Суть і структура основних фондів

Кооперування є формою виробничих зв'язків між підприємствами, що спільно виготовляють певний вид  кінцевої продукції. Воно органічно зв'язане з розвитком спеціалізації виробництва, характеризується відносною сталістю та стійкістю зв'язків між продуцентами, необхідністю дотримання підприємствами-суміжниками відповідних техніко-технологічних вимог головних підприємств з випуску готових до споживання виробів.

Комбінування як специфічна суспільна форма організації  виробництва — це процес органічного  поєднання в одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості  чи народного господарства в цілому.

Диверсифікація будь-якого  виробництва є однією з поширених  форм його організації за умов розвиненої ринкової економіки і гострої  конкуренції продуцентів на ринку. Сутність диверсифікації полягає в  одночасному розвитку багатьох технологічно не зв'язаних між собою видів виробництва, у значному розширенні номенклатури та асортименту виробів, що їх виготовляє підприємство.

4. відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;

Високий рівень внутрішнього інвестиційного та споживчого попиту та сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура для українських експортерів були визначальними факторами збереження позитивної динаміки розвитку економіки. Так, за підсумками І півріччя 2008 року капітальні вкладення становили 81,6 млрд. гривень та реально збільшились на 8,2%. Розширення інвестиційної діяльності пов’язано із необхідністю залучення товаровиробниками коштів для впровадження нових енергозберігаючих технологій, оновлення основних фондів та модернізацію з метою виробництва конкурентоспроможної продукції як для задоволення зовнішнього попиту, так і зростаючих потреб населення, де сформований значний потенціал внутрішнього попиту.

До позитивних зрушень  в структурі фінансування капітальних  вкладень слід віднести зростання питомої  ваги інвестицій в основний капітал, освоєних за рахунок кредитів банків та інших позик (на 0,8 відсоткового пункту до 15,2% у січні-серпні 2008 року). У січні-серпні загальний обсяг кредитів збільшився на 28,4%, у тому числі кредити, надані юридичним особам – на 27,3%. Забезпечити потребу реального сектору економіки необхідними кредитними ресурсами комерційним банкам вдалось як за рахунок зростання депозитів населення, які в попередні роки були основним джерелом поповнення банківських пасивів, так і за рахунок збільшення притоку капіталу з зовнішніх ринків. Загальний обсяг депозитів у січні-серпні збільшився на 20,2%, у тому числі депозити юридичних осіб – на 16,4%, фізичних осіб – на 22,8%.

На сьогодні Україна  залишається привабливим об’єктом капіталовкладення і для іноземних інвесторів, оскільки рівень віддачі від інвестицій є досить високим. В деяких галузях економіки рівень прибутку від інвестицій значно перевищує рівень прибутку у відповідних галузях країн Західної Європи.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, станом на 01.07.2008 року становив 36,5 млрд. дол. США, що на 23,4% більше обсягу інвестицій на початок року та в розрахунку на одну особу становив 786,8 доларів США. Частка коштів іноземних інвесторів в інвестиціях в основний капітал становила 3%.

5. вартості будівництва виробничих об’єктів і рівня цін на технологічне устаткування;
6. територіального розміщення підприємства та ін.

Поліпшення структури основних фондів досягається за рахунок:

1. оновлення та модернізації устаткування;
2. механізації та автоматизації виробництва;
3. правильного розроблення проектів будівництва та високоякісного виконання планів будівництва підприємств;
4. ліквідації не використовуваного або мало використовуваного устаткування та встановлення устаткування, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням величини основних фондів різних галузей у їх загальній вартості.

Вікова структура основних фондів являє собою співвідношення різних вікових груп основних фондів у їх загальній вартості.

Виробнича (функціональна, технологічна) структура основних фондів − це співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частин основних фондів. Але порівнювати доцільно окремі підприємства однієї галузі, оскільки різні галузі промисловості характеризуються різними структурами основних фондів. Наприклад, в енергетиці активна частина основних фондів приблизно 70%, а в текстильній промисловості 38%.

Звичайно є значення яким є співвідношення між різними видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва, або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З одного боку, чим вища на підприємствах частка активної частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня кількість елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім на їхній технічний стан і обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами. [6, с.50-51]

2. Спрацювання та техніко-економічне старіння

 

Протягом тривалого функціонування в господарській діяльності суб'єктів господарювання основні фонди зазнають фізичного та економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Спрацювання (знос) основних фондів — це втрата ними своєї вартості. Розрізняють два види зносу— фізичний та моральний.

 

2.1. Фізичний (матеріальний) знос

 

Фізичний (матеріальний) знос основних фондів виникає внаслідок втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, що призводить до економічного спрацювання, тобто до поступового зменшення їхньої первісної реальної вартості, що зумовлене не тільки  функціонуванням основних фондів, а й їхньою бездіяльністю. На темпи і розміри фізичного спрацювання засобів праці впливає сукупність чинників, які можна поділити на дві групи: дія навколишнього середовища та експлуатаційне навантаження. Під впливом чинників навколишнього середовища значна частина основних засобів піддається корозії, втрачає свій первісний стан, а інколи зазнає повного руйнування і назавжди виходить з ладу. Вплив експлуатаційного навантаження може проявлятися у двох формах: екстенсивній та інтенсивній. В залежності від співвідношення цих форм визначають швидкість і розміри фізичного спрацювання основних засобів. [11, с.118]

Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношення основних фондів (Кф.знош), який можна обчислити:

 

Кф.знош = Вкап.рем / Вn   або   Кф.знош = Азнош / Вn ,    (2.1.1.)

 

де Вкап.рем − вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн.;

Азнош − сума зношення (сума амортизаційних відрахувань від початку служби), грн.;

Вn − початкова (первісна) балансова вартість основних фондів, грн.

 

Фізичне зношення у відсотках  можна обчислити за формулою:

 

Кф.знош = Тф / Тн х 100% ,    (2.1.2.)

 

де Тн і Тф − відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки. [2, с.82]

 

Внаслідок фізичного спрацювання основних фондів погіршуються їхні техніко-економічні та соціальні характеристики – знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо.

Розрізняють фізичне  часткове та фізичне повне спрацювання  основних фондів. Часткове спрацювання  можна усунути. Це означає, що споживні вартості основних фондів відновлюються  за рахунок ремонту. Повного спрацювання  не можна усунути, воно зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими.

Ступінь фізичного спрацювання  окремої одиниці засобів праці  можна визначити двома розрахунковими методами:

1) за строком її  експлуатації (шляхом зіставлення  фактичної і нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості);

2) за даними обстеження  технічного стану відносної величини  економічного спрацювання, тобто  відношення їх вартості, перенесеної  на вартість виготовлюваної продукції,  до загальної балансової вартості. [11, с.118,120]

 

 

2.2. Техніко-економічне  старіння (моральний знос)

 

Техніко-економічне старіння (моральний знос), як правило, настає раніше фізичного зносу, тобто основні фонди, які ще можуть бути використані, економічно вже не ефективні. Техніко-економічне старіння — це зменшення вартості основних фондів під впливом підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби праці (скорочення суспільне необхідних витрат на їх відтворення), а також у результаті створення нових, більш продуктивних і економічно вигідних машин та устаткування, ніж ті, що перебувають в експлуатації, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва.

Частковий моральний  знос може бути усунений шляхом проведення модернізації основних фондів, під  якою розуміють внесення певних конструктивних змін в об'єкти основних фондів з метою покращення їх техніко-економічних характеристик.

Настання повного морального зносу обумовлює потребу в  заміні об'єктів основних фондів підприємства.

Таким чином, моральний знос є першого та другого роду. Перший полягає в обезціненні старих засобів у результаті зниження вартості їх відтворення, другий — як наслідок обезцінення старих основних фондів через створення нових, більш ефективних. [4, с.134]

Мірилом морального зношення першого роду є коефіцієнт морального зношення першого роду (Кмор.знош.1). Його можна обчислити за формулою:

 

Кмор.знош.1 = (Вn – Вв) / Вn ,       (2.2.1.)

де Вn − початкова (первісна) балансова вартість основних фондів, грн.;

Вв − відновна вартість основних фондів.

Моральне зношення другого  роду в межах суспільного виробництва  оцінити неможливо, по скільки одні і тіж основні фонди можуть задовольняти або незадовільняти потреб конкретних споживачів.

Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (Кзаг.знош) визначається:

 

Кзаг.знош = 1 – (1 – Кф.знош ) х (1 – Кмор.знош.1)      (2.2.2.) [2, с.83]

 

У сучасних умовах дедалі більшого значення набуває врахування морального зносу. Поява нових, досконаліших видів машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування та експлуатації обумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється більш дорога і гіршої якості продукція (нижча продуктивність праці, більші амортизаційні відрахування). Тому застарілі засоби праці доцільно заміняти новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби. [4, с.135]

Між окремими видами спрацювання старіння основних фондів та формами їхнього відтворення існує певний зв'язок (рис.1.1.):

 

 
 
 
 
 

 
 
 
 
 
 
Рис.1.1. Види фізичного і морального спрацювання основних засобів та форми їхнього усунення.

 

Техніко-економічне старіння властиве найбільш активній частині  основних  засобів, зокрема знаряддям праці, обчислювальній техніці, транспортним засобам та ін. Наявність на підприємстві значної  кількості знецінених в результаті дії технічного прогресу засобів праці завдає їм відчутних економічних збитків. [9, с.19-20]

Ступінь техніко-економічного старіння того чи іншого засобу праці  можна визначити за допомогою  коефіцієнта (відносного показника) Ктес, який розрахований за формулою:

 

Ктес = 1 – ((В1 / В0) х (П0 / П1))  ,        (2.2.3.)

 

де В0, В1 – повна вартість (ціна) застосовуваного й нового засобів праці; П0, П1 – відповідно продуктивність тих самих засобів праці або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник). Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10-15 або 20 років. [10, с.109]

Фактор фізичного та морального зносу основних фондів призводить до багатьох негативних наслідків. Наприклад, статистичні дані та аналіз стану умов праці на підприємствах Хмельницької області свідчать, що в умовах, які не відповідають вимогам санітарно-гігієнічних норм працює майже 27 тис. осіб. Така картина склалась у зв’язку із старінням основних виробничих фондів, використанням застарілих енергоємних та трудомістких технологій.

Також фізичний та моральний  знос є чинником що зумовлює ризик  виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру на території Хмельницької області, зокрема на об'єктах життєзабезпечення населення. Підтвердженням цього є виникнення понад 200 аварій, пов'язаних з фактами відключення від водопостачання мікрорайонів міста Хмельницький, що здійснюється від Чернелівського водозабору, який введений в експлуатацію у 1981 році. Тому є надзвичайно важливим оновлення та заміна основних фондів.

 

2.3. Поточний та капітальний  ремонти

 

Окремі види засобів  праці складаються з великої кількості конструктивних елементів (деталей, вузлів тощо), які виготовлені з різних за міцністю матеріалів, виконують різні технологічні функції, мають неоднакове експлуатаційне навантаження і внаслідок цього спрацьовуються нерівномірно. Звідси виникає необхідність заміни або відновлення спрацьованих конструктивних елементів устаткування та інших видів засобів праці задовго до того, коли кожний з цих об'єктів в цілому стане непридатним для дальшого використання у виробничому процесі. Таке часткове відновлення засобів праці здійснюється з допомогою періодичних ремонтів. Отже, суть ремонту полягає в усуненні тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їхньої експлуатації.