Технологія проведення нарад та зборів. Цільові установи виступу

ПЛАН

ВСТУП

1.ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ  ТА ПРОВЕДЕННЯ ДІЛОВИХ НАРАД

2.ЦІЛЬОВІ УСТАНОВИ  ВИСТУПУ

3.СТРУКТУРА І  ЗМІСТ ДОГОВОРУ

4.ВИБІР ФОРМ  ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ТЕКСТУ ТА ТЕХНІКА  ПРЕЗЕНТАЦІ

5. ПОЧАТОК І КУЛЬМІНАЦІЯ ПРЕЗЕНТАЦІЇ

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В давні часи красномовство  було в основному виявом природного обдарування людини, згодом, коли виникла необхідність безпосереднього впливу на розум і волю співгромадян засобами живого слова, воно стало справжнім мистецтвом.Історія Стародавньої Греції знає імена видатних промовців, що могли своїми виступами впливати на настрої людей чи суспільні процеси, — Перікла (Уст. до н.е.), Сократа (469-399 pp. до н.е.), Платона (427-347 pp. до н.е.), Демосфена (384-322 pp. до н.е.), Арістотеля (384-322 pp. до н.е.) та ін. У працях античних мислителів підкреслювалось, що роль оратора — у розкритті істини, у переконанні слухачів, що ораторське слово має величезне значення у розвитку матеріальної і духовної культури суспільства, у формуванні моральних якостей людини.

Особливого поширення  набули судові промови. З'явилися навіть фахівці з написання текстів промов для необізнаних із красномовством клієнтів — логографиЗагальну теорію красномовства створив Арістотель, який відстоював думку, що риторика має всеосяжний характер, може використовуватися у будь-якій сфері життя.

Актуальність теми. Красномовність потрібна у різних життєвих ситуаціях і може суттєво вплинути на різні сфери суспільної діяльності. Тому за змістом і проблематикою розрізняють красномовство соціально-політичне, парламентське, соціально-побутове, дипломатичне, агітаційно-пропагандистське, судове, церковно-богословське, рекламне, академічне.

Різною може бути і форма  публічних виступів, але здебільшого  це усний монолог. Саме у монологічній формі виголошуються доповіді, промови, лекції, здійснюються огляди подій. Проте є публічні виступи у формі діалогу (обговорення, інтерв'ю, суперечка) або полілогу (дебати, диспут, полеміка).

Кожен із різновидів публічних  виступів має певну мету і завдання. Так, промови бувають політичні, мітингові, інформаційні, агітаційні, судово-звинувачувальні, захисні і самозахисні, ювілейні, привітальні, прощальні, ритуальні. Кожен із цих різновидів має конкретне призначення.

Метою даної курсової роботи є дослідження публічного виступу, чинників, які сприяють його успішності та виділення головної передумови успіху публічного виступу.

Відповідно до мети поставлено такі завдання:

• визначити основні поняття публічного виступу;
• провести класифікацію публічних виступів;
• визначити значення контакту з аудиторією для успішного проведення виступу;
• дослідити особливості жестикуляції та мовлення при виступі;
• виділити головну передумову успішного проведення публічного виступу.[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ  ТА ПРОВЕДЕННЯ ДІЛОВИХ НАРАД

Ділова нарада (збори) - усна комунікативна взаємодія групи людей

(колективу). У цьому виді  спілкування сполучаються різні  жанри:

ораторський монолог (вступне  і заключне слово ведучого, виступи

учасників, доповідь), бесіда (обмін інформацією, висування й  обговорення

ідей при «мозковій  атаці»), дискусія.

Ефективність зборів багато в чому залежить від таланту організатора -

від його мовленнєвої  майстерності й управлінських здібностей. Нерідко

збори проводить сам керівник.

Виділяють наступні основні  задачі ділових нарад:

1)З'ясувати, проаналізувати  стан справи (як виконується намічене, що

відбувається в колективі ...); обмінятися інформацією з обговорюваних 

питань , скоординувати зусилля  і зробити організаційні висновки. Цим

задачам відповідає інформаційний  тип зборів.

2)Проінформувати колектив  про пошуки в рішенні проблем,  про новий досвід

і можливості його впровадження, переконати співробітників у правильності

проведеної господарської  політики. Для рішення цих задач  призначенеі

роз'яснювальні збори чи збори - інструктаж.

3)Знайти колективне рішення  проблеми,  зібрати ідеї. Це тип  зборів -

проблемні чи «мозкова атака».

4)Відібрати і прийняти  конструктивні рішення. Це задача  зборів –

прийняття  рішення.

5)Дати учасникам необхідні  знання, підвищити їхню кваліфікацію. Цей тип

називається конференція  чи навчальні збори.[2]

Класифікація ділових  нарад:

1. За цілями:

• навчальні (мета наради - передати учасникам певні знання, і тим  самим підвищити їх кваліфікацію);

•роз'яснювальні (керівник намагається переконати учасників наради у необхідності, вірності та своєчасності його стратегії і дій);

• проблемні (мета наради - розробка шляхів і методів рішення проблем);

• координаційні (мета наради - координація роботи підрозділів);

•інформаційні (мета наради - здійснення збору, обміну і узагальнення даних з будь-якої проблеми і визначення поглядів учасників наради).

2. За способом проведення:

• диктаторські

Диктаторська нарада характеризується такими ознаками: право голосу має тільки керівник; він сам викладає свої погляди, видає наказ або вказівку; кількість учасників не регламентують. Особливості таких нарад - збереження ієрархії працівників, однозначність у постановці завдань, швидке здійснення рішень;

• автократичні

Автократична нарада є  різновидом диктаторської, її хід передбачає запитання керівника і відповіді  учасників наради. На вимогу або  за дозволом керівника допускаються виступи. Кількість учасників подібної наради обмежена. Такі наради, як правило, являють собою своєрідний звіт учасників перед керівником, під час якого кожний має можливість більшою або меншою мірою викласти свій погляд;

•сегрегативні

Сегрегативна нарада передбачає порядок, при якому керівник сам визначає тих, хто має виступити, тобто тих, кого він бажає вислухати.

•дискусійні

Дискусійні наради являють  собою найбільш демократичний спосіб вирішення проблем, що виносять на нараду. Такі наради організовують у разі потреби координації дій співробітників або підрозділів, їх може проводити як керівник, так і обраний учасниками голова. Кількість учасників обмежена, звичайно не більш як 15 чол. Кожний учасник дискусійної наради має можливість вільно викласти свою думку, що сприяє підвищенню відповідальності за виконання прийнятих рішень, дає змогу відкрито обговорювати будь-які погляди, у тому числі керівника, сприяє згуртованості членів колективу;

•довільні

Довільна нарада, як правило, має місце тоді, коли обмінюються думками працівники, професійні обов'язки яких тісно взаємопов'язані. Вона відбувається без порядку денного, без голови, на ній не приймають ніяких рішень. Прикладом такої наради є обговорення керівником, його заступниками, помічниками, провідними спеціалістами загального стану справ або досить великої і важливої проблеми.

3.    За ступенем підготовленості:  
а)заплановані

До запланованих нарад  належать:

•наради, які регулярно проводять керівники, - щотижневі наради, наприклад, з якості, та ін. їх проводять звичайно з встановленою періодичністю, у той самий час, з відносно стабільним складом учасників, часто з практично постійним порядком денним, наприклад, підведення підсумків тижня (місяця), визначення завдання на наступний тиждень, розподіл робіт і ресурсів (робочої сили, часу), узгодження взаємодії та ін.;

•наради з найважливіших проблем діяльності організації, що потребують, як правило, спеціальної підготовки, присутності представників інших установ тощо;

б)позапланові: проводять у разі виникнення непередбачених, надзвичайних ситуацій (наприклад, при надходженні нормативного документа, що змінює порядок роботи та ін.)

4.    За періодичністю:

•разові;

•регулярні;

•періодичні.

5.    За кількістю учасників:

•наради з вузьким складом учасників (до 5 чоловік);

•розширені наради (до 20 чоловік);

•представницькі наради (понад 20 чоловік).

6.    За складом учасників:

•наради з постійним складом учасників;

•наради з непостійним складом учасників;

•наради зі змішаним складом учасників;

•наради зі складом, регламентованим нормативним актом.

У роботі керівника, пов'язаній з організацією нарад, можна виділити три етапи:

1)підготовка наради;

2)проведення наради;

3)підведення підсумків  наради[3].

 

 

 

 2.ЦІЛЬОВІ УСТАНОВИ  ВИСТУПУ

 

Для досягнення цілей наради необхідно досконально підготувати  й чітко організувати їх проведення з урахуванням сукупності обов’язкових елементів (рис. 9.1).

Рис. 9.1. Технологія організації  та проведення ділових нарад 

Підготовка наради починається  з визначення необхідності й доцільності проведення ділової наради. Під час обґрунтування необхідності наради менеджер повинен сформулювати завдання, що вимагають оптимального та своєчасного вирішення. Нарада має сенс, якщо є необхідність в обміні інформацією; виявленні думок і альтернатив; аналізі складних (нестандартних) ситуацій; ухваленні рішення щодо комплексних питань. Менеджер повинен проаналізувати всі альтернативи проведення наради: рішення вищого керівника; можливість вирішення питання по телефону; селекторну нараду; можливість об’єднання з іншими (плановими) нарадами. І якщо після цього менеджер переконається в корисності наради, її можна проводити. В іншому випадку від наради необхідно відмовитися.

Після того, як прийнято рішення  про необхідність проведення наради, визначають порядок денний і склад  її учасників 

Під час підготовки порядку  денного необхідно визначити:

1) тему відповідної наради та зміст обговорюваних проблем;

2) умови, які повинен задовольняти кінцевий результат наради, для визначення мети наради;

3) хто і яку підготовчу роботу повинен проводити (доцільно створити робочу групу для формування порядку денного, проведення попередніх нарад у підрозділах).

Основні помилки, яких припускаються  під час формування порядку денного:

відсутність головної теми наради (не дозволяє забезпечити їх точне розмежування та відповідне аналітичне забезпечення);

учасникам попередньо не роз’яснено суть обговорюваної проблеми;

включення до порядку денного  питань, різних за обсягом і змістом, у результаті чого нарада перетворюється на обговорення чи навіть на лайку  між окремими її учасниками; збільшується кількість учасників, поставлених у позицію пасивних слухачів;

відступ від порядку денного, розгляд побічних тем, що виникли  стихійно, чи якої-небудь «вічної» проблеми (наприклад, питання постачання і т. п.).

Під час вирішення питання  про склад учасників потрібно особливо уважно підійти до формування списку за кількісним і якісним складом. До участі в нараді необхідно залучити посадових осіб, які найбільш компетентні в обговорюваній проблемі, а ними, як показує практика, не завжди є керівники підрозділів. Що стосується кількості учасників нарад, то не слід запрошувати стільки осіб, скільки стільців у залі засідань (запрошення для масово- 
сті). Оптимальний варіант — відповідність кількості учасників наради до кількості тих, хто активно бере участь в обговоренні питання. Основний критерій добору учасників майбутньої ділової наради — це компетентність саме в питаннях порядку денного.

Треба визначити день і  час проведення. Для наради рекомендується відводити певний день тижня, що дозволяє учасникам наради правильно спланувати свій робочий час і підготуватися до неї. Найкращий день для наради — середа чи четвер, тому що тижнева крива працездатності має помітний спад у понеділок і в п’ятницю. Із теорії біоритмів відомо, що в людини протягом робочого дня спостерігаються два піки підвищеної працездатності: перший — з 11 до 12 години; другий — між 16 і 18 годинами. Оскільки будь-яка нарада порушує ритм трудової діяльності, проводити її в першій половині робочого дня (перший пік) недоцільно.

Помилки, яких найчастіше припускаються  під час визначення тривалості наради: