Тео£етичні та організаційні основи фінансовою менеджменту

При розробці стратегії фінансового управління фінансовий менеджер орієнтується на необхідність забезпечення самофінансування піїприсмства, тобто накопичення капіталу, достатнього для фінансування розширеного відтворення. Отже, в процесі стратегічного управління фінансами здійснюсгься пошук шляхів нагромадження капіталу і перерозподілу фінансових ресурсів у найбільш перспективні сфери бі- в розширення масштабів діяльності підприємства. Практична реалізація стратегії, орієнтованої на зростання вартості, потребує розроблення методик вимірювань результатів, що створюють окремі підрозділи і працівники у взаємозв'язку зі стратегічною метою, Це система комплексного аналізу даних (Data

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Envelopment Analysis), модель вимірювання досягнень (Perfomance Measurement Model), піраміда досягнень (Perfomance Prism), збалансована система показників (Balanced Scorecard) тощо.

Окрім стратегії, для підприємства важливо розробити раціональну тактику фінансового менеджменту.

Фінансова тактика:

• охоплює ряд конкретних практичних заходів, способів і прийомів реалізації обраної фінансової стратегії;
• підпорядковується стратегії і водночас коригує окремі напрямки використання і накопичення фінансових ресурсів у межах коротких проміжків часу;
• забезпечує реалізацію стратегічних цілей підприємства з найменшими витратами часу і ресурсів у поточному періоді.

Тактичне управління фінансами спрямовано на забезпечення відшкодування поточних витрат за рахунок отриманих доходів, регулювання розміру поточних грошових виплат. Інакше кажучи, тактичний фінансовий менеджмент орієнтується на внутрішні джерела фінансування з метою забезпечення самоокупності діяльності. Вирішальна роль належить ефективності використання наявних грошових коштів у конкретний період.

При цьому значна увага приділяється стимулюванню комерційної ініціативи, зростанню продуктивності праці, раціоналізації витрат, тоді як стратегічний фінансовий менеджмент абстрагується від методів стимулювання, витрати розглядаються лише у зв'язку із показником окупності, а капіталовкладення - з позицій майбутнього прибутку.

Тактика фінансового менеджменту здійснюється за такими напрямками:

1. Маркетингові дослідження.
2. Ціноутворення.
3. Орієнтація сегментів фінансового ринку.
4. Забезпечення рентабельності.
5. Збалансованість термінів надходження грошових коштів.

Цільовими завданнями тактики фінансового менеджменту на

підприємстві незалежно від виду діяльності та форми власності мають бути такі¹:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• максимізація прибутку підприємства за рахунок систематичного пошуку резервів його зростання;

• максимізація власного капіталу підприємства;

• оптимізація руху грошових коштів;

• систематичне та якісне планування і прогнозування фінансових ресурсів підприємств на основі аналізу їхнього формування та використання за ретроспективний період;

• систематичне зміцнення фінансової стійкості підприємства на основі його фінансового оздоровлення;
• підвищення платоспроможності та конкурентоспроможності підприємства;

• забезпечення ліквідності балансу підприємства;

• оцінювання фінансового стану підприємства;
• підвищення ефективності використання майна підприємства;
• забезпечення ділової активності підприємства;
• оптимізація цін на продукцію та послуги підприємства;

• оптимізація управління фінансовими ресурсами підприємства та його інвестиційною діяльністю;

• прискорення обертання оборотних коштів;

• посилення фінансового контролю та внутрішнього аудиту діяльності підприємства;

• забезпечення нормальних відносин з бюджетом, банками, партнерами підприємства.

Тактичні цілі та завдання фінансового менеджменту здійснюються в ході професійної діяльності фінансової служби, спрямованої на управління фінансово-господарською діяльністю підприємства із застосуванням сучасних методів управління.

Тактика фінансового менеджменту  реалізується через:

• розроблення та реалізацію фінансової стратегії підприємства із використанням відповідних фінансових інструментів;
• інформаційне забезпечення фінансового управління підприємством;
• оцінювання варіантів інвестування та формування портфеля інвестицій підприємства;
• оцінювання доцільності всіх витрат підприємства, зокрема витрат на формування капіталу;

• фінансове планування, прогнозування і контроль;

• організацію роботи фінансової служби підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І тактичні, і стратегічні  цілі фінансового менеджменту є  однаково пріоритетними, незважаючи на те, що згідно з принципом стратегічної орієнтованості тактика управління фінансами є формою деталізації стратегії та розробляється відповідно до раніше визначених стратегічних орієнтирів діяльності підприємства. Так, наприклад, тактичні завдання можуть стати для підприємства першочерговими у разі:

• значного погіршення його фінансового стану і виникнення реальної загрози банкрутства;
• вилучення ресурсів для реалізації стратегічних завдань, що може призвести до погіршення фінансових показників підприємства протягом певного періоду;
• підвищеної ризиковості запропонованих стратегічних дій, що можуть мати непередбачений вплив на ринкові позиції підприємства та його платоспроможність.

1.5. Еволюція  розвитку концепцій та етапи  становлення фінансового менеджменту

У країнах з  ринковою економікою принципи та методи управління фінансами на рубежі ХІХ-ХХ ст. сформувалися в спеціалізовану галузь знань, яка отримала назву «фінансовий менеджмент».

Виокремлення  фінансового менеджменту в самостійну наукову дисципліну визначено певними передумовами. В кінці XIX ст. економічний розвиток почав придбавати такі специфічні риси, як великомасштабна організація господарської (відповідно фінансової') діяльності, розвиток могутніх корпорацій, які організовувались у формі акціонерних товариств. З огляду на активне розширення акціонерних товариств і підвищення ролі фінансового капіталу могутній імпульс до розвитку отримав фінансовий ринок.

У системі загальної  економічної теорії були сформовані основи теорії фінансів і теорії фірми, що зумовило можливість синтезу основних положень цих теорій у новому науковому напрямку. Розпочалось формування основ наукового управління підприємством, яке пов’язується з Ф. Тейлором і А. Файолем. Більшість принципів загальної системи управління підприємством потребували конкретизації з урахуванням специфіки управління фінансовою діяльністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розроблені методологічні  підходи школи маржиналістов щодо кількісного мікроекономічного аналізу діяльності підприємства давали змогу вирішувати основні завдання управління його фінансами не тільки в теоретичному, а й практичному аспектах.

Таким чином, виокремлення фінансового менеджменту в самостійну наукову дисципліну було зумовлено, з одного боку, потребами практики, а з іншого - можливостями використання відповідного теоретичного базису, накопиченого донині.

За більш ніж столітній  період існування фінансовий менеджмент пройшов певні етапи. На первинному етапі становлення фінансовий менеджмент був спрямований на вирішення таких головних проблем:

• визначення джерел і форм залучення капіталу;
• вивчення можливостей збільшення фінансових ресурсів за рахунок емісії акцій і облігацій;
• розгляд фінансових аспектів і форм об’єднання окремих компаній;
• формування системи рейтингового оцінювання облігацій та інших боргових зобов’язань, а пізніше акцій;
• розробку системи основних індикаторів стану і динаміки кон’юнктури фінансового ринку тощо.

Другий етап розвитку фінансового менеджменту (1931-1950 рр.) пов’язаний з Великою депресією 1930 р. і післявоєнним економічним спадом. Найважливішою метою управління фінансовою діяльністю підприємств цього періоду було виведення підприємств з кризового стану і запобігання їхньому банкрутству та відновлення активності як суб’єктів фінансового ринку. Наукові зусилля у сфері фінансового менеджменту були спрямовані на вирішення таких основних проблем:

• формування системи методів поглибленої діагностики і критеріїв інтегрального оцінювання фінансового стану підприємств;
• визначення основних напрямків виведення підприємств з фінансової кризи, форм і методів регулювання процедур санації та банкрутства;
• формування методів і показників оцінювання реальної ринкової вартості основних фінансових інструментів інвестування з урахуванням чинника ризику тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Третій етап розвитку фінансового  менеджменту (1951—1980 рр.) можна назвати  «періодом розквіту концептуальних основ», що передбачає:

• теоретичне обгрунтування головної мети фінансової діяльності підприємства;
• виявлення умов ефективного формування портфеля фінансових інвестицій;
• поглиблення методологічних підходів і методичного апарату оцінювання різних видів фінансових інструментів інвестування;
• формування умов рівного доступу до інформації та забезпечення його прозорості;
• розроблення методології оцінювання вартості капіталу;
• формування теоретичних основ дивідендної політики компанії;
• підвищення ефективності управління оборотними активами підприємства;
• формування методологічних основ фінансового планування і бюджетування тощо.

Основи сучасної парадигми фінансового менеджменту  були сформовані саме на цьому етапі  його розвитку.

Четвертий етап розвитку фінансового менеджменту (з 1981 р. донині) характеризується посиленням процесів глобалізації економіки, зростанням нестабільності кон’юнктури окремих видів як національних, так і світових фінансових ринків. Увагу і надалі сконцентровано на максимальному збільшенні вартості.

В цих умовах розвиток фінансового менеджменту  орієнтований на вирішення таких основних проблем:

• інтеграція теоретичних висновків різних наукових шкіл (американської, європейської, японської);
• обгрунтування принципів і моделей фінансового забезпечення стійкого зростання підприємства;
• вдосконалення системи методів фундаментального аналізу кон’юнктури фінансового ринку;
• активне розроблення нових фінансових інструментів і фінансових технологій; формування нового напрямку фінансової науки - фінансової інженерії;
• подальший розвиток інформаційних технологій у сфері фінансового ринку і фінансів підприємств;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• поглиблення методів оцінювання інвестиційної  привабливості окремих фінансових активів;
• конкретизація теоретичних основ розроблення фінансової стратегії підприємства.