Становлення глобального менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з менеджменту

Становлення глобального  менеджменту

 

План

1. Відмінності між глобальним управлінням і глобальним менеджментом.

2. Становлення глобальних підприємств.

3. Глобальне управління людськими ресурсами в багатокультурному середовищі.

4. Розвиток глобального управління фінансами.

5. Глобалізація технологічного розвитку.

6. Взаємозв’язок між глобальним менеджментом і природним середовищем.

 

Синонімічна концепція полягає в тому, що під глобальним менеджментом розуміють сучасний етап (форму) управління міжнародними корпораціями, що динамічно змінюється під впливом процесів глобалізації. Така концепція цілком пояснюється прагненням прибічників зробити наголос на сучасних змінах у міжнародному менеджменті. З цієї концепції випливають, наприклад, ідеї глобальної відповідальності [2], глобального мислення [7, 10, 15], глобального управління людськими ресурсами [4, с. 686—688], глобального управління коштами [4, с. 752—762]і т. ін.

Планетарна  концепція виходить з того, що глобальний менеджмент існує лише в транснаціональних корпораціях [6, с. 12]. У цьому зв’язку, наприклад, О. Г. Білорус вживає терміни «корпоративний», «державно-корпоративний глобалізм» [1, с. 137] та «глобально-корпоративний менеджмент» [1, с. 182]. Такий підхід ґрунтується на упередженні подальшого наростання загрози державам-націям з боку глобальних корпорацій. Адже загальні доходи десяти найбільших глобальних корпорацій становлять космічну цифру — 13 трлн дол. США, а їх активи — 35 трлн дол. США. Середній дохід однієї з цих корпорацій, наприклад, у 120 разів перевищує Державний бюджет України, який становить 10 млрд дол. США [1, с. 182—183].

Наднаціональна  концепція глобального менеджменту робить наголос на утворенні міжнародних організацій, що впливають на діяльність не лише держав, а й транснаціональних корпорацій. Відомі політичні діячі З. Бжезинський та М. Горбачов запропонували створити світові уряди для інтегрованого глобального управління [1, с. 110—111]. Ця концепція має на меті взяти під контроль сам процес глобалізації, подолати її стихійний характер. З 1996 р. робляться доповіді Комісії ООН з глобального управління і співробітництва. Прибічники такого погляду спираються на французьку доктрину глобалізації в модифікації «мондіалізації», яка ґрунтується на розвитку наднаціональних механізмів управління в умовах інтенсифікації глобалізованої економіки і суспільної інтеграції. Про складові (основні напрями) глобального управління в такому контексті студент може дізнатись із книги «Глобалізація і безпека розвитку» [5, с. 36—37].

У цьому зв’язку студенту також  доцільно опанувати відповідний розділ навчального посібника «Транснаціональні корпорації» [12, с. 221—224], в якому викладено історичний нарис наддержавного регулювання діяльності цих корпорацій, практика і політика регулятивної діяльності Організації Об’єднаних Націй та Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), а також адаптація ТНК до умов наддержавного регулювання їх діяльності. Зокрема, студент дізнається про невдачу в розробці Кодексу поведінки ТНК в 1970—1990 рр. під егідою ООН, а також про зміст Угоди про ТНК, прийнятої 21 червня 1976 р. як Додаток до Декларації країн ОЕСР про міжнародні інвестиції і транснаціональні корпорації. Важливо звернути увагу студента на те, що зазначена угода сформувала сучасну систему міжнародних стандартів у регулюванні відносин ТНК з приймаючими країнами. Метою цієї угоди є «підтримка позитивного внеску ТНК в економічний і соціальний прогрес і мінімізація труднощів, пов’язаних з деякими операціями ТНК» [12, с. 228]. А засобом досягнення цієї мети, на думку країн — членів ОЕСР, має стати «повсюдне поліпшення інвестиційного клімату».

Практика свідчить, що значна кількість  країн протягом 90-х років минулого століття вжили відповідних заходів  щодо поліпшення інвестиційних режимів (табл. 14.1).

Таблиця 14.1

ЗМІНИ В НАЦІОНАЛЬНИХ НОРМАТИВНИХ  ПОЛОЖЕННЯХ  
ЩОДО ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕЖИМІВ [12, с. 243]

Показники	1994 р.	1995 р.	1996 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.
Кількість країн, що вносили зміни	49	64	65	76	60	63
Кількість змін, у тому числі:	110	112	114	151	145	140
— сприятливіших	108	106	98	135	136	131
— менш сприятливих	2	6	16	16	9	9

Важливо зазначити, що наднаціональна концепція глобального менеджменту викликає і серйозні застереження, оскільки вона припускає необмежене втручання глобальних корпорацій у внутрішні справи держав, країн і народів, а людина стає глобально-беззахисною. Розгорнутий критичний аналіз негативних наслідків реалізації концепції «світового уряду» і «нового глобального інтернаціоналізму» міститься у згаданій вище монографії О. Г. Білоруса.

Цивілізаційна концепція глобального менеджменту виходить з того, що його формування відбувається одночасно зі становленням глобальної цивілізації. На думку одного з провідних фахівців з міжнародного бізнесу Г. Перлмуттера, становлення глобальної цивілізації призведе до появи дуже широкої і навіть хаотичної мозаїки культурних відмінностей і міжнародних культурних гібридів. За таких умов корпорації повинні змінювати свої системи управління в напрямі формування нового глобального менеджменту. З одного боку, такий менеджмент забезпечує дію компаній у глобальному масштабі, а з іншого, — дає змогу знаходити для себе місцевий ґрунт і локальні ніші в надзвичайно різноманітному культурному і географічному середовищі. За таким підходом формування фірмами глобального менеджменту включає розвиток таких трьох аспектів [10, с. 395]:

1. Впровадження менталітету глобальної цивілізації, тобто розуміння загальносвітових політичних, економічних, соціальних, культурних, демографічних, наукових, технологічних, медичних та екологічних факторів і процесів.

2. Компетентність у глобальному бізнесі: розуміння нових можливостей в епоху гіперкооперації, періодично виникаючий глобальний надлишок виробничих потужностей, зміна споживацьких цінностей, поступовий розвиток глобальної етики бізнесу, а також розмивання кордонів між секторами економіки, що приводить до появи нових глобальних парадигм бізнесу.

3. Глобальна міжкультурна компетентність: створення нових форм об’єднань (включаючи електронні), до яких входять культурні гібриди, з продавцями, оптовими торговцями, конкурентами, споживачами та організація «третього сектору» економіки, що віддзеркалює потреби споживачів у будь-якому куточку земної кулі.

При самостійному вивченні другого  питання теми варто наголосити насамперед на глобальній ролі бізнесу, яка полягає у зростаючому впливі міжнародних корпорацій на зміни життєдіяльності дедалі більшої частки населення світу. Розвиток телекомунікацій і транспорту, стрибкоподібне зростання електронної комерції, використання сучасної комп’ютерної техніки не лише в діловому житті, а й у побуті — це далеко не повний перелік напрямів впливу міжнародних корпорацій на якісні зміни життя мільйонів людей різних країн. У цьому зв’язку доречно нагадати, що частка 500 найбільших транснаціональних компаній у прямих іноземних інвестиціях становить 80 %, а в міжнародній торгівлі — більше ніж половину [15, с. 11].

За показник рівня глобальності корпорацій можна використовувати індекс транснаціональності компаній. У табл. 14.2 представлені 20 міжнародних корпорацій, які є провідними за середньозваженим показником зарубіжної діяльності, яка визначається на основі трьох часткових індексів: обсягів продажів, активів та працівників.

Таблиця 14.2

ПРОВІДНІ ГЛОБАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ  
ЗА ІНДЕКСОМ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОСТІ [15, с. 12]

Назва корпорації	Країна	Індекс, %
Нестле	Швейцарія	94,0
Томпсон Корпорейшн	Канада	93,3
Холденбан Фінансіере	Швейцарія	92,1
Сіграм Компані	Канада	89,7
Солвей	Бельгія	89,6
АВВ (Айже Браун Бовері)	Швейцарія	88,6
Електролюкс	Швеція	88,3
Юнілевер	Великобританія —  Нідерланди	87,1
Філіпс Електронікс	Нідерланди	85,4
Роч Холдінгс	Швейцарія	85,1
СКА	Швеція	79,7
Нортен Телеком	Канада	78,4
Глаксо Уелком	Великобританія	76,5
Кейб Уайєлес	Великобританія	75,6
Вольво	Швеція	73,8
Ньюс Корпорейшн	Австралія	73,5
Роял Дач/Шелл	Великобританія —  Нідерланди	73,0
Гранд Метрополітен	Великобританія	72,4
Петрофіна	Бельгія	70,4
Саінт Гобайн	Франція	69,7

Географічний розподіл 500 провідних  корпорацій наведено в табл. 14.3.

 

Таблиця 14.3

ГЕОГРАФІЧНА СТРУКТУРА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ  КОРПОРАЦІЙ,  
ЩО ВХОДЯТЬ ДО СПИСКУ «ФОРЧУН ГЛОБАЛ 500» [15, с. 14]

Країна	Кількість ТНК
США	162
Європейський Союз	155
Японія	126
Швейцарія	14
Південна Корея	13
Канада	6
Бразилія	5
Австралія	5
Китай	3
Інші	11
Усього	500

Опрацьовуючи друге  питання теми, варто зважувати  на тенденцію подальшої глобалізації виробничих процесів і обслуговуючих структур. Прогнози свідчать, що через 20—25 років міжнародні корпорації будуть об’єднуватись і керуватись єдиною глобальною стратегією незалежно від особи власника. Ці глобальні економічні та організаційні мегасистеми потребуватимуть нового глобального топ-менеджменту.

При самостійному вивченні теми слід усвідомити одну з принципових сучасних особливостей глобалізації бізнесу. Вона пов’язана зі становленням так званих метанаціональних компаній, що будуються на новому виді конкурентних переваг. Ці переваги полягають у виявленні, компетентній оцінці, мобілізації і багатократному використанні знань з усього світу. Сучасний виклик для таких компаній полягає в інноваціях шляхом навчання від усього світу. Серед прикладів таких корпорацій: «Дженерал Електрик» (США), «Нокіа» (Фінляндія), «СТМ Мікроелектронікс» (Франція — Італія), «Шіссейдо» (Японія), «Проктер енд Гембл» (США), «Као» (Японія) та ін. Менеджмент метанаціональних корпорацій доповнюється системою управління знаннями, яка включає три інструменти:

1. Відчуття, яке означає ідентифікацію та оцінку існуючих по всьому світу знань, а також нових знань, що з’являються у всіх куточках земної кулі.

2. Мобілізація — інтегрування розпилених по всьому світу знань у конструктивні інновації і перетворення їх на ринкові можливості нових продуктів і послуг.

3. Оптимізація — вбудовування створених інновацій всередину цінностей компанії, виробництва, маркетингу, поширення ефективності їх використання на глобальному рівні, отримання фінансової віддачі від створених інновацій.

Метанаціональні компанії мають своєрідну  структуру та вимоги до персоналу. У такій структурі запроваджується посада головного керуючого по знаннях, якому підпорядковуються:

• інформаційні системи;
• інформаційні інструменти, бібліотеки всіх типів;
• розумова інфраструктура (розвідка, дослідження і розробки, аналітики і т. ін.).

Працівники цього підрозділу мають скоріше нагадувати подорожуючого посла, який особисто долає міжкультурні бар’єри в куточках можливого створення нових знань, ніж організованого кабінетного фахівця.

Усвідомлюючи особливості діяльності глобальних корпорацій, важливо брати до уваги нові критерії успіху, якими вони дедалі частіше керуються у корпоративному менеджменті. Не принижуючи значення фінансових показників, дослідження одного з провідних фахівців міжнародного менеджменту Р. Кантера довели, що ключового значення набувають три нематеріальних активи: концепції, компетентність, зв’язки [7, с. 263].