Соціально психологічний клімат в колективі

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В КОЛЕКТИВІ ЯК ФАКТОРА ВПЛИВУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ

1.1.Сутність соціально-психологічного клімату колективу…………………….

1.2.Ознаки соціально-психологічного клімату…………………………………..

1.3.Фактори впливу на соціально- психологічний клімат колективу…………..

РОЗДІЛ 2.ВЗАЄМОЗВЯЗОК ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ

2.1. Аналіз соціально-психологічного клімату колективу на прикладі підприємства ОАО «Магазин №100»……………………………………………….

2.2. Обробка та інтерпретація отриманих даних дослідження соціально-психологічного клімату ОАО «Магазин №100»

2.3. Рекомендації щодо поліпшення соціально-психологічного клімату в ОАО «Магазин №100»

2.4. Вплив факторів соціально-психологічного клімату на ефективність праці

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЩОДО  ПОЛІПШЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ У КОЛЕКТИВІ

3.1. Рекомендації щодо поліпшення соціально-психологічного клімату в ОАО «Магазин №100»

3.2.Профілактика та рекомендації щодо створення ефективного психологічного клімату

3.3. Прийоми регуляції соціально-психологічного клімату

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність теми. Управління компанією потребує чіткої координації й прагматизму. Однак у більшості організаціях для досягнення великого результату необхідні нові підходи в управлінні. Одним із таких підходів є сприятливий соціально-психологічний клімат, емоційне управління, елементи якого так чи інакше були присутні в усі часи і у будь-якій компанії. В умовах сучасної науково-технічної революції постійно зростає інтерес до явища соціально-психологічного клімату колективу. Актуальність даної проблеми диктується перш за все збільшеними вимогами до рівня психологічної включності індивіда в його трудову діяльність і ускладненням психічної життєдіяльності людей, постійним зростанням їх особових домагань.

Формування сприятливого соціально-психологічного клімату трудового колективу є однією з найважливіших умов боротьби за зростання продуктивності праці і якості продукції, що випускається. Разом з тим, соціально-психологічний клімат є показником рівня соціального розвитку колективу і його психологічних резервів, здібних до більш повної реалізації. А це, у свою чергу, пов'язано з перспективою зростання соціальних чинників в структурі виробництва, з вдосконаленням як організації, так і умов праці. Від рівня оптимальності соціально-психологічного клімату кожного окремого трудового колективу залежить і загальна соціально-політична, ідеологічна атмосфера суспільства, країни в цілому.

Актуальність даної проблеми диктується запитами практики, обумовлених в наші дні колективним характером, що посилився, людської діяльності і актуальними проблемами ефективності організації і управління людьми, регуляції між ними відносин, що розгортаються, використовування виховних і психотерапевтичних дій.

Мета роботи - дослідити соціально-психологічний клімат в трудовому колективі та надати рекомендації щодо його поліпшення на підприємстві.

Для досягнення мети були вирішені наступні завдання:

-         дослідити теоретичні основи формування соціально-психологічного клімату в колективі;

-         вивчити чинники, що впливають на стан соціально-психологічного колективу;

-         розроблено рекомендації щодо поліпшення соціально-психологічного клімату;

Об’єкт дослідження - є діяльність   ОАО «Магазин №100»

Предмет дослідження є особливості прояву соціально-психологічний клімату колективу та як фактор впливу на ефективність праці.

Методи дослідження.  У даній курсовій роботі використані теоретичні методи наукового дослідження, а саме: аналіз, абстрагування наукової класифікації та систематизація.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, який нараховує 41 найменувань.

Розділ 1. Теоретичні аспекти формування соціально-психологічного клімату в колективі як фактора впливу на ефективність праці

1.1.         Сутність соціально-психологічного клімату колективу

В психологію поняття «клімат» прийшло з метеорології і географії. Зараз це поняття характеризує невидиму, тонку, делікатну, психологічну сторону взаємостосунків між людьми. У вітчизняній соціальній психології вперше термін «психологічний клімат» використовував Н.С. Мансуров, який вивчав виробничі колективи.

Одним з перших розкрив зміст соціально-психологічного клімату В.М. Шепель. На його думку, психологічний клімат – це емоційне забарвлення психологічних зв'язків членів колективу, виникаюче на основі їх близькості, симпатії, збігу характерів, інтересів, схильностей. Він вважав, що клімат відносин між людьми складається з трьох кліматичних зон. Перша кліматична зона – соціальний клімат, який визначається тим, наскільки в даному колективі усвідомлені цілі і задачі суспільства, наскільки тут гарантовано дотримання всіх конституційних прав і обов'язків працівників як громадян. Друга кліматична зона – моральний клімат, який визначається тим, які моральні цінності в даному колективі є прийнятими. Третя кліматична зона – психологічний клімат, ті неофіційні відносини, які складаються між працівниками, що знаходяться в безпосередньому контакті один з одним. Психологічний клімат – це клімат, зона дії якого значно локальніше соціального і морального клімату.

Найбільша кількість прикладних досліджень, так або інакше пов'язаних з проблемою соціально-психологічного клімату в групі проводилося і проводиться фахівцями в області організаційної психології. Це пов'язано з очевидною значущістю оцінки і оптимізації соціально-психологічного клімату в контексті вирішення найширшого круга організаційних завдань, таких як створення команд, підвищення ефективності менеджменту і систем мотивації персоналу, підвищення продуктивності праці, зниження текучості кадрів і тому подібне.

Власне кажучи, класичні експерименти Е. Мейо і його колег, що проводилися в кінці 30-х рр. минулого століття на заводі американської компанії "Вестерн Електрик", які поклали початок організаційної психології, хоча і не ставили безпосередньою за мету вивчення соціально-психологічного клімату в бригадах складальників телефонних реле, фактично продемонстрували значущість даної соціально-психологічної характеристики з точки зору ефективності групової діяльності. [15, ст.35]

Існує кілька визначень психологічного клімату. Є.С. Кузьмін вважає, що поняття психологічного клімату відображає характер взаємовідносин між людьми, який становить тон настрою колективу, рівень управління, умови та особливості праці і відпочинку в даному колективі.
Ломов Б.Ф. включає в поняття психологічний  клімат систему міжособистісних відносин, психологічних по природі (симпатія, антипатія, дружба); психологічні механізми взаємодії між людьми (наслідування, співпереживання); систему взаємних вимог, загальний настрій, загальний стиль спільної діяльності, інтелектуальна, емоціональна і вольова єдність колективу.
Психологічний клімат являє собою як емоційне забарвлення психологічних зв’язків членів групи, які виникають на основі їх близькості, симпатії та спів падання характерів, інтересів.
              В поняття психологічний клімат виділяють три «кліматичні зони»:
1) соціальний клімат, який визначається тим, наскільки на даному підприємстві висока свідомість працівників над спільною метою і завданням, наскільки тут гарантоване дотримання прав працівників, як громадян;
2) моральний клімат, який визначається моральними цінностями загальноприйнятими в даному колективі;
3) психологічний клімат, тобто неофіційна атмосфера, яка складається між працівниками, які знаходяться в неопосередкованому контакті один з одним.
              Тобто, психологічний клімат – це мікроклімат, зона впливу та дія якого є значно локальніша морального та соціального.
Психологічний клімат в управлінській діяльності чи в будь-якому виробничому колективі розглядається з двох його сторін: психологічної, яка розкривається в емоційних, вольових, інтелектуальних станах і якостях групи і соціально-політичної, яка проявляється в інтегративних особливостях психології групи, значних для збереження її щільності і для її функціонування як самостійного об’єднання людей.
           На думку К.К. Платонова і В.Г. Козакова, соціально-психологічний клімат – це така властивість групи, яка визначається міжособистісними відносинами, які створюють стійкий настрій групи і думки яких залежать від ступеня активності щодо досягнення цілей, які стоять перед групою.
В психологічному кліматі Б.Д. Паригін вбачає не просто суму психічних складаючи його індивідів, а це сильний чинник посилення психологічного настрою членів колективу.
            Аналізуючи різні точки зору щодо психологічного клімату, можна зробити висновок, що він являє собою поліфункціоноване соціально-психологічне утворення, яке належить будь-якому виду діяльності, будь-якого колективу.
             Специфіка його полягає в тому, що він являє собою інтегральну і динамічну характеристику психічних станів всіх членів колективу.
Відносини які склались в даному колективі, виступають в якості об’єктивних умов трудової взаємодії і спілкування, вимагають від людини не від будь-якої, а в загальному і в повному розумінні  визначеного стилю поведінки. Емоції одного з членів групи мотивують поведінку інших членів групи, направляючи їх не тільки на досягнення цілей діяльності, але і на усунення фруструючих впливів.
Структура психологічного клімату визначається системою створених в колективі відносин між членами групи. Через суспільні відносини розкривається соціальна сутність особистих відносин в колективі. Це виробничі, політичні, правові, етичні та естетичні відносини. Міжособистісні  відносини – це організаційно-технологічної взаємодія, статутно-рольовий взаємозв’язок, адміністративно-психологічний взаємовплив, емоційно-логічне взаємо пізнання. Вони виникають на основі предметно-практичної діяльності колективу, створюються матеріально-технічними, організаційно-управлінськими і іншими умовами його життєдіяльності. Єдність суспільних і міжособистісних відносин представляється у вигляді взаємовідносин людей і згуртованість, дружба, згода, конкуренція, співпраця, а також у вигляді якостей особистості, від яких залежать психологічні особливості спілкування людей.
              Таким чином, соціально-психологічний клімат – це психологічний настрій в колективі. Основні чинники психологічного клімату:  взаємовідносини по вертикалі і горизонталі, їх стиль і пароль, а згодом і різні складові виробничого процесу (організація і умови праці, система стимуляції). Характер психологічного клімату залежить в цілому від степені розвитку  колективу. Існує прямий позитивний зв'язок між психологічним кліматом колективу і ефективністю спільної діяльності його членів .
               Соціально-психологічний клімат – це результат спільної діяльності людей, їх групових ефектах, як настрій колективу, індивідуальне самопочуття і оцінки умов життя і праці особистості в колективі. Працівники будь-якого  колективу, як особистості визначають соціальну  мікроструктуру, яка визначається соціальними і демографічними ознаками (віком, стать, професією, освітою, національністю, соціальним положенням). Психологічні особливості особистості сприяють чи перешкоджають формуванню почуття спільності, тобто  впливають на формування психологічного клімату в трудовому колективі.[12,с.12-34]   

1.2.Ознаки соціально-психологічного клімату

           Психологи виділи такі важливі ознаки сприятливого психологічного клімату:
- довіра і висока вимогливість працівників організації один до одного.
- доброзичлива і ділова критика колег щодо виконання ними своїх завдань.
- вільне висловлювання власної думки при обговоренні питань, що  стосується реалізації  поставленої мети та виконання індивідуальних завдань.
- відсутність тиску керівників на підлеглих і визнання за ними права приймати рішення.
- достатня інформативність працівників щодо їхніх завдань і стану справ.
- задоволеність можливістю реалізації індивідуальної потреби – мети в межах групи.
- високий ступінь емоційного залучення і взаємодопомоги в ситуаціях, що викликають психологічний дискомфорт у когось із працівників.
- прийняття на себе відповідальності за стан справ у організації кожним працівником.
- висока згуртованість працівників навколо поставленої мети.
- наявність позитивної перспективи як для організації в цілому, так і для кожного працівника. Порушення цих ознак сприятливою соціально-психологічного клімату викликає психологічну напруженість у взаєминах працівників і навіть розвал однієї з цих ознак зумовлює розбіжність в індивідуальних цілях кожного працівника.

Якщо в колективі присутній поділ на більшість і меншість, який вносить когнітивний дисонансу ділову й емоційну атмосферу колективу через втрату частини її працівників, можливості задовольнити свої соціальні потреби, а разом з тим шансів на самореалізацію.
Все це в свою чергу сприяє або перешкоджає успішній ефективності управління, та призводить до дисгармонії або гармонії психологічного клімату.
Отже, слід зазначити, що проблема взаємодії довіри між людьми в організації є однією з найактуальніших проблем, що досліджується сьогодні в організаційній психології. [21, 32]

Такий внутрішній психологічний клімат у колективі зумовлює й відповідні об’єктивні (зовнішні) показники сприятливого психологічного клімату, зокрема це:

- високі результати діяльності працівників організацій, підприємств.

- міцна трудова дисципліна.

- відсутність напруженості, конфліктності в колективі (як між «рядовими» членами колективу, так і між керівником та підлеглими).

Для несприятливого психологічного клімату характерні протилежні ознаки:
- члени таких колективів байдуже ставляться один до одного й до колективу в цілому.
-  не вболівають за стан справ.

- «відпрацьовують» необхідні години, не виявляючи інтересу до того, що їх безпосередньо не стосується.

Отож, соціально-психологічний клімат визначають як стан міжособистісних стосунків, що можуть замінюватись. Динаміка цих змін зумовлена детермінантами зовнішнього плану і матеріально-технічні, організаційно-управлінські умови, так і особливостями безпосередньої взаємодії (тобто відображенням і розумінням міжособистісних відносин).
А тепер щодо управління соціально-психологічного клімату. Яке включає такі засоби управління:

- управління процесом формування психологічних компонентів клімату (норм, очікування, цінності, установки. Традицій, групової думки і настрою)

-комплектування колективів з урахуванням, такого чинника як згуртованість

оптимальний підбір, розподіл, навчання і періодична атестація керуюч-опір на найбільш авторитетних, активних членів колле-попередження, що до конфліктних ситуацій, та їх вирішення.
              Соціально-психологічний клімат як інтегральний стан колективу включає в себе цілий комплекс різних характеристик, тому його неможливо виміряти за будь-яким одним показником. Розроблено певна система показників, на підставі яких виявляється можливим оцінити рівень і стан соціально-психологічного клімату.[23]

Характеристики сприятливого соціально-психологічного клімату:

1. У колективі переважає бадьорий, життєрадісний тон взаємин між працівниками, оптимізм в настрої; відносини є доброзичливими; членам колективу подобається брати участь у спільних справах, разом проводити вільний час; у відносинах переважають схвалення і підтримка, критика висловлюється з добрими побажаннями.

2. У колективі існують норми справедливого і шанобливого ставлення до всіх його членам, слабких підтримують, захищають, допомагають новичкам.

3. У колективі високо цінують такі риси особистості як принциповість, чесність, працелюбність і безкорисливість.

4. Члени колективу активні, повні енергії, вони швидко відгукуються, якщо потрібно зробити корисне для всіх справу, і добиваються високих показників у праці і професійної діяльності.

5. Успіхи чи невдачі окремих членів колективу викликають співпереживання і щире участь усіх членів колективу.

6. У відносинах між угрупуваннями всередині колективу існує взаємне розташування, розуміння, співпрацю.[54]

Характеристики несприятливого соціально-психологічного клімату:

1. У колективі переважають пригнічений настрій, конфліктність, агресивність, антипатії людей один до одного, присутній суперництво; члени колективу проявляють негативне ставлення до більш близького відношенню один з одним; критичні зауваження носять характер явних чи прихованих випадів, Люди дозволяють собі принижувати особистість іншого, кожен вважає свою т.з. головною і нетерпимий до думки інших.