба може характеризуватися  наступними властивостями: смакові  якості, термін збереження хліба, енергетична  цінність, користь (зміст корисних копалин  вітамінів, мінералів). Представимо  й опишемо якості хліба в таблиці 2.2

 Таблиця 2.2 Характеристика  видів хлібобулочних виробів