Конюнктура свiтового ринку соняшника

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ЗДІЙСНЕННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНОЇ УГОДИ

 
            2.1 Тарифне регулювання 
            Правові засади митно-тарифного регулювання закріплено в МК України та конкретизовано в Законі України «Про єдиний митний тариф» та інших правових актах підзаконного характеру. Як правило, це постанови KM України, які періодично змінюються і доповнюються відповідно до змін ринкової кон'юнктури. Втім митно-тарифне регулювання у світі поступово здійснюється на основі одних і тих самих принципів і підходів, що відображено у багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угодах. Митно-тарифне регулювання — один із видів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який заснований на використанні цінового фактора впливу на зовнішньоторговий обіг. Його сутність полягає у стягненні мита з імпортного товару, що прямо захищає внутрішній ринок і внутрішні ціни і дає можливість національним товаровиробникам одержувати додатковий прибуток за рахунок підвищення загального рівня цін на вітчизняні товари. З метою координації такого регулювання при KM України створено Митно-тарифну раду України, на яку покладено: 
            1) розроблення пропозицій щодо основних напрямів митно-тарифної політики України, включаючи пропозиції щодо встановлення, скасування або зміни ставок мита, надання тарифних пільг і преференцій, а також щодо внесення змін до номенклатури Єдиного Митного тарифу України; 
            2) підготовка та розгляд проектів законодавчих актів України і міжнародних договорів України з питань митно-тарифного регулювання; 
            3) розроблення комплексу заходів тарифного регулювання, спрямованих на захист українського ринку та вітчизняного товаровиробника під час здійснення зовнішньоторговельних операцій. 
            Функції робочого апарату Митно-тарифної ради України здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи. 
            Тобто таким є ДМСУ, де створено відповідний відділ. 
            Під час переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках та відповідно до діючих законів України справляються такі податки: 
            1) податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій; 
            2) акцизний збір із товарів, що ввозяться на митну територію України; 
            3) мито; 
            4) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; 
            5) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом. 
            2.2 Нетарифне регулювання 
Нетарифне регулювання - це комплекс заходів обмежено-заборонного порядку, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок країни. 
            Мета не тарифного регулювання полягає: 
            1.В покращенні конкурентних умов в імпортуючій країні; 
            2. І головне - в захисті національної промисловості, здоров'я населення, охороні навколишнього середовища, моралі, релігії і національній безпеці. Нетарифні обмеження являються заходами прихованого протекціонізму. На думку спеціалістів, у зовнішній торгівлі використовуються більше 50 таких заходів і можуть здійснюватися як через адміністративні, так і фінансові інструменти регулювання. 
            До нетарифних заходів регулювання відносяться: 
            1. Заборони експорту та імпорту. Це вимушені заходи, визнані міжнародною практикою. Заборони можуть виступати у відкритій і закритій формі. Різновидом заборони відкритої форми являються часткові заборони, які, в свою чергу, можуть мати безумовний і умовний характер. Заборони безумовного характеру встановлюються на імпорт товарів, здатних заподіяти шкоду різним сферам життєдіяльності держави. Умовні заборони використовують тоді, коли постачальник імпортної продукції не дотримується встановлених правил і норм. Крім постійно діючих заборон, використовуються також сезонні і тимчасові заборони на ввіз. 
            2. Кількісні обмеження експорту та імпорту. Вони являються традиційними методами кількісного обмеження в міжнародній торгівлі. До них відносяться квотування і ліцензування. 
            Квотування являє собою лімітування розміру імпорту (експорту) з допомогою квот (контингентів). Квота - це встановлення у вартісному чи фізичному вираженні певного об'єму експорту (імпорту) на визначений період (рік, квартал, і т.ін.). Квотування здійснюється з метою ліквідації торгового і платіжного дисбалансу з окремими країнами; регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку; виконання міжнародних зобов'язань і досягнення взаємовигідних домовленостей. 
             В Україні використовують такі види квот: 
 
- глобальні - встановлюються для товарів без визначення конкретних країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються; 
 
- групові - для товарів з визначенням групи країн, куди вони експортуються чи з яких вони імпортуються; 
 
- індивідуальні - для товарів з визначенням конкретної країни, куди вони можуть експортуватися чи з якої вони можуть імпортуватися. 
 
Ліцензування - це обмеження у вигляді одержання права чи дозволу(ліцензії) від уповноважених державних органів на ввіз (вивіз) певного об'єму товарів. 
 
На Україні використовуються такі види ліцензій: 
 
- генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по окремому товару чи окремій країні (групі країн) на протязі періоду дії режиму ліцензування по даному товару; 
 
- разова (індивідуальна) - одноразовий дозвіл, який має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період, необхідний для її здійснення; 
 
- відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару на протязі конкретного періоду (але не менше одного місяця) з визначенням його загального об'єму. 
 
Ліцензії на експортно-імпортні операції видаються на основі заявок суб'єктів ЗЕД згідно з формою, затвердженою в даний час Міністерством економіки України. 
            Рішення про встановлення режиму ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій приймається Кабінетом Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, які підлягають під режим ліцензування і квотування, а також періоду дії цього режиму. Реалізація квот і ліцензій на окремі товари здійснюється Міністерством економіки України. 
            3. "Добровільні" обмеження експорту. Їх відносять в особливу групу кількісних обмежень. Вони являють собою неофіційну домовленість між експортером та імпортером про обмеження ввозу певних товарів на ринок імпортера. Ще в кінці 50-х рр. США почали нав'язувати азіатським країнам угоду про добровільне обмеження в односторонньому порядку в США текстилю, а пізніше - стального прокату і ряду інших товарів. З 1969 р. система "добровільних" квот почала діяти на світовому ринку чорних металів, охопивши майже 2/3 світового ринку цих товарів.

 І таких прикладів можна навести багато. В даний час в світі країнами досягнуто більше 100 угод про "добровільне" обмеження експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін. 
            Ці угоди в першу чергу торкаються торгівлі текстильної, швейної, взуттєвої промисловості, чорної металургії, молочними продуктами, побутовою електронікою, легковими автомобілями, металооброблюваними станками та ін. 
             4. Антидемпінгові заходи - специфічні заходи нетарифного регулювання являють собою судові та адміністративні тяжби, претензії, які пред'являють національні підприємці іноземним постачальникам, звинувачуючи їх у продажу товарів по занижених цінах (нижче "нормальних" цін), що може нанести шкоду місцевим виробникам. 
             Антидемпінгові заходи часто використовуються країною-імпортером для здійснення тиску на експортерів з метою захисту свого ринку. Демпінгові санкції можуть бути різними: чи демпінговий товар обкладається антидемпінговим митом, чи експортеру знижується квота доставки товару. 
 
5.Технічні бар'єри. Це перешкоди для імпорту іноземних товарів, що виникають в зв'язку з їх невідповідністю до національних стандартів систем виміру та інспекції якості, вимог техніки безпеки, санітарно-ветеринарних норм, правил упаковки, маркерування та інших вимог. Перевірка відповідності ввезеного в країну товару всім цим вимогам обумовлюється об'єктивними вимогами виробництва і споживання продукції. В той же час вони можуть виконувати протекціоністську роль. 
6. Заходи, пов'язані з виконанням митних формальностей. До них відносяться: 
- прикордонний податок, який накладається на товари за факт перетину кордону; 
- платежі, пов'язані з оформленням документів на митниці, митним оглядом товарів, перевіркою їх якості; 
- інші платежі (портові, статистичні, фітосанітарні і т.д.). Наприклад, в Україні за митне оформлення товарів в залежності від митної вартості при перевищенні 1000дол. США береться митний збір в розмірі 0,2% від митної вартості. 
7. Імпортний депозит. Це попередня застава, яку імпортер повинен внести в свій банк перед закупівлею іноземного товару. 
Розмір застави залежить від вартості угоди. Імпортер не одержує по депозиту проценти, і через кілька місяців сума застави повертається. Протекціоністське значення імпортних депозитів полягає в тому, що вони збільшують витрати імпортера під час даної операції і підвищують ціну імпортного товару. 
Вкінці можна зробити висновок про те, що успішна зовнішньоекономічна діяльність багато в чому залежить не тільки від ступеня нормалізації конкуренції на внутрішньому ринку, підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції, але й від знання можливостей її збуту, дотримання умов роботи на зовнішніх ринках, норм і правил національних і міжнародних засобів впливу на зовнішню торгівлю. Основні поняття: економічні методи регулювання ЗЕД, адміністративні методи регулювання ЗЕД, митно-тарифне регулювання, нетарифне регулювання, митні тарифи, прості (одноколонні) тарифи, складні (багатоколонні) тарифи; мито, адвалерне мито, специфічне і змішане мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито, заборона експорту й імпорту; квотування, ліцензування, "добровільні" обмеження експорту, антидемпінгові заходи, технічні бар'єри, прикордонні податки, імпортний депозит. 
 
2.3 Митні процедури пов`язані з експортом-імпортом соняшника.  
Експорт 
Відповідно до пункту 2 статті 195 Кодексу вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає "сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів". 
1. Вивізне (експортне) мито сплачується на загальних підставах за ставками, встановленими на експорт відповідними законами України. 
2. Акцизний збір не сплачується відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 18-92 "Про акцизний збір". 
3. ПДВ у відповідності до пункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" не сплачується. 
 
Імпорт 
Відповідно до пункту 2 статті 189 Кодексу ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає "сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України". 
1. Ввізне (імпортне) мито сплачується на загальних підставах за ставками Митного тарифу України, чинними на день оформлення вантажної митної декларації (далі - ВМД). 
2. Акцизний збір сплачується на загальних підставах за ставками, встановленими відповідними законами для підакцизних товарів, що імпортуються в Україну. 
3. Податок на додану вартість (далі - ПДВ) сплачується на загальних підставах відповідно до Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" за ставкою, що діє на день оформлення ВМД. 
Вивізне мито справляється при здійсненні митного оформлення товарів, що вивозяться за межі митної території України, з урахуванням винятків, передбачених законодавством. 
Вивізне мито справляється за ставками, установленими слідуючими законами України: 
 
- Закон України від 10.09.99 № 1033-ХІV „ Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур ”. 
Статтею 1 цього Закону затверджено слідуючи ставки вивізного (експортного) мита на насіння таких видів олійних культур: 

 
2.4 Вимоги та стандарти,  які застосовуються до соняшника  при зовнішньоторговельних операціях 
Українські стандарти до соняшника та олії щодо безпеки є такі : 
1.                 ДСТУ 4601:2006 Насіння олійних культур. Методи відбирання проб. 
2.                 ДСТУISO542:2006 Насіння олійних культур. Методи відбирання проб (ІSO 542:1990, ІDT). 
3.                 ДСТУISO658:2006 Насіння олійних культур. Метод визначення вмісту домішок (ІSO 658:2002, ІDT). 
4.                 ДСТУISO659:2007 Насіння олійне. Визначення вмісту олії (контрольний метод) (ІSO 659:1998, ІDT). 
 
Кінець форми 
 
При міжнародних операціях з купівлі-продажу соняшника повинно бути перевірено стан насіння згідно правил , вимог та стандартів що затверджені у всесвітній агропромисловій організації ФАО при ООН , також повинні дотримуватись правил , стандартів , заборон та вимог країн юридичні суб'єкти котрих планують укладання угод, контрактів тощо. 
 
2.5 Особливості та умови транспортування соняшника 
1. Насіння соняшника розміщають, транспортують і зберігають роздільно по класах у чистих, сухих, без стороннього заходу, не заражених шкідниками транспортних засобах і зерносховищах відповідно до правил перевезень, що діють на даному виді транспорту, санітарними правилами й умовами зберігання, затвердженими у встановленому порядку. 
 
Партії насіння соняшника, призначені для вироблення продуктів дитячого харчування, розміщають, транспортують і зберігають окремо в умовах, що виключають можливість їхнього змішування з іншими партіями. 
2. При розміщенні, транспортуванні й зберіганні насіння соняшника враховують наступні стани: 

 
 
3. На тимчасове зберігання строком  до 1 місяця повинні заставлятися  насіння соняшника з вологістю  не більше 9,0 % і засміченістю не  більше 3,0 % за умови їхнього активного вентилювання. 
4. На тривале зберігання в зерносховищах без активного вентилювання повинні заставлятися насіння соняшника з вологістю не більше 7,0% і засміченої не більше 2,0%. 
5. Насіння соняшника з вологістю більше 7,0% повинні зберігатися на струмах не більше 1 доби. 
6. Партії насіння соняшника, уражені білої або сіркою гнилизною, розміщають, транспортують і зберігають окремо в умовах, що виключають можливість їхнього змішування з іншими партіями. 
 
Доповнення. 
 
За узгодженням заготівельної організації й постачальника допускається вологість насіння соняшника й зміст бур'янистої домішки в заготовлюваних насіннях більше обмежувальних норм при наявності можливості доведення таких до кондицій, що забезпечують їхня схоронність. 
 
 
2.6 Валютне регулювання експортно-імпортних операцій та оподаткування 
Валютне регулювання визначається як система взаємопов`язаних механізмів державного та ринкового регулювання курсу валюти та руху валютних цінностей на національному та міжнародному рівнях. Основні елементи валютного регулювання: 
Валютні обмеження – система нормативних правил, які регламентують права громадян і юридичних суб’єктів ринку відносно обміну валюти своєї країни на іноземну, а також здійснення інших валютних операцій. Валютне обмеження є допустимим заходом при наявності значних труднощів з платіжним балансом країни, можуть використовуватися при здійсненні контролю за рухом капіталу, блокування валют. виручки, регламентації вивозу валюти громадянами, котрі їдуть у туристи. подорожі, їх застосування сприяє зменшенню відтоку валюти з країни і акумуляції грошових коштів в бюджеті держави. 
Валютні депозити – застосовуються по відношенню до імпорту, їх суть в тому, що перед здійсненням імпортної операції покупець зобов’язаний внести депозит на визначену суму у валюті, яка розраховується в % від ціни контракту. Д. отримує можливість протягом 3-6 місяців користуватися безпроцентним кредитом, а імпортер змушений відмовитися від закупівлі товарів за кордоном і шукати постачальників всередині країни. 
Валютні курси – йоги умови в поєднанні з динамікою інфляційних процесів основних країн-партнерів мають велике значення для забезпечення конкурентоспроможності на міжнародних ринках. Штучне завищення курсу валют веде до обмеження експорту, а зниження реального валютного курсу відіграє ключову роль в стратегіях нарощування експортного потенціалу. Девальвація валюти – дії щодо зниження обмінного курсу національної валюти для стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку, для підвищення конкурентоспроможності та поліпшення торгових позицій країни на світовому ринку. Ревальвація валюти – дії, спрямовані на підвищення курсу національної валюти з метою втримання на внутрішньому ринку споживчого попиту і стимулювання товарного імпорту і припливу інвестицій. 
2.7 Економічне обґрунтування можливостей здійснення зовнішньоторговельної угоди та розрахунок її прибутковості 
1.Умови імпорту товару. 
а ) Витрати продавця, пов'язані з імпортом . 
Відповідно до правил Інкотермс-2005,та при укладанні контракту визначується базова умова поставки та сплати за імпорт.

Кредит не надається. 
2. Витрати, пов'язані з розмитненням імпортного вантажу: 
Сплата митного податку 17% 
Сплата митних зборів 0,2 % 
сплата ПДВ : (вартість вантажу + митний податок + митні збори) 20 % ставка ПДВ 
Вартість перевезення вантажу.

3.  Витрати

4Розрахунок виручки від реалізації імпортного товару: 
(ціна 1т товару) * (Кількість товару)= Валютна виручка 
ВВ= 628 * 1000 = 628 000 USD. 
5.Розрахунок валового доходу : 
(валютна виручка – Сума кредиту) . 
Так як Кредит не надається, валовий доход дорівнює Валютній виручці. 
ВД =628 000 USD. 
6.Розрахунки з бюджетом : 
ПДВ=125600 USD. 
Заробітна плата – 0,1 % = 628 000 * 0,001= 628 USD. 
Командировочні – 0,25 % = 628 000 * 0,0025= 1570 USD. 
Оплата навантаження – розвантаження 
- 0,1 %= 0,001 * 628 000 = 628 USD. 
Інші витрати – 0,125 % = 628 000 * 0,00125= 785 USD . 
7.Розрахунок прибутку : 
[Валовий доход – (Витрати відрахування ; п.5 – п.6) ∑ п.6] 
П= (628 000 – ( 125 600 + 628 + 1570 + 628 + 785 ) = 498789 USD. 
8. Сплата податку на прибуток: П*30% 
Пп = 498789 * 0,3 = 149636,7 USD. 
9. Розрахунок чистого прибутку : 
Чп = 498789 – 149636,7 = 349152,3 USD. 
10. Розрахунок рентабельності зовнішньоторговельної угоди: п.9/п5. 
Р = ( Чп/Вв) * 100 % , 
Р = ( 349152,3 / 628000) * 100 % = 55,59. 

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ПРОЕКТУ  ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОГО КОНТРАКТУ

 
При розробці проекту зовнішньоторговельного контракту ми користувалися типовими зразками міжнародних контрактів, 
дотримуючись правил ІНКОТЕРМС-2000. 
При розробці договору-контракту ми приводимо наступний перелік статей : 
1.                 Преамбула ; 
2.                 Загальні положення (предмет договору-контракту) ; 
3.                 Ціна товару та загальна сума договору-контракту ; 
4.                 Строки і дата поставки ; 
5.                 Якість товару та кількість ; 
6.                 Упакування та маркування ; 
7.                 Умови оплати ; 
8.                 Передання та приймання товару ; 
9.                 Претензії ; 
10.            Відповідальність сторін за порушення договору-контракту ; 
11.            Додаткові умови ( вирішуються при підписанні договору-контракту) ; 
12.            Арбітраж ; 
13.            Форс-Мажорні обставини ; 
14.            Дія договору-контракту ; 
15.            Прикінцеві положення ; 
16.            Юридичні адреси сторін, підписи та штампи. 
 
 
КОНТРАКТ № 1 
 
м. Київ "03"червня 2013 р. 
 
ТОВ «ЕКОМЕН» ,щоє юридичною особою за законодавством України, (надалі іменується «Продавець»), в особі директора Андрійка І.О. , що діє на підставі Статуту , з однієї сторони та ТОВ «ВАРШАВА» , що є юридичною особою за законодавством Польщі, (надалі іменується «Покупець»), в особі директора _________________, що діє на підставі Статуту , з іншої сторони, (в подальшому іменуються «Сторони», а кожна окремо – «Сторона») 
 
уклали цей Контракт міжнародної купівлі-продажу товару (надалі іменується «Контракт») про таке. 
 
1. Предмет контракту. Загальні положення. 
 
1.1. Продавець продав, а Покупець купив насіння соняшника фасоване, надалі іменовану "товар" в обсязі 1000 тонн. Код товару по ТН ЗЕД України 120600900. Країна походження товару - Україна. Товар за даним контрактом поставляється у Польщу. 
 
1.2. В порядку та на умовах, визначених цим Контрактом, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти у власність від Продавця на умовах CIP (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2005 р) товар. 
 
1.3. Кожна із Сторін гарантує, що на момент укладання цього Контракту вона не є жодним чином обмеженою законом, іншим нормативним чи правозастосовчим актом, судовим рішенням або іншим, передбаченим відповідним чинним законодавством, способом в своєму праві укладати цей Контракт та виконувати усі умови, визначені у ньому. 
 
1.3. Продавець та Покупець відповідно підтверджують, що укладання цього Контракту та виконання передбачених ним умов для Продавця іПокупця не суперечить нормам чинного в Україні законодавства, а для Покупця також – нормам законодавства країни місця знаходження останнього, у відповідності до яких здійснюється господарська або інша діяльність Сторін, а також відповідно підтверджують те, що укладання цього Контракту та виконання передбачених ним умов не суперечить цілям діяльності Сторін, положенням їх установчих документів чи інших локальних актів Сторін. 
 
1.4. Місцем передання товарів Продавцем відповідному перевізнику є : м. Варшава. 
 
1.5. Місцем отримання товарів Покупцем від перевізника є: м. Варшава 
 
1.7. Строки вчинення передбачених пп. 1.4. та 1.5. цього Контракту дій зазначаються при підписанні Сторонами даного Контракту. 
 
1.8. Вид транспорту, що застосовується для перевезення товарів від Продавця Покупцеві : автомобільний. 
 
1.9. Порядок митного оформлення товару, розподіл взаємних обов'язків щодо забезпечення такого оформлення погоджується Сторонами при підписанні Контракту. 
 
1.10. Про виконання передбаченої п. 1.4 дії Продавець має повідомити Покупця в строк 48 годин шляхом надсилання факсу останньому. 
 
1.11. Перелік товаросупровідних документів, порядок та строки їх передання однією Стороною іншій визначаються при підписанні даного Контракту. 
 
2. Ціна товару та загальна сума контракту. 
 
2.1. Ціна на товар визначається у доларах США (USD) із урахуванням умов CIP та становить 628 USD за тону. Дана ціна дійсна тільки для даного контракту й не може служити прецедентом при висновку інших контрактів, містить у собі вартість товару, упакування, маркування, навантаження, транспортування. 
 
2.2. .У випадку зміни цін на енергоносії або сировину, контрактна ціна може бути змінена по взаємному узгодженню сторін відповідно до пункту 13.4. 13.5. дійсного Контракту. 
 
2.3. Загальна сума Контракту встановлюється відповідно до специфікацій та становить 628 000 доларів США. 
 
 
3. Строки і дата поставки. 
 
3.1. Строк поставки для всього контрактного обсягу товару: червень 2013р. 
 
3.2. Допускається зменшення або збільшення контрактного обсягу на 5 %. 
 
3.3. Дострокове відвантаження дозволене за узгодженням сторін. 
 
3.4. Датою поставки товару є дата прибуття товару на адресу Покупця. Товари поставляються завчасно погодженими партіями. 
 
3.5. Строки поставки можуть бути змінені по взаємному узгодженню сторін, оформленому в письмовому виді. 
 
4. Якість товару та кількість 
 
4.1. Якість товару, що поставляє за дійсним контрактом повинна відповідати вимогам, зазначеним у специфікаціях, та узгодженим Покупцем і Продавцем стандартам і технічним умовам та підтверджуватися сертифікатами якості, виданими компетентними органами і заводом-виготовлювачем. 
 
4.2. Кількість товару зазначена у п.1.1. Цього Контракту. 
 
5. Упакування та маркування. 
 
5.1. Упакування, в якому відвантажується товар, повинно забезпечувати, за умови належного поводження, цілісність товару при транспортуванні. 
 
5.2. На кожне місце Продавцем наноситься таке маркування: найменування Продавця, номер Договору, номер місця, вага брутто та нетто, номер серії та інші реквізити, завчасно повідомлені Покупцем Продавцеві. 
 
6. Умови оплати. 
 
6.1. Платежі за товари, мають бути здійснені у доларах США з безвідкличного документарного акредитива, відкритого за дорученням Покупця на користь Продавця банком - кореспондентом Уповноваженого банку і авізованого через Уповноважений банк. 
 
6.1.1. Уповноваженим банком є «Приват Банк». 
 
6.2. Якщо акредитив буде відкритий банком, який не є кореспондентом Уповноваженого банку, Покупець зобов'язується забезпечити підтвердження акредитива банком-кореспондентом Уповноваженого банку. 
 
6.3. Акредитив, що відкривається відповідно до цього Договору, підпорядковується Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів у редакції 1993 року, опублікованим Міжнародною торговельною палатою за N 500. 
 
6.4. Акредитив має бути відкритий протягом/не пізніше 5-ти банківських днів від дати повідомлення Продавцем про те, що товар підготовлено до відвантаження, строком дії до 5-ти банківських днів, на загальну суму Контракту. 
 
6.5. Якщо з вини Покупця або його банку відкриття акредитива буде затримано, Продавець має право відмовити у відвантаженні товару або цей Контракт розірвати шляхом факсового/телефонного повідомлення в строк 5 банківських днів. 
 
6.6. Платежі за акредитивом будуть здійснюватися в Уповноваженому банку проти подання Продавцем відповідних документів. 
 
6.7. Документи повинні бути подані Продавцем до Уповноваженого банку не пізніше/протягом 5-ти банківських днів від дати відвантаження товару. 
 
6.8. Усі витрати, пов'язані з відкриттям, авізуванням, підтвердженням, продовженням строку, зміною умов та виконанням акредитиву, сплачує Покупець. 
 
6.9. Якщо умови відкритого акредитива не відповідатимуть умовам цього Контракту, Покупець за свій рахунок за дорученням Продавця має забезпечити внесення необхідних змін до умов акредитива в строк 3-х банківських днів. 
 
7. Передання та приймання товару. 
 
7.1. Передання-приймання товару здійснюється в місці поставки, як воно визначене у пп. 1.4. 1.5. цього Контракту. 
 
7.2. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством. 
 
7.3. Отримавши товар, Покупець повинен факсом з повідомленням підтвердити отримання товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару. 
 
8. Претензії. 
 
8.1. Претензії можуть бути заявлені щодо якості - у разі невідповідності якості товарів передбаченим цим Контрактом вимогам, щодо кількості - у випадку невідповідності кількості товарів транспортним документам за вагою та кількістю місць. Покупець має право заявити Продавцеві претензію протягом 60 днів від моменту отримання товару, яку Продавець розглядає протягом 30 днів та дає відповідь по шляхом факсу/телефону в строк 10 банківських днів. Документом, який підтверджує невідповідність якості товару передбаченим цим Контрактом вимогам або кількості товару документам про відвантаження, Сторони визнають акт, складений за участю Київської торгово-промислової палати. 
 
9. Відповідальність сторін за порушення договору-контракту. 
 
9.1. У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Контракту (надалі іменується "порушення Контракту"), Сторона несе відповідальність, визначену цим Контрактом та (або) чинним в Україні законодавством. 
 
9.1.1. Порушенням Контракту є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Контракту. 
 
9.1.2. Сторона не несе відповідальності за порушення Контракту, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). 
 
9.1.3. Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення Контракту, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Контракту. 
 
10. Додаткові умови. 
 
10.1. Вирішуються Сторонами при підписанні цього Контракту.