Роль самоменеджменту в кар’єрі та в особистому житті

     Мотивація - актуальна тема. Ще декілька років тому керівники були серйозно стурбовані тим, як знайти підхід до підлеглих (мотивувати), але сьогодні ситуація змінилася. Керівник надає роботу - співробітник повинен її виконувати, і вже мало хто стурбований зацікавленістю останнього: «Треба, а чому - нехай сам придумує». Тому люди, що володіють високим соціальним інтелектом, стрімкіше просуваються по службовим сходам. Так відбувалося й раніше, але в стабільній державі це було менш помітно. Зараз, коли від людей потрібна заповзятливість, швидкість думки, гнучкість, саме самомотивація стає інструментом успіху.

     Мотиви  ж можна перераховувати нескінченно, їх дуже  багато:

     - мені це цікаво;

     - у цьому полягає моє самовираження;

     - для мене це сходинка росту;

     - так я здобуваю новий досвід і так далі.

       Двом різним людям показали склянку,  у яку воду налили тільки наполовину. «Склянка наполовину порожня», — сказав один. «Склянка наполовину повна», — заперечив інший.

     Може  бути два види мотивації: мотивація  уникнення невдачі й мотивація  досягнення успіху, і це багато чого визначає в поведінці людини. Якщо він уникає невдач, то його головний життєвий принцип: « Як би чого не вийшло». У всіх подіях, що відбуваються, вона бачить для себе небезпеку й про всякий випадок нічого не вживає. Людина, налаштована на досягнення успіху, бачить у кожній новій ситуації нові можливості. Вона сміливіша і розуміє: для того щоб чого-небудь досягти, треба діяти й одержувати досвід, нехай навіть негативний. Вона не сприймає його як невдачу, мотивуючись тим, що негативний результат — теж результат. І йде далі. Її «склянка» завжди «наполовину повна».

     Наші  мотиви постійно змінюються, тому що мотиви дуже тісно пов'язані з потребами (потреба – це усвідомлена необхідність людини в чому-небудь), і основні з них становлять так звану «Піраміду Маслоу»:

     - біологічні потреби;

     - потреба в безпеці;

     - потреба в любові, дружбі, приналежності  до групи;

     - потреба в досягненні, визнанні;

     - потреба в самовираженні.

     Потреба породжує мотив, а мотив — ціль. Досягнення мети — не що інше, як задоволення  потреби. Можна сказати й так: потреба породжує мета, а між ними знаходиться мотивація, тобто модель поведінки, яку ми вибираємо, щоб  досягти мети. Часом досягнення ланцюга  неможливо через те, що в людини недостатньо ресурсів, і це накладає відбиток на мотивацію Скажемо, прагне людей їздити на «Мерседесі», а грошей не вистачає навіть на «Запорожця». Один знітиться: «А чого тоді працювати!»  Інший знайде компроміс: «Слава богу, хоч на таксі собі заробляю».

     Відоме  старе китайське прислів'я: « У  нас є двадцять років для того, щоб вчитися, двадцять років для  того, щоб боротися, і двадцять років  для того, щоб мудрішати».

     Мотивація можливості кар'єрного росту означає  перехід до більш зрілого віку. На перший план виходять самореалізація й досвід.

     Прийнято  вважати, що в бізнесі немає відносин, є справи. Багато чого в бізнесі  робиться саме на відносинах довірі, прихильності. І майже все залежить від того, хто задає тон, - від керівника. Керівник може декларувати самі прогресивні  принципи, але психологічний клімат у колективі буде залежати від  тих, хто їх транслює. Можливо, тому зараз популярні психологічні тренінги, тому що вони створюють простір, у якому люди-керівники й керовані — можуть домовитися між собою, побачити й зрозуміти один одного.

     Керівник  може бачити, хто із працівників  і в чому відчуває потребу, і в  такий спосіб керувати мотивацією. Якщо найбільш актуальна потреба  в безпеці - скажімо, людині ніде жити, — керівник щось робить для вирішення  цього питання (наприклад, дає місце  в гуртожитку, грошову позичку), він  тим самим мотивує працівника.

     Мотивація визначається типом підприємства, родом  діяльності, станом зовнішнього середовища, особистими цілями людини та іншим. Мотивація - величина змінна. Керування мотивацією інших людей, наприклад співробітників, спрямоване саме на те, щоб організація, фірма, підприємство розвивалися, а  працівники були відданими й більш  результативними.

     Керування мотивацією людей дозволяє не тільки бути успішними в бізнесі, але  й створює сприятливий психологічний  клімат колективу. Управляти мотивацією інших нелегко. Працювати й любити свою роботу - зовсім не те саме. У деяких організаціях проводяться конкурси професійної майстерності або дають  премію тим працівникам, які за рік  жодного разу не брали лікарняний.

     Як  керувати власною мотивацією?

     Свідомий  вибір. У тих випадках, коли потрібно прийняти рішення або подолати протиріччя, потрібно проаналізувати ситуацію (наприклад, розкресливши аркуш на дві графи: «плюси» і «мінуси», підрахувати ті й інші) і свідомо зробити вибір найбільш прийнятного варіанта.

     Позитивне мислення. Навчіться у всім, що відбувається бачити для себе позитивну сторону. Негативний результат — теж результат. Важливо не те, що з нами відбувається, а як ми ставимося до того, що з нами відбувається.

     Ясна  мета. На кожному новому етапі ставте перед собою мету трохи вище, чим ви маєте на сьогоднішній день, реальні й конкретно вимірювані.

     Дружня  підтримка. Якщо вам потрібна допомога, звертайтеся за нею до своїх однодумців. Якщо вам потрібна похвала, відкрито про це просіть. Якщо вам потрібна порада, запитуйте в авторитетних для вас людей.

     Самовдосконалення

     Удосконалювання – це спосіб формування  себе як особистості, розвитку своїх здібностей, придбання знань і вмінь. Як відзначав Л.Н.Толстой, прагнення до самовдосконалення вже тому властиво людині, що вона ніколи, якщо правдива, не може бути задоволена собою.

     Спонукають  до самовдосконалення три обставини:

     а) наявність  у людини потреби до самоповаги й у повазі інших людей, у соціальному престижі;

     б) неузгодженість в образах свого  «Я ідеальне» і «Я реальне»;

       в) виникаючі на цій основі  самооцінки й самовідносини. 

     Відсутність одного із цих компонентів не приведе  до формування мотивації самовдосконалення. Так, навіть якщо  я себе буду оцінювати  себе не дуже високо, прагнення до самовдосконалення  може й не бути, якщо в мене не розвинена  потреба в самоповазі або мені  байдужна думка про мене інших  людей.

     Розрізняють моральне, інтелектуальне й фізичне  самовдосконалення. Моральне самовдосконалення  пов'язане із самовихованням, інтелектуальне – із самоосвітою, фізичне – із саморозвитком. Вибір  спрямованості  самовдосконалення пов’язане  як із задатками людини, так і з  конкретними життєвими ситуаціями.

     Виявлені  найбільш типові мотиви (установки), що зачіпають три сфери відносин ( до життя, до людей і до себе), що й показують, заради чого людина може прагнути до самовдосконалення.

     Мотиви, що зачіпають відношення до життя:

     - заради матеріального благополуччя — «щоб мати матеріальні блага»;

     - заради полегшеного існування  — «щоб легше жити»;

     - заради кращого життя — «щоб  було краще жити»;

     - заради уникнення неприємностей.

     Мотиви, що зачіпають відношення до людей:

     - заради гарних взаємин з людьми — «щоб добре ставитися до людей»;

     - заради альтруїзму, можливості допомагати  іншим. 

     Мотиви, що зачіпають відношення до себе:

     - заради позитивного відношення людей — «щоб до мене ставилися з повагою»;

     - заради вдосконалювання — «щоб  удосконалювати себе»;

     - заради самореалізації.

     Установки, пов'язані з відношенням до життя, зустрічаються трохи частіше, чим  установки, що характеризують відношення до себе.

     Стабільність  мотивації саморозвитку залежить від  стабільності ідеалу (образів ідеальних  особистостей, ідеального «Я» і стабільності самооцінки).

     Ефективність  самовдосконалення залежить від  стабільності самооцінки.

     Нестійкості самооцінки сприяє стихійність, суперечливість результатів, що досягаються в якій-небудь діяльності: сьогодні випадково досяг  успіху, а завтра так само випадково  зазнав невдачі. Це веде не до планомірного й систематичного самовдосконалення  на основі довгочасної установки, а  до самовиправлення вчинків, результатів, тобто ситуативній поведінці  на основі короткочасних мотивів, тому збереження стабільності мотиваційної установки можна здійснювати  через регуляцію рівня самооцінки.

     Розглянемо  більш конкретно різноманітні аспекти  розвитку особистості. Перший аспект розвитку особистості — здорове мислення. Якщо ви визнаєте не лише особисту думку, а й думки інших, готові вислухати їх, поставитися до них з повагою, навіть якщо ви їх не поділяєте, це означає, що вам властиве здорове мислення. Отже, здорове мислення характеризується наявністю системи пов'язаних і послідовних ідей та переконань, котрі навряд чи будуть змінені залежно від ситуації.

     Для людини зі здоровим мисленням характерна спроможність помічати деталі й одночасно мати уявлення про ситуацію в цілому. Вплив ваших ідей і вчинків на інших людей приводить до формування системи персональних стандартів і моральних цінностей (філософських, релігійних, духовних), що викликають відповідні почуття.

     Здорові почуття — це усвідомленість того, що вони є і впливають на вас. Придушення своїх почуттів або заперечення їхньої наявності не можна назвати здоровими проявами, тому що коли почуття придушуються, вони майже завжди виявляються найнебажанішим способом — у вигляді неконтрольованих реакцій (наприклад, нездатність стримувати свій гнів), погіршують взаємовідносини з іншими людьми, призводять до напруженості, знервованості, безсоння й цілого ряду хвороб.

     Однак сказане зовсім не означає, що давати волю своїм почуттям — значить сприяти зміцненню здоров'я. Необхідно прагнути до стану рівноваги, за якого усвідомлюються і самовизнаються свої почуття, але при цьому ми не дозволяємо їм панувати над нами.

     Наявність у людини здорових почуттів свідчить також про збалансованість особистості, розумової та фізичної діяльності, матеріальних і духовних інтересів. Самовдосконалення передбачає аналіз названих аспектів у житті людини й усунення будь-якого дисбалансу.

     Є три види збалансованості особистості.

     Перший  — це внутрішня врівноваженість, котрої можна домогтися за допомогою таких прийомів, як споглядання, медитація і система вправ йоги.

     Другий  — це збалансованість самих процесів мислення, відчуття і готовності до дії. Прикладом незбалансованості може бути бажання, не підкріплене відповідними діями, або, навпаки, надмірна й непродумана активність.

     Третій  вид збалансованості — врівноваженість чотирьох аспектів розвитку особистості, тобто баланс між часом і зусиллями, витраченими на вдосконалення вашого здоров'я, навичок, дій і усвідомлення свого "Я".

     Що  означає готовність до дії стосовно здоров'я? Мова йде переважно про фізичне здоров'я, що залежить від таких чинників, як калорійність їжі, дієта, фізична підготовка і здорові звички. Другий аспект розвитку особистості — навички. Людині, котра займається самовдосконаленням, необхідно розвивати цілий ряд розумових і концептуальних здібностей: запам'ятовування, логічне мислення, засвоєння технічних знань, творчий підхід, інтуїцію. Третій аспект розвитку особистості — спроможність до дій — у реальному житті передбачає розвиток фізичних, технічних і професійних навичок.

     За  наявності розумового і фізичного  здоров'я людина може розвивати свої навички, а за наявності рішучості й уміння мотивувати ці навички вона може перетворювати їх у дії, внаслідок чого виникає усвідомлення себе як особистості: "Добре, що я такий, який я є", — це четвертий аспект. Сприйняття себе як особистості характеризується розумінням себе, а також наявністю внутрішньої орієнтації, усвідомленням мети в житті. Відсутність належного усвідомлення своєї особистості суперечить принципам самовдосконалення. Необхідно примиритися зі своїми недоліками, але не можна ненавидіти себе за них: ви маєте або виправити ці недоліки, або постаратися знайти оптимальний вихід із невдалої ситуації. Ви також маєте визнавати і свої достоїнства, не опускаючись до надмірного самовдоволення, так само, як і до самознищення й удаваної скромності. Отже, поняття самовдосконалення передбачає зміцнення здоров'я, розвиток майстерності, мотивації, рішучості, усвідомлення свого "Я" і мети в житті.