Соціально-демографічні особливості лідерства

     У наведених у табл. характеристиках увага акцентована на різних аспектах лідерства, на особливому компоненті, який вносить лідер. Кожне визначення відкриває лише одну грань природи лідерства. Зафіксовано, що лідерство є центром групового процесу, мистецтвом переконуючої згоди й феноменом влади й ініціювання структури. З'ясовано, що лідерство — це функція, пов'язана з позицією, виконанням ролі, з поведінкою і структуруванням очікувань. Для управління розвитком лідеру бажано розкрити процес мінливості, трансформації певних якостей. Спочатку було виявлено особистісні якості, що зумовлюють лідерство: інтелект, активність, домінування, самовпевненість, прагнення до успіху, комунікабельність. Це підтверджує аналіз матеріалу таблиці. Однак наступні дослідження дали змогу встановити кореляцію між особистісними рисами й сприйняттям лідерських здібностей. Виявилося, що особистісні риси багато в чому пов'язані зі сприйняттям лідерства[2].

    3. Лідерство в контексті  сьогодення. П’ять обов’язкових атрибутів справжнього лідера.

    Якщо  працювати в бізнес-середовищі суто в реаліях сьогодення, можна опинитись  на крок позаду. Роблячи будь-який крок, ви повинні заглянути вперед та вибудовувати роботу компанії з точки зору майбутніх тенденцій, інакше майбутнє працюватиме проти вас.

      Результати опитування компаній, для яких лідерство є пріоритетною  цінністю, проведеного Bloomberg, Business Week і Hay Group, свідчать, що топ-двадцятка найуспішніших компаній фокусується на інноваціях і майбутніх тенденціях більше за конкурентів. Лідери прагнуть спозиціонувати свою діяльність в контексті майбутнього, а не теперішнього.

    Виявилось, що компанії-лідери за останній рік встигли переосмислили цінності лідерства як такого. Результати минулорічного аналогічного дослідження демонстрували, що найбільше успішні компанії цінували таку якість, як вміння досягати результатів. Проте за даними нового дослідження 2010 року саме стратегічне мислення є найціннішою якістю лідера в контексті сьогодення.

      Минулорічна тенденція — фокусування  на результат — була пов’язана,  головним чином, зі скрутними  економічними умовами, в які  потрапив бізнес: економічний спад, брак ресурсів, обмеженість фінансів, скорочення робочого персоналу — компанії були на межі виживання. Потрібно було діяти швидко й ефективно, тому бізнес робив ставку на результат. Всі мислили "сьогодні і зараз" і часто ігнорували послідовність та логічність дій в контексті стратегії компанії [5].

    Вперед  у майбутнє.

      Сьогодні акцент в бізнес-діяльності  змістився до стратегічного мислення. Це означає, що бізнес, більш-менш  оговтавшись від економічного  потрясіння, вирішив підвести підсумки  і будувати нову візію. Це, в першу чергу, переосмислення існуючої стратегії з врахуванням майбутніх тенденцій та інновацій.

    Топ-двадцятка  найуспішніших компаній стверджує, що довгострокове бачення дозволяє переосмислити цінність кожного  кроку та усвідомити, наскільки важливо бути соціально відповідальним і будувати глобальний підхід у своїх поглядах.

      Лідери діють в системі і  є глибоко взаємозалежними в  глобальній мережі. Це означає,  що їхня діяльність — це  більше, ніж просто досягнення  короткострокових цілей.

    Жінки посилюють свій вплив.

      У 2010-му році жінки становили більше половини загальної чисельності робочої сили США. Більшість організацій вже визнала, що жінка повинна бути представлена на найвищих рівнях процесу прийняття рішень, але не тільки через гендерну політику, але й тому, що думка жінок щодо розробки і маркетингу нових продуктів та послуг є надзвичайно цінною. Визнання жінок як важливої ланки в процесі прийняття рішень є важливим фактором для залучення і збереження талановитих жінок.

    Соціальна відповідальність: ініціатива чи зобов’язання?

      За результатами опитування компаній-лідерів  булла простежена прихильність бізнесу до корпоративної соціальної відповідальності як топ-пріоритету. Лідери глибоко переконані, що соціальна відповідальність бізнесу позитивно впливає на суспільні відносини, мотивацію співробітників, освоєння нових ринків і створення довгострокових конкурентних переваг.

    Наприклад, представники Procter & Gamble (P&G) надають допомогу у створенні шкіл в Африці, і в той же час забезпечують предметами гігієни молодих жінок із метою їхнього заохочення роботи в африканських школах.

      Така соціальна ініціатива ідеально  демонструє глибоку соціальну  місію — "робити добре завдяки  добру". Таким чином P&G допомагає розвивати нові потенційні ринки для своєї продукції і в той же час інвестує у вирішення соціальних проблем[6].

    Виховання молодих талантів.

      Соціальні проекти відкривають  перед компаніями додаткові вигоди: зміцнення культури компанії  шляхом формування спільної відданості  і цілеспрямованості; допомога молодим лідерам у здобутті досвіду і реалізації своєї індивідуальності, а також виховання потенційних талантів.

      Оскільки компанії перебувають  в інтенсивному пошуку конкурентних  переваг в умовах зростаючої  глобальної економіки, придивіться  до визнання соціально відповідальної активності як однієї з ключових переваг бізнесу.

      Взагалі, прагнення бізнесу до розвитку лідерства вражає. Незважаючи на наслідки бурхливого економічного спаду, топ-двадцятка найуспішніших компаній спромоглась зберегти свої таланти, і сьогодні перед лідерами стоїть новий виклик — розвивати і збагачувати таланти як лідерів.

      У цьому непередбачуваному середовищі  лідери повинні бути готові  імпровізувати і швидко змінювати  тактику. І саме ефективні програми  розвитку лідерства — це те, куди 100% варто інвестувати.

    "Лідерство  – це процес соціального впливу, який дозволяє одній особі  заручитися допомогою та підтримкою  інших для досягнення певної цілі", - пише Саймон Оутс, автор блога Leadership Expert. Всім лідерам, незалежно від того, компанією якого розміру та напрямку вони керують, притаманні конкретні риси характеру. Наприклад, лідер завжди повинен бути впевнений у власних рішеннях незалежно від тиску, який на нього здійснюється; повинен бути сміливий та вміти знаходити підхід до інших людей[6].

    Нижче наведено п’ять обов’язкових атрибутів, без яких лідер не може існувати:

     1. У лідера завжди  повинна бути візія. Справжній лідер завжди знає, чого він хоче досягнути. Якщо у лідера немає візії – тоді у нього немає і реального напрямку та цілі. А тільки ціль здатна об’єднати навколо себе послідовників лідера.

    2. У лідера повинен  бути план. Самої по собі наявності візії – замало. У лідера повинен бути чіткий покроковий план досягнення встановлених цілей. Такий план виступає своєрідним дороговказом, який, наче компас, визначає напрямок руху у кожний конкретний момент часу[4].

    3. Лідер завжди повинен  випромінювати оптимізм  та впевненість. Ефективний лідер ні на хвилину не сумнівається, що він та його команда зможе подолати будь-які труднощі, з якими доведеться зіткнутися. Його оптимізму повинно вистачати не лише на себе, але й на послідовників. Саме впевненість лідера не дає опустити руки його команді, коли компанія стикається з труднощами, та допомагає виходити з будь-яких складних ситуацій з високо піднятою головою.

     4. Лідер повинен  бути експертом  з комунікацій. Якщо ви лідер чи маєте задатки лідера – тоді ефективні комунікації повинні стати вашим другим "я". Саме завдяки надприроднім здібностям до комунікації та відчуття інших людей, лідери вдихають впевненість та лояльність у своїх послідовників.

    5. Лідер повинен сам бути прикладом того, що він проповідує. Справжній лідер ніколи не попросить іншого зробити щось, чого він не готовий зробти сам. Тому говорять, що лідер керує власним прикладом. Не останнє значення має і той факт, яким чином лідерові вдалося досягнути свого високого статусу. Добре, якщо це був природній розвиток, який супроводжувався наполегливою працею та вмінням долати труднощі[4].

4.Лідерство  -  "Не йти вперед - це відступати".

    Чому  взагалі існує лідерство? Якщо ви думаєте, що лідерство існує через бажання вигоди, то ви помиляєтесь. Там де бажають вигоди, стають відомим, багатим, сильним, владним. Але лідером стають не через бажання вигоди собі, своїй соціальній групі, партії чи навіть країні. Отже перший принцип: лідерство - не вигода, а людська потуга божественної суті. Мотивом лідерства може бути вигода, але коли починають користуватися вигодою лідерства, дуже швидко втрачають лідерство і вигоди від нього[8].

    Лідерство це дійство перед Богом і вічністю. Лідерство пов'язано з дуже тонкою різницею між "бути кращим" і "бути першим". Лідерство не означає - бути в чиємусь рейтингу на першій сходинці, воно означає - створювати свій рейтинг, де бути в ньому першим. Отже бути не кращим, а першим - ось другий принцип лідерства.

    Лідерство це бажання переваги духу. І там, де значення грубої фізичної сили чи військової переваги найвище, лідерство як перевага духу найбільше помітне. Лідерство це загальнолюдське досягнення, а не індивідуальне чи національне. Перевага духу не має мови, не має культури. Перевага духу універсальна і завжди може виступати прикладом лідерства для будь-якого часу, для будь-якої країни - ось третій принцип лідерства.

    Лідерство не пов'язане з наявністю ресурсів. Саме там, де ресурсів обмаль, духовна  перевага має своє найповніше вираження як здобуте лідерство. Отже четвертий принцип - якщо ви прагнете лідерства, ресурси для нього завжди знайдуться. Бо вони завжди є, навіть коли їх не видно одразу. Вони завжди знаходяться через ірраціональне бажання інших вам допомогти. Ресурси справжнього лідерства завжди є там і такі, де і які раніше не вважалися ресурсами, бо раніше вони нікому не були потрібні.

    Лідерство не походить з жодного персонального  досвіду, з жодної сфери знання, з  жодної професійної діяльності. Лідерство  пов'язане з вихованням та освітою, з релігією та філософією. Тобто лише виховання та освіта спроможні пояснити і передати у тій чи іншій формі те, що сказано нами тільки що. 

    Але що робити, коли лідерство не є традицією  національної культури, а національною елітою називають тих, які хочуть бути кращими, а не першими, які живуть за інтересами, а не за принципами? Готувати позицію лідерства, формуючи спосіб мислення та дії молоді. В цьому сенсі питання щодо лідерства України це можливо питання енергетики дії, яка завжди є, просто їй не потрібно заважати. Лідерство це енергетика молоді, посилена досвідом їх наставників, що спрямовані на одні цілі - п'ятий принцип.

    Жодна країна в сьогоднішньому світі не може бути одноосібним лідером, навіть та, яка найбільше схильна до такої  ілюзії. Світ знову стає багатополярним. В цьому світі діятимуть інші правила. Отже в світі наступає ера розподіленого лідерства. Україні належить право проголосити таке лідерство та вступити у його розподіл з іншими. Лідерство сучасного світу є розподіленим і жодному глобальному суб'єкту не належить повністю; Україна бере участь у розподіленому світовому лідерстві - шостий принцип.

    Лідерство майже завжди пов'язано з лідером. А лідер завжди з'являється по-різному. Лідера не завжди готові слухати, не завжди готові прийняти. Наведемо тільки відомі ситуації[8].

    Христа, лідера тогочасної єврейської країни, готовий був слухати та підтримати натовп, але не готова була слухати  та підтримати тогочасна політична  еліта. Його розп'яття стало початком його лідерства у світі. І навпаки, Лютера готові були підтримати не тільки прості люди Німеччини, але і німецька еліта. Підтримка Лютера тогочасною німецькою елітою дозволила започаткувати створення німецької нації, яка згодом постала як лідер у світі.

    Лідери  Сталін та Гітлер могли з'явитися в тих суспільствах, які переслідували інтереси окремих класів чи окремих страт суспільства. Вони не досягали єдності суспільства, а вели свої країни до війни. Справжній лідер - той, хто на боці не окремого класу, не окремої країни, не окремої нації, а на боці загальнолюдської цивілізації.

    Христос і Лютер - в історичному плані  виграли, Сталін і Гітлер - в історичному  плані програли. Отже доля лідерів  не завжди пов'язана з долею їх справи. Лідери, що об'єднують, а не роз'єднують, можуть програти або виграти, але справа їх обов'язково переможе - сьомий принцип лідерства.