Моніторинг ринків готельних послуг у США

айбутнє готельної, індустрії пов'язано з  її глобалізацією. Компанії не можуть рости, якщо вони не виходять за межі США. Активний розвиток міжнародних готельних  корпорацій почався з появою на міжнародних  лініях "Боінгу-707" наприкінці 50-х pp. і "Боінгу-747" – на початку 70-х. Тоді почався бум у міжнародному бізнесі й туризмі, а разом  з ним з'явився нестаток у розширенні міжнародних готельних мереж. У  країнах, що розвиваються, був великий  попит на американські готелі та їхній  управлінський досвід, кожна хотіла, щоб у її столичних містах були "фірмові" готелі. Деякі мережі належали авіакомпаніям або мали авіакомпанії як партнерів. Для деяких ця ситуація збереглася й донині. У 1948 р. уряд США в пошуках шляхів підйому економіки в країнах  Латинської Америки звернувся до декількох готельних компаній із пропозицією почати будувати свої філії  в цих країнах. Наприкінці 50-х  тільки одна Pan American Airways погодилася на це. Так у Pan Am з'явилися дочірні  підприємства, іменовані Intercontinental Hotels, у Венесуелі, Бразилії, Уругваї, Чилі, Колумбії, Мексиці, Курасао, на Кубі й у Домініканській Республіці. До 1981 р. 85 таких готелів було розкидано майже по 50 країнам. Потім Pan Am продала свою готельну мережу Saison Japanese Corporation, а та, у свою чергу, перепродала її Grand Metropolitan. А у 1992 p. Pan Am після довгого й томливого падіння з вершин успіху оголосила про своє банкрутство і припинила існування.

Конрад  Хілтон теж був піонером опанування Сполученими Штатами міжнародного ринку готельних послуг. У 1948 р. він  підписав контракт на керування готелем Caribe Hilton у Сан-Хуану (Пуерто-Ріко). Хілтон обійшов всі інші американські фірми  й одержав контракт завдяки насамперед тому, що тільки він зміг відповісти на лист, написаний іспанською мовою. До 1974 p. Hilton International керувала 61 готелем (23263 номери) у 31 країні за межами США. У 1964 р. компанія Hilton International відокремилася  від Hilton U. S., а у 1967 р. вона була придбана компанією Trans-Wdrid Air Lines (TWA). Зараз Hilton International-власність  британської Ladoroke Group Pie.

Sheraton Hotel Corporation, дочірня компанія ITT, має  у своєму розпорядженні 131007 кімнат  у 422 готелях, що знаходяться  в 62 країнах світу. За розмахом  своїх операцій вона поступається  тільки французькій компанії Group Ассог, що працює в 66 країнах  під вивісками Novotel, Sofitel, Pullman, Motel 6 і Formule 1.

Іноземні  інвестори не раз купували і продавали  не тільки окремі американські готелі, але й готельні мережі. Компанія Bass Pie (Великобританія) купила Holiday Corporation, Grand Metropolitan (Великобританія) – Intercontinental Hotels, Group Ассог (Франція) – Motel 6.

Наприкінці 80-х і початку 90-х декілька американських  готелів були придбані також японськими інвесторами. За словами Кристофера Міда, директора спільного підприємства Mead Ventures, японцям вже зараз належать цілком або частково 296 американських  готелів, і він пророкує, що у новому тисячолітті кількість американських  готелів, у які вкладені японські гроші, може перевалити за чотири сотні.

Вже більше 60 років міжнародна корпорація "Лідируючі готелі світу" проводить  вивчення роботи всіх готелів світу  та щорічно складає їх рейтинг. Цей  рейтинг публікується в "Щорічному  довіднику", де також міститься  опис кращих готелів, фотографії зовнішнього  вигляду будинків і їх опис, реквізити  готелю, відстань від аеропорту, кількість  номерів (одномісних, двомісних, люксів, апартаментів) і їх зразкові ціни.

У каталозі 1995 року серед 270 визнаних кращими  готелями в США – 48, Італії – 27, Швейцарії  – 22, Франції – 16, Німеччини – 15, Великобританії – 13, Іспанії – 10, Японії – 8, Індії – 8, КНР – 7, Мексиці  – 6, Австралії – 6, Австрії – 5, Таїланду – 5, Гонконгові – 5, Канаді – 4, Португалії і Кенії по 4, Бразилії – 4, Кіпрі, Ізраїлі, Греції, Нідерландах, Ірландії, Марокко, Філіппінах – по 2, Швеції, Норвегії, Данії, Бельгії, Монако, Люксембурзі, Саудівській Аравії, Пакистані, Тайвані  – по 1.

Література

1. Азар В.І. Економіка і організація туризму. – М.:Профиздат., 1983.
2. БрайиерР.А. Основи управління у індустрії гостинності. – М.: Аспект Пресс, 1995.
3. Папирян О.Г. Міжнародні економічних відносин. Економіка туризму. – М.: Фінанси і статистика, 2002.
4. Система класифікації та інших засобів розміщення.
5. ХодорковЛ.Ф. Світове готельне господарство. – М.:ВКШ з іноземного туризму.