Проблеми реалізації прийнятих рішень та їх вирішення

НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет менеджменту та логістики

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємств 
 
 
 
 
 
 
 
 

Домашня робота

з дисципліни «Основи менеджменту»

на тему

«Проблеми реалізації прийнятих рішень та їх вирішення» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                          

                                                (підпис)  

«     »                           2011 р.

        Оцінка___________________________

Викладач                       (                      ).

                                                 (підпис)

«     »                           2011 р. 
 
 
 

Київ 2011

                                         

                                               Зміст 
 

Вступ.....................................................................................................................3

1. Місце управлінських рішень у процесі правління..............................4-6
2. Типи управлінських рішень та вимоги до їх прийняття................... 7-10
3. Технологія прийняття управлінських рішень...................................11-14
4. Загальні підходи до розв'язання управлінських проблем................15-16
5. Методи прийняття управлінських рішень.........................................17-18
6. Інші чинники, що впливають на процес прийняття рішень.............19-22

Висновок................................................................................................................23

Список  використаних джерел.........................................................................24-25 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

      Менеджером  можна назвати людину тільки тоді, коли він ухвалює організаційні  рішення або реалізовує їх через  інших людей. Прийняття рішень - складова частина будь-якої управлінської  функції. Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник, формулюючи цілі і домагаючись їх досягнення. Тому розуміння природи прийняття рішень надзвичайно важливе для всякого, хто хоче досягнути успіху в мистецтві управління.

      Кожна організація для здійснення ефективної діяльності визначає цілі, досягнення яких можливе лише внаслідок дій, які виконуються в певній послідовності і є способом вирішення окремих, часткових завдань. Так, плануючи майбутню діяльність організації, менеджери визначають її цілі, способи їх реалізації та ресурси, необхідні для їх досягнення. У процесі організації діяльності приймаються рішення щодо організаційної структури, організації виробничого процесу, розподілу робіт та забезпечення їх необхідними засобами тощо. Контроль передбачає прийняття рішень щодо вибору системи контролю (масштабів, періодичності, форм контролю), аналізу отриманої інформації та здійснення коригуючих дій. Від того, наскільки обґрунтованими будуть ці рішення, залежатимуть успіх чи невдача організації, її процвітання чи занепад.

      Прийняття рішень є важливою частиною будь-якої управлінської діяльності. Завдяки  процесу прийняття рішень здійснюється координація діяльності компанії - головна функція менеджера.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.  Місце управлінських рішень у процесі управління

     Управлінські  рішення є основою процесу управління.

     Рішення – це вибір одного варіанту з декількох альтернативних варіантів рішень, при чому цей вибір є найбільш ефективним для даної конктретної ситуації.

     Управлінське  рішення — вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обовязки обумовлені його посадою.

     Управлінські  рішення спрямовані на розв'язання конкретних управлінських завдань, які характеризуються:

1. невизначеністю, а в деяких випадках і суперечливістю умов;
2. недостатністю інформації про можливі способи їх вирішення та чітких алгоритмів вирішення;
3. необхідністю вирішення в обмежений час.

            Виділяють три основні типи управлінських завдань:

1. концептуальні (стратегічні завдання, пов'язані з довгостроковим плануванням, прогнозуванням);
2. пов'язані з техніко-технологічним аспектом функціонування виробництва (створення і впровадження нової техніки, технології тощо);
3. які виникають унаслідок дії людського фактора (кадрові питання, соціально-психологічний клімат у колективах тощо).

     Найважливішими  складовими процесу управління є проблема, прийняття рішення та люди, які беруть участь у процесі на всіх його етапах.

       Проблема — невідповідність бажаного стану (насамперед цілей) об'єкта управління його фактичному стану.

     Отже, проблеми виникають, коли в організації складається ситуація, яка відрізняється від запланованої. Кожна проблемна ситуація зумовлена внутрішніми і зовнішніми чинниками.

     Внутрішні чинники. До них належать цілі та стратегія організації, технологія та ресурси, структура виробництва, управління тощо. Вони формують організацію як систему, тому зміна одного з них зумовлює необхідність прийняття заходів, які б зберегли організацію як цілісну систему. Внутрішніми чинниками, що можуть породжувати проблеми, є і відхилення у запланованих темпах та обсягах робіт; вони виникають внаслідок неправильних дій персоналу, відсутності у працівників виконавської дисципліни або нечіткого розмежування між ними повноважень. Ці проблеми зумовлені недоліками самої системи управління. їх необхідно своєчасно виявляти, усувати й унеможливлювати їх появу в майбутньому.

     Зовнішні  чинники. Це складові середовища, в якому працює організація. Вони можуть бути прямими і опосередкованими, загрозливими для неї і такими, що відкривають нові можливості. Наприклад, зміна смаків та пріоритетів споживачів створює суттєві проблеми зі збутом. Організація може вирішувати їх не шляхом відмови від випуску звичної для себе продукції, а через її модифікацію або перехід на інші ринки тощо. Часто нові проблеми криються у зміні чинного законодавства, податкової системи та ін. Виявлення існуючих проблем забезпечує можливість прогнозувати їх у майбутньому, а отже, запобігати їх появі і збільшувати час для підготовки відповідних управлінських рішень.

     Прийняття рішення — творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

     Управлінські  рішення спрямовані на організацію  колективної праці і приймаються  людиною, яка має відповідні владні повноваження.

                               За допомогою управлінських рішень:

• встановлюють цілі діяльності;
• закріплюють людей за посадами і робочими місцями;
• визначають функції, права і відповідальність працівників;
• встановлюють правила поведінки на роботі;
• розробляють систему заходів щодо заохочення і адміністративного

      покарання працівників;

• розподіляють ресурси — матеріальні, трудові, фінансові та ін.; 
  оцінюють якість продукції тощо.

     Особи, які приймають рішення, є суб'єктами управлінського рішення. Це менеджери  і групи працівників, що мають відповідні повноваження для прийняття рішень.

                         Розрізняють індивідуальні та групові рішення.

1. Індивідуальним рішенням притаманний вищий рівень творчості; їх приймають швидше, оскільки вони не потребують узгоджень. Але вони частіше виявляються помилковими, більш ризикованими, що пов'язано зі складністю та непередбачуваністю зовнішнього середовища. Саме тому нині віддають перевагу груповим рішенням. У групи залучають фахівців у тих сферах, які стосуються проблеми, що виникла в організації.
2. Групова робота забезпечує різностороннє дослідження проблеми, підвищує мотивацію та відповідальність кожного, знижує процент помилок, забезпечує багатоваріантність розробок. Результати групової роботи зазвичай краще сприймаються працівниками, ніж індивідуальні рішення, оскільки відображають думку колективу. Водночас групові рішення мають і недоліки — більші витрати часу через необхідність узгодження різних точок зору на проблему та відсутність чіткої відповідальності за прийняття остаточного рішення.

     Управлінське  рішення має комплексний характер. У правовому аспекті — це владний  акт суб'єкта керування, в якому  він виражає свою волю, реалізує надані йому владні повноваження і  несе відповідальність за його наслідки. У соціальному -приймається людьми і стосується людей. Воно є й психологічним актом, тому що являє собою результат розумової діяльності людини і її вольового зусилля. З інформаційної точки зору рішення є результатом опрацювання інформації, у процесі якого здійснюється вибір варіанта, найближчого до оптимального, тобто найкращого. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Типи управлінських рішень та вимоги до їх прийняття

     Необхідність  прийняття управлінського рішення  зумовлена або зовнішніми обставинами (регулювання відносин з підприємствами та організаціями), або внутрішніми (стратегічні цілі організації, відхилення від заданих параметрів виробництва, виникнення вузьких місць, виявлення резервів, порушення трудової дисципліни, заохочення працівників). У кожній організації приймається велика кількість найрізноманітніших рішень, які в менеджменті класифікують за різними ознаками 
           1.За функціональним призначенням:планові — стосуються планування діяльності організації та її підрозділів;

• організаційні — структурують відносини в організації; визначають повноваження та відповідальність працівників, коло їх обов'язків; використовують для розподілу виробничих завдань;
• регулюючі — регулюють перебіг процесів в організації, усувають відхилення від запланованого;
• активізуючі — спрямовані на активацію певних дій персоналу, заохочують до кращого виконання роботи;
• контрольні — стосуються вибору засобів і методів контролю за перебігом процесів. 
  2. За змістом:
• економічні — спрямовані на вибір ефективних методів управління економічними процесами в організації (встановлення ціни, визначення форм і систем оплати праці, використання прибутку тощо);
• соціальні — зорієнтовані на вибір ефективних методів управління соціальними процесами (управління конфліктами, розвиток персоналу, поліпшення умов праці);
• технічні — пов'язані з функціонуванням технічної складової (вибір технологій, налагодження, регулювання, вдосконалення техпроцесів тощо);
• наукові  — стосуються  вибору   напряму   науково-дослідних робіт,   впровадження інновацій тощо. 
  3. За характером дій:
• директивні — потребують обов'язкового виконання;
• нормативні — служать орієнтиром, стандартом при прийнятті інших рішень у даній сфері;
• методичні — у них дається детальний опис дій, які необхідно виконати у певній ситуації;
• рекомендаційні — рекомендують, як краще вчинити в певній ситуації, але залишають право вибору іншого рішення;
• дозвільні — дозволяють певні дії. 
  4. Запасом дії:
• стратегічні — спрямовані на визначення стратегічних цілей та завдань, розрахованих на тривалу перспективу (5—15 років чи більше);
• тактичні — стосуються вибору способів і методів реалізації стратегії(1—2 роки);
• оперативні — визначають конкретні заходи (розраховані на реалізацію протягом 1 року), за якими здійснюється організація і регулювання виробничих процесів. 
  5. За напрямом впливу:
• внутрішнього спрямування — спрямовані всередину організації для впливу на стан чи функціонування її внутрішніх складових;
• зовнішнього спрямування — визначають способи й методи взаємодії організації із зовнішнім середовищем.