Маркетингове дослідження ринку хлібобулочної продукції

Маркетингове  дослідження ринку хлібобулочної  продукції

 Вступ 

Центральне місце в  маркетинговій діяльності займає дослідження  ринку. Адже саме на ринку найбільш чітко виявляються попит на ті чи інші товари, інтереси і потреби  споживачів. Вивчення їх є головним завданням для кожного підприємця. 
На ринку завжди присутні чотири “господарі”: попит, пропонування, ціна, конкуренція. Однак жоден з них не піддається строгому плануванню. Тому ринок треба вивчати постійно й оперативно реагувати на його кон'юнктуру. 
Отже, маркетингове дослідження ринку означає насамперед визначення об'єктивних економічних тенденцій його розвитку: попиту, пропонування, ціни, стану конкуренції, систематичний збір і аналіз даних про проблеми, пов’язані з маркетингом товарів і послуг.

Об'єктом маркетингового дослідження є виробники, які займають певну часку на ринку хлібобулочної продукції.

Предметом дослідження є вивчення ринку хлібобулочних виробників України, м. Рівне та Рівненської області.

Метою маркетингового дослідження є визначення частки підприємств на ринку хлібобулочної продукції, їх конкурентів, виробничу спрямованість і потенціал; порядок встановлення цін на продукцію; взаємодію з постачальниками і споживачами.

Завданням маркетингового дослідження є:

1. вивчення структури ринку конкурентів, постачальників і споживачів;
2. дослідження товарів;
3. дослідження цін;
4. дослідження руху товарів і продажів;
5. дослідження системи збуту і стимулювання.

В умовах встановлення ринкової економіки важливим чинником ефективного функціонування вітчизняних промислових підприємств є їх переорієнтація на засади маркетингу, що дозволить формувати раціональні виробничі програми, оперативно реагувати на ринкову ситуацію та перемагати в умовах конкуренції. В основі маркетингу лежить комплексне дослідження ринку і потреб споживача, організація виробництва та збуту товарів і послуг, здатних задовольнити ці потреби. Для прийняття маркетингових рішень потрібна своєчасна повна і достовірна інформація про споживачів, їх потреби, про ринок конкурентів. Саме тому в сучасних умовах зростає значення маркетингової інформації та забезпечення нею в цілому та в маркетинговому дослідженні зокрема. Значення маркетингового дослідження випливає із самої філософії маркетингу, основою якої є формування потреби та її подальше задоволення, тобто маркетингове дослідження — це системне накопичення бази даних, яке потрібне підприємству для реалізації своєї мети.

Коротка історична  довідка розвитку хлібопекарської промисловості

Людина вирощує зернові  культури для харчування вже приблизно 10 000 років. Раніше зерно мололи, змішували з водою і їли як кашу. Пізніше з каші на гарячих каменях або в попелі пекли хлібні коржики із зерна дуже грубого помолу та води. Згідно з археологічними знахідками, хліб був відомий вже більше 5000 років і він був важливим продуктом харчування ранніх цивілізацій, зокрема в Єгипті, де вже у той час хліб у великих кількостях виготовлявся в пекарнях. З Єгипту знання про випічку хліба через Грецію і Римську Імперію потрапили в Європу. Під час Середньовіччя хліб був не тільки основним продуктом харчування, а й частиною сервірування столу. Отто Фредеріка Рогведдера вважають батьком нарізаного хліба. В 1912 році Рогведдер почав роботу над машиною, що нарізує хліб, але пекарні неохоче її використовували, бо боялися, що хліб скоріше черствітиме. Це продовжувалося до 1928 році, коли Рогведдер створив машину, яка і нарізає, і упаковує хліб. Це значно збільшило популярність нарізаного хліба. Інша важлива подія сталася в 1961 році, коли винайшли машину, яка значно автоматизувала роботу із тістом та значно зменшила період ферментації і час виготовлення одної буханки. Цей спосіб зараз широко використовується у всьому світі.

Перед початком першої світової війни (1914 році) Україна не мала хлібопекарської промисловості. У 1913 році випічка хліба пекарнями не перевищувала 2,3 кг надушу населення на рік. Після революції 1917 року була здійснена націоналізація хлібопекарень і передача значної частини їх споживчій кооперації.У 1925-26 роках в Україні були введені в дію перші механізовані хлібозаводи у містах Харкові та Донецьку. У 1929 році на машинобудівних заводах «Мельбуду» було організоване виробництво конвеєрних печей АЦХ потужністю 48 тонн формового хліба на добу, які були встановлені на хлібозаводах у Харкові та Києві.

Кількість хлібозаводів із року в рік зростала. Так, з 1928 року, коли діяло 14 хлібозаводів і 24 механізовані пекарні, по 1940 рік число хлібозаводів в Україні зросло до 93, а мехпекарень  — до 192. Окрім цього, працювало 205 кустарних пекарень. Хлібозаводи і пекарні виробляли понад 2,5 млн. тонн продукції, у тому числі механізовані підприємства — 74,9 % від загальної кількості.

Під час Великої Вітчизняної  війни підприємства хлібопекарської промисловості зазнали великих руйнувань, збереглось лише 12% довоєнної потужності бази хлібопечення. У післявоєнні роки (1945-1950 роки) були не лише повністю закінчені роботи по відбудові хлібопекарських підприємств, але й побудовані нові хлібозаводи з більш прогресивними технікою і технологією.

У 1955 році виробництво  хліба на підприємствах промислового хлібопечення України досягло 4317 тис. тонн, 71,8% всього об'єму виробництва. На 1 січня 1966 року в Україні діяли 2056 хлібопекарських підприємств різної потужності, які виробляли більше 6000 тис. тонн хліба. У 60-80 роках продовжувались роботи по будівництву нових потужних хлібозаводів (їх було побудовано біля 80) і реконструкції діючих. На підприємствах підвищувався рівень механізації, будувались склади безтарного зберігання борошна, впроваджувались нові конструкції конвеєрних хлібопекарських печей, тунельні печі, тістоприготувальні агрегати безперервної дії, тістоподільне і тістоформуюче обладнання.

Будівництво нових хлібозаводів продовжувалось до 1996 року. В 1994 році у Києві був уведений в експлуатацію найпотужніший в Україні хлібозавод на 200 тонн хліба на добу — хлібозавод № 10.

Останнім часом спостерігається  зростання питомої ваги продукції, що виробляють потужні підприємства. Це пов'язане з вищою якістю і конкурентоздатною ціною на вироби цих підприємств. Координує діяльність хлібопекарських підприємств, здійснює їх інформаційне і методичне забезпечення, розробку нормативної документації, загальногалузевих програм, представляє та захищає інтереси цих підприємств у державних, господарських і міжнародних організаціях утворене на добровільних засадах об'єднання “Укрхлібпром”.

Характеристика  ринку виробників хлібобулочних  продуктів в Україні

Галузь з виробництва  хліба та хлібобулочних виробів  України відіграє визначну соціальну і стратегічну роль в житті суспільства, задовольняючи потреби населення переважно в харчовому продукті. Протягом останнього десятиліття стан хлібопекарської галузі характеризується спадом обсягів виробництва хліба та хлібобулочних виробів. За статистичними даними, нині в Україні виробляється щорічно близько 2,2 млн. тонн хліба і хлібобулочних виробів, що становить лише 33% від обсягів виробництва 1990 року. З одного боку, позначилося зменшення споживання хліба внаслідок скорочення населення країни на 4 млн. чоловік за останні 15 років, більш економне використання хліба та значне збільшення випікання хліба невеликими пекарнями та сільським населенням самотужки, реальні обсяги якого не враховані статистичними даними, приведеними в табл. 3.1………… нижче (частка яких становить до 30%). З іншого, – змінилася структура споживання. У результаті замість 6,7 млн. тонн хліба й хлібобулочних виробів зразка 1990 року українські пекарі в 2007 році виготовили 2,2 млн. тонн.

Таблиця 3.1

Обсяг виробництва хліба  й хлібобулочних виробів в Україні за 1990- 2010 роки

     Приведені статистичні дані щодо обсягів виробництва хліба та хлібобулочних виробів у країні, на думку фахівців, дещо нижчі від фактичних. Про це опосередковано свідчать дані щодо споживання хлібних продуктів на душу населення в країні за ті ж роки. Обсяги споживання хлібних продуктів в Україні наведені в табл. 3.2……….

Таблиця 3.2

Обсяги споживання хлібних  продуктів в Україні за 1990-2010 роки

Найбільший обсяг хліба  та хлібобулочних виробів виробляє м. Київ (13,1% сукупного обсягу виробництва), Донецька (11,3%) і Дніпропетровська області (9,8%). Однією з найважливіших причин такого розподілу є висока густота населення перерахованих регіонів і найвищий рівень економічного розвитку, а звідси, і платоспроможного попиту. Географічна структура виробництва хлібобулочних виробів в 2007 році в Україні , зображена на рис. 3.1 і подана в додатку…………..

Через значне скорочення обсягів виробництва хліба і хлібобулочних виробів на хлібозаводах, що сталося протягом останніх 15 років, виник ряд проблем у хлібопекарській промисловості. Це низький рівень використання потужностей хлібозаводів, у середньому на 30-40%, за винятком хлібозаводів Києва і деяких великих міст. Низький рівень завантаженості хлібозаводів зумовлює нераціональне використання технологічного обладнання, передусім, хлібопекарських печей у режимі двозмінної роботи, через що збільшуються витрати палива у виробництві, що негативно впливає на економічні показники, зокрема, на рентабельність роботи хлібозаводів. За останні роки рентабельність роботи хлібозаводів у середньому по галузі зменшилася з 12% до 5%, хоча, за думкою ВАТ “Концерн Хлібпром”, оптимальний рівень рентабельності, за якого можливо провести оновлення виробничих потужностей, становить 20-25%. Значною мірою погіршення фінансового стану хлібопекарських підприємств сталося через адміністративне стримування рівня цін на хліб та хлібобулочні вироби при одночасному значному зростанні цін на борошно та паливно-енергетичні ресурси. Вартість борошна у собівартості хліба складає понад 70%, і з подорожчанням його неминуче зростає собівартість виробництва хліба. Зважаючи на важливу роль хліба в харчуванні населення, держава постійно приділяє увагу регулюванню цін на хліб та хлібопродукти з метою недопущення їх зростання.                                                    Намагаючись підвищити рентабельність виробництва, хлібозаводи розширюють асортимент продукції, здебільшого, за рахунок борошняних кондитерських виробів. За останні роки багато заводів встановили пекарні малої потужності, що дало змогу їм швидко змінювати асортимент виробів відповідно до попиту споживача. Перспективним напрямком розширення асортименту хлібопродуктів є виробництво хліба спеціальних і лікувально-дієтичних сортів. Але розвиток виробництва лікувально-дієтичних сортів хліба стримується через низьку купівельну спроможність значної частини населення. Саме з цієї причини в останні роки збільшився попит на хліб з борошна нижчих сортів, доступних за ціною. На ці “соціальні” види хліба припадає до 65% попиту населення. Асортимент продукції хлібопекарських підприємств традиційно представлений хлібобулочними (без урахування кондитерської продукції) групами виробів. В табл.3.3…… показано асортимент продукції хлібопекарських підприємств (за винятком кондитерської групи виробів) за 2006-2007 роки.

Таблиця 3.3

Асортимент продукції  хлібопекарських підприємств в Україні за 2009-2010роки (за винятком кондитерської групи виробів)

Асортимент хліба та хлібобулочних виробів, що виготовили підприємства України у 2007 році графічно зображено на рис 3.2 і подано в додатку…………

Нині на більшості вітчизняних хлібозаводах більше 70% експлуатується морально і фізично застаріле хлібопекарське обладнання, особливо це стосується печей. Не в кращому технічному стані й інше обладнання, таке як тістоприготувальне, для обробки тіста тощо. За даними об’єднання “Укрхлібпром”, у минулі роки оновлення основних виробничих засобів у галузі складало 4-5% в рік. Низькі темпи оновлення обладнання збережуться й надалі через низьку рентабельність виробництва та відсутність державної підтримки галузі, ситуацію ускладнило введення в 2005 році обов’язкової сплати ПДВ на імпорт устаткування.

Специфіка хлібопекарського ринку полягає в тому, що він на 99,9% представлений продукцією вітчизняного виробництва, галузь працює в режимі натурального господарства: виробництво дорівнює споживанню. В хлібопекарській галузі України діють понад 1000 хлібозаводів різної потужності, в тому числі близько 400 хлібозаводів середньої і великої потужності, розташованих у містах і районних центрах. Попит сільського населення в хлібі забезпечується невеликими хлібозаводами, приватними пекарнями та населенням самотужки. На сьогодні практично всі, колись державні, хлібозаводи функціонують у формі відкритих акціонерних товариств. В галузі сформувався ряд об’єднань підприємств таких як “Укрхлібпром”, “Укрзернопром”, “Укоопспілка”, “Укрпродспілка” та інші. Найбільше серед них – “Укрхлібпром”, до складу якого входять 384 хлібозаводи загальною потужністю 18,1 тис. тонн на добу. Ринок виробництва хліба має географічний поділ. Так, наприклад, основні активи найбільших гравців ринку (а отже ринок збуту) розташовані в таких регіонах: