Управління ринком цінних паперів

            Інші саморегулюючі організації

Найбільшими саморегулюючими організаціями фондового ринку в Україні є:

                                                                                                                               Українська асоціація торговців цінними паперами

Створена у червні 1992 р. як добровільне об’єднання торговців цінними паперами (юридичних осіб) для сприяння розвитку фондового ринку, забезпечення належних умов діяльності торговців та захисту інтересів інвесторів. У 1995 році об’єднувала 45 членів.

                                                                                                                               Українська асоціація довірчих товариств, інвестиційних фондів та компаній

Створена у жовтні 1994 р. для розвитку інфраструктури фондового ринку та інформування громадян України про їхні можливості у масовій приватизації. У 1995 році її членами були 43 організації.

                                                                                                                                          Українська асоціація інвестиційного бізнесу

Створена у квітні 1995 р. для надання допомоги учасникам у підготовці і реалізації інвестиційних проектів, захисту інтересів інвесторів і репрезентування учасників асоціації перед владою та громадськістю. У 1995 р. її членами були 130 компаній.

                                                                                                                                          Українська фондова спілка

Створена у жовтні 1994 р. До її складу входять Українська фондова біржа, «Український контракт» (біржа ф’ючерсних угод та аукціонів), Цен­тральний депозитарій цінних паперів при УФБ (здійснює всі операції з дематеріалізованими цінними паперами, що обертаються на УФБ), «Українські цінні папери» (обліковує права по цінних паперах при здійсненні на УФБ угод з цінними паперами іноземних емітентів).

                                                                                                                                         Позабіржова фондова торговельна система

Зареєстрована у лютому 1996 р. як асоціація, головним завданням котрої є організація електронного позабіржового обліку цінних паперів у масштабах усієї країни.

    Традиції та етика

Великий досвід операцій з цінними паперами, що нагромаджений протягом століть, втілився у традиції ведення цього бізнесу, які відображають історію розвитку фондового ринку та особливості національної політики і менталітету нації. Ринкові операції, наприклад, у США, Європі чи Японії об’єднані лише зовнішньою подібністю — купуються та продаються цінні папери, діють однакові за функціями суб’єкти ринку тощо, але ці операції відповідають особливій економічній моделі конкретної країни, тому є, по суті, різними.

Проте існують і загальні етичні норми, що відповідають принципам функціонування фондового ринку у будь-якій країні. Прикладом таких норм можуть бути «Повсюдно прийняті принципи ведення бізнесу з цінними паперами», затверджені в 1992 р. Міжнародною фундацією фондових бірж.

Розділ 3

3.1 Загальні відомості про Українську фондову Біржу

       Українська фондова біржа - важлива складова фондового ринку України.

Фондова біржа - це організаційна форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами - акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. На відміну від товарних бірж, що регулюють рух товарів, фондова біржа забезпечує рух капіталу, адже цінні папери - не що інше, як різні форми його еквіваленту. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі.

     Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа може сприяти переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись у ті соціальне важливі сфери, які найбільше його потребують

      Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб'єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і розповсюджуються серед інвесторів. В окремих випадках на біржах можуть розповсюджуватися цінні папери. Емітентами цінних паперів можуть бути юридичні особи, держава, державні органи, органи місцевої адміністрації, підприємства, іноземні юридичні особи. Громадяни або юридичні особи, що купують цінні папери від свого імені та за свій рахунок, є інвесторами. Ними можуть бути також іноземні громадяни та юридичні особи. Ще один учасник ринку цінних паперів - інвестиційна інституція, якій надається право юридичної особи, що дає їй можливість виконувати функції посередника (фінансового брокера), інвестиційного консультанта, інвестиційної компанії, інвестиційного фонду. Інвестиційні компанії можуть займатися організацією випуску цінних паперів та видаванням гарантій щодо розміщення їх на користь третім особам, вкладати кошти у цінні папери від свого імені та за свій рахунок, у тому числі через котування цінних паперів, за якими інвестиційна компанія зобов'язується їх продавати і купувати.[13.c,54]

   Українська фондова біржа – це перший створений в Україні біржовий ринок цінних паперів.

    Створена у відповідності до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" і зареєстрована постановою Кабінету Міністрів України 29 жовтня 1991 року .Акціонерне товариство закритого типу, статутний фонд якого розподілений на 288 простих іменних акцій і становить 2 217 600,00 грн.

   Відповідно до чинного законодавства України здійснює діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку на підставі Ліцензії серії АВ №362056 від 24 липня 2007 року, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Кількість філій - 3

    Провідна структура приватизаційних процесів. В 1993 році виступила піонером грошової приватизації із застосуванням біржового механізму ціноутворення.

   Член Координаційної ради з питань функціонування ринку цінних паперів при Президентові України , Член Виконавчого комітету Федерації Євро-Азіатських фондових бірж , Член Робочої групи з фондового ринку в Організації по економічній співпраці та розвитку (OECD),

Член Ліги меценатів Українського товариства "Інтелект нації" .

Офіційне друковане видання - Інформаційний випуск "Гермес" в фінансово-економічному тижневику "УКРАЇНА BUSINESS"

    Статус члена Української фондової біржі може отримати юридична особа, яка відповідає наступним умовам:

має право здійснювати професійну діяльність з торгівлі цінними паперами на підставі ліцензії ДКЦПФР; відповідно до Статуту УФБ є власником біржового місця УФБ або набула у користування біржове місце УФБ на строк не менше одного року на підставі договору з особою, якій належить біржове місце (оренда біржового місця);

отримала допуск до біржових торгів в порядку, визначеному Правилами УФБ.

     Підтвердженням членства на УФБ є Свідоцтво про членство на УФБ, яке видається біржею згідно з Правилами УФБ.

     Терміном перебування у складі членів  УФБ є термін дії Свідоцтва про членство на УФБ. Станом  на 30 жовтня 2010 року УФБ налічує 69 членів. Додаток 1.[3]

3.2 Політика Національного банку України щодо ринку державних цінних паперів.

Відродження в Україні ринку державних боргових зобов'язань є важливою ланкою у ланцюгу ринкових перетворень, спрямованих на досягнення фінансової стабілізації та виходу країни із кризового стану. За своїм призначенням цей ринок спрямований на акумулювання тимчасово вільних коштів суб'єктів підприємницької діяльності і населення та їх спрямування на покриття дефіциту державного бюджету, а також інвестування розвитку господарського комплексу та структурну перебудову економіки. Функціонування цього ринку грунтується на використанні таких фінансових інструментів, як облігації державних позик та казначейські зобов'язання.[6.c,235]

Облігація державної позики — це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів до державного бюджету і підтверджує зобов'язання уряду відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк із виплатою доходу, якщо це визначено умовами випуску. Облігації можуть випускатися на пред'явника у купонній та дисконтній формі і на добровільних засадах розміщуватися серед фізичних та юридичних осіб. У той же час відповідно до чинного законодавства казначейські зобов'язання існують у формі цінних паперів на пред'явника, що розміщуються винятково на добровільних засадах серед населення, свідчать про внесення їх власниками грошових     коштів  до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Як видно, наведені визначення    облігацій державної позики і казначейських зобов'язань багато в чому повторюють одне одного (казначейські зобов'язання по суті є лише різновидом облігацій державної позики). Цей та інші недоліки чинного законодавства, особливо у сфері оподаткування, які трапляються при докорінній зміні соціально-економічного устрою, значною мірою стримують розвиток ринкових реформ. Однак при поглибленні реформ усунення цих недоліків неминуче.

Для розширення кола використання державних боргових зобов'язань поряд із тими, що спрямовані на залучення коштів для покриття дефіциту державного бюджету, можлива емісія боргових зобов'язань, спрямованих на реструктуризацію державного боргу. Функції такого фінансового інструмента можуть виконати казначейські зобов'язання, які мають такі характеристики: іменний цінний папір, що розміщується з дисконтом на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, і який засвідчує факт заборгованості державного бюджету перед власником цього папера, та погашається при здійсненні обов'язкових платежів до державного бюджету.

Згідно із чинним законодавством загальний обсяг випуску державних боргових зобов'язань регулює Верховна Рада України в межах визначеного бюджетом на поточний рік граничного розміру внутрішнього державного боргу. Виходячи із цих обмежень, характер та умови випуску даних боргових зобов'язань визначаються Кабінетом Міністрів України за погодженням із Національним банком України. Ринок цінних паперів в Україні нині складається з ринків акцій, державних внутрішньої і зовнішньої позик і муніципальних облігацій, облігацій підприємницьких структур, казначейських зобов’язань, майнових і компенсаційних сертифікатів, житлових чеків, інвестиційних сертифікатів. Ринок державних боргових зобов'язань функціонує на базі використання такого фінансового інструмента, як облігації державної внутрішньої позики (надалі — ОВДП) з такими характерними особливостями:

      форма випуску дисконтна на пред'явника;

      номінальна вартість — 1000 гривень;

      терміни погашення —91, 182, 273, 365 дні, 5 років і понад 5років.

      вид випуску — записи на рахунках у системі електронного обігу цінних

паперів.

За дорученням уряду на Міністерство фінансів України покладаються обов'язки щодо здійснення випуску ОВДП та гаранта своєчасності сплати доходу та погашення облігацій.

За цих умов випуску ОВДП належать до інструментів грошового ринку, що обумовлює необхідність безпосередньої участі Національного банку України у розміщенні, обслуговуванні обігу, сплаті доходу та погашенні цих боргових зобов'язань. Серед інших учасників ринку також:

• комерційні банки;

• юридичні та фізичні особи, що є клієнтами комерційних банків;

• організаційно оформлені торговельні системи.

Функціонування такого ринку неможливе без чіткого розподілу функцій та повноважень його учасників. Як безпосередній учасник ринку ОВДП Національний банк виконує обов'язки:

   • генерального агента Міністерства Фінансів України з обслуговування розміщення ОВДП та проведення платежів за ним;

• депозитарію за ОВДП, що випущені у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів;

• контролюючого органу;

• дилера на вторинному ринку. [6.c,308]

        Функції генерального агента з обслуговування випуску ОВДП та проведення платежів за ними Національний банк виконує на підставі договору з Міністерством фінансів. Умовами цього договору визначаються необхідність спільної розробки та погодження графіка і правил розміщення ОВДП, надання інформаційних повідомлень про продаж цінних паперів та його результати, порядок виконання Національним банком функцій платіжного агента за ОВДП. Організація продажу ОВДП на первинному ринку належить до сфери повноважень Національного банку. Цей продаж проводиться у таких формах :

• аукціон з оголошенням обсягу ОВДП, що виставлені на продаж;

• аукціон без оголошення обсягу ОВДП, що виставлені на продаж;

• продаж з оголошенням обсягу реалізації облігацій за фіксованими цінами, які встановилися на попередньому аукціоні;

• продаж без оголошення обсягу за фіксованими цінами, які встановлювалися на попередньому аукціоні. .

Аукціон, що проводиться із попереднім оголошенням обсягу ОВДП, які виставлені на продаж, вважається таким, що відбувся, у разі реалізації 20 відсотків облігацій від загальної їх кількості. Покупцями ОВДП на торгах, які проводяться Національним банком України, виступають комерційні банки, їхні філії та небанківські фінансові установи (надалі — учасники торгів). Комерційним банкам надається право на придбання ОВДП за рахунок: