—
психологічні основи управління персоналом;
психологічні аспекти управління у
сфері виробництва, бізнесу, освіти,
науки, культури, спорту тощо;
—
психологічні особливості діяльності
керівника (стилі управління, психологічні
якості керівника, мотиваційна сфера
особистості керівника, психологічні
показники ефективності управлінського
розвитку керівника, запобігання професійній
управлінській деформації й регресивному
особистісному розвитку керівника);
—
психологічні особливості управління
організаціями (соціально-психологічні
закономірності поведінки людей
в організаціях, психологічні характеристики
організацій та ін.);
—
співвідношення “індивідуального”
і “групового” в управлінні;
—
психологія кадрової політики в управлінні
(психологічні основи добору та навчання
управлінських кадрів);
—
психологія розв'язання управлінських
завдань (психологія прийняття управлінських
рішень);
—
соціально-психологічні аспекти управлінської
діяльності; психологічні особливості
створення іміджу організації та
керівника.
Актуальною потребою є всебічне
осмислення психологією управління
даних про умови і чинники,
рушійні сили і детермінанти
розвитку особистості як суб'єкта
управління, а також специфіки
мотиваційної сфери керівників,
розвиток якої є одним із
стрижнів становлення особистості.
Не менш значущими є завдання,
пов'язані з аналізом стартових
умов розвитку особистості керівника,
адаптивних процесів у мікросоціумі,
типів керівників, стилів керівництва.
В цьому контексті виокремлюють
завдання, спрямовані на вивчення
особистості як об'єкта управління,
зосереджуючись на психологічній
культурі управління персоналом,
пріоритеті особистості в управлінні.
Таку значущість мають і дослідження
соціально-психологічних особливостей
управлінської діяльності: психологія
ділового спілкування, психологічні
механізми переконуючого впливу
під час ділової взаємодії;
міжособистісні конфлікти та
шляхи їх подолання, психологічні
бар'єри спілкування, етнопсихологічні
особливості суб'єктів взаємодії.
У зв'язку з інтенсифікацією міжнародних
контактів, динамізацією ділових відносин
як усередині однієї етнічної групи, так
і на міжнаціональному рівні дослідження
етнопсихологічних особливостей суб'єктів
взаємодії стають все перспективнішими.
Не менш важливе вміння керівників орієнтуватися
у психології людей, що, будучи одним із
найважливіших показників їх професіоналізму,
забезпечує створення в організаціях
здорового морально-психологічного клімату,
атмосфери творчого пошуку, корпоративної
єдності, а також психологізацію функціонального
змісту управлінської діяльності, ефективне
розв'язання управлінських завдань.
Управлінська система представлена
спільною діяльністю багатьох
ієрархічно взаємопов'язаних керівників.
Психологія управління вивчає
способи їхніх взаємозв'язків,
завдяки яким результати індивідуальної
діяльності трансформуються в
цілісну спільну управлінську
діяльність. На ефективність спільної
взаємодії впливають правові
повноваження керівників, особливості
стимулювання праці, статево-вікові
відмінності, особистісні відносини,
особливості функціонування організації
та ін. Недосконалість механізмів
взаємозв'язку проявляється в
конфліктах, психологічних бар'єрах
тощо. Саме тому вивчення психологічних
умов забезпечення цілісного
функціонування апарату управління
є одним з найважливіших завдань
психології управління.
Традиційно психологія управління
зосереджується на доборі, комплектуванні
управлінських команд, забезпеченні
їх психологічної сумісності, на
підготовці спеціалістів, здатних
до лідерства та оптимізації
службових і міжособистісних
відносин, використання наукових
рекомендацій, спрямованих на підвищення
ефективності управлінської діяльності.
Це передбачає необхідність оптимізації
методів підготовки і перепідготовки
управлінського персоналу, формування
в керівників уміння планувати
і прогнозувати діяльність організації,
здатність об'єктивно оцінювати
власну діяльність і дії підлеглих,
робити висновки, підвищувати свою
кваліфікацію і майстерність
персоналу. Все це є запорукою
актуалізації психологічного потенціалу
організації, тобто активізації
людських ресурсів.
На основі єдності предмета
і об'єкта психології управління
окреслюють такі її інтегральні
завдання:
1. Аналіз та вивчення методологічних
і теоретичних засад психології
управління, розроблення методів
і методик теоретико-прикладних
досліджень, застосування (з попередньою
адаптацією) для потреб психології
управління методів і методик
інших наук.
2. Виявлення та дослідження її
структурних елементів: особистості
керівника, його управлінської
діяльності; особистості підлеглого
та психологічних особливостей
управління персоналом; психологічних
засад управління організаціями;
психологічних особливостей взаємодії
в системах “керівник — підлеглий”,
“керівник — організація”, “керівник
— інші керівники”, “організація
— організація” в процесі
управління.
3. Вивчення акмеологічних, соціокультурних,
етнопсихологічних та соціально-психологічних
особливостей управлінської діяльності;
розроблення принципів і технологій планування,
стратегії, координації, комунікації,
мотивації діяльності, методів стимулювання,
психологічних особливостей прийняття
рішень, способів формування робочих груп
тощо.
4. Аналіз умов, чинників, рушійних
сил, детермінантів оптимального
розвитку керівника й організації
та результативності управлінської
діяльності; виявлення психологічних
показників ефективності управлінського
розвитку керівника та організації
(управлінська культура керівника,
культура організації, форми взаємозв'язку
між ними та з зовнішнім
середовищем тощо).
5. Розроблення практичних рекомендацій
для керівників і організацій
з метою поліпшення управлінської
діяльності, ділового спілкування,
ефективного розв'язання управлінських
завдань та ін.
6. Теоретико-методичне забезпечення
навчальної дисципліни “Психологія
управління” та пов'язаних з
нею спеціальних курсів, наукових
семінарів тощо.
Окреслені завдання психології
управління можна розв'язати завдяки
цілеспрямованому дослідженню її
теоретико-методологічних проблем,
науково-дослідній роботі психологів,
використанню надбань інших галузей
психологічних знань, з якими
психологія управління має тісні
міждисциплінарні зв'язки.
ЛIТЕРАТУРА
1.
Ананьев Б. Г. Психология управления
/ Б. Г. Ананьев – М. : Наука,
2006. – 306 с.
2.
Анцупов А. Я. Конфликтология /
А. Я. Анцупов — М. : ЮНИТИ, 2001.
– 193 с.
3.
Базаров Т. Ю. Управление персоналом
/ Т. Ю. Базаров – Л. : Наука, 2004. – 294 с.
4.
Бовина И. Б. Представления
об элементах процесса группового
реше-ния и выбора стратегии
/ И. Б. Бовина // Мир психологии.
– 1999. – № 3. – С. 30–40.
5.
Быстрицкас В. Б. Психологические
аспекты межличностных отноше-ний
/ В. Б. Быстрицкас – М. :
Наука, 1996. – 267 с.
6.
Веккер Л. М. Психика и реальность
/ Л. М. Веккер ЗАО – «Олимп - Бизнес»,
2009. – 246 с.
7.
Галкина Т. С. Личность в
психологии управления / Т. С. Галкина
– М.: Аспект-пресс, 2009. – 320 с.
8.
Гарифуллин Р. Г. Психология
манипуляции / Р. Г. Гаррифулин
– СПб. : Речь, 2002. – 267 с.
9.Зографова
И. С. Проблема агрессивности / И. С. Зографова
— М.: Дело, 2005. – 249 с.
10.
К. Левин: Жизнь и судьба. Разрешение социальных
конфликтов / Левин К. – СПб. : Питер, 2007.
– 99 с.
11. Кабаченко Т. С. Психология управления
/ Т. С.Кабаченко — К. : Дело, 1996. – 262 с.
12. Карташова М. Н. Управление
персоналом / М. Н. Карташова –
Д. : Дело, 2001. – 311 с.
13.
Климов Е. А. Основы психологии:
Учебник для вузов. — М. : Куль-тура
и спорт, ЮНИТИ, 1996.
14.
Князев В. Н. Теории личности: сравнительный
анализ / В. Н. Князев – СПб. : Речь, 2005. –
539 с.
15.
Ковалев А. Г. Психология лидерства / А.
Г. Ковалев – М. : Статут, 2007. — 542 с.