Суть та методологични основи управлиння операційної системи

                Рис.1.7. Організаційні методи операційного менеджменту

                                (концептуальна схема)

Соціально-психологічні методи. Як свідчить практика, економічні методи також досить швидко проявили обмеженість, особливо при управлінні діяльністю осіб інтелектуальних професій, для яких гроші, звичайно, істотний, але не самий головний стимул у роботі. У 20-30-х роках XX ст. з'явилися соціально-психологічні методи. Концептуально вони зводяться до двом основних напрямків:

• формуванню сприятливого морально-психологічного клімату в  колективі, що сприяє більшій віддачі  при виконанні роботи завдяки  підвищенню настрою людей,

• виявленню і розвитку індивідуальних здібностей кожного, що дозволяють забезпечити максимальну самореалізацію особистості в операційному процесі.

 Всі приведені методи операційного  менеджменту реалізуються відповідно  до  певних принципів і правил.  Найбільше значущі з них:

Цілеспрямованість управління. Цей принцип - один із найважливіших. Управлінський процес повинний бути цілеспрямованим, тобто завжди орієнтований на рішення конкретних проблем, досягнення конкретних цілей.

Функціональна соціалізація у сполученні з універсальністю. Суть цього принципу полягає в тому, що до кожного об'єкту управління повинен бути свій підхід, що враховує його специфіку. Наприклад, спортивною командою не можна керувати так само, як акторами на сцені, а групою лікарів - як військовим підрозділом. Але оскільки в цих випадках має місце керівництво людьми як такими, то існує якийсь універсальний підхід до них незалежно від того, хто вони - солдати або вчені, чиновники або будівельники

Послідовність управлінських процесів. Будь-який управлінський процес будується відповідно до  принципу послідовності, тобто  елементи або стадії, із яких він складається, повинні іти один за одним у певному  порядку Не можна, наприклад, спочатку віддати розпорядження, а потім обмірковувати його правомірність.

Оптимальне сполучення централізованого регулювання керованої підсистеми з її саморегулюванням. Поведінку об'єкту управління необхідно контролювати неперервно, тому що він, постійно знаходячись під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників, весь час відхиляється в ту або іншу сторону від запланованого регламенту поведінки.

Забезпечення  відповідності прав, обов'язків і  відповідальності. Це один із найважливіших принципів управління. Перевищення прав у порівнянні з обов'язками приводить до управлінської сваволі, недостатність  паралізує ділову ініціативу, оскільки зайва активність може погрожувати великими прикростями.

Забезпечення  загальної зацікавленості всіх учасників  управління в досягненні цілей, що стоять перед підприємством. Досягається шляхом матеріального і морального заохочення  робітників , що відзначилися, а також максимального залучення виконавців до процесу підготовки рішень на самих ранніх стадіях роботи над ними. Це також один з основоположних принципів менеджменту, що базується на тому, що рішення, у які вкладена власна праця та ідеї, будуть виконуватися швидше і якісніше, ніж спущені зверху.

  Всебічне забезпечення змагальності  учасників управління. Мова йде про необхідність заохочення конкуренції при заміщенні посад у сфері управління.