Управління ринком цінних паперів

2

Кабінет Міністрів України

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра менеджменту ім. Й. С. Завадського

Курсова робота

З основ менеджменту на тему:

"Управління ринком цінних паперів"

Роботу виконала:

студентка 3 курсу 6 групи ФАМ

спеціальність: менеджмент ЗЕД

Цюпко Тетяна Сергіївна

Перевірила:

Нікуліна Олена Валеріївна

Київ 2010

План

Вступ………………………………………………………………………………..3

Розділ1.Загальна характеристика ринку цінних паперів.

  1.1 Поняття цінних паперів та їх класифікація…………………………………4

  1.2 Структура та функції ринку цінних паперів…………………..…………..15

  1.3 Характеристика відносин  на ринку цінних паперів……..……………….21

Розділ2. Правове регулювання ринку цінних паперів.

  2.1Загальна характеристика правового регулювання ринку цінних паперів..23 

  2.2Державне регулювання ринку цінних паперів……………………………..25

  2.3Саморегулювання фондового ринку…………………………………….….28

Розділ3.

   3.1Загальні відомості про Українську Фондову біржу………………………..30

   3.2Політика Національного банку України щодо ринку державних цінних паперів…………………………………………………………………………...…32

   3.3Аналіз поточної ситуації на Фондовому ринку України………………….39

   3.4 Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні та заходи для досягнення цієї мети………………………………………………………………46

Висновок……………………………………………………………………...……50

Додатки…………………………………………………………………………….52

Список використаних джерел…………………………………………………….54

Вступ

Проблеми ринку цінних паперів і його розвитку в умовах ринкової економіки – дуже актуальна тема на сьогоднішній день. Це пояснюється як історією, так і нинішнім положенням країни в цілому. Основною трудністю ринку цінних паперів є його бездіяльність в перебігу довгого періоду, а зараз у зв'язку із становленням економіки нашої країни можна знайти багато проблем, негативних сторін ринку.

           Ринок цінних паперів - це фінансовий ринок, що все ще формується, який тісно пов'язаний як з банками, так і з державою і приватними компаніями.  

                 Задачею своєї курсової роботи я ставлю з'ясування поняття цінного паперу, виділення на основі класифікацій видів і різновидів цінних паперів, розгляд самого ринку цінних паперів, його структури, учасників, його регулювання. Далі, другою задачею є виявлення особливостей діяльності українських акціонерних товариств та визначення перспектив розвитку ринку цінних паперів в Україні.

Інтернаціоналізація суспільно-економічного життя, перехід до відкритої економіки сприяють приєднанню України до світового господарства, її входженню в світовий економічний простір. Поряд з інтернаціоналізацією відбувається збільшення міжнародних потоків товарів, послуг, капіталів і особливо грошей.

    Фінансовий ринок – це ринок, який опосередковує розподіл грошових коштів серед учасників економічних відносин. За його допомогою мобілізуються вільні фінансові ресурси і спрямовуються до тих, хто може більш ефективно використати дані кошти. Це сприяє не тільки підвищенню продуктивності та ефективності економіки в цілому, а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільства. На фінансовому ринку відбувається пошук засобів для розвитку сфер виробництва та послуг. Головна роль фінансового ринку у сучасній економічній системі полягає в акумуляції заощаджень економічних агентів і використання цих коштів для створення нового капіталу.

   Процеси реформування власності супроводжуються структурною перебудовою економіки і обумовлюють створення фондового ринку, як складової фінансових відносин, який забезпечує вільний обіг коштів у вигляді цінних паперів. Фондовий ринок сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових коштів, дає можливість самостійно оцінювати ефективність управління підприємством та створює умови для конкуренції. Фондовий ринок дає необмежені можливості для формування фінансових ресурсів і його роль набуває все більшого значення. В силу цього дослідження проблем формування і функціонування фондового ринку  є актуальним і важливим.

    В роботі розглянуті питання структури фінансового ринку, дана характеристика окремих його сегментів, основних видів та класифікацій. Розглянуті питання становлення українського ринку цінних паперів, здійснення обігу основних фінансових інструментів  та  регулювання фондового ринку.

Розділ1

1.1Поняття цінних паперів та їх класифікація

     Цінні  папери  -  грошові  документи,  що  засвідчують  право володіння або відносини  позики,  визначають  взаємовідносини  між особою, яка їх випустила,  та  їх  власником  і  передбачають,  як   правило, виплату доходу у  вигляді  дивідендів  або  процентів,  а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають  з цих документів, іншим особам.             [18,c.45]

     Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.  Іменні цінні папери, якщо інше не  передбачено  цим  Законом  або  в  них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються  шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який  засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

  Цінні  папери  можуть  бути  використані для    здійснення  розрахунків, а  також  як  застава  для  забезпечення  платежів  і  кредитів.

   Відновлення  втрачених  іменних  цінних  паперів  провадиться державними органами, підприємствами,   установами і організаціями,  що випустили ці папери. Спадкоємство  цінних  паперів  здійснюється  відповідно    до цивільного законодавства України. Поняття,  особливі  умови  випуску,  використання   та  обігу приватизаційних паперів визначаються  спеціальним  законодавством  України.  Порядок  обігу  цінних  паперів, випущених Союзом РСР, іншими союзними   республіками   і   розміщених   на  території  України,  регулюється  цим  Законом,  іншими актами законодавства України, а також  договорами  України  з  Союзом  РСР і відповідними союзними  республіками.

Цінні папери, будучи втіленням фіктивного капіталу, не мають самостійної вартості, але оскільки по них одержується доход, вони набувають ціни, чи курс, що прямо пропорційний  доходу та зворотно пропорційний нормі позичкового відсотка.

Як правило, цінні папери випускаються на пред'явника; вони вільно переходять з рук у руки без передатного надпису. Будь-який держатель акцій формально вважається співвласником підприємства, бо акція являє собою свідоцтво на частину капіталу даного акціонерного товариства. Однак реальну можливість стати власниками підприємств акції дають їхнім власникам лише в тому випадку, якщо вони мають у своїх руках контрольний пакет акцій. Власник Облігації виступає кредитором акціонерного товариства або держави; при цьому облігація дає йому право на одержання твердого щорічного доходу у виді певного відсотка, а після закінчення строку позики - й право на викуп облігації. Емісія цінних паперів служить однім з головних засобів збагачення  фінансової олігархії. Крім того, фінансова олігархія наживається на спекуляції цінними паперами, скуповуючи їх у періоди падіння курсів для перепродажу у періоди їхнього підвищення.

Основними власниками цінних паперів є крупні капіталісти та капіталістичні компанії. Невелика частина цінних паперів знаходиться в руках дрібних держателів; ця обставина дала привід буржуазним економістам та реформістам пропагувати теорії «демократизації капіталу» і «народного капіталізму». Вони стверджують|, наче через володіння цінними паперами самі трудящі стають капіталістами та різниця між працею та капіталом поступово зникає. Неспроможність цих «теорій» виходить з того, що основна маса трудящих взагалі не є держателями цінних паперів і лише невелике їхнє число володіє акціями на незначні суми. Розповсюдження цінних паперів серед трудових верств населення вигідно для монополістичної буржуазії, бо дає їй можливість акумулювати додаткові капітали за рахунок заощаджень населення. Дрібні держателі цінних паперів першими зазнають втрат при їхньому знецінені.[16,c.95]

Створення фінансового ринку в нашій країні тісно пов'язане із процесом приватизації, із переходом на акціонерну форму власності та випуском на ринок акцій. Цінні папери лише тоді є капіталом, коли існує їх вільний обіг від одного власника до іншого. Це можливо лише за умови, що в країні буде створена достатня кількість акціонерних товариств, насамперед відкритого типу, що дозволить акумулювати в акціонерному капіталі значні грошові суми.

Цінний папір - це документ, що засвідчує майнове право, що може бути здійснене лише при пред'явленні оригіналу цього документа. Цінний папір являє собою втілення абстрактного майнового права, що може передаватися від однієї особи до іншої шляхом передачі самого цінного паперу.

Щоб вважатися цінним папером, грошовий документ повинен визнаватися в якості такого в законодавстві даної держави. У свою чергу закон визначає формальні вимоги, необхідні реквізити, яким в цьому плані повинен відповідати такий документ. Будучи складений із порушенням встановлених вимог, він не може розглядатися в якості цінного паперу.

Названі визначальні властивості цінного паперу суттєвим чином впливають на характер здійснення втілених в нього майнових прав. По-перше, втрата цінного паперу, тягне за собою неможливість для її власника здійснювати таке право. По-друге, боржник (тобто особа, що зобов'язана зробити виконання) при пред'явленні йому цінного паперу не може посилатися на відсутність основи зобов'язань продавця чи на недійсність останнього. Наприклад, не має права відмовлятися від оплати, мотивуючи тим, що він не одержав виконання зобов'язань продавця (не одержав грошової суми, задля якої виписував вексель, і тому подібне). По-третє, як наслідок цієї особливості здійснення права, втіленого в цінному папері, існує надто обмежений перелік обставин, по якому боржник може відмовитися від виконання зобов'язань продавця, посилаючись лише на її недійсність.

Недійсність цінного паперу може бути двоякого плану:

1. Абсолютна, тобто така, що має  місце внаслідок підлогу або підробки (такого виду заяви можуть бути зроблені проти будь-якого держателя недійсного паперу);

2. Відносна, що виражається в заяві боржника про те, що держатель неправомірно володів цінним папером, наприклад викрав її (такі заяви можуть висуватися лише у відношенні конкретного держателя).

Якщо в  основу покласти характер суб'єкта, здійснюючого їх випуск, то можна виділити цінні папери на: державні та ті, що випускаються приватними особами. З точки зору змісту розрізняються грошові (ті, що містять грошову вимогу, наприклад чеки, векселі, облігації і т.п.) і товарні цінні папери (ті, що закріплюють права, частіше всього власності або ж застави, наприклад коносаменти. У відповідності із даним критерієм виділяються такі цінні папери: а) іменні, б) ордерні, в) на пред'явника.[16,c.76]

Під іменним розуміється такий цінний папір, уповноважує свого держателя в якості суб'єкта висловлених в ній прав. Для деяких видів цінних паперів необхідно ще й занесення імені держателя у спеціальну книгу. Така вимога діє, у відношенні іменних акцій.

Ордерним називається цінний папір, держатель якої вважається легітимним у якості суб'єкта висловленого в ній права, якщо на ньому зупиняється безперервний ряд передатних надписів. Тобто по ордерному цінному паперу зобов'язаний виконати зобов'язання продавця зазначеному в документі особі або наказу останнього - новому суб'єкту права. Той в свою чергу може шляхом аналогічного наказу, висловленого в індосаменті, передати документ новій особі. Таким чином, легітимність держателя ордерної цінної папери здійснюється як шляхом пред'явлення, так і безперервним рядом передаточних надписів. Ордерними цінними паперами можуть бути чеки, векселі, коносаменти.

Цінним папером на пред'явника визнається цінний папір, для легітимності держателя якої достатньо одного лише її пред'явлення. Такими цінними паперами є акції, облігації, коносаменти та ін.

Під терміном "цінні папери" загалом розуміють грошові документи, що свідчать про наявність певних взаємних прав і обов'язків між особою, що їх випустила, і особою, яка їх придбала. Причому, не всякий грошовий документ може мати статус цінного паперу, основним критерієм визначення належності до категорії цінних паперів є законодавчо закріплений перелік цінних паперів. В Україні такий перелік визначається Законом України  "Про цінні папери та фондову біржу" та Указом Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" і нараховує 8 видів, а саме: акції, облігації внутрішніх держав та місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати.

Згідно зі статтею 1.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. №283/97-ВР цінний папір – це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.91 р. №1201-ХХII передбачено, що цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), а цінні папери на пред'явника обертаються вільно.[1.c,34]

              Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.