Управління інвестиціями

     ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

     ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТА ТОРГІВЛІ 

     Кафедра менеджменту організацій та зовнішньоекономічної діяльності 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Реферат на тему «Управління інвестиціями» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Роботу  виконала

Студентка групи БА -51

Грабовецька Марія 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Полтава-2011

     Зміст 

1. Сутність  інвестицій
2. Форми інвестицій
3. Види та принципи управління фінансовими інвестиціями підприємства

 

     Висновок

     Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність  інвестицій

     З метою ефективного функціонування підприємства здійснюють інвестиційну діяльність. Остання являє собою  сукупність практичних дій щодо реалізації інвестицій.

     Законом України ”Про інвестиційну діяльність” інвестиції визначено як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

     Такими  цінностями можуть бути:

     · кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

     · рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

     · майнові права, що випливають з авторського  права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

     · сукупність технічних, комерційних  та інших знань, оформлених у вигляді  технічної документації, навичок  та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (“ноу-хау”);

     · права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а  також інші майнові права;

     загрузка...

     · інші цінності.

     Окремі  положення законодавчого визначення, з нашої думки, неповно і навіть неправильно трактують поняття  “інвестиції”.

     По-перше, інтелектуальні цінності, які вкладаються  і використовуються підприємством  у вигляді нематеріальних ресурсів, також входять до складу майнових його цінностей (або майна у вигляді  його активів), тому у протиставленні цих термінів немає сенсу. У світовій економічній теорії з цих питань вкладення всіх форм майнових цінностей  у процесі інвестицій розглядається  як “вкладення капіталу”. Це зауваження повною мірою може бути віднесене і до іншого визначення терміна “інвестиція”, наведеного в Законі України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств””, згідно з яким це господарська операція, що передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. У цьому разі грошові кошти також входять до складу капіталу як і інше майно, що вкладається підприємством.

     По-друге, метою інвестицій є не тільки створення  прибутку або досягнення соціального  ефекту, а й інші форми забезпечення розвитку і підвищення ринкової вартості підприємства, що знаходить своє відображення у зростанні суми вкладеного капіталу. Цю мету інвестування підкреслюють як головну найбільш відомі зарубіжні  економісти. Так, у монографії “Інвестиції” У. Шарп разом з іншими американськими вченими визначає: “У найбільш широкому розумінні термін “інвестувати” означає розстатися з грошима сьогодні з тим, щоб отримати більшу суму їх у майбутньому”. Аналогічне визначення цього терміна подається в монографії “Основи інвестування”, підготовленій американськими економістами Л. Гітманом та М. Джонком: “...інвестиція — це спосіб розміщення капіталу, який має забезпечити збереження або зростання суми капіталу”. Ця мета інвестицій підкреслюється й у визначеннях українських економістів у працях з цього питання — в монографіях І. Бланка “Інвестиційний менеджмент”, А.Мертенса “Інвестиції”, В. Шевчука і П. Рогожина “Основи інвестиційної діяльності” та інших.

     По-третє, потребує певного уточнення і  об’єкт інвестиційної діяльності, визначений у законодавстві з  цього питання. Якщо метою інвестицій має бути зростання суми вкладеного капіталу, то цей інвестований капітал  має вкладатися лише в об’єкти  підприємницької діяльності, бо вкладання  капіталу в об’єкти соціальні, благодійну діяльність, спонсорство тощо до такого зростання не призведе. У такому разі більш прийнятним терміном для  вкладання коштів буде “фінансування”, а не “інвестування”.

     Поняття “інвестиції” пропонується викласти у такій редакції: інвестиції — це вкладення капіталу в об’єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання в майбутньому періоді.

     Відповідно  до міжнародних стандартів поняття  “інвестиційної діяльності” згідно з П(С)БО 4 “Звіт про фінансові результати” визначаться більш широко. Інвестиційна діяльність – це діяльність, що пов’язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, а також із здійсненням фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

     Відповідно  до П(С)БО 4 інвестиційна діяльність включає  в себе і реалізацію необоротних  активів, тобто це визначення відрізняється  від розуміння поняття, що склалось раніше. Відповідно до такого трактування  інвестиційної діяльності до її напрямів, згідно з вказаним стандартом, крім придбання основних засобів, нематеріальних активів, акцій, облігацій, цілісних майнових комплексів тощо, відносять надходження  грошових коштів у вигляді відсотків  за аванси грошовими коштами та позики, надані іншим суб’єктом господарювання, а також грошові надходження  у формі дивідендів, від повернення позик, від ф’ючерсних і форвардних контрактів, опціонів, а також виплати  коштів за такими контрактами (за винятком тих контрактів, які укладаються  для основної діяльності підприємства). Такі грошові надходження не мають  прямого, а лише певне опосередковане відношення до інвестиційної діяльності як такої. Тому в подальшому викладі  матеріалу по даній темі інвестиційна діяльність розглядатиметься в усталеному розумінні цього поняття, тобто  з орієнтацією на економічну ефективність цієї діяльності. 

2. Форми інвестицій

     Залежно від виду вкладених інвестиційних  ресурсів інвестиції можуть здійснюватися  у формі:

• грошових коштів та цільових банківських вкладів;
• рухомого та нерухомого майна;
• ноу-хау;
• майнових прав та ін.

     За  формою одержання доходу інвестиції можна класифікувати на такі, що приносять матеріальні вигоди (грошові  доходи, зменшення ризику, вихід  на нові ринки збуту) і такі, що забезпечують соціальні вигоди (підвищення престижу підприємства, поліпшення умов праці та стану навколишнього середовища).

     Залежно від напряму вкладень виділяють  дві основні форми інвестицій: реальні і фінансові (рис. 8.1).

     

     Реальні інвестиції — це вкладення коштів у основні й оборотні виробничі  засоби, в тому числі в матеріальні  й нематеріальні активи.

     Різновидом  реальних інвестицій є інноваційна  форма інвестицій, за якої кошти  вкладаються у нововведення з  метою запровадження останніх науково-технічних  розробок та успішної протидії конкурентам  на товарних ринках. Фазами інноваційного  процесу є:

• патентування ідеї;
• обґрунтування доцільності нововведень;
• експериментальне освоєння нововведень;
• доведення інноваційної ідеї до промислового виробництва;
• маркетинг нововведень;
• здійснення інноваційного проекту;
• реалізація продукції, виробленої в результаті нововведень.

     Інноваційні інвестиції .є дуже ризиковими. їх реалізацією  займаються спеціалізовані венчурні (ризикові) фірми. Залежно від джерел фінансування можуть застосовуватися різні форми  венчуру:

     Венчурні, інноваційні фірми створюються  у формі акціонерного товариства і після широкої реклами інвестиційної  ідеї у засобах масової інформації акумулюють для її реалізації кошти  приватних та інституціональних  інвесторів. Такий венчур інакше називається незалежним або чистим.

     Венчурні  інноваційні фірми створюються  декількома підприємствами на дольових засадах і організаційно оформлюються у вигляді науково-дослідних консорціумів (зовнішній венчур).

     Венчурні  інноваційні фірми створюються  інвестиційними компаніями і фондами, які спеціалізуються на реалізації інноваційних проектів.

     Створюються внутрішні венчурні інноваційні  відділи на великих підприємствах (науково-дослідницькі бюро, дослідно-конструкторські  бюро, науково-промислові об'єднання).

     Остання організаційна форма інновацій  найчастіше застосовується вітчизняними підприємствами. Але вона має низку  серйозних недоліків. Так, в періоди  спаду виробництва на підприємстві фінансових ресурсів на нововведення не вистачає і інноваційний процес практично призупиняється. Крім того, відсутність конкуренції як стимулу  інтенсифікації робіт не завжди забезпечує високу якість інноваційних продуктів.

     Фінансові інвестиції — це вкладення активів  у різноманітні грошові та фондові  інструменти. До грошових інструментів відносять цільові або спеціальні банківські вклади, депозити, паї; а  до фондових — цінні папери (акції, облігації, інвестиційні та ощадні сертифікати, векселі тощо) та їх похідні (ф'ючерси, опціони, гаранти).

     Залежно від характеру участі у процесі  інвестування інвестиції можна класифікувати  так:

• прямі;
• стратегічні;
• портфельні (опосередковані, непрямі).

     При прямих інвестиціях інвестор бере безпосередню участь у виборі об'єктів інвестування, не звертаючись до послуг посередників. Як правило, при цьому інвестор намагається  заволодіти контрольним пакетом  акцій підприємства, а вже після  цього активно вкладати кошти  в його подальший розвиток (стратегічні  інвестиції).

     Портфельні (непрямі) інвестиції здійснюються із залученням посередників — інституціональних  інвесторів. В цьому випадку інвестор не має .намірів щодо збільшення свого впливу на емітентів, а формує за допомогою посередників портфель цінних паперів, диверсифікований за видами фінансових інструментів.

     Непряма форма управління інвестиціями доцільна у випадку, коли інвестор не має достатньої кваліфікації і інформації для вибору об'єктів інвестування і подальшого управління ними.

     Залежно від періоду інвестування інвестиції діляться:

• на короткострокові — вкладення коштів на період, що не перевищує 1 рік (в основному, це фінансові інвестиції);
• довгострокові — вкладення капіталу на період більше одного року.

     За  формами власності інвестиції бувають: державні, приватні, спільні, іноземні.

     За  регіональною ознакою інвестиції класифікують так: внутрішні (в межах країни) і  зовнішні (закордонні).

     За  величиною ризику інвестиції бувають: неризикові (надійні), середньоризикові, ризикові, високоризикові (венчурні).

     За  цілями відтворювального процесу інвестиції поділяють таким чином:

• початкові або нетто-інвестиції — розмір вкладень у створення (купівлю) нового підприємства або виробництва;
• інвестиції на розширення діючого виробництва — розмір вкладень на введення додаткових складських приміщень, виробничих площ, основного технологічного обладнання;
• реінвестиції — направлення вільних коштів, отриманих від попередньої інвестиційної діяльності, на заміну основних засобів, раціоналізацію, зміну асортименту продукції, диверсифікацію, підготовку кадрів, НІОКР, охорону довкілля тощо;
• брутто-інвестйції — сумарні нетто-інвестиції і реінвестиції за весь період.