Автор: Пользователь скрыл имя, 28 Ноября 2011 в 20:47, реферат
На сьогодні існує багато різних компаній, організацій та установ, які функціонують в різних сферах економіки, але чи всі вони є процвітаючими, прибутковими та мають сталий дохід. Одностайно відповідь: ні. Одні організації досягають успіху і інтегрують, виходячи на світовий ринок, чи розширюють сферу діяльності тим самим збільшуючи свій капітал, але ж є компанії та організації в занепаді чи ще гірше: на грані банкрутства. На мою думку головна причина криється в ефективному та динамічному керівництві, в талановитих та вмілих робітниках та правильно обраному стилю керівництва.
Вступ.
1. Поняття і сутність лідерства.
2. Емпіричне розуміння лідерства.
3. Лідерство в контексті сьогодення. П’ять обов’язкових атрибутів справжнього лідера.
4.Лідерство - "Не йти вперед - це відступати".
Висновки.
Список використаних джерел.
План
Вступ.
1. Поняття і сутність лідерства.
2. Емпіричне розуміння лідерства.
3. Лідерство в контексті сьогодення. П’ять обов’язкових атрибутів справжнього лідера.
4.Лідерство - "Не йти вперед - це відступати".
Висновки.
Список використаних джерел.
Вступ
На сьогодні існує багато різних компаній, організацій та установ, які функціонують в різних сферах економіки, але чи всі вони є процвітаючими, прибутковими та мають сталий дохід. Одностайно відповідь: ні. Одні організації досягають успіху і інтегрують, виходячи на світовий ринок, чи розширюють сферу діяльності тим самим збільшуючи свій капітал, але ж є компанії та організації в занепаді чи ще гірше: на грані банкрутства. На мою думку головна причина криється в ефективному та динамічному керівництві, в талановитих та вмілих робітниках та правильно обраному стилю керівництва.
Проблеми лідерства являються ключовими для досягнення організаційної ефективності. З однієї сторони, лідерство розглядається як наявність певного набору якостей, які притаманні тим, хто успішно спричиняє вплив на інших, з іншої , лідерство – це процес несилового впливу у напрямку досягнення організацією своїх цілей. Для того, щоб складна організація ефективно виконувала свої задачі необхідно забезпечити виконання всіх функцій управління. Лідерство – являється тим видом діяльності, який пронизує всю систему управління. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи благополучних кінцевих результатів.
Тема лідерства завжди була, є і буде однією з найважливіших. Вона була цікава у всі часи, не втратила своєї актуальності і в наші дні. Уміння об'єднувати людей в ім'я загальної мети, вести за собою хоч «на край світу», переконати в реальності світлого майбутнього – ось головні характеристики справжнього лідера.
1. Поняття і сутність лідерства.
В кожній організації здійснюється горизонтальний та вертикальний поділ праці, у процесі якого менеджери отримують повноваження, тобто право впливати на поведінку підлеглих для забезпечення цілей діяльності організації. Наявність права впливати на діяльність підлеглих є необхідною передумовою керування, але це не гарантує ефективності такого впливу. Існують різні способи реалізації такого права: від жорсткого автократичного до найменшого (ліберального) втручання в діяльність підлеглих[7].
Кожний з цих способів має право на існування і широко використовується на практиці. Вибрати у кожному конкретному випадку кращий з них, при чому так, щоб забезпечити здатність чинити вплив на окремі особи та групи в процесі спрямування їх діяльності на найефективніше досягнення цілей організації, є одним із найважливіших завдань менеджера[3].
За словами Дж. Пітера Лоуренса: "Багатьох називають керівниками тільки тому, що вони очолюють команди або знаходяться на верхівці адміністративної піраміди. Але перебуванням нагорі визначає лише видимість керування, а не його сутність".
Справжніх керівників відрізняє наявність специфічної властивості – здатність підібрати для кожної конкретної ситуації щонайкращий механізм впливу на підлеглих, здатність до ефективного лідерства.
Для розуміння сутності лідерства важливо спочатку усвідомити сутність таких категорій:
Повноваження являють собою формально санкціоноване право впливати на поведінку підлеглих.
Вплив - це така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої. З точки зору управління важливим є не вплив узагалі, а такий вплив, який забезпечує досягнення цілей організації.
Можливість впливати на поведінку інших людей і називається владою.
Чим відрізняються категорії “ повноваження ” і “ влада ”? Влада лише частково визначається повноваженнями.
Повноваження дають керівникові владу над підлеглими. Зокрема, підлеглі залежать від керівника у таких питаннях як:
Проте і підлеглі мають владу над керівником. Він залежить від них у питаннях:
Отже, використання керівником своєї влади у повному обсязі може примусити підлеглих продемонструвати свою владу. Це, безперечно, буде впливати на рівень досягнення цілей організації. Тому розумний керівник намагається підтримувати так званий “ баланс влади ”.
Вирізняють такі основні форми влади та впливу:
| Основні форми влади |
| Влада, яка базується на примушенні – виконавець вірить, що керівник має можливість покарати так, що завадить вдоволенню життєвих потреб виконавця |
| Влада, яка базується на винагороді – виконавець вірить, що керівник має можливість задовольнити його життєві потреби |
| Експертна влада – виконавець вірить, що керівник володіє спеціальними знаннями, які дозволяють задовольнити потреби виконавця |
| Еталонна влада (влада прикладу) – характеристики або властивості керівника настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути схожим на нього |
| Традиційна влада – виконавець вірить, що керівник має право віддавати накази і його обов’язок – виконувати їх |
| Основні форми впливу |
| Переконання
– ефективна передача своєї точки зору.
Базується на владі прикладу чи владі експерта, але відрізняється тим, що виконавець повністю розуміє що він робить і навіщо |
| Вплив через участь – менеджер залучає підлеглого до прийняття рішень і сприяє вільному обміну інформацією |
Зміни у середовищі функціонування організації (зокрема, у рівні освіти керівника і підлеглих, їх фінансовому стані тощо) зменшують можливості впливу на підлеглих за допомогою традиційних форм влади. Виникає потреба шукати шляхи співробітництва з підлеглими, щоб мати можливість впливати на них.
Основними засобами такого впливу є переконання й залучення до участі.
Переконання ґрунтується на владі прикладу та владі експерта, але відрізняється від них тим, що виконавець повністю усвідомлює, що робить і чому. При цьому керівник розуміє, що виконавець має певну частку влади, яка здатна зменшити можливості керівника діяти. Проте, отримавши згоду, керівник чинить сильний вплив на потреби виконавця у повазі. Переконання впливає тим, що виконавець усвідомлює, що зробивши так, як цього вимагає керівник, він задовольняє свої власні потреби. Слабкими сторонами переконання є: повільність впливу; невизначеність результатів; одноразова дія.
Залучення до участі. Керівник у цьому випадку не прикладає зусиль, щоб нав’язати підлеглому свою думку або волю. Керівник лише спрямовує зусилля підлеглого і сприяє вільному обміну інформацією. Процес впливу у цьому випадку здійснюється краще завдяки тому, що люди, як правило, більш старанно працюють для досягнення мети, яка була сформульована за їх участю. Участь у прийнятті рішень забезпечує апеляцію до потреб більш високого рівня.
Повноваження, вплив і влада є інструментами управління. Як такі їх можна застосовувати по-різному. Звичайно, різними будуть і результати. Отже, результативність управління залежить від способу реалізації менеджером наданих йому повноважень для досягнення цілей організації. Саме для характеристики таких способів і використовується поняття “ лідерство ”.
Узагальнюючи різні визначення можна вивести єдине, яке на мою думку буде відповідати самої суті цього поняття. Лідерство – це тип управлінської взаємодії, заснований на поєднанні різних джерел влади в залежності від конкретної ситуації та спрямований на спонукання людей для досягнення спільних цілей. Іншими словами лідерство – стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків в групі, які ведуть до наміченої мети.
Звідси Лідер – це:
2. Емпіричне розуміння лідерства.
Слово
«лідер», згідно з Оксфордським словником
англійської мови, виникло в XIII століття.
У слов'янських, романських й інших
мовах немає аналога
| № п/п | Група, зміст визначення | Ключові думки (слова) | |||
| 1 |
Лідер завжди є ядром групи . Лідерство — це перевага одного або декількох індивідів над іншими членами групи, що проявляється в процесі керівництва ними. Лідерство — «концентрація або вираження влади всіх в одній особистості». На лідера впливають потреби й бажання членів групи. Перетворюючи в певну діяльність енергію людей, лідер задає їй бажаний напрямок. «Спільна діяльність, що об'єднує групу, завжди має дві складові: центр активності (лідер) і індивіди, що діють під впливом цього центра (ведені)». Лідера не можна відділити від групи, але можна розцінити як такого, який обіймає найвищу позицію в певній сфері. «Через особливе становище в групі він (лідер) є найважливішим засобом визначення групової структури, атмосфери, цілей, ідеології й діяльності». |
Усвідомлення важливості внутрішньо групової структури й групових процесів лідерства. Активна роль лідера. Лідер — особистість у центрі групової активності, визнаний усіма | |||
| 2 |
«Силу особистості окремого індивіда можна точно визначити за ступенем його впливу на інших». Лідер — це індивід, який увібрав найбільшу кількість бажаних особистісних характеристик. Лідерство — комбінація таких характеристик індивіда, які підштовхують інших до виконання поставленого завдання. |
Лідерство — однобічний процес впливу | |||
| 3 |
«Можливість для індивіда (лідера) своєю волею впливати на ведених і досягати покори, поваги, лояльності й співробітництва з їх боку». «Лідерство можна визначити як процес, за допомогою якого хтось досягає підпорядкування поведінки інших у потрібному напрямку». «Лідерство — це сила моралі, що творить і скеровує», формування, підтримка й скеровування моральної єдності, морального союзу заради досягнення спільних намірів і цілей». |
Моральний аспект лідерства | |||
| 4 |
«Поведінка лідера — це певні дії експериментатора, або те, що експериментатор уважає за бажане, або будь-яка поведінка взагалі, яку фахівець у певній галузі вважає взірцем лідерської поведінки». «Лідерство може бути визначене як поведінка індивіда, залученого до керування діяльністю групи». Лідерська поведінка — це окремі дії, до яких вдається лідер при управлінні групою, зокрема такі дії, як, наприклад, розподіл обов'язків, заохочення або критика окремих членів групи, зацікавленість у їхніх успіхах і допомога. |
Опис лідерства через поняття «дія» й «поведінка» | |||
| 5 |
Лідер — це людина, яка має програму і разом із групою прямує до запланованого. Процес створення ситуації, коли різні члени групи, а також лідер, можуть досягти результату з максимальною економією при мінімальній затраті робочого часу. Лідерство — це функціональні відносини, які виникають, коли група висуває лідера з метою контролю за задоволенням її потреб. Лідерство може бути визначене за його ефективним впливом на дії групи, що прагне до спільної мети, «як людський фактор, що згуртовує групу й мотивує її рух до результату». |
Лідерство
— інструмент, засіб інтеграції
інших групових ролей для досягнення
єдності дій і здобуття | |||
| 6 |
Лідерство — це соціальний процес, що стимулює, змушує деяких людей іти до старої мети з новою енергією, а до нового результату — з надією, як процес однакового або взаємного стимулювання, що контролює і спрямовує енергію людей для досягнення спільної мети. Міжособистісні відносини, коли інші працюють не тому, що вони повинні, а тому, що хочуть це робити . |
Лідерство виростає з активного процесу взаємодії й існує там, де його усвідомлюють і підтримують інші члени групи | |||
| 7 |
Лідерство — це управління людьми за допомогою сили переконання й спонукання, а не за допомогою прямої або непрямої погрози чи примусу. Лідерство — це мистецтво знання людської природи, мистецтво впливу на людей переконанням і прикладом заради конкретного спрямування їхніх дій. Лідерство не слід плутати з управлінням, яке є мистецтвом примусу, коли різноманітними силовими методами людей змушують дотримуватися певного напрямку. |
Лідерство як форма переконування, владний інструмент досягнення очікуваного | |||
| 8 |
Процес впливу на діяльність організованої групи в її спробах досягти спільної мети, лідером можуть вважати або індивіда, який впливає на інших, або того, хто порівняно з іншими членами групи або організації чинить найважливіший вплив; лідерство як «міжособистісний вплив, що виявляється в певних ситуаціях і спрямований на досягнення конкретної мети». Лідерство є процесом прямої взаємодії, у результаті якого індивід, звичайно за допомогою мовлення, впливає на поведінку інших, спонукаючи їх до досягнення певного результату. Лідерство дорівнює сфері впливу — «це дії впливу, крім механічного використання рутинних доручень організації». Усі керівники певного рівня мають однакову владу, але вони не використовують її однаково ефективно для того, щоб впливати на своїх підлеглих й організацію в цілому. |
Вплив лідера на послідовників, які відіграють пасивну роль усередині організації. Впливає на групові характеристики | |||
| 9 |
Влада — результат максимального тиску, який лідер чинить на послідовників, мінус максимальний опір, який послідовники чинять у протилежному напрямку. Є п'ять основних видів влади: 1) відносна влада; 2) експертна влада; 3) влада, що заохочує; 4) примусова влада й 5) законодавча влада. Лідер — ініціатор взаємодії, який, даючи стимул послідовникам, установлює свій контроль над ними, змінюючи при цьому їхні первісні наміри. «Коли ціль одного індивіда А полягає в зміні іншого індивіда Б або коли зміна поведінки Б буде вдалою для А, тобто А досягне того, що хотів, тоді спроба А досягти мети буде лідерством». Влада, здійснювана одним або декількома індивідами для того, щоб спонукати членів організації до дій. |
Лідерство як влада, здійснювана «згори вниз», здатність одного індивіда домінувати над іншими, змушуючи їх робити те, що потрібно для організації. Лідер має формальний статус й управляє груповою діяльністю | |||
| 10 |
Лідерство — це взаємодія між індивідом і групою або, точніше, між особистістю й членами групи. Кожен з учасників цієї взаємодії відіграє певну роль, причому ці ролі відрізняються одна від одної. Основою для такої диференціації є процес взаємного впливу: один індивід впливає на інших, а інші індивіди відповідають на цей вплив. Лідерство — це особлива роль усередині системи стосунків, що визначається взаємними очікуваннями певних дій лідера й послідовників. Причому до ролі лідера пред'являють більші вимоги, на неї покладають вищі обов'язки, ніж на інші ролі. Члени групи по-різному сприяють досягненню спільної мети. Якщо чиєсь сприяння є особливо необхідним й інші члени групи визнають це, то роль людини може бути визначено як лідерську . |
Кожен член суспільства займає певне місце в системі соціальних статусів | |||
| 11 |
Лідерство й керівництво рівнозначні. Природа й ступінь активності самого лідерства змінюються в різних соціальних ситуаціях. За домінуючої активності групи лідерство нібито має тенденцію зникати. Лідерство як «ініціювання й підтримка структури очікувань і взаємодій» . |
Лідерство в процесі структурування взаємин між людьми і їхньою діяльністю | |||
Информация о работе Соціально-демографічні особливості лідерства