Міжнародной маркетинг товарів і послуг

Стратегічне значення зовнішньої торгівлі для України зумовлюється тим, що модернізація економіки, залучення  масштабних іноземних інвестицій, новітніх технологій можливі лише за умови  формування в країні стійкої, відкритої  до зовнішнього світу господарської  системи, органічного включення  України в систему глобального  розподілу праці.

Важливим чинником є наявність  в Україні сотень підприємств, зорієнтованих  на зовнішні ринки. Протягом десятиріч  не лише крупні промислові гіганти, але  й цілі галузі промисловості (суднобудування, ракетобудування, ВПК, металургійна та хімічна галузі) були глибоко інтегровані  у виробничу кооперацію з республіками СРСР і країнами соціалістичного  табору. Після розвалу СРСР ці галузі втратили доступ на традиційні ринки, тому при обмеженому внутрішньому попиті величезні виробничі потужності залишилися незавантаженими. Переорієнтація надмірних потужностей на випуск іншої продукції виявилась неефективною (про це свідчать спроби конверсії ВПК), а їх згортання породжує соціальні проблеми. Більш продуктивним видається відновлення втрачених коопераційних зв'язків та освоєння нових ринків, в т.ч. – і разом з колишніми партнерами.

Попри тривалу і глибоку  економічну кризу, в Україні зберігаються передумови для створення конкурентноспроможної  економіки і зміцнення позицій  на міжнародних ринках – це насамперед багаті природні ресурси, вигідне географічне  розташування, кваліфікована і порівняно  дешева робоча сила, потенціал ВПК, високі технології, наука і відносно ефективна система освіти.

Проте, протягом останніх трьох  років зовнішній торговельний оборот зменшується. Погіршується структура  як експорту, так і імпорту. Експорт  продукції окремих галузей є  неефективним, нерідко – просто збитковим (як це було в нещодавно  у металургійному комплексі). Сировинна  спрямованість українського експорту зумовлює його вразливість до коливань цін на світовому ринку.

Висока енергоємність  зорієнтованих на експорт галузей (металургії, хімічної промисловості) спричиняє залежність експорту від  поставок імпортних енергоносіїв, не дає можливості спрямовувати валютні  надходження від експорту на технологічне оновлення виробництва, посилює  залежність від Росії.

Україна нерозсудливо втрачає  свої традиційні (і наближені географічно) ринки збуту, однак при цьому  надто повільно просуває продукцію  на нові ринки.

Є підстави стверджувати, що потенціал екстенсивного розвитку експорту вже майже вичерпано. Необхідно  впроваджувати якісні зміни –  насамперед, змінити структуру експорту в напрямі збільшення частки кінцевої продукції в загальному обсязі експорту; підвищити ефективність експортних операцій; відновити присутність на традиційних ринках і зміцнити позиції на нових перспективних ринках; вдосконалити державне регулювання зовнішньої економічної діяльності.

У нинішніх умовах обсяг  експорту України не відповідає можливостям  товаровиробників і не забезпечує потреб країни у валютних надходженнях, зниження рівня інфляції.

Майже 72,4% експорту в Україні  становлять сировина, матеріали. Зовнішня економічна діяльність України потребує докорінної перебудови. У товарній структурі вивозу переважають вироби чорної металургії, залізна руда, кокс. Популярною стала форма бартерної  основи, у формі клірингу – заліку взаємних вимог і зобов’язань (безготівкові розрахунки). Основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і  поглиблення торгівельно-економічного співробітництва з країнами Східної  Європи та країнами, що мають українську діаспору.

За сучасних умов Україна  налагоджує прямі  зовнішньоекономічні відносини з багатьма країнами світу. Так, на кінець 2003року її визнали понад 170 країн світу, 130 з них встановили з Україною дипломатичні відносини. За даними Мінстату в 2002 році Україна мала з країнами далекого зарубіжжя позитивне сальдо розміром 1,3 млрд. дол. США. Основна частина експорту України припадає на Європу (49%), Азія (39%), Америка (8,3%), Африка (4%).

У структурі експорту України  найбільшу частку складає сировина, матеріали, товари народного споживання – 78,7%, машини і устаткування – 10,3%, інші товари – 2,1%. Україна отримує  з різних країн світу промислове устаткування, медичне обладнання, різні прилади, хімічні товари, кава, цитрусові. Найтісніші економічні зв’язки  існують з Угорщиною, Польщею, поставки донецького вугілля в Італію, Францію, Єгипет. Залізна руда вивозиться до Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії. До Великобританії з України  надходить прокат чорних металів, до Німеччини експортуються феросплави, чорні метали, віконне скло, олія. З Німеччини імпортуються різні машини, промислове устаткування, прокат чорних металів. Українські машинобудівельники виготовили для США унікальний трансформатор  на 500 тис. кВт для Фінляндії – комплекс устаткування для атомної електростанції. Традиційні товари експорту країн, що розвиваються є: бавовна, арахіс, рис, оливкова олія, каучук, цитрусові, кава.

У 2003 р. експорт товарів  та послуг збільшився на 18,8% і склав 18,1 млрд. дол., а імпорт відповідно –  на 18,2% і 15,3 млрд. дол. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі зросло з 2,3 млрд. дол. у 1999 р. до 2,8 млрд. у 2003 р. Ця позитивна  динаміка стала потужним фактором загального зростання української економіки.

Збільшенню експортних поставок сприяла зовнішньоекономічна кон'юнктура, особливо з Росії, у торгівлі з  якою експорт українських товарів  зріс на 46,7% і забезпечив 24,1% від усіх експортних поставок. Позитивною е динаміка торговельних відносин з Азербайджаном, Казахстаном, Таджикистаном, Туркменістаном та Узбекистаном. Істотно збільшився експорт товарів у країни Євросоюзу, передусім Іспанію (37,9%), Італію (39,1%), Нідерланди (в 1,7 рази), Німеччину (32,4%), Фінляндію (в 32,4%), Францію (31,4%), Швецію (в 1,7 рази), а також у держави-кандидати на членство в цій організації Латвію (в 3,4 рази), Болгарію (29,9%), Польщу (38,7%), Румунію (в 2,2 рази), Чехію (33,5%). В 1,7 рази зріс експорт у США та Канаду.

Прискореними темпами  зростали експортні поставки продукції  тваринництва (33,6%) та харчової промисловості (30,9%).

Поліпшилася товарна структура  експорту за рахунок зростання поставок продукції фармацевтичної промисловості (37%), пластмас та виробів з них (1,6 рази), машин та устаткування (47,5%), електричних машин (49,5%), засобів наземного транспорту (48,5%).

За 2003 р. з країн СНД  та Балтії було ввезено 59,2% від загального обсягу імпорту в Україну, з інших країн - 40,8% (у 2002 р. – відповідно 58,6% і 41,4%). Найбільше імпорту надходить з Російської Федерації – 41,7% від загального обсягу імпорту, Німеччини – 8,1%, Туркменістану – 6,8%, Білорусі – 4,3%, Казахстану – 3%, США – 2,6%, Італії – 2,5%, Польщі – 2,2%.

43% від вартості імпорту  припадає на мінеральне паливо, нафту та продукти її переробки  (у т.ч. 23,8% - природний газ). В Україну  надійшло 6,6 млн. т кам'яного вугілля, 5,8 млн. т нафти сирої (у т.ч. з Російської Федерації - 3,9 млн., Казахстану - 1,9 млн. т), 59,2 млрд. м³ природного газу (у т.ч. з Російської Федерації - 39,3 млрд., Туркменістану - 17,8 млрд., Узбекистану - 2,1 млрд. м³).

Поставки машин, устаткування та механізмів складали 13,9%. Це на 25,9% більше, ніж у 2002 р.

Україна з Кременчуцького заводу поставляє вантажні автомобілі до Індії, Пакистану, Сірії. У 2003 р. на території  України діяло понад 2,5 тис. спільних підприємств. За участю фірм США створено 120 СП, Німеччини – 40, Австрії – 22. Україна має приділяти велику увагу міжнародному туризму (приймає  лише 250 тис. іноземних туристів). Резервом для надходження валюти до України  є плата за транзитні  залізничні, автомобільні, повітряні перевезення, транспортування нафти і газу (щороку 6 млрд. дол.)

Повномасштабна інтеграція України в європейський економічний  та соціальний простір можлива лише за умови виведення національної економіки на траєкторію стійкого зростання через кардинальні структурні зміни та поглиблення курсу ринкових реформ, а також проведення активної і послідовної соціальної політики.

Реалізація цих завдань  ускладнюється значним розривом у рівнях економічного та соціального розвитку України та держав - членів ЄС і навіть кандидатів на членство в ЄС з "першої хвилі розширення", а також істотними структурними невідповідностями і деформаціями української економіки. У цьому контексті привертає увагу таке:

• за даними статистичної бази Світового банку, рівень валового внутрішнього продукту на душу населення в Україні складає (при обрахуванні ВВП за паритетом купівельної спроможності валют) лише 15,4 % від середнього рівня ЄС, а порівняно з країнами-претендентами "першої хвилі" - 34,8 %;

• за індексом людського розвитку, який складається в рамках Програми розвитку ООН, Україна посідає 78 місце у світі з показником 0,744, тоді як країна з найнижчим його рівнем в ЄС - Португалія (з показником 0,864) - 28-е, а 12 з 15 країн входять до першої двадцятки, маючи показники індексу в діапазоні 0,903-0,928;

• занадто велика залежність української економіки від експорту (його частка у ВВП за даними Держкомстату в 2002 р. складала 52%); показник експорту на душу населення складає лише 4,9 % від середнього рівня в ЄС і 18,1% порівняно з країнами-претендентами "першої хвилі";

• за майже 9-відсоткової  частки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) у валовому утворенні постійного капіталу в Україні (що виглядає цілком пристойним показником на фоні відповідного індикатора по ЄС - 15,3 %) рівень продуктивності праці на душу населення в Україні не перевищує 2,3% від середнього показника в ЄС та 8 % - країн-претендентів "першої хвилі".

Україна має на сьогодні досить неоднозначні, суперечливі результати практично в усіх основних складових  входження в єдиний економічний  простір Євросоюзу – вільному русі товарів, послуг.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Світовий ринок послуг

1.Система міжнародних послугових відносин.

    Під широким  терміном “міжнародна торгівля”  можна розуміти не тільки відносини  купівлі продажу товарів, а  й послуг.

Світовий  ринок послуг – це система міжнародних відносин обміну, де основним товарним об”єктом виступають різноманітні види послуг і яка існує на основі МПП.

Послуга – це продукт праці, створений в результаті угоди про купівлю- продаж, у якого відсутня речова форма.

             Умови розвитку світового ринку послуг:

• науково-технічний прогрес(інтелектуальні послуги).
• ускладнення виробництва.
• насичення ринків товарами(торговельні послуги).
• інформаційний бум.
• нові наукові відкриття(ноу-хау).
• зростання кількості компаній по наданню послуг.
• прискорений розвиток нових видів транспорту.
• підвищення частки нових видів послуг(банківських, страхових, посередницьких).

      До світового  ринку послуг відносять міжнародний  інжиніринг і міжнародне ліцензування, але вони відносяться до сфери  міжнародного науково-технічного  співробітництва, а фрахт і  транспортні послуги розглядаються  в межах міжнародних транспортних  відносин.

2.Міжнародний  лізинг.

   За останні 15-20 років надзвичайно бурхливо розвивається міжнародний лізинг- (Leasinq-здача в оренду) це спеціальна операція, за якою лізингова фірма (орендодавець) на основі угоди з орендарем купує у виробника предмети оренди(устаткування, обладнання, машини) і передає їх орендареві на певний термін за встановлену плату. Лізинг вважається міжнародним, якщо його суб”єкти належать двом або більше країнам.

 При лізингу:

   Виробник – відразу  отримує гроші за свій товар.

   Орендар – здійснює  орендну плату протягом тривалого періоду,  а не платить  велику суму грошей відразу.

   Лізингова фірма  – отримує стабільні значні  прибутки.

Обсяг міжнародних лізингових операцій у світі за рік становить  300-500 млрд.$.

                             Міжнародний лізинг поділяється:

        За терміном дії оренди:

Рентинг – від 1 години до 1 місяця, особливість: лізингова фірма забезпечує

                  технічне обслуговування і страхування  предмета оренди.

Хайринг – від 1 місяця до 1 року, використовується у випадку оренди

                  унікальних видів вимірювальних  пристроїв та іншого обладнання.

                  Технічне обслуговування та страхування  лізингова фірма бере на 

                  себе тільки в окремих випадках .

Довгостроковий  лізинг – більше 1 року, використовується по відношеню до сучасного авіаційного, енергетичного, електронного  обладнання, при умові технічного обслуговування, орендарем і страхуванням на користь орендодавця.

     За окупністю:

     Оперативний лізинг – при ньому плата за оренду лише частково компенсує   початкову ціну об”єкта лізингу і по закінчені строку дії лізингу, об”єкт(автомобіль,копіювальна техніка,ПЕОМ) повторно здається в оренду(можливо іншому орендарю).

      Орендодавець несе всі обов`язки по технічному обслуговуванню та страхуванню обладнання.

       Фінансовий лізинг – при ньому орендар отримує на довгий строк оренди, сплачує періодично вартість об”єкту і проценти лізингу.  В кінці строку оренди орендар може або купити об”єкт по  його залишковій ціні, або повернути орендавцю. При фінансовому лізингу період оренди відповілає строку економічного життя об”єкта, Всі обов”язки по страхуванню та обслуговуванню належать орендареві.

             За суттю експортно-імпортних операцій:

Експортний лізинг – виробник і лізингова компанія знаходяться в одній країні, а орендар в іншій. 

Імпортний лізинг – лізингова компанія і орендар знаходяться в одній країні, а виробник в іншій.

Транзитний лізинг – всі учасники знаходяться в різних країнах.

                     За формою надання оренди:

Звичайний лізинг – В-ЛК-О.

Зворотній лізинг – при якому виробник одночасно є і орендарем: лізингова компанія віддаєт куплений об”єкт  в оренду тій же компанії, у якої його купила.

Лізинг постачальника – виробник продає об”єкт лізинговій компанії, бере його в оренду і віддає в суборенду іншому орендареві.

 

Розподільчий  лізинг – при ньому, лізингова компанія розділяє об”єкт лізингу  на двох і більше орендарів.