Звіт по виробничій практиці на туристичній фірмі

    Міністерство  освіти та науки, молоді і спорту України

    Львівський  національний університет імені  Івана Франка 

    Географічний  факультет

    Кафедра туризму

    Спеціальність 6.050200 «Менеджмент організації»

    Спеціалізація «Менеджмент туристичної індустрії» 

    ЗВІТ

    ПРО ВИРОБНИЧУ ПРАКТИКУ

    У туристичній фірмі «Пілігрим»

    Студентів третього курсу

    групи ГРМ-33

    Макар Ярини Ігорівни

    ________________

    та  Соляр Мар’яни Богданівни

    ________________ 

    Керівники практики:

    від університету

    доц. Паньків Н.М.

    _____________

    ас. Ганич Н.М.

    _____________

    від туристичної фірми:

    Заступник директора Гриців Р. І.

    _____________

    Львів

    22 червня – 6 липня

    2011 року

    ЗМІСТ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП

    Виробнича практика - головна складова безперервної професійно-практичної підготовки студентів. Вона створює умови для отримання студентом навиків роботи за фахом, формування досвіду ухвалення самостійних управлінських рішень на конкретних ділянках роботи в реальних виробничих умовах.

    Як студенти кафедри туризму географічного факультету Національного університету імені Івана Франка, з 22 червня по 6 липня ми проходили виробничу практику після третього курсу в туристичній фірмі «Пілігрим», яка знаходиться за адресою: 79000, м. Львів, вул. Коперніка, 24.

    Метою цієї практики було ознайомлення з  особливостями діяльності туристичної  фірми в реальних умовах.

    Завдання  практики:

• безпосереднє ознайомлення студентів з роботою туристичного підприємства;
• закріплення теоретичних знань студентів та їх застосування на практиці;
• вивчення діяльності служб і відділів підприємства і їх взаємодію;
• набуття певного професійного досвіду;
• оволодіння методикою оформлення різноманітної документації;
• здобуття практичних навичок роботи з сайтом туристичної фірми;
• практична підготовка до самостійної роботи з обраної спеціальності .

 

    Під час проходження практики в нас труднощів не виникло, робота була цікавою, приємною і повчальною, вона допомогла нам глибше зрозуміти діяльність туристичної фірми зсередини. 
 
 

    Розділ 1. АНАЛІЗ ТУРИСТИЧНОГО РИНКУ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ 

    

1. Туристичний ринок України

    Туристичний ринок в Україні знаходиться на стадії становлення. Стан ринку туристичних послуг визначається соціально-економічними та політичними процесами, що відбуваються в країні. Україна належить до країн, де туризм як активний спосіб проведення дозвілля заохочувався державою, пропагувався та стимулювався шляхом соціалізації туристичних послуг і тому був сприйнятий більшістю населення як складова способу життя. Поліпшення рівня та умов життя вводить туризм до споживчої суспільної моделі, особливо міського населення, стимулюючи попит і формуючи ринок туристичних послуг. 

    Тривале домінування внутрішнього туризму  за соціалістичної доби обумовило сплеск попиту на міжнародні подорожі, що позначилось  зміною статусу та розширенням участі України на ринку міжнародного туризму.

    Поступові зміни на краще в економічній ситуації та певні зрушення на шляху поліпшення матеріального становища населення створили об҆єктивні передумови для розвитку сприятливого стосовно туристичної діяльності ринкового середовища. Позитивні результати дала й державна туристична політика, перш за все, через впровадження системи ліцензування, що посилило контроль за якістю туристичного обслуговування. Але в міжнародному туризмі ситуація залишається нестабільною: пожвавлення туристичної активності чергується із спадами, відтворюючи в цих коливаннях не тільки стан внутрішнього ринкового середовища, а й світової ринкової кон'юнктури, де імідж України залишається ще невизначеним.

    Україна на ринку міжнародного туризму виступає як країна-генератор туристичних  потоків, хоча потік іноземних туристів до нашої країни постійно зростає.

    Основними партнерами країни на ринку зарубіжного  туризму залишаються країни-сусіди, до яких спрямовані як туристичні, так  і транзитні поїздки: Польща (31,4%), Росія (30,5%), Молдова (11,5%), Білорусь (6,5%), Угорщина (5,7%), Словаччина (4,2%). 

    Змінюється  мотиваційна структура туристичних  подорожей українців за кордон - провідне місце займають поїздки  з рекреаційною та екскурсійною метою. В ритміці виїздних потоків можна  прослідкувати наявність двох «гарячих» сезонів - яскраво вираженого літнього та менш вираженого зимового. Потоки зарубіжного туризму замикаються переважно в межах Європи (таблиця 1), хоча їх географія постійно розширюється: якщо у 1997р. українці відвідали 62 країни, то у 2000р. - 96. Серед регіонів Європи постійно популярні країни Західної Європи (особливо Франція, Німеччина, Велика Британія, Австрія, Швейцарія) та Середземномор҆я (Італія, Іспанія, Туреччина, Греція). Водночас зростають, завдяки активній ринковій політиці країн-партнерів, туристичні потоки до країн Східного Середземномор'я (особливо на Кіпр) та Північної Африки (Єгипет, Туніс, Марокко).

    Відповідно  до мотивації потік іноземних  туристів розподіляється й територіально: майже половина його спрямована на Крим, третина - до Києва, п'ята частина - до Одеської області і майже 7% - до Львівської. 
 
 
 

Табл.1.1 Регіональна структура міжнародного туризму, 2000р

      
 

    За  останні три роки до України спрямовані туристичні потоки із 168 країн світу.

    Розвиток  внутрішнього туризму визначено  Державною програмою розвитку туризму  до 2010 р. як пріоритетний напрям туристичної  діяльності і за останні три роки намітилась тенденція до зростання внутрішнього туризму та екскурсійної діяльності.

    Україна має найбільші й найрізноманітніші  в Центральній Європі запаси ресурсів для розвитку санаторно-курортного лікування, хоча їх використання не можна назвати ефективним: застаріла матеріально-технічна база, недостатність фінансування державних закладів і, як наслідок, низька конкурентоспроможність, збитковість більш ніж половини з них. Найбільше закладів санаторного типу сконцентровано у Криму, Донецькій, Одеській та Дніпропетровській, а найменше у Чернівецькій та Тернопільській областях.

    Основними видовими сегментами ринку й надалі залишаться рекреаційний з метою  відпочинку, курортно-лікувальний, культурно-пізнавальний (екскурсійний), спортивно-оздоровчий, релігійний туризм.

    Урізноманітнення  і розвиток пропозиції України можливі  на напрямах культурно-пізнавального  і екскурсійного, екологічного, спортивного, а також сільського туризму. Потребує маркетингових зусиль ринок курортно-лікувального туризму, підтримки та відновлення - ринок круїзного та спортивного туризму, розбудови - ринок гірськолижного туризму. 
 

    

2. Західна Україна на ринку  туристичних послуг

    Львівська область - це найбільша і найкраще розвинута економічно область Карпатського регіону. Вона має добре розвинуту транспортну інфраструктуру і виступає головним транзитним коридором у Євразійській комунікаційній мережі. Залізничне сполучення дозволяє дістатися до Варшави, Кракова, Москви, Мінська, Праги, Братіслави, Афін, Бухаресту і Софії, Відня. Львів має пряме залізничне сполучення з усіма обласними центрами України і основними регіонами держав СНД.

    Сьогодні  вздовж автошляхів міжнародного і регіонального  значення, які активно використовуються туристами, формується розгалужена інфраструктура приватних готелів, кемпінгів, ресторанів, сервіс-центрів, що здійснюють обслуговування транзитно-туристичних потоків на рівні європейських стандартів.

      Протяжність області з півночі  на південь складає 250 км, це  зумовлює природну зональність ландшафтів: подільських, поліських, передгірських і карпатських. Завдяки вододільному положенню області на Львівщині беруть початок одні з найбільших рік Центрально-Східної Європи: Дністер і Західний Буг.

    Багата  область і на об҆єкти історико-культурної спадщини, яких нараховуєтся понад 3,5 тис. Більше двох тисяч охоронних об҆єктів розміщені у м. Львів; історико-культурний ансамбль його центральної частини включений у 1998 році до списку світової спадщини ЮНЕСКО. З 1996 року в області має місце тенденція стабільного зростання туристично-екскурсійного потоку, у 2002 році екскурсійними послугами скористалося 150 тис гостей.

    Провідне  місце у структурі туристичної  діяльності Львівщини займає санаторно-курортне лікування та відпочинок (діє 81 санаторій та пансіонат з лікування, у яких у 2001 році оздоровились 216,8 тис осіб). Заклади відпочинку Львівської області представлені пансіонатами, турбазами. В області діє 269 підприємств, ліцензованих на організацію іноземного, зарубіжного, внутрішнього, масового і оздоровчо-спортивного видів туризму, а також проведення екскурсійної діяльності. У 2001 році послугами туристичних фірм скористалися 110,3 тис осіб.

    Все більшого розвитку набувають альтернативні форми туризму: екстремальний, конгресовий, елітарний, зелений. Найбільшу популярність серед них отримав у Львівській області зелений туризм, який розвивається у традиційних туристичних зонах: Карпати, Передкарпаття, Розточчя.

    Однією  з головних передумов розвитку туризму  і рекреації у прикордонних районах є розбудова, облаштування наявних та введення у дію нових прикордонних переходів. На території Львівської області по периметру державного кордону з Республікою Польща функціонують 7 пунктів пропуску через державний кордон України: 4 автомобільних: „Шегині”, „Рава-Руська”, „Смільниця”, „Мостиська-2” та три залізничних: „Хирів”, „Мостиська-2”, „Рава-Руська”

    Аналіз  наявної матеріально-технічної бази та рекреаційної інфраструктури дозволяє зробити висновок про очевидну наявність  факторів для перспективності та економічної доцільності розвитку рекреаційної сфери, перетворення Львівщини у туристичний регіон загальноєвропейського значення. Проте стан матеріально-технічної бази далекий від світових стандартів, тому ключовим питанням у найближчій перспективі є її модернізація.

    Крім Львова, на території області за особливостями рельєфу, ландшафтними та етнокультурними характеристиками виділяються 4 рекреаційно-туристичні райони: Малополіський, Розтоцько-Опільський, Передкарпатський і Карпатський, в яких найпоширенішими формами туризму є лікувально-оздоровчий, відпочинковий, культурно-пізнавальний, гірськолижний, кваліфікований, екологічний, сентиментальний, конференційний, сільський, релігійний.