Визначення ціни зорієнтованої на конкурентів

      діяльності  і виконується  спеціальними підрозділами міністерств івідомств.

Незалежний  фінансовий контроль (аудит) здійснюється на договірній основі спеціальними аудиторськими  фірмами з метою встановлення відповідності фінансово-господарських операцій, обліку і звітності чинному законодавству, яке регулює економічно-правові відносини і діяльність господарюючих суб'єктів.    Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" (1993 р.), аудиторська діяльність в країні помітно розширилась і набула форми аудиторських перевірок (аудиту) і пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності фізичних і юридичних осіб.

     Внутрішньогосподарський контроль здійснюється керівниками  та спеціалістами, а також виборними  органами управління та контролю. Проводиться  він з метою підтримання організаційної стійкості господарюючих суб'єктів, виявлення відхилень від встановлених планів і програм діяльності та вжиття певних коригуючих дій, усунення недоліків в роботі структурних підрозділів та окремих виконавців.

     Другим  важливим завданням є орієнтація контролю не на минуле, а на майбутнє, оскільки краще з 75%-ною упевненістю передбачити помилку, яка може трапитися в майбутньому, якщо не здійснити певних кроків, ніж мати 100%-ні знання про походження помилки, яка вже допущена.

     Третьою проблемою службового контролю є  відбір оцінок підлеглих для встановлення ступеня виконання ними своїх посадових функцій.

     При оцінці праці підлеглих багатьма керівниками допускається така помилка. Більшості з них найчастіше недостатньо  факту добре виконаної підлеглим  роботи. У керівника нерідко складається  враження, що завдання можна було виконати значно краще і він обрав би інший варіант виконання. Така оцінка означає, що підлеглий, бажаючи одержати схвалення, повинен як би перевтілитись в особу керівника, що нездійснимо і непотрібно. В результаті в підлеглого виникає почуття безпомічності та незаслуженої образи, неприязні до праці, втрата віри в свою працездатність і т.д.

 У світі є лише один спосіб переконати нас  щось зробити –  це примусити іншого зробити це. (Д.Карнегі)

 Форми економічного контролю розрізняються  за ознаками методичної спрямованості і способами його проведення: ^попередній, ^поточний, ^заключний самоконтроль.

 Важливе значення повинно надаватися сьогодні виконанню функції контролю самими підлеглими та самоконтролю. У діяльності підприємства є дуже багато сторін, які повинні бути підконтрольні колективу, або його представникам. В умовах демократичного розвитку — це один із засобів залучення колективу до управління підприємством та впливу на його керівництво.

 До  недавнього часу функція контролю в  нашій державі зводилася до перевірки дотримання інструкцій, законів і виявлення порушників. Здійснення контролю зводилося до реєстрації в актах недоліків, тобто негативних сторін діяльності організацій, що перевірялись. Ніхто не цікавився тим, щоб розвивати ініціативу працівників, сприяти руху знизу щодо вдосконалення роботи, розвивати розуміння спільних інтересів. В умовах ринкової економіки такий підхід є анахронізмом.

 Самоконтроль стимулює у співробітників почуття власної відповідальності за результати, потребує менше часу і менших витрат, ніж будь-які інші види контролю.

 Попередній  контроль реалізується через правила, процедури тощо. Його основні важелі закладені в процесі реалізації таких функцій менеджменту, як планування та організація.

 В організаціях попередній крнтроль використовується в трьох ключових галузях: щодо ^людських, ^матеріальних і ^фінансових ресурсів.

 Поточний  контроль найбільше втілює в собі таку його рису, як неперервність здійснення, і полягає у корекції виникаючих відхилень в процесі виконання прийнятих рішень. Частіше всього об'єктом є підлеглі співробітники, а сам він традиційно є прерогативою їхнього безпосереднього керівника. Регулярна перевірка роботи підлеглих, обговорення проблем, які виникають і пропозицій щодо удосконалення роботи дозволять запобігти відхиленням від намічених планів та інструкцій. Якщо дозволити цим відхиленням розвиватися, вони можуть перетворитися в серйозні труднощі для всієї організації.

 Заключний контроль відповідає заключним станам здійснення певних робіт, дає результати для їх прогнозування, сприяє мотивації.

 За  ступенем охоплення роботи контроль може бути вибірковим та суцільним, в залежності від того, який її обсяг йому підлягатиме. Вибірковому контролю, як правило, піддягають ті рішення і розпорядження, для яких строки виконання не мають великого значення.

 Крім  цього, контроль може здійснюватися  у відкритій формі, коли про нього заздалегідь повідомляється підконтрольним, або таємно, коли факт його проведення невідомий.

 За  джерелом використання інформації контроль поділяють на документальний і візуальний. До документального контролю відносяться різні перевірки, ревізії, спеціальні обстеження, коли використовуються великі масиви різноманітної інформації, плани, кошториси, договори, нормативи, статистична звітність і ін.

Візуальний або натуральний контроль здійснюється шляхом безпосереднього огляду об'єктів у натурі неозброєним оком з допомогою оптичних приладів.

 На  практиці види контролю мають тенденцію  змінюватись в залежності від  ступеня використання їх на різних рівнях управління.

3. Процес контролю  і техніка його  проведення

  Контроль  — це мистецтво управління. Менеджер не може навчитися цьому мистецтву зі слів, він повинен пройти відповідну практику.

Процес  контролю — це діяльність об'єднаних у певну структуру суб'єктів контролю (органів контролю, керівників, контролерів, громадських організацій), спрямованих на досягнення найбільш ефективним способом поставлених цілей шляхом реалізації певних завдань і застосування відповідних принципів, типів, методів, технічних засобів і технології контролю.

Суть  процесу контролю виражають такі його характеристики:

• організаційна,
• змістовно-технічна,
• узагальнюючо-коригуюча.

 Організаційна характеристика включає в себе вибір об'єкта контролю, організаційно-методичну підготовку і відповідає на запитання: хто і в якому порядку здійснює контроль?

 Змістовно-технологічна характеристика — це розробка плану і вибір методу вивчення контрольованого об'єкта. Вона відповідає на запитання: що робиться у процесі контролю і як робиться?

 Узагальнюючо-коригуюча  характеристика включає узагальнення, а при необхідності — обговорення в колективі результатів контролю, розробку рішень і оцінку їх виконання. Тобто ця характеристика повинна дати відповідь на питання: як реалізуються результати контролю?

 Американські  спеціалісти дійшли висновку, що процес контролю реалізується через такі етапи:

• розробку стандартів і критеріїв контролю (обмеження в часі, забезпечення реальності показників і результатів);
• порівняння реальних результатів з прийнятими стандартами та критеріями (вимірювання результатів, розповсюдження інформації про результати, оцінки інформації, обгрунтування висновків);
• здійснення необхідних коригуючих дій (перегляд стандартів, усунення відхилень).

 У будь-якій організації чи на підприємстві відбуваються явища, що заслуговують як позитивної, так і негативної оцінки, оскільки існують як сильні, так і слабкі сторони діяльності. Тому система контролю полягає у виявленні тіньових сторін діяльності, співвідношенні позитивних і негативних явищ. Дієвий контроль повинен розкривати дійсну картину діяльності підприємства. Погано здійснюваний контроль може нанести такої ж шкоди, як і погано виконана робота.

При здійсненні в процесі контролю оцінок в залежності від цілі і виду контролю враховується:

• зовнішнє середовище ( ^закони і державні органи, ^профспілки, ^конкуренти, ^постачальники трудових, ^матеріально-технічних і ^фінансових ресурсів, ^споживачі);
• внутрішнє середовище організації ( ^місія і конкретні кінцеві цілі організації, ^структура і задачі, ^технологія, ^ресурсне забезпечення);
• середовище непрямого впливу ( ^світові події і міжнародна кон 'юнктура, ^політичні і соціально-культурні фактори, ^стан економіки і науково-технічний прогрес).

 Нині  в промисловості, будівництві та інших галузях народного господарства широко застосовують стандарти. Для контролю підприємницької діяльності як стандарти можуть братись конкретні деталізовані цілі і критерії.

 На  практиці застосовують різні форми  контролю. Чимало підприємств застосовують журнальну форму контролю виконання  постанов, наказів, рішень, вказівок і розпоряджень. Але за такого способу контролю досить складно виявляти справжні строки виконання і що саме зроблено виконавцями.

 Для контролю чимало підприємств використовують ручні або механізовані картотеки  та інші засоби збирання, обробки і видачі інформації.

 Такий спосіб контролю більш продуктивний, він вимагає правильної організації  діловодства, що дозволяє забезпечити  високу оперативність і надійність в роботі апарату управління. Для цього в кожному підприємстві система організації документаційного процесу повинна відповідати вимогам єдиної державної системи діловодства (ЄДСД), яка встановлює правила, нормативи і рекомендації по веденню діловодства, починаючи з моменту надходження або створення документа і до здачі його в архів.

 На  підприємствах і в об'єднаннях розробляється перелік документів, що підлягають контролю. В перелік  цих документів включають постанови  і рішення державних і господарських  установ, колективних і колегіальних органів підприємства, накази і письмові розпорядження керівника підприємства, критичні зауваження і пропозиції, що містяться в органах преси, пропозиції, заяви і скарги трудящих та інші документи за вказівкою керівника підприємства.

 Процес  контролю повинен проходити гармонійно, а не представляти собою гру в "хованку"', контролюючі шукають, а контрольовані ховають. Переконання в тому, що контролер однаково зацікавлений в пошуку як негативних, так і позитивних сторін діяльності, сприятиме тому, що кожний працівник намагатиметься допомогти йому проникнути в ці сторони діяльності.

 Небезпідставно  тут звернутися до тих помилок  при здійсненні контролю, на які  вказують Вернер Зігерт і Лючія Ланг:

=> Контроль  не повинен зводитися до інцидентів.

Нормальний  контроль — це неперервний процес ділового спілкування з працівниками. Він не повинен приурочуватися до яких-небудь випадків. Необхідно допомагати співробітникам переборювати недоліки, вступати з ними в контакт.

=>Тотальний  контроль породжує неохайність.  Є керівники, які вважають, що все, що "не пройшло через їхні руки", може містити помилки. Тому вони намагаються контролювати буквально все.

=>Таємний  контроль викликає лише розчарування. Такий контроль вважається аморальним. Він здійснюється методом таємного огляду робочих місць, а тому викликає невдоволення в більшості людей.

=> Контролюйте  не тільки улюблену дільницю. Не слід настирно контролювати своїх заступників, яким ви делегували свої колишні повноваження.

=> Контроль  — не проформа. Керівник — демократ часто так задовільняється роботою своїх підлеглих, що соромиться їх контролювати. Хто ухиляється від контролю, той нехтує інтересами своїх підлеглих.

  =>Не  контролюйте через недовіру. Підозрілість свідчить про невпевненість у собі.

=>Не  тримайте своїх висновків при  собі. Слід доводити отриману негативну інформацію до співробітника, не зволікаючи часом. Так можна встановити з ним ділові стосунки й покращити справу.

Якщо  Ви бажаєте легко і твердо запам'ятати  основні завдання управлінської  відповідальності, то запам'ятайте (рис. 2). 

 Рис.2 “Керуюча п’ятірка”

Один (вказівний) палець показує на того, кого ви бажаєте  в чомусь звинуватити. Три пальці показують назад, на себе. Вони запитують:

• хто вибрав цю людину для виконання завдання, яке вирішено незадовільно?
• хто її інструктував? Як це було зроблено?
• чи був відповідний контроль за його роботою?