Правовий консалтинг: сутність та особливості здійснення правової підтримки малого та середнього бізнесу в Україні

МІНІСТКРСТВО  ОСВІТИ НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА 

Інститут  економіки та менеджменту 
 
 

Доповідь

на  тему:

«Правовий консалтинг: сутність та особливості  здійснення правової підтримки малого та середнього бізнесу в Україні» 
 
 
 
 
 

Виконала:

ст.гр. МОРм-11

Котурбач І.Ю.

Прийнала:

старший викладач

Прокопишин Л.П. 
 

Процес становлення  і розвитку малого підприємництва неможливий без відповідного організаційно-правового  забезпечення. Так, зокрема, державна підтримка  малого підприємництва здійснюється спеціально уповноваженими органами, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади, який безпосередньо бере участь у формуванні та реалізації державної  політики у сфері розвитку та підтримки  малого підприємництва, є Державний  комітет України з питань розвитку підприємництва, який було створено Указом Президента України 29 липня 1997 року.(У  грудні 1999 року цей комітет перейменовано  у Державний Комітет України  з питань регуляторної політики та підприємництва).

Основні завдання комітету: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері розвитку й підтримки підприємництва та ліцензування підприємницької діяльності; координація  діяльності органів виконавчої влади, пов'язаної з розробкою та реалізацією  заходів щодо розвитку та підтримки  підприємництва в Україні; узагальнення практики застосування законодавства  з питань підприємницької діяльності та її ліцензування, підготовка пропозицій щодо його вдосконалення; сприяння розвиткові малого підприємництва, системи його консультативної та інформаційної  підтримки; підготовка пропозицій про  впровадження та вдосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва; підготовка пропозицій щодо усунення правових, адміністративних, економічних  та організаційних перешкод на шляху  розвитку підприємництва тощо.

На місцях в  органах місцевого самоврядування та місцевих державних адміністраціях утворюються відповідні структурні підрозділи, які реалізують державну політику щодо підтримки малого підприємництва. Органи державної влади, що здійснюють підтримку малого підприємництва, при  виконанні покладених на них функцій  взаємодіють із громадськими організаціями (об'єднаннями підприємців), про що йтиметься у четвертому розділі.

Організаційне забезпечення має велике значення для  становлення та розвитку малого підприємництва, але визначальна роль у цьому  процесі належить правовому забезпеченню.

Правове регулювання  системи відносин підприємництва —  актуальна проблема сучасного і  майбутнього соціально-економічного життя країни. Аналіз практики підприємницької  діяльності в Україні свідчить про  необхідність самостійного правового  забезпечення (врегулювання) малого підприємництва та визначення його правового статусу  в системі підприємництва.

Сьогодні правове  регулювання малого підприємництва здійснюється численними нормативно-правовими  актами як загального, так і спеціального характеру. Однак уповільнення темпів зростання кількості суб'єктів  малого підприємництва, зменшення кількості  зайнятих на них певною мірою свідчить про недостатність і недосконалість нормативно-правової бази розвитку малого підприємництва, яка має бути першоосновою, фундаментом (базою — у повному  розумінні цього слова) формування та розвитку суб'єктів малого підприємництва.

Що ж таке правова база малого підприємництва? Правова база підприємницької діяльності, в тому числі й малого підприємництва, — це сукупність законів, нормативних  та інструктивних документів, які  визначають порядок створення підприємств, реєстрацію підприємців, фізичних осіб — їхні правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування, відносини між державою та підприємцями, суб'єктів підприємницької діяльності між собою, а також дають підприємцям певні правові гарантії.

Формування правової бази малого підприємництва — найголовніша передумова його становлення та розвитку. Законодавство у сфері малого підприємництва має становити єдину  систему як за взаємною узгодженістю норм, так і за цілісністю самого нормативно-правового регулювання  підприємницької діяльності.

Світовий досвід показує, що для успішного розвитку малого підприємництва необхідно створити правову базу його функціонування, забезпечити належним чином юридичне закріплення прав та постійне правове  забезпечення з боку держави, що гарантує захист законного функціонування малого бізнесу, сприяє його розвитку. Міжнародна практика господарювання доводить, що малий бізнес не може існувати без  чітких та ефективних законодавчих актів. Тому формування сприятливих умов для  ведення бізнесу неможливе без  прийняття та реальної дії таких  законів, які б чітко визначали  порядок реєстрації суб'єктів малого підприємництва, умови та середовище конкуренції, банкрутство, контракти  та інші аспекти підприємницької  діяльності.

Правове забезпечення і захист малого підприємництва в  індустріально розвинутих країнах  світу здійснюється, насамперед, через  прийняття низки законів антимонопольного характеру. Вони покликані регламентувати процес концентрації капіталу, запобігати поглинанню малих фірм великими, сприяти  обмеженню можливостей їхньої дискримінації. Для контролю за дотриманням таких  законів та правил добросовісної  конкуренції існують спеціальні державні антимонопольні органи.

Крім законодавчих актів антимонопольного характеру, правовий режим малих фірм регулюється  також системою спеціальних законів  щодо їхнього статусу, податкового  механізму та кредитної підтримки, спрощення процесу реєстрації та усунення обмежень, що перешкоджають  вільному розвиткові малого бізнесу. У  США, наприклад, ще 1953 року було прийнято закон "Про малий бізнес". Ним  чітко окреслено критерії, відповідно до яких підприємства включаються до розряду дрібних, а також і  до найдрібніших, встановлено необхідні  для даного сектору економіки  межі сум річного обігу, які потрібні для отримання малими фірмами  кредитів на умовах, що відрізняються  від умов для великих фірм.

Щодо стану  розвитку малого підприємництва та його юридичного оформлення в країнах  СНД, то, на нашу думку, заслуговує на увагу  досвід Росії, де правове регулювання  цієї сфери діяльності поки що випереджає інші держави. Тут, як відомо, Постановою Ради Міністрів Російської Федерації "Про першочергові заходи з питань розвитку та державної підтримки  малого підприємництва у Російській Федерації" (1993 p.), а згодом Федеральним  законом "Про державну підтримку  малого підприємництва у Російській Федерації" (1995 р.) визначено загальні положення щодо державної підтримки  та розвитку малого підприємництва, встановлено  форми і методи державного регулювання  та стимулювання суб'єктів малого підприємництва в Російській Федерації²*.

У зв'язку з цим, зазначимо, що формування нормативно-правової бази малого підприємництва передбачає і закріплення чітких правових гарантій, котрі б забезпечували свободу  й захист підприємницької діяльності, розроблення законодавчих та інших  нормативних актів, спрямованих  на правове забезпечення розвитку ринкових відносин, а також на вдосконалення  діючих правових інструментів, важелів, що регулюють підприємницьку діяльність, з метою усунення внутрішньоправових суперечностей і положень, які можуть гальмувати розвиток приватної ініціативи та підприємництва²⁹.

Аналіз нормативно-правової системи регулювання вітчизняного малого підприємництва свідчить, що сучасна  законодавча база є неадекватним відгуком на нові умови реформування української економіки, вона значною  мірою гальмує розвиток уже функціонуючого малого підприємництва. Разом з тим, прийняті останніми роками нормативно-правові  акти, спрямовані на розвиток підприємництва, відіграли певну позитивну роль у становленні малого підприємництва. Так, починаючи з 1988 року, нормативно-правову  базу розвитку підприємництва послідовно формували закони "Про кооперацію в СРСР", "Про індивідуальну  трудову діяльність", потім Закони України "Про підприємництво" (1991 р.), "Про власність" (1991 р.), "Про  підприємства в Україні" (1991 р.), "Про  господарські товариства" (1991 р.), "Про  селянське (фермерське) господарство" (1991 р.), "Про обмеження монополізму  та недопущення недобросовісної  конкуренції у підприємницькій  діяльності" (1992 р.) тощо.

Слід підкреслити, що формування та реалізація державної  політики підтримки малого підприємництва в Україні — це комплексне, широкопланове завдання. З метою вдосконалення правової бази розвитку малого підприємництва тільки останнім часом було прийнято низку законодавчих та нормативних актів. Так, для впорядкування системи реєстрації суб'єктів підприємництва, спрощення цієї процедури затверджено і введено в дію нове Положення про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Прийнятий порядок реєстрації позбавив чиновників безвідмовного важеля впливу на долю підприємництва — "дозволити чи не дозволити". Нині підприємець сам вирішує, бути йому чи ні. Для зацікавлення підприємств у відновленні основних виробничих фондів затверджено Положення про порядок застосування норм прискореної амортизації активної частини основних виробничих фондів. Щоб надалі стимулювати експорт продукції, Постановою Кабінету Міністрів України "Про лібералізацію експортних операцій" з 1 листопада 1994 p. скасовано режим квотування і ліцензування експортних товарів (крім зернових культур, вугілля, відходів і брухту чорних, кольорових та дорогоцінних металів). Внесено ряд змін та доповнень і до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів щодо встановлення (посилення) відповідальності за дії, які порушують права або завдають збитків суб'єктам підприємництва.

Створюється відповідна база і щодо розвитку конкуренції  та обмеження монополізму. Поряд  із чинними законодавчими актами Верховна Рада України 1996 року схвалила Закони України "Про захист від  недобросовісної конкуренції" та "Про рекламу", у травні 2000 року було схвалено Закон України "Про  природні монополії", а 1 червня 2000 року Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" тощо.

Роль і значення малого підприємництва у розв'язанні питань з усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення  додаткових робочих місць і скорочення безробіття, насичення ринку товарами та послугами зумовило необхідність розробки проекту Концепції державної  політики розвитку малого підприємництва. Вона покликана забезпечити формування в межах дійової державної  політики здорового макроекономічного  середовища, створити надійні, сприятливі умови для становлення та розвитку малого підприємництва. Відповідну концепцію  було розроблено і в березні 1996 року запропоновано уряду Міністерством  економіки України, а в квітні 1996 року її було схвалено Кабінетом  Міністрів України.

Мета Концепції  державної політики розвитку малого підприємництва — спрямування дій  центральних, регіональних і місцевих органів державної виконавчої влади  на створення режиму найбільшого  сприяння розвиткові малого підприємництва. У Концепції визначено завдання, принципи та основні напрями державної  підтримки, а також регулювання  розвитку малого підприємництва, його організаційне забезпечення.

Відповідно до Концепції та з метою активнішого  освоєння ринкового середовища Кабінет  Міністрів України постановою від 29 січня 1997 року затвердив Програму розвитку малого підприємництва в Україні  на 1997—1998 pp. Головним завданням програми, наголошується у постанові уряду, є забезпечення сталого розвитку малого підприємництва як невід'ємної складової ринкової економіки та створення нових робочих місць. Подальше забезпечення його державної підтримки супроводжуватиметься як формуванням відповідної правової бази, так і сприянням розвиткові малих підприємств у виробничій, інноваційній та соціальній сферах, стимулюванням інвестиційної активності та обмеженням монополізму в підприємницькій діяльності, формуванням розвинутої інфраструктури малого підприємництва на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях тощо. Координацію та контроль за виконанням програми покладено на Міністерство економіки.

І нарешті, з  погляду нормативно-правового забезпечення, відбулося конституційне закріплення  свободи підприємництва. Відповідно до Конституції України (ч. 1 ст. 42), яку  було прийнято на п'ятій сесії Верховної  Ради України 28 червня 1996 року, "Кожен  має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом"²⁷.

Ухвалення та введення в дію Конституції України  — Основного Закону нашої держави  — справді знаменна подія. Україна  та її народ мають тепер довгостроковий правовий фундамент для динамічного  цивілізованого розвитку. Основний Закон  — це гарантія не тільки незалежності, а й справді реформаторської  розбудови держави, зокрема ринкової трансформації економіки.

Для України, яка  перебуває на перехідному етапі  і в якій ще панує високомонополізована економіка, становлення та розвиток підприємництва як приватного сектору економіки набуває виключної актуальності. З метою забезпечення здійснення державної політики щодо розвитку та підтримки підприємництва, ефективного використання його можливостей в умовах реформування економіки, як вже зазначалося Указом Президента України від 29 липня 1997 року, було створено Державний комітет України з питань розвитку підприємництва, який є центральним органом виконавчої влади²⁸. Відповідно до цього Указу Ліцензійна палата України підпорядковується Державному комітету України з питань розвитку підприємництва.

Як зазначалося  раніше, з метою формування і реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей  у розвитку національної економіки  Президент України 12 травня 1998 року підписав Указ "Про державну підтримку  малого підприємництва". Цим указом визначено основні напрями підтримки  малого підприємництва, яке вважається одним із найважливіших завдань  державної політики.