Визначення ціни зорієнтованої на конкурентів

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

Кафедра  економіки та управління   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

З дисципліни „Маркетинг” 
 
 
 
 

  
 
 
 
 
 
 
 
 

  
 
 
 
 

Черкаси 2010 
 

Зміст

1. Вступ......................................................................................................  3
2. Контроль маркетингової діяльності...................................................  4
3. Визначення ціни зорієнтованої на конкурентів...............................  18
4. Висновок..............................................................................................  23
5. Список використаної літератури.......................................................  24

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Вступ 

  Менеджери різних рівнів керівництва справедливо  відзначають, що багато наявних проблем у нашій економіці пов'язані саме із відсутністю правильно поставленого дієвого контролю. Більше господарської, фінансової свободи, які отримали вітчизняні виробники при переході до ринкових відносин, деколи сприймаються ними як вседозволеність, а остання нівелює функцію контролю. Дана функція вважається однією із найбільш складних у менеджменті, оскільки в ній присутня соціально-психологічна складова, що практично не піддається будь-якому цифровому вимірюванню. Тому нинішній керівник перш за все повинен володіти такими прийомами контролю, які б не наносили шкоди особистості контрольованих ним. Сучасний підхід до використання контролю повинен базуватися на одночасній довірі керівництва до підлеглих, делегуванні повноважень, винагороди за сумлінну працю при добре розробленій системі стягнень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Контроль  маркетингової діяльності.

  Поняття і зміст  контролю

  Контроль — одна із важливих функцій менеджменту, застосування якої дає можливість керівнику стежити за ходом виконання прийнятих управлінських рішень і вносити необхідні корективи.

  Вважається, що за своїм рангом функція контролю (контролювання) стоїть на другому місці  після функції планування (постановки цілей). І це зрозуміло, адже, якщо не доведена до підлеглих мета, ціль їхньої діяльності, то і нічого буде контролювати. Не дивлячись на те, що контроль не надто подобається працівникам, він все-таки є об'єднуючим фактором діяльності контролюючих та контрольованих осіб.

  Контроль  — багагоаспектне поняття, і не випадково воно в англійській мові, наприклад, передається різними словами: control, checking, verifing та ін.

  Контроль  — це обов'язкова функція менеджменту, є заключною стадією управлінського процесу і відіграє роль зв'язуючої ланки між керуючою і керованою системами. Якщо відмежуватись від конкретної сфери контролю, то суть його полягає в замірах і аналізі проходження та здійснення певних операцій, пов'язаних з реалізацією планів та програм, використанні одержуваної інформації для коригуючих дій.

  Суб'єктами контролю виступають ^державні, ^відомчі органи, ^громадські організації, ^колективні і колегіальні органи управління, ^лінійний і функціональний апарат підприємств та об 'єднань.

  Об'єктами контролю є: ^місії, ^цілі і стратегії, ^процеси, ^функції і завдання, ^параметри діяльності, ^управлінські рішення, ^організаційні формування, ^їх структурні підрозділи та окремі виконавці.

  Правильна постановка контролю вимагає дотримання діалектичної єдності трьох його стадій: ^установлення фактів, ^критична їх оцінка, ^розробка заходів впливу на керований об'єкт у потрібному напрямі.

  Контроль  є необхідним через ті обставини, що на керований об'єкт завжди діють  збурювальні фактори (несприятливі погодні умови, несвоєчасна постановка комплектуючих агрегатів, запасних частин, зміна кон'юнктури ринку та ін.), і виникає потреба мати оцінну інформацію, щоб адекватним чином відреагувати на нову ситуацію. Контроль здійснюється з метою досягнення узгодженості і синхронізації зусиль виконавців, виявлення суперечливих тенденцій і протиріч у їх діяльності. Контроль проводиться за дотриманням законності при здійсненні господарських операцій, певних правил і регламентів діяльності, а також нормативів витрачання коштів, сировини і матеріалів. Тому контроль виконує важливу виховну функцію, а також профілактичну і захисну функції, сприяє збереженню власності, правильному витрачанню ресурсів, дотриманню планової, фінансової, виконавчої і трудової дисципліни.

Вимоги  до контролю:

• постійність
• оперативність
• поєднання перевірки зверху і контролю знизу
• об’єктивність
• масовість
• гласність
• дієвість
• плановість
• економічність

    Принцип постійності і оперативності  означає, що контроль, як правило, повинен  здійснюватися постійно з певними  інтервалами часу і обов'язково своєчасно  або з деяким випередженням. Вимога поєднання перевірки зверху і контролю знизу полягає у широкому залученні до здійснення контрольних функцій рядових працівників і різних об'єднань громадян, поряд із проведенням контролю службовими особами і нищестоячими організаціями.

    Принцип об'єктивності вимагає, щоб висновки контролерів були аргументованими, будувались на достовірних фактах, встановлених за допомогою доказів і свідчень.

Масовість і гласність передбачає всеосяжність контролю, поширення його на всі  види діяльності, структурні підрозділи і усіх працівників, незалежно від виконуваних функцій. При цьому створюються умови, за яких широкій громадськості стає відомо про результати і наслідки перевірок Дієвість означає, що за результатами перевірок повинні вживатись заходи, спрямовані на ліквідацію виявлених недоліків.

     Контроль - це постійне порівняння того, що є, з  тим, що повинно бути. Контролювати може лише той, хто знає, що повинно  бути, і своєчасно робити це надбанням  інших.

  Нелюдська, цинічна влада використовує необмежений  тотальний контроль: кожний в будь-який час знаходиться під підозрінням і вже тому наполовину винен... Якщо на якому-небудь підприємстві чи в установі отримують розповсюдження подібні страхи, значить в системі контролю є суттєві недоліки.  (Вернег Зігерт – німецький спеціаліст з менеджменту).

  Нарешті, контроль повинен здійснюватися  на плановій основі, щоб уникнути як зайвого контролю і залучення  великого числа спеціалістів, так  і ситуації, коли безконтрольними  залишаються певні види діяльності або працівники.

  Дійсно, контроль для багатьох людей перш за все асоціюється з обмеженнями, відсутністю самостійності, примусом тощо. В результаті цього зміст функції контролю інколи розуміється невірно. Контроль — це не якась разова акція, а це неперервний процес управління. У зв'язку із цим кожний керівник повинен налагодити справу таким чином, щоб працівники сприймали процедуру контролю як цілком необхідну і постійну дію. Часто контроль дає початок діловому спілкуванню керівника з підлеглими, що розвивається на основі взаємодовіри і партнерства.

Отже, контроль має своїм основним завданням забезпечити досягнення цілей і місії організації. Необхідність контролю є об'єктивною і визначається дією наступних факторів:

• зміною середовища (зміна законів, політики, структури організації і т.д.);
• небезпекою виникнення кризових ситуацій;
• необхідністю підтримки успіху організації;
• боротьбою за ринки збуту товарів та ін.

 Тобто функція контролю націлена на виявлення  відхилень у виробничому процесі  і полягає у своєчасній їх ліквідації.

 Контроль  повинен:

• орієнтуватися на досягнення конкретних результатів:
• забезпечувати своєчасність, мобільність, надійність та гнучкість застосування контрольних операцій;
• відзначатися простотою;
• бути економічним, тобто базуватися на порівнянні витрат на його організацію з його результатами.

  Для підвищення ефективності контролю потрібно:

• забезпечувати двобічне спілкування між працівниками органів контролю та людьми, діяльність яких контролюється;
• уникати надто пильного (прискіпливого) контролю;
• застосовувати методи жорсткого, але справедливого контролю;
• використовувати методи матеріального стимулювання за результатами контролю;
• впроваджувати інформаційно-управлінську систему контролю з використанням комп'ютерної техніки.

 Контроль  за всіма стадіями діяльності підприємства повинен давати його керівництву інформацію щодо прийняття управлінських рішень. 

Види  контролю

  Для будь-якого контролю характерними є  такі компоненти: об'єкт та суб'єкт контролю (що контролюється і хто контролює), процес контролю (здійснення в часі) і результати контролю. З урахуванням того, якими будуть ці компоненти за свої змістом, і визначаються види контролю, які представлені на рисунку 1.

  Рис. 1. Види контролю

  Першою  і головною умовою усякого контролю є те, що його об'єктом повинні  бути результати діяльності, і ні в  якому випадку співробітники. На жаль, дуже часто трапляється так, що контролюється сама особистість, сама персона, що породжує у підлеглих страх і велике емоційне напруження при слові "контроль". Контроль в умовах ринкових відносин, коли вимагається розкриття всіх резервів працівника, повинен виступати в якості інструменту управління і мотиватора високої продуктивності праці.

  Контроль  може здійснювати як начальник, так  і підлеглі, як "свої", так і "чужі". Відповідальним за контроль є безпосередній начальник. Функція контролю входить в коло його обов'язків і не делегується. На практиці здійснюється також і контроль зі сторони третіх осіб, тобто управлінців, які спеціалізуються на проведенні контролю. Штати контролерів можуть бути утворені всередині фірми, а також можуть бути спеціалізованими (аудиторські фірми). Внутріфірмові контролери займаються перевіркою підприємств уцілому, стратегічним контролем, перевіркою запасів готової продукції, реалізації і т.д. У всіх цих сферах існує відповідальність контролера за такі функції: ^планування, ^аналітичну функцію, ^інформаційну функцію.

 Відправним  пунктом концепції адміністративного (службового) контролю дій підлеглих  є такий: для того, щоб повністю орієнтуватися в тому, що робиться в контрольованому структурному підрозділі, чи всі функції виконуються належним чином, не потрібно контролювати кожну функцію або кожного працівника. Досить охопити контролем певні стратегічні пункти, вузлові функції.

 На  практиці використовується багато видів  адміністративного контролю: ^державний позавідомчий контроль, ^державний відомчий контроль, ^незалежний фінансовий контроль (аудит), ^внутрігосподарський контроль.

 Державний позавідомчий контроль здійснюється спеціальними органами державного апарату, діяльність яких поширюється на усі галузі підприємництва, незалежно від їх відомчої підпорядкованості: Міністерством фінансів, Державною податковою адміністрацією, Державним комітетом статистики та ін.

 За  умов переходу до ринкового механізму  господарювання особливо зросла роль контролю з боку органів Податкової адміністрації, які:

• забезпечують контроль подання платниками бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів;
• перевіряють законність валютних операцій і дотримання встановленого порядку розрахунків із споживачами;
• забезпечують застосування та своєчасність стягнення сум фінансових санкцій;
• проводять всебічні перевірки фактів приховування сум податків і платежів;
• передають правоохоронним органам матеріали про факти порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність та ін.

      Відомчий  контроль поширюється  лише на конкретні  галузі