Суть і структура основних фондів

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення  фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Це є одним з проблемних напрямів вивчення даної теми.

Розрізняють просте та розширене  відтворення. Просте відтворення основних фондів забезпечується амортизаційними  відрахуваннями.

Розширене відтворення поділяється на такі форми:

1. Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення відповідно до плану (програми) його технічного розвитку (без розширення існуючих виробничих площ) комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації й заміни фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування.
2. Реконструкція діючого підприємства є здійснюваним за єдиним проектом повним або частковим переобладнанням виробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, дальшу експлуатацію котрих визнано недоцільною.
3. Розширення діючого підприємства − спорудження його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також організацію допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо.
4. Нове будівництво виробничих та інфраструктурних об’єктів − спорудження окремих виробничих об'єктів або підприємств, що здійснюється на нових майданчиках та за затвердженим окремим проектом. [5, с.113]

Такі форми розширеного  відтворення основних фондів виступають як взаємопов’язані та доповнюючі один одного елементи єдиного відтворювального процесу. Практика господарювання впродовж багатьох років свідчить, що для переважної більшості підприємств різних галузей народного господарства України з огляду на економічну та соціальну ефективність наслідків пріоритетними формами нарощування до необхідних розмірів виробничих потужностей і підвищення технічного рівня виробництва є технічне переозброєння та реконструкція діючих виробничих об’єктів. Нове будівництво економічно доцільне за умови вичерпання можливостей нарощування потужностей на діючих підприємствах, а також при організації виготовлення принципово нових видів продукції та надання відсутніх раніше послуг, неможливості підтримувати на належному рівні екологічну безпеку виробництва [7, с.173 ]

Процес відтворення  основних засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1. основні засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;
2. у процесі відтворення основних засобів одночасно відбувається рух їхньої споживчої вартості;
3. за допомогою амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних засобів на готову продукцію; основні засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу. [10, с.120]

Існуюча система показників ефективності відтворення основних фондів вимагає удосконалення з  огляду методики обчислення деяких з  них та повноти охоплення окремих  сторін відтворення засобів праці. Зокрема коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їх наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття — відношення обсягу вибуття основних фондів до їх наявності на початок року, що унеможливлює зіставлення цих відносин показників. і ому визнання коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їх вартістю слід вважати методологічно більш правильним.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці.

Реальний господарський  оборот охоплює не лише введення в  дію нових і виведення з  експлуатації спрацьованих фондів, але  й передачу певної їх частини з  балансу одного підприємства на баланс іншого. Поряд з цим у систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нових: коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період часу); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнту вибуття до нормативного).

Зміна економічних умов відтворення основних фондів в українській  економіці зробило актуальною задачу дослідження ринкової системи амортизації  в аспекті зміни фінансово-економічного змісту формування та подальшої реалізації амортизаційної політики підприємства. Це обумовлено тим, що гнучка амортизаційна політика держави і окремих промислових підприємств є одним з основних факторів відновлення економічного зростання в умовах інвестиційної кризи, спаду виробництва та інфляції. Однак, в теперішній час відсутня цілеспрямована державна амортизаційна політика, не розроблена концепція відновлення, ефективного накопичення і використання фінансових ресурсів. Як наслідок, на рівні підприємств система амортизації розглядається як другорядна у розв’язанні задач відтворювального характеру, оновлення фінансових ресурсів. Така ситуація характерна для багатьох промислових підприємств України. [10, с.120]

3.1. Загальна характеристика амортизації

У процесі експлуатації основних фондів нагромаджуються засоби для відшкодування їх зносу, що утворюють амортизаційний фонд підприємства.

Амортизація — це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їхнього повного відновлення.

Грошовим вираженням розміру амортизації є амортизаційні відрахування, що відповідають ступеню спрацювання основних фондів.

Щорічна сума амортизаційних відрахувань основних фондів визначається за формулою:

АВ = Вп.р. х На / 100 ,      (3.1.1.)

де Вп.р. − вартість основних фондів на початок року, тис. грн.

На − норма амортизації, % [6, с.53-54]

Амортизаційні відрахування є важливою частиною поточних витрат на виробництво продукції (вони вносяться  у собівартість) і фінансових ресурсів народного господарства. Система амортизації відіграє важливу роль в економічному механізмі, виконуючи такі функції:

1. формування фондів для повного відновлення основних фондів, що вибувають, після закінчення терміну їх придатності (забезпечення простого відтворення);
2. накопичення коштів для розширеного відтворення;
3. створення системи планово-фінансових нормативів, необхідних для планування народногосподарських пропорцій відтворення основних фондів і розподілу ресурсів обладнання;
4. створення системи госпрозрахункових нормативів, які використовуються у розрахунках собівартості, прибутку і рентабельності;
5. створення фонду розвитку виробництва, науки і техніки;
6. стимулювання більш швидкого відновлення основних фондів.

Економічна функція  амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації повинно бути визначення реальних витрат підприємства, пов'язаних з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартості продукції (послуг). Амортизаційні відрахування в даному випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб'єктів господарювання. 

Податкова функція амортизації полягає у фінансовій компенсації основного капіталу за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань і одержання податкової знижки. [8, с.79-80]

Амортизація основних фондів є важливою складовою фінансової політики держави. Встановлюючи норми  амортизації, держава змушена знаходити  доцільний оптимум з урахуванням двох протилежних тенденцій:

1. зниження норм підвищує можливості податкових надходжень у даний момент часу і зменшує їх у майбутньому, адже це погіршує умови для відновлення технічного потенціалу (засобів виробництва) підприємств, що неминуче призведе в майбутньому до зниження доходів підприємств і податкових надходжень відповідно;
2. збільшення норм амортизації погіршує можливості збирання податків у даний момент і створює передумови для їх збільшення в майбутньому; підприємствам створюються умови для прискореного відновлення основних фондів і посилення їх технічного потенціалу, модернізації засобів виробництва.

На першій стадії основні фонди як носії споживчої вартості у створенні продукції беруть участь повністю, а у формуванні її вартості частково, у міру того як основні фонди втрачають споживчі властивості.

Друга стадія - вартість основних фондів, яка через амортизаційні відрахування входить до собівартості новоствореної продукції, поступово повертається на підприємство в міру реалізації випущеної продукції. На підприємстві починає накопичуватися амортизаційний фонд для реновації основних фондів, тобто придбання нового обладнання в майбутньому замість зношеного.

Третя стадія - після повної амортизації купуються нові засоби виробництва і вилучаються старі. [8, с.68-69]

Амортизації підлягають витрати на:

1. придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
2. самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;
3. проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
4. капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Не підлягають амортизації  та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на:

1. придбання і відгодівлю продуктивної худоби;
2. вирощування багаторічних плодоносних насаджень;
3. придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам;
4. утримання основних фондів, що знаходяться на <span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-size: 14pt; text-