Маркетингове дослідження туристичних послуг у сільській місцевості на прикладі Івано-Франківської області

Вступ

Актуальність теми. З початку XXI ст. сільський зелений туризм, за визнанням експертів Всесвітньої туристичної організації (ВТО), є одним з секторів туристичної індустрії, що динамічно зростають. Ідеї охорони навколишнього середовища, що стали надзвичайно популярними серед західної цивілізації, охопили й індустрію туризму. Внаслідок цього серед масових туристів виник попит на види туризму, альтернативні масовому, — так звані зелені подорожі. Згідно з офіційними статистичними даними ВТО, "зелені" подорожі нині займають від 7 до 20 % у загальному обсязі турпоїздок. Регіони України мають надзвичайно багату природно- й етнокультурно-ресурсну базу, що створює передумови для його широкого використання у відпочинкових цілях. М'який клімат, мальовничі ландшафти, цікава історико-культурна спадщина є запорукою організації різнобічного відпочинку й туризму в сільських місцевостях нашої країни.

Пріоритетність розвитку сільського зеленого туризму в усіх регіонах України зумовлена такими обставинами: регіони України володіють значним, досі ще малоосвоєним, рекреаційним потенціалом, що потребує пошуку альтернативних ефективних стимулів для його раціонального використання у відпочинково-туристичних цілях.

Збережена етнокультурна  самобутність історичних країв нашої  держави (Буковина, Покуття, Закарпаття, Волинь, Поділля, Слобожанщина тощо) виступає ексклюзивною міжнародно-туристичною конкурентною перевагою, що дозволить нашій країні бути серед основних осередків розвитку сільського туризму на Європейському континенті.

Розвиток туризму у сільській місцевості стимулює мале підприємництво, важливе для відродження традиційного господарського укладу й оздоровлення економіки аграрних районів нашої держави.

Розміщення туристів на селі дозволяє укріпити фінансово-економічне положення сільськогосподарського комплексу України без необхідності залучення великих інвестицій. Проте, сьогодні попит на даний туристичний продукт змінив саму концепцію сільського туризму, який перетворюється для багатьох сільських жителів, навіть, не в побічний, а основний вид діяльності. В багатьох країнах сільський зелений туризм розглядається як один із головних напрямів розвитку національної туристичної галузі, що знаходить відповідне висвітлення в національних концепціях розвитку туризму.

 Звичайно, важко стверджувати, що країна буде одержувати  від сільського туризму доходи, порівнянні з доходами від  цієї діяльності, наприклад, в  західних країнах. Водночас, не  можна не визнати, що можливості  розвитку сільського туризму  в Україні величезні й у  значній мірі не використані.  Щоб домогтися більшої ефективності, необхідні знання специфіки цих  можливостей, обумовлених національними  природно-кліматичними, культурними  й економічними особливостями  країни.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідження маркетингових аспектів туристичних послуг у сільській місцевості на прикладі Івано-Франківської області.

Для реалізації цієї мети були визначені такі основні завданні:

• охарактеризувати тенденції розвитку маркетингового середовища туристичних послуг;
• проаналізувати  особливості ринку туристичних послуг у сільській місцевості Івано-Франківської області;
• окреслити основні проблеми та перспективи розвитку туристичних послуг у сільській місцевості Івано-Франківської області.

Об’єктом дослідження  є  ринок туристичних послуг у  сільській місцевості  Івано-Франківської області.

Предметом дослідження є окреслення передумов функціонування,  якісні характеристики та маркетингові перспективи   розвитку ринку туристичних послуг садиб сільського зеленого туризму Івано-Франківської області.

Розділ 1. Тенденції  розвитку маркетингового середовища туристичних послуг

1.1.Тенденції світового туризму

Туризм є однією з провідних  галузей світової економіки, яка  розвивається найдинамічніше. Згідно з прогнозом Всесвітньої туристичної  організації (ВТО) ріст туристичної  індустрії є незворотний у XXI сторіччі, і до 2020 року кількість міжнародних  туристичних відвідувань становитиме 1,561 мільярда поїздок.

Ця галузь господарства є  фундаментальною основою багатьох розвинених країн світу та країн, що розвиваються. Згідно з даними ВТО  її внесок у світову економіку  оцінюється в 10,9% світового валового внутрішнього продукту. Подорожі й  туризм забезпечують понад 11% міжнародних  інвестицій і приносять у скарбницю  держав у вигляді податкових надходжень 302 млрд. дол. Загалом дохід від  туристичної діяльності зріс у 4,4 рази.

Все це повністю пояснює  те, що туризм є одним із найприбутковіших видів бізнесу у світі. Тому зацікавлення до нього підприємців очевидне, і  спричинене воно рядом факторів. По-перше, для того, щоб почати займатися туристичним бізнесом, не потрібно надто великих інвестицій. По-друге, на туристичному ринку цілком успішно взаємодіють великі, середні й малі фірми. Цей вид бізнесу дозволяє швидко обертати капітал, а також отримувати певні вигоди завдяки валютним операціям.

На думку фахівців та експертів ВТО, у третьому тисячолітті Європа залишиться найважливішим у світі регіоном для подорожей. Туристичні прибуття в Європу збільшуватимуться на 3,1% щороку й досягнуть понад 717 млн. осіб у 2020 році, причому внаслідок розширення кордонів Європейського Союзу (ЄС) чимраз більшою популярністю користуватимуться країни Східної Європи та країни, що межують із Європейським Союзом,  де зростання туристичного бізнесу відбуватиметься прискореними темпами.

У 2010 році туристична статистика після спаду міжнародних прибутків  у 2009-му (877 млн. подорожей) порівняно  з 2003-м (913 млн. подорожей) зафіксувала рекордну кількість міжнародних подорожей – понад 935 мільйонів. Зниження кількості міжнародних подорожей у 2009 році було зумовлено світовою економічною кризою, однак поступово галузь відновилася і навіть перевищила показники 2008-го.

Більшість регіонів засвідчили позитивну динаміку прийому туристів. Найшвидшими темпами відновилися туристичні потоки і в Європі, де показник зростання становить 3%.

Понад  50%  усіх туристів подорожують для відпочинку та рекреації (480 мільйонів подорожей); близько 15% міжнародних туристів здійснювали  свої подорожі з діловою та професійною  метою; інші 27% подорожували, щоб відвідати  друзів і родичів або були охоплені релігійним туризмом чи санаторно-курортним  лікуванням. Мета поїздок решти 7% невідома.

Слід зауважити, що найбільше  коштів на міжнародні поїздки витрачають громадяни Німеччини (близько 77 млрд. дол. США); друге місце належить туристам зі США - 75 млрд. дол. США; а третє місце  у 2010 році зайняли туристи з Китаю - до 50 млрд. дол. США, які обійшли  за цим показником мешканців Великобританії.

Чимраз більший рівень життя веде до росту тривалості відпусток  працівників і досить високого рівня  їхнього забезпечення, що значно впливає  на розвиток масового туризму. В туристичному попиті сформувався новий і дуже перспективний сегмент «сеньйорів» - вікова група «від 50 років і вище», що в майбутньому, на думку фахівців, істотно впливатиме на розвиток попиту туристичних послуг і займе значне місце на ринку міжнародного туризму.

Дуже актуальною цільовою групою сучасного туристичного ринку є й несімейна молодь до 40 років. їхня частка у великих промислових містах й агломераціях оцінюється практично в 50% від загальної чисельності населення. Істотним доповненням до вищевикладеного є той факт, що за статистикою в даній цільовій групі дуже велика кількість самотніх жінок. Так, кількість жінок, що здійснюють туристичні поїздки поодинці, становитиме практично 50% від загальної кількості тих, хто подорожує.

Спостерігається й активізація  туристичного попиту серед населення  з невисоким рівнем доходів й освіти. Слід зазначити, що в Європі існує чимало фірм, які спеціалізуються лише на освітньому туризмі й отримують досить високий прибуток у цьому сегменті ринку туризму.

Збільшилася туристична активність мешканців сільських територій  західноєвропейських країн і  зросла інтенсивність їхнього споживання туристичних продуктів і послуг, що дозволяв прогнозувати можливе в  майбутньому додавання до традиційно активних груп споживачів туристичних  послуг нового й досить перспективного сегмента на туристичному ринку Європи.

Набувають великого значення оздоровчий туризм, а саме відпочинок в санаторно-курортних місцях та рекреаційних зонах, активний туризм (сплави річками, піший туризм). Як свідчить досвід багатьох країн, загострення  екологічної та культурно-духовної проблеми в багатьох великих містах, пов'язане з процесами урбанізації  та індустріалізації, обумовило виникнення погреби в тісному спілкуванні  міського населення з природою та розвитку сільського туризму, а також  організацію відпочинку на селі.

Ріст культурного рівня  різних країн та прагнення у зв’язку  з цим до ознайомлення з культурою  інших країн створюють передумови для швидкого розвитку культурно-пізнавального  туризму, зокрема для перебування  в культурних центрах Європи, турів  вихідного дня з відвідуванням  концертів, театралізованих вистав, фестивалів та інших культурних заходів.

Зростає роль авіатранспорту як засобу пересування туристів. У 2010 році переважна більшість тих, хто подорожуй 51%, здійснювала свої поїздки літаком, причому частка цього типу перевезень поступово зростає; автотранспортом подорожували 41% туристів; залізницею – 2% і водним транспортом – 6%.

За прогнозами експертів  ВТО, світова індустрія туризму  входить у період постійно збільшуваного  обсягу подорожей та екскурсій, що підсилюється конкуренцією серед регіонів і країн  перебування. При цьому з’являється  чимраз більша кількість добре поінформованих споживачів туристичних послуг, що звертають особливу увагу на якість і безпеку та пропонований туристичний  продукт.

У світі спостерігається  і тенденція до зростання засобів  розміщення, що пропонують самообслуговування, внаслідок зростання бажання  туристів бути незалежними при проведенні подорожі[6].

2. Розвиток туризму в Карпатському регіоні

Карпатський регіон вирізняється різноманітним, різнобічним і цілеспрямованим  туристичним потенціалом, що характеризується:

• гірським рельєфом, що гармонійно поєднується на всій території;
• сприятливим кліматом для туризму протягом року;
• різноманіттям фауни і флори, їх видів та унікальних екосистем у Європі;
• природними факторами;
• історико-архітектурною спадщиною, що визначає регіон на міжнародному рівні одним із привабливих у Європі та світі. [6]

Одним із стратегічних напрямків розвитку Карпатського регіону є пріоритетне освоєння його рекреаційного потенціалу. Для підтвердження обґрунтованості цього вибору можна навести такі основні аргументи:

1) наявність природно-ресурсної бази. В регіоні є понад 800 джерел і свердловин лікувальних мінеральних вод усіх відомих типів, багато з них унікальні. їх запаси достатні для щорічного оздоровлення більше як 7 млн.чол. Зараз рівень їх використання не перевищує 15%. Розвідано також значні запаси лікувальних грязей та озокериту (Борислав та Східниця). Ці ресурси у поєднанні з сприятливими кліматичними умовами є природною базою розвитку стаціонарно-курортної справи. Карпати мають потужний потенціал для розвитку різних видів туризму. Мальовничі ландшафти, рельєф створюють сприятливий фон для короткотривалого відпочинку. Карпати не мають альтернативи на Україні щодо розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів.

2) вигідне географічне положення. Регіон розташований в центрі Європи, через нього проходять різноманітні зв'язки, а непогана транспортна доступність є сприятливим фактором залучення контингенту відпочиваючих не тільки з східних регіонів, а й Європейських країн. 
Карпати можуть служити своєрідним полігоном дислокації центрів міжнародного бізнесу, що стимулюватиме ріст комерційного та ділового туризму.

3) фактор територіального поділу праці [5].

Динамічний розвиток туризму  в Україні, його фактори й тенденції  розвитку, попит на вітчизняному ринку  характеризуються значною динамікою  зростання туристичних послуг та кількості туристів в Україні  протягом останніх років.

За статистичними даними, отриманими згідно з рекомендаціями ВТО та національною методикою розрахунку обсягів туристичної діяльності, в середньому Україну щороку відвідує понад 19 млн. іноземних туристів.

Протягом 2010 року Україну  відвідали 21,1 млн. в’їзних (іноземних) туристів, що на 2%, або майже на 381,2 тис. осіб, більше, ніж у 2009-му; однак  частка України на туристичному ринку  Європи поки що становить лише 4,4%.

Зниження темпів в’їзного туристичного потоку з країн ЄС відбулося  в основному завдяки зменшенню  кількості тих, хто подорожує з таких країн, як: Польща (на 18%, або на 457 тис. осіб), Великобританія (на 4%, або на 2,5 тис. осіб), Данія (на 6%, або на 0,7 тис. осіб).

Зростання в’їзного туристичного потоку з країн СНД відбулося в основному завдяки збільшенню кількості тих, хто подорожує з таких країн як: Азербайджан (на 14%; або на 9,4 тис. осіб), Білорусь ( на 2%, або на 72,6 тис. осіб ), Киргизстан (на 72%, або на 7,5 тис. осіб ), Узбекистан ( на 9%, або на 9,1 тис. осіб ), Росія (на 13%, або на 927,4 тис. осіб ) [6].

1.3. Нормативно-правове забезпечення розвитку туризму в Карпатському регіоні.

Туристично-рекреаційну  галузь проголошено стратегічним напрямом розвитку економіки Карпатського регіону, і вона є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки. Карпатський регіон має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму.