Управлінські рішення

Конкретно-історичний підхід. Згідно з ним будь-яке  явище розглядають у динаміці. Так, кожен об'єкт управління у  своєму розвитку проходить певні  стадії життєвого циклу: виникнення, ріст, зрілість, занепад. Проблеми управління на цих стадіях істотно різняться, що зумовлює необхідність застосування для їх вирішення адекватних методів.

Методи  соціологічних досліджень. Використовують при вирішенні проблем, пов'язаних із поведінкою працівників. Дають змогу  зібрати інформацію щодо потреб та інтересів персоналу організації, характеру взаємин, що склались у  колективі, тощо. Для цього застосовують анкетування, спостереження, самоспостереження, вивчення документів та ін. Зібрана  інформація допомагає менеджерам прогнозувати реакцію персоналу на певні рішення  і впливати на поведінку людей, забезпечуючи реалізацію прийнятих рішень.

Загальнонаукова методологія формує фундамент системи  методів управління, серед яких особливе значення мають методи прийняття  управлінських рішень.

Методи  прийняття управлінських рішень

Технологія  прийняття рішень передбачає певну  послідовність управлінських операцій і процедур. Це діагностика проблеми; визначення можливих способів її розв'язання; оцінювання варіантів; вибір найвигіднішого варіанта.

1. Методи  вивчення проблеми (діагностування). Передбачає застосування методів,  що дають змогу достовірно  і повно описати проблему і  виявити чинники, що призвели  до неї. Важливе місце належить  методам накопичення, оброблення  та аналізу інформації, факторного  аналізу, порівняння, аналогії тощо. Вибір методів залежить від  характеру та змісту проблеми, термінів і коштів, виділених  для її вивчення. Зокрема, значного  поширення набули дві групи  методів: методи економічного  аналізу та прогнозування. їх  застосовують з метою об'єктивного  оцінювання поточного стану фірми  і передбачення «що буде далі, якщо нічого не змінювати». Ці  методи опираються на статистичний  матеріал минулих періодів у  певній сфері діяльності.

Методи  економічного аналізу. Ґрунтуються  на вивченні аналітичних залежностей, що визначають співвідношення між умовами  і результатами вирішення задачі, поданих у вигляді формул, графіків, діаграм (наприклад, залежність між  ціною на товар та попитом на нього; залежність рівня продуктивності праці  від кваліфікації персоналу або  рівня оплати праці тощо). Кожен  керівник має набір таких залежностей, які він вивів на основі власних  спостережень чи отримав у процесі  навчання. Знання сталих аналітичних залежностей дає змогу менеджеру швидко прийняти правильне рішення.

Розрізняють кілька способів та прийомів економічного аналізу.

Метод абсолютних, відносних та середніх величин. Аналіз показників, економічних  явищ, процесів, ситуацій починається  з визначення абсолютних величин. їх використовують як базу для розрахунку середніх та відносних величин. Відносні величини застосовують при аналізі  динаміки явищ; вони характеризують зміну  показника, явища в часі. Середні  величини узагальнюють відповідні сукупності типових однорідних показників явищ чи процесів; зручні при порівнянні досліджуваного фактора за різними  сукупностями, дають змогу абстрагуватись від випадковості окремих коливань.

Метод порівняння. Ґрунтується на зіставленні  явищ, виділенні в них спільного  та відмінного. Порівнюються звітні і  планові показники, кращі та середні  дані тощо. В результаті відповідних  порівнянь можуть бути виявлені відхилення від заданих показників плану  чи показників за минулі періоди від  середніх показників по підприємству та висунуті пропозиції щодо їх поліпшення.

Метод групувань. Дає змогу виявити  і вивчити взаємозв'язки та взаємозалежності різних економічних явищ, найбільш суттєві фактори, закономірності і  тенденції, що властиві цим явищам. На основі простих (за однією ознакою) та комбінованих (за декількома ознаками) групувань будуються відповідні групові таблиці, зручні для аналізу.

Індексний метод. Базується на відносних показниках, які відображають відношення рівня  даного явища до рівня його в минулому або до рівня аналогічного явища, який розглядається як базовий. Метод  застосовують для дослідження складних явищ, окремі компоненти яких не вимірювані. Він дає змогу розкласти за факторами відносні та абсолютні  відхилення узагальнюючого показника, виявити вплив на досліджуваний  показник різних факторів.

Балансовий  метод. Використовують за існування  балансової узгодженості між показниками; у факторному аналізі — для  перевірки правильності визначення впливу факторів на результативний показник. Загальне відхилення за результативним показником дорівнює сумі результатів  впливу всіх факторів.

Способи елімінування (виключення). Передбачають виключення впливу всіх факторів, крім одного, вплив якого необхідно  визначити. Використовують у факторному аналізі, коли існує відповідна залежність між результативним показником і  факторами, що на нього впливають. У  економічній літературі розглядають  такі форми зв'язку між результативним показником та факторами впливу:

адитивна (результативний показник визначається як сума значень двох факторів);

мультиплікативна (результативний показник визначається як добуток значень факторів);

кратна (результативний показник визначається як частка від ділення значень  факторів);

змішана (поєднує попередні форми).

До способів елімінування відносять:

спосіб  ланцюгових підстановок. Використовується за мультиплікативної та адитивної  форм; дає змогу отримати ряд проміжних  значень узагальненого показника  шляхом послідовної заміни базисних значень фактора на фактичні;

спосіб  абсолютних різниць. Передбачає заміну величини базового фактора не повною величиною фактичного, а лише алгебраїчною величиною відхилення звітного показника  від базового. Використовується тоді, коли відомі абсолютні відхилення за значеннями факторів, які аналізуються;

спосіб  відносних різниць. Базується на визначенні різниць між відповідними показниками за процентним співвідношенням  фактичних значень показників до базових. За цього способу не обов'язково мати значення всіх факторів, вплив  яких визначається, але мають бути відомі темпи зростання за показниками, що перебувають у певній залежності від досліджуваних факторів;

інтегральний  спосіб. Використовують для визначення впливу факторів на зміну результативного  показника при мультиплікативному та кратному зв'язках між показниками. Враховує одночасний вплив усіх факторів на результативний показник.

Для підприємства важливим є прийняття рішення  щодо оптимального з точки зору прибутку обсягу та асортименту продукції. Значну роль у процесі оптимізації відіграє аналіз беззбитковості.

Аналіз  беззбитковості. Цей метод дає  змогу визначити, за якого співвідношення обсягів продукції та її ціни підприємство може здійснювати свою діяльність беззбитково. При його проведенні використовують поняття «сума покриття», яка  розраховується як різниця між виручкою від реалізації і змінними витратами  і використовується для відшкодування (покриття) умовно— постійних витрат:

Виручка від реалізації - Змінні витрати = Величина покриття

Величина, що залишається після покриття умовно-постійних  витрат, становить прибуток підприємства.

Для визначення того обсягу виробництва, який дає можливість підприємству працювати у «зоні  беззбитковості», будують графік беззбитковості й розраховують «точку нульової рентабельності»  або точку беззбитковості.

Аналіз  беззбитковості дає змогу підприємцям  приймати обґрунтовані рішення щодо визначення ринкової стратегії підприємства: встановлення ціни на запланований до виробництва продукт, визначення необхідного  обсягу його виробництва і реалізації, вибору стратегії просування товару на ринок.

Методи  прогнозування. Передбачають використання накопиченого досвіду, поточних припущень  щодо визначення перспектив організації. їх поділяють на кількісні та якісні.

Кількісні методи прогнозування. Застосовують, коли діяльність організації в минулому мала певну тенденцію, яку можна  розвинути у майбутньому, і коли наявної інформації достатньо для  виявлення статистично достовірних  тенденцій або залежностей. До цих  методів, зокрема, належать аналіз часових  рядів та казуальне моделювання.

аналіз  часових рядів — заснований на припущенні, що події, які відбулись  у минулому, дають можливість прогнозувати події у майбутньому. Цей метод  аналізу часто застосовують для  оцінювання попиту на товари та послуги, оцінювання потреб у матеріальних запасах, прогнозування структури збуту, що характеризується сезонними коливаннями, потреби в кадрах. Застосування його недоцільне в ситуаціях з високим  рівнем мінливості або коли у середовищі господарювання відбулися значні зміни. Для виконання аналізу часових  рядів необхідно проводити розрахунки з використанням сучасних математичних методів;

казуальне (причинно-наслідкове) моделювання  — прогнозування того, що відбудеться  в подібних ситуаціях у майбутньому  через дослідження статистичної залежності між досліджуваним фактором та іншими змінними. Найскладніший  математичний метод прогнозування; потребує потужних комп'ютерних розрахунків.

Якісні  методи прогнозування. Передбачають прогнозування  майбутнього експертами:

думка журі — поєднання та узагальнення думок експертів у релевантних (англ. relevant — доречний, істотний) сферах;

спільна думка працівників збуту —  досвідчені торгові агенти вміють передбачати  майбутній попит, оскільки тісно  співпрацюють зі споживачами;

модель  очікування споживачів —базується на результатах опитування клієнтів організації  щодо майбутніх потреб, нових вимог.

Менеджери у своїй управлінській діяльності застосовують ті методи прогнозування, які є найпридатнішими для  використання за умов існуючих обмежень і відповідають ситуації, що склалася на підприємстві.

2. Методи  визначення способів розв'язання  проблеми (генерація ідей). На цьому  етапі відбувається накопичення  інформації і змінюється підхід  до її аналізу. Замість пошуку  причин, що зумовили проблему, відшукується  інформація, яка могла б допомогти  її вирішити. Для цього можна  скористатися різними джерелами:  від спеціальних наукових досліджень  і розробок — до інформації, що надходить від споживачів  або є результатом аналізу  діючих фірм. Зокрема, у споживачів  часто виникає ідея щодо нового  продукту чи послуги. Тому організаціям  слід виробити методику зворотного  зв'язку, виявляючи думку споживачів  щодо їх товару чи то-варів-аналогів. Ідеї щодо вдосконалення технології  виготовлення продукту можуть  з'явитися в процесі ретельного  моніторингу дій конкурентів  та інших фірм на ринку.

Джерелом  нових ідей може бути і діяльність урядів та законодавчих органів країн, у яких організація здійснює свій бізнес. Наприклад, введення російським урядом нових митних тарифів на імпорт української карамелі послужило  імпульсом для розроблення нових  її видів, що не підлягають дії цього  мита (зокрема, карамель, яка містить  какао).

Важливим  джерелом ідей є результати власних  або запозичених досліджень і  розробок. Власні розробки використовують зазвичай фірми-лідери, а запозичені — фірми-послідовники.

Інформацію, що надходить з названих джерел, менеджер може опрацьовувати індивідуально  або із залученням фахівців з відповідних  галузей знань. В обох випадках для  знаходження нетривіального рішення  доцільно використовувати творчий (евристичний) підхід до генерації ідей.

Евристичні  методи. Це сукупність логічних прийомів, методичних правил дослідження, пошуку істини, способів реалізації творчого потенціалу особистості. Ці методи активізують  та інтегрують мислення, знання, ерудицію, творчі начала, фантазію особистості, тому їх називають активізуючими. Вони можуть бути індивідуальними або  груповими.