Мотивація як загальна функція менеджменту

Щоб не дозволити втрату потенційного прибутку, менеджер повинен  досягти максимальної віддачі від своїх підлеглих. Для ефективного управління таким ресурсом як люди, менеджеру необхідно виділити визначені параметри роботи, що доручається підпорядкованим, змінюючи ті, які можуть впливати на психологічні стани виконавців, тим самим мотивуючи або не мотивуючи їх.

Грамотно спроектована робота повинна створювати внутрішню  мотивацію, відчуття особистого внеску в випускаєму продукцію. Людина –  істота соціальна, а значить, почуття  співпричетності здатне викликати  в ньому глибоке психологічне задоволення, воно так само дозволяє усвідомити себе як особистість.

Ефективність методів  керування зв'язаних з оцінкою  результатів діяльності кожного  працівника поступово підтверджується  досвідом як закордонних, так і українських  підприємств. Однак ті методи атестації, що застосовуються у нас в країні ще мають дуже багато недоліків, і коли від результатів атестації буде залежати щорічне коливання заробітної платні, то ці результати виявляться в центрі найбільшої уваги і можуть стати джерелами дуже серйозних конфліктів. Сподіватися на появу абсолютно об'єктивних методів оцінки службової діяльності настільки складного об'єкта, як людина, поки що не доводиться.

Не існує єдиних методів  мотивації персоналу, ефективних у  всі часи і при будь-яких обставинах. Однак, будь-який метод, застосовуваний керівником, заснований на обраній фірмою стратегії керування людськими ресурсами. Це означає, що вибір конкретного методу мотивації повинен, у першу чергу, визначати загальну стратегію керування персоналом, якою впливала або бажає впливати фірма.

Продуктивність праці, незалежно від політичного обладнання, є найважливішим показником розвитку економіки.

Ріст продуктивності праці забезпечує підприємствам і всьому суспільному виробництву подальший розвиток і сприятливі перспективи, а в комбінації із грамотною маркетинговою політикою, конкурентоспроможність, що є неодмінною умовою ринкової економіки. І, в загальному підсумку, ріст продуктивності праці веде до підвищення рівня життя населення.

При всій широті методів, за допомогою яких можна мотивувати працівників, керівник повинен сам вибирати, яким чином стимулювати кожного працівника для виконання головного завдання - виживання фірми у твердій конкурентній боротьбі. Якщо цей вибір зроблений вдало, то керівник одержує можливість координувати зусилля багатьох людей і спільно реалізовувати потенційні можливості колективу на благо процвітання своєї організації, та й суспільства в цілому. Таким чином, керівник зможе збільшити показники продуктивності праці.

Перелік використаних джерел

1. ВиханскийО.С.,Наумов А.И. «Менеджмент» М.: Гардарика, 2008.
2. Гірняк О. М., Лазановський П. П. «Менеджмент: теоретичні основи і практикум», навчальний посібник, К: «Магнолія плюс», Львів 2007.
3. Слиньков В.Н. Управление персоналом: Практические рекомендации.- К.: Алерта, 2009.- 240 с.
4. Управление персоналом организации: Учебник для студ. вузов/ Под. ред. А.Я.Кибанова,- 3-е изд., доп. и перераб.- М.: ИНФРА-М, 2010.
5. Наукові статті з мережі Internet.
6. Данюк В.М., Петюх В.М., Цимбалюк Я.В. та ін. Менеджмент персоналу: Навчальний посібник. Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2011.
7. Слиньков В.Н. Управление персоналом: Практические рекомендации.- К.: Алерта, 2009.- 240 с.
8. Політична економія : підручник / За ред. В.С. Медведєва. К.: ІЗМН, 2005 – 425 с.
9. Богиня Д.П., Грішанова О.А. Основи економіки праці: навчальний посібник – К.: Знання – Прес. – 2010 – 313с.
10. Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок обчислення середньої заробітної плати» від 26 вересня 2010 року № 1266. Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року N 193, від 18 липня 2007 року N 949, від 8 грудня 2009 року N 1332, search.ligazakon.ua.
11. Борисов Е.П. Экономическая теория. – М.: «Юрист», 2011 – 358с.
12. Семенов А.Г., Єропутова О.О., Перекрест Т.В. Фінансова стратегія в управлінні підприємствами: Моногрія/-Запоріжжя: КПУ, 2008.-188с.