Теоретичні основи розробки, прийняття й реалізації рішень

 

                                                ВСТУП         

 

До  параметрів середовища, що забезпечують ефективну діяльність індивідів, які  спільно працюють в організації, належить усвідомлення кожним не лише цілей, завдань, а й методів їх здійснення - чітких і зрозумілих планів діяльності. Щоб індивідуально та колективні зусилля були успішними, люди повинні знати чого від них  очікують. Отже, індивідуальна і  спільна діяльність персоналу організації  повинна плануватися і забезпечуватися  успішно прийнятими рішеннями. «Ми  живемо у таку економічну, технологічну і соціальну еру, в якій прийняття  рішень поряд з іншими управлінськими функціями стало необхідним для  забезпечення життєдіяльності підприємства. Зміни й економічне зростання створюють можливості, але вони супроводжуються і ризиком, особливо в епоху суперництва за ринки, ресурси і вплив. Завданням процесу прийняття управлінських рішень і є зведення до мінімуму ризику прийняття рішень завдяки використанню наявних можливостей».

Актуальність дослідження теорії розробки, прийняття та реалізації рішень обумовлена змінними процесами у світовій економіці, що призвели до погіршення її соціально-економічного розвитку, зменшення обсягів виробництва і споживання продукції, зниження ефективності діяльності підприємств. Ринок регулює економічні відносини на короткий період. Для здійснення функцій регулювання економічними процесами необхідно знати майбутнє багатьох економічних явищ з тим, щоб прийняти правильне рішення у теперішньому. Важливе значення на даний час в умовах загальної світової фінансово-економічної кризи має управлінський фактор, зокрема підвищення обґрунтованості та ефективності управлінських рішень. Про що свідчить підвищений попит на антикризових менеджерів, що мають навички управління та прийняття ефективних рішень в умовах обмеженості наявних ресурсів. При прийнятті управлінських рішень завжди важливо враховувати ризик. Ризик – це рівень визначеності, з якою можна прогнозувати результат. У ході оцінки альтернатив і прийнятті рішення менеджер повинен прогнозувати можливі результати в різних обставинах. Ці обставини традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику або невизначеності. Майбутнє можна зрозуміти, тільки проаналізувавши минуле і сучасне, оскільки воно з’являється на основі їх діалектичної зміни.

Мета  курсової роботи: розглянути і узагальнити інформацію щодо основ теорії  прийняття управлінських рішень

Завданнями  дослідження є:

• визначити сутність, мету, задачі, предмет, об’єкт і функцій теорії

     прийняття рішень;

• розглянути методи, принципи, структуру і категорії теорії прийняття рішень;
• навести класифікацію управлінських рішень та показати взаємозв’язок між функціями управління та прийняттям рішень;
• розглянути загальну характеристику ВАТ "Елітдор";
• провести фінанссово-економічний аналіз діяльності підприємства;
• розрахувати вплив факторів на діяльність підприємства.

 Об’єкт  дослідження є фірма "Елітдор".

 Предметом є прийняття управлінських рішень.

 

 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ, ПРИЙНЯТТЯ Й РЕАЛІЗАЦІЇ  РІШЕНЬ

 

1.1 Сутність, мета  та задачі, предмет, об'єкт і  функції теорії прийняття рішень

 

Жодна людина не може не пізнати на практиці процес прийняття рішень. Для менеджера  прийняття рішення – це постійна, досить відповідальна робота. Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник будь-якого рівня, формулюючи мету і добиваючись її досягнення. Навіть одним із показників діяльності менеджера є його здатність  приймати правильні рішення.

 Потреба у прийнятті рішення  виникає у зв’язку з зовнішніми  та внутрішніми обставинами. Рішення  – це відповідна реакція на  внутрішні та зовнішні впливи, які спрямовані на розв’язання  проблем і максимальне наближення  до заданої мети. Реалізація цілей  будь-якої організації забезпечується  шляхом прийняття і виконання багатьох рішень [3; 135].

Управлінське рішення - це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення у відповідності з ціллю системи менеджменту [2; 118].

Управлінське рішення - це початковий і основний момент в організації  діяльності кожного керівника. У  зв'язку з цим управлінське рішення  може розглядатися як основний зміст  процесу управління і важливий інструмент системного підходу до управляємого об'єкту. Кожне підприємство є не тільки виробником продукції, але й  складовою частиною суспільства. Тому при прийнятті управлінського рішення  необхідно враховувати не тільки економічну сторону діяльності, а  сукупність соціальних, ідеологічних, моральних та інших відносин.

Прийняття рішення є основою  управління. Своєчасно прийняте науково-обґрунтоване рішення стимулює виробництво, а  слабке, або несвоєчасно прийняте - знижує результативність праці. Відповідальність керівника за прийняття рішень дуже висока, особливо службовців державного рівня. Керівник не має права приймати непродуманих і необгрунтованих  рішень.

Існування людства нерозривно пов'язано  із розробкою, прийняттям і реалізацією  управлінських рішень. Під теорією  прийняття управлінського рішення  необхідно розуміти систему знань, які відображають сутність понять "закономірність" і "рішення". З урахуванням закономірностей  рішення розробляються, приймаються  та реалізовуються. Основними рисами теорії прийняття рішень є: об'єктивна  реальність, логічна цілісність, здатність  до розвитку, відносна самостійність, активний вплив на практику.

Об'єктивним в теорії є перевірка  практикою змісту її законів і  принципів, а суб'єктивним - форма  відображення відповідних теоретичних  положень. Необхідною умовою формування теорії прийняття рішень, як складової теорії управління, є визначення її предмета, напрямків вивчення, форм і методів дослідження. В теперішній час переробляється і удосконалюється ряд теоретичних положень теорії управління, які збагачуються дослідженнями теорії і практики передових шкіл управління, знаходяться оптимальні сполучення нових та існуючих раніше поглядів на розробку, прийняття і реалізацію управлінських рішень.

Сутністю прийняття рішень, як процесу, є внутрішня відносно стійка основа управлінського рішення, яка визначає його зміст, роль і місце у функціонуванні і розвитку організації.

Мета та задачі управлінського рішення містяться у забезпеченні координуючої (регулюючої) дії на систему управління, яка виконує управлінські задачі персоналу по досягненню цілей організації. Досягнення цілей передбачає виконання задач які складають зміст і послідовність дій управлінського персоналу при виконанні ними безпосередніх обов'язків. Прийняття рішення - це творча і відповідальна задача управління. Рішення приймає керівник і несе за них особисту відповідальність. У підготовці даних для прийняття рішень приймають участь персонал управління конкретної організації.

Предметом дослідження теорії прийняття рішень є закони (закономірності) діяльності відповідальних осіб, які приймають рішення, їх організаційні форми, технології і методи, принципи управління і організація праці, сутність і зміст рішень [1;7].

Об'єктом теорії прийняття рішень є системна діяльність на підприємстві керівників і персоналу управління в процесі розробки, прийняття і реалізації рішень [1;7].

Теорія прийняття рішень виконує пізнавальну і прогнозуючу функції.

Пізнавальна функція проявляється: в розкритті сутності процесів прийняття управлінських рішень, закономірностей і принципів, яким вона підпорядковуються; виникненні і розвитку теорії прийняття рішень на різних історичних етапах; роз'яснення основних властивостей і взаємозв'язків предмета дослідження та обґрунтуванні технології і системи прийняття рішень.

Прогнозуюча функція полягає у визначенні тенденцій подальшого розвитку процесів і системи прийняття рішень, організаційних форм і методів діяльності персоналу управління в процесі прийняття рішень.

 

1.2 Методи, структура і категорії теорії прийняття рішень.  Основні поняття й означення

 

Управлінська діяльність кадрів в  процесі розробки, прийняття і  реалізації рішень досліджується в  різних аспектах, що вимагає застосування різних методів: спостереження, порівняння, аналізу, синтезу, математичного моделювання.

На розвиток теорії прийняття рішень істотно впливають методологія  мислення, теорія управління, кібернетика, психологія, біологія, психофізіологія  і особливо математика.

До основних методів теорії прийняття  рішень відносяться [4;92]:

• методологічні, які відображають єдність і цілісність наукових знань в теорії прийняття рішень;
• організаційні, які визначають стан і перспективи розвитку організаційної і функціональної структури органів управління, порядок функціонування і діяльності управлінських кадрів (як органів управління) в системі управління на різних ієрархічних рівнях, а також включають визначення шляхів удосконалення організації прийняття рішень і методів дослідження виникаючих при цьому проблем;
• економічні, показують вплив економічних факторів на ефективність існуючих і розроблюваних систем прийняття рішень, їх економічної ефективності та вплив на економічну підготовку персоналу управління, удосконалення організаційних форм і методів прийняття рішень;
• технологічні, визначають рівень використання існуючих технологій прийняття рішень, перспективи розвитку автоматизованих систем управління;
• соціально-психологічні, ілюструють різні сторони діяльності людей в процесі прийняття рішень (удосконалення структури в середині колективних зв'язків; вивчення поведінки особистості в колективі та взаємозв'язку його членів в процесі прийняття рішень; визначення основних психологічних особливостей процесів прийняття управлінських рішень; дослідження психології керівника, його відношення до виконавців тощо);
• правові, відображають відносини між різними ієрархічними рівнями системи управління і окремими посадовими особами в підготовці прийняття рішень. Правові норми повинні бути закладені в основу організації управлінської діяльності.

 

 

Структура теорії прийняття рішень має наступний вигляд [1;9]:

• основи теорії і методології прийняття управлінських рішень;
• система діяльності осіб, які приймають управлінські рішення (людина як суб'єкт і об'єкт управлінського рішення);
• процес, технологія прийняття управлінських рішень;
• методи розробки, прийняття, обґрунтування і реалізації управлінського рішення;
• основи ефективності прийнятих управлінських рішень.

Категорії відображують найбільш істотні  якості управлінських процесів і  виражають сутність закономірності прийняття управлінських рішень, а також механізми їх прояву в  практиці діяльності осіб, які приймають  рішення.

Кожна категорія характеризує, як правило, одну із сторін або якість предмета дослідження. Визначення взаємозв'язку між категоріями теорії прийняття  рішень дає можливість пізнати її предмет в цілому. Сукупність категорій  складає систему уявлень, в якій одні категорії є вузловими, опорними (віддзеркалюють найбільш узагальненні зв'язки і поняття), інші - частиною більш  загальної категорії.

На рисунку 1.1 показаний взаємозв'язок основних категорій теорії управління і теорії прийняття рішень. Управлінське рішення є ланкою в ланцюгу: ціль управління; функції управління; методи діяльності персоналу управління; технології управління і прийняття управлінських рішень; управлінське рішення.

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1 - Взаємозв'язок основних категорій теорій управління і теорії прийняття рішення

 

Розглянувши  рисунок 1.1, можно сказати, що кожна нова категорія повинна у загальному вигляді вносити в технологію прийняття рішень нові знання про предмет дослідження, накопичений досвід в галузі прийняття управлінських рішень і враховувати результати останніх досягнень науки.

Функції управління як відокремлені види управлінської діяльності визначають функціональну структуру (в тому числі і прийняття рішень), методи вирішення функціональних задач, направлені на досягнення цілі управління організацією. Функції відповідають на запитання, що робиться або що повинно робитися в системі управління і прийняття управлінських рішень, а методи - як практично реалізуються ці функції.