Сравнительная характеристика уровня жизни Украины и России

           Проаналізувавши таблицю 7 поряд з попередньою дуже добре видно, що з кожним роком за період 2003-2005 рр.. розміри внесків населення зростають. Так звідки ж може підвищиться купівельна спроможність грошових доходів населення, якщо це саме населення переводить одну валюту (менш тверду) в іншу, тобто вкладає гроші в банки.

          Індекс споживчих цін вимірює відношення вартості фактичного фіксованого набору товарів і послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді.

             Розрахунок проводиться щотижня, щомісяця, наростаючим підсумком за період з початку року на базі статистичних даних, отриманих у результаті спостереження за зміною цін у державній, муніципальної та приватної торгівлі, а також у сфері послуг на основі фактично сформованого рівня споживання за попередній рік в Російській Федерації . Індекс споживчих цін є одним з найважливіших показників, що характеризують інфляційні процеси в економіці.

РОЗДІЛ 2. Оцінка рівня життя населення України

         Стан і розвиток суспільства визначається значною кількістю та складом його населення, його трудовими можливостями, рівнем та якістю життя. Показники кількості, складу, динаміки населення, рівня його життя дають змогу судити про можливості соціально-економічного розвитку країни, його тенденціях, вказують державі заходи, які необхідно вжити для розвитку народонаселення. Саме населення країни є джерелом ресурсів для праці, носієм конкретних економічних відносин.

Україна переживає складний період розвитку державності, що відбивається на її населенні. Починаючи з 1993 року чисельність постійного населення країни зменшується приблизно на 300-400 тис. осіб щорічно. За даними Держкомстату за 15 останніх років чисельність населення України зменшилась на 5 млн. осіб і складала станом на 1 липня 2006 року 31,79 млн. осіб в містах та 14,96 млн. осіб в сільській місцевості. За прогнозом Інституту демографії і соціальних досліджень НАН до 2050 року чисельність населення України може скоротитися до 35 млн. осіб. Це скорочення зумовлене великою кількістю факторів, серед яких економічна криза, зміна типу і режиму відтворення ( переважання смертності над народжуваністю людей), негативні тенденції у міграційних процесах, екологія та ін.

Із входженням України в смугу економічної кризи, політичної нестабільності пов'язані показники середньої тривалості та рівня життя населення, які з 1991 року зменшуються.

За визначенням ООН, рівень життя - це сукупність таких показників: здоров'я, в тому числі демографічні умови, їжа, одяг, фонди споживання і нагромадження, умови праці, освіта, в т. ч. письменність, житло, включаючи його благоустрій, соціальне забезпечення, тощо. Для характеристики рівня життя ООН використовує такай показник як «індекс розвитку людського потенціалу» (ІРЛП). Він включає в себе:

- тривалість життя населення - 25-85 років;

- рівень освіти - 0-100% (кількість років, які провів в режимі навчання після 15 років середній громадянин);

- обсяг ВВП на душу населення від 200 до 4000 $ США;

- ступінь задоволення матеріальних, духовних та  соціальних потреб людини.

Загальна характеристика країн ЄС, кандидатів у члени і країн - учасниць Європейської політики суспільства за 2003 рік .

Серед вищевказаних країн, Україна займає друге місце за територією, шосте - за кількістю населення, а за випуском ВВП - тільки 21-ше. Тобто, Україна із 15,1 % території і 10,4 % населення має ВВП, який відносно країн ЄС становить лише 0,5%.

Основним показником, який офіційно використовується фахівцями ООН для порівнювання якості життя населення в різних  країнах світу, є індекс розвитку людського потенціалу. За якісною оцінкою ІРЛП 35 вищеозначених держав за кількісним складом розподілилися так:

- з високим рівнем ( ІРЛП більше 0,8) - 19 держав;

- з середнім рівнем (ІРЛП менше 0,8, але більше 0,5)  - 11 держав;

- з низьким (ІРЛП менше 0,5)- 5 держав.

До групи країн із середнім рівнем ІРЛП (характеризується середніми показниками тривалості життя населення, рівня доступності освіти і рівня ВВП на 1 мешканця) увійшла Україна.

Компонентний склад ІРЛП України у 2003 році.

Україна серед 35 країн посідає 35 місце за індексом тривалості життя, 32-ге за ВВП на 1 мешканця і 20-23 місце за рівнем освіти, її рейтингове місце за ІРЛП серед 177 країн світу - 78.

Якщо проаналізувати динаміку України за ІРЛП по роках:

1990 - 0,798/ 25 ранг;

1995 - 0,751/29 ранг;

2000 - 0,762/ 29 ранг;

2002 - 0,777/ 30 ранг;

2003 - 0,766/ 30 ранг.

то очевидне зменшення показника та погіршення якості життя населення порівняно з іншими країнами.

Суттєве падіння рівня життя населення порівняно з дореформеним періодом підтверджується погіршенням харчування населення, яке спостерігається не зважаючи на велику вагу витрат на харчування.  

Основною причиною низького рівня життя населення в Україні є: відсутність оплачуваної роботи для частини працездатного населення, низька оплата праці працюючим громадянам, існування певних диспропорцій в заробітній платі, важкі умови праці, тощо.

Забезпеченню народного добробуту сприяє надання безкоштовних послуг закладами соціальної сфери (освіти, охорони здоров'я, культури). Оскільки бюджетне фінансування недостатнє, а колективні джерела фінансування тільки почали створюватися, витрати населення на отримання цих послуг досить вагомі, що негативно впливає на рівень та якість життя народу. Показники рівня та якості життя населення України підтверджують, що міри які держава приймає для поліпшення життя (підвищення мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, тощо) є недостатніми.

Українська держава в умовах відсутності достатніх фінансових коштів повинна створити такі умови, щоб працездатне населення змогло само реалізуватися та забезпечити якісне життя, а непрацездатне - отримало достойний соціальний захист. 

РОЗДІЛ 3. Порівняльний аналіз показників економічного розвитку                  України та Росії і розробка рекомендацій щодо покращення існуючого стану

Рівень життя населення є інтегрованим показником соціально – економічного розвитку країни, він є важливим для з’ясування ступеня задовільнення потреб людей, обсягу споживання матеріальних та духовних благ. Порівняльний аналіз економічного розвитку України та Росії на макрорівні дають можливість визначити ступінь диференціації рівня життя та їх причини.

Наявність спільних рис зумовлено сусідством та перебуванням у минулому у складі єдиної держави.  Вони відбивають переважно негативні тенденції розвитку, зокрема:

-         Зменшенням  частин витрат на ВВП на охорону здоров’я попри абсолютному зростанню витрат на неї - 2,7% (Україна), 2,1 (Росія); як наслідок зменшення лікарняних закладів  (протягом 2000-2003 рр. із 120 до 81 (Сумщина), із 138 до 109 (Курська область);

-         Тривалість життя чоловіків на 13-17 років менша, іж в розвинених країнах, природнє скорочення населення, високий показник дитячої смертності (10,0; 16,8 на регіональному рівні);

-         Тривале зниження занятості та зростання безробітності (останні два  роки 7-9% за методологією МОП, макрорівень).

Відмінні риси:

-         Індекс людського капіталу 52,14 (Україна), 62,15 (Росія);

-         Середній рівень заробітної плати;

-         Велика частка безробітних серед жінок в Україні (71,16%) та серед чоловіків в Росії (в 1,7 рази вище, ніж у жінок);

-         Рівень бідності: доходи нижче прожиткового мінімуму у 40% населення Росії, 27% - Україна;

-         ВВП на душу населення за ПКС,дол.. : Росія 7924, Україна – 4350;

-         Індекс розвитку: Росія – 9747, Україна – 4894.

          Проаналізувавши економічний та соціальний стан обох країн, можна зробити висновок, що рівень життя населення Росії та України бажає кращого. Не зважаючи на те, що Росія на кілька кроків випереджає Україну, влада обох країн повинна звернути увагу на це та вплинути на дану ситуацію, аби досягти рівня розвитку Європейських держав.

ВИСНОВКИ

               Якість життя - це цілісна характеристика рівня розвитку і задоволення потреб людей, співвіднесених до соціальних стандартів та ресурсними можливостями суспільства. У ході ринкових реформ, із зростанням економічної і політичної самостійності, розмежуванням повноважень федерального, регіонального та муніципального рівнів влади посилилася диференціація соціально-економічного становища регіонів Росії та України. Загострилося безліч протиріч економічного і соціального розвитку, що призвело до серйозних змін якості життя населення, що виявляється, перш за все, у скрутному економічному становищі населення і наростання забруднення природного і соціального середовища. Посилюються такі негативні тенденції, як погіршення фізичного здоров'я, скорочення середньої тривалості життя, зростання злочинності, збільшення диференціації доходів різних груп населення, погіршення соціальної захищеності, соціальна деградація частини населення та ін. Результати досліджень якості життя населення країн дають можливість додати дій регіональних органів управління конкретні напрямки, адресність та часові параметри. Соціально-економічна ситуація в регіонах РФ зумовлює необхідність проведення соціологічних досліджень проблем якості життя населення і пошук більш надійних критеріїв та показників якості населення, які дозволять органам державної та регіональної влади здійснювати регулюючий вплив на процеси формування та підвищення якості життя населення країн.