Поняття і голосні задачі самоменеджменту

Виявлені  найбільш типові мотиви (установки), що зачіпають три сфери відносин ( до життя, до людей і до себе), що й показують, заради чого людина може прагнути до самовдосконалення.

Мотиви, що зачіпають відношення до життя:

- заради  матеріального благополуччя — «щоб мати матеріальні блага»;

- заради  полегшеного існування — «щоб  легше жити»;

- заради  кращого життя — «щоб було  краще жити»;

- заради  уникнення неприємностей.

Мотиви, що зачіпають відношення до людей:

- заради  гарних взаємин з людьми —  «щоб добре ставитися до людей»;

- заради  альтруїзму, можливості допомагати  іншим. 

Мотиви, що зачіпають відношення до себе:

- заради  позитивного відношення людей — «щоб до мене ставилися з повагою»;

- заради  вдосконалювання — «щоб удосконалювати  себе»;

- заради  самореалізації.

Установки, пов'язані з відношенням до життя, зустрічаються трохи частіше, чим установки, що характеризують відношення до себе.

Стабільність  мотивації саморозвитку залежить від  стабільності ідеалу (образів ідеальних  особистостей, ідеального «Я» і стабільності самооцінки).

Ефективність  самовдосконалення залежить від  стабільності самооцінки.

Нестійкості самооцінки сприяє стихійність, суперечливість результатів, що досягаються в якій-небудь діяльності: сьогодні випадково досяг  успіху, а завтра так само випадково  зазнав невдачі. Це веде не до планомірного й систематичного самовдосконалення  на основі довгочасної установки, а  до самовиправлення вчинків, результатів, тобто ситуативній поведінці  на основі короткочасних мотивів, тому збереження стабільності мотиваційної установки можна здійснювати через регуляцію рівня самооцінки.

Розглянемо  більш конкретно різноманітні аспекти розвит­ку особистості. Перший аспект розвитку особистості — здоро­ве мислення. Якщо ви визнаєте не лише особисту думку, а й думки інших, готові вислухати їх, поставитися до них з пова­гою, навіть якщо ви їх не поділяєте, це означає, що вам власти­ве здорове мислення. Отже, здорове мислення характеризуєть­ся наявністю системи пов'язаних і послідовних ідей та переко­нань, котрі навряд чи будуть змінені залежно від ситуації.

Для людини зі здоровим мисленням характерна спромож­ність помічати деталі й одночасно мати уявлення про ситуацію в цілому. Вплив ваших ідей і вчинків на інших людей приво­дить до формування системи персональних стандартів і мораль­них цінностей (філософських, релігійних, духовних), що викли­кають відповідні почуття.

Здорові почуття — це усвідомленість того, що вони є і впли­вають на вас. Придушення своїх почуттів або заперечення їхньої наявності не можна назвати здоровими проявами, тому що коли почуття придушуються, вони майже завжди виявляються найнебажанішим способом — у вигляді неконтрольованих реакцій (наприклад, нездатність стримувати свій гнів), погіршують взаємовідносини з іншими людьми, призводять до напруже­ності, знервованості, безсоння й цілого ряду хвороб.

Однак сказане  зовсім не означає, що давати волю своїм по­чуттям — значить сприяти зміцненню здоров'я. Необхідно праг­нути до стану рівноваги, за якого усвідомлюються і самовизнаються свої почуття, але при цьому ми не дозволяємо їм панува­ти над нами.

Наявність у людини здорових почуттів свідчить також про збалансованість особистості, розумової та фізичної діяльності, матеріальних і духовних інтересів. Самовдосконалення перед­бачає аналіз названих аспектів у житті людини й усунення будь-якого дисбалансу.

Є три  види збалансованості особистості.

Перший  — це внутрішня врівноваженість, котрої можна до­могтися за допомогою  таких прийомів, як споглядання, меди­тація і система вправ йоги.

Другий  — це збалансованість самих процесів мислення, відчуття і готовності до дії. Прикладом незбалансованості  може бути бажання, не підкріплене відповідними діями, або, навпа­ки, надмірна й непродумана активність.

Третій  вид збалансованості — врівноваженість  чотирьох ас­пектів розвитку особистості, тобто баланс між часом і зусилля­ми, витраченими на вдосконалення вашого здоров'я, навичок, дій і усвідомлення свого "Я".

Що означає  готовність до дії стосовно здоров'я? Мова йде пе­реважно про фізичне  здоров'я, що залежить від таких чинників, як калорійність їжі, дієта, фізична  підготовка і здорові звички. Другий аспект розвитку особистості — навички. Людині, котра займається самовдосконаленням, необхідно розвивати цілий ряд розумових і концептуальних здібностей: запам'ятовування, логіч­не мислення, засвоєння технічних знань, творчий підхід, інтуїцію. Третій аспект розвитку особистості — спроможність до дій — у реальному житті передбачає розвиток фізичних, техніч­них і професійних навичок.

За наявності  розумового і фізичного здоров'я  людина може розвивати свої навички, а за наявності рішучості й уміння мотивувати ці навички вона може перетворювати їх у дії, внас­лідок чого виникає усвідомлення себе як особистості: "Добре, що я такий, який я є", — це четвертий аспект. Сприйняття себе як особистості характеризується розумінням себе, а також на­явністю внутрішньої орієнтації, усвідомленням мети в житті. Відсутність належного усвідомлення своєї особистості супе­речить принципам самовдосконалення. Необхідно примирити­ся зі своїми недоліками, але не можна ненавидіти себе за них: ви маєте або виправити ці недоліки, або постаратися знайти оптимальний вихід із невдалої ситуації. Ви також маєте визна­вати і свої достоїнства, не опускаючись до надмірного самовдо­волення, так само, як і до самознищення й удаваної скромності. Отже, поняття самовдосконалення передбачає зміцнення здоров'я, розвиток майстерності, мотивації, рішучості, усвідом­лення свого "Я" і мети в житті.

Позитивні й негативні риси часто в спеціальній літературі позначають поняттями вищого і нижчого "Я".

Вище "Я" — це ваші позитивні риси. Хоча в  усіх людей є вище "Я", багато хто, як не дивно, не усвідомлює, не помічає своїх кращих рис і навіть може заперечити наявність їх.

Інші  люди, навпаки, занадто самовдоволені  й бачать у собі тільки позитивні  риси, яких, можливо, у них немає.

Корисним  може бути складання вами списку ваших  рис, що стосуються вищого "Я". Усвідомте  наявність у вас цих пози­тивних  рис, але уникайте самовдоволення.

Нижче "Я" — це ваші негативні риси. Оскільки нижче "Я" вла­стиве всім нам, дуже важливо вміти визнавати його. Заперечуючи його існування у вас, ви перешкоджаєте процесу самовдосконален­ня. Дуже важливо не дозволяти нижчому "Я" панувати над вами. Складіть список ваших рис, що належать до нижчого "Я". Визнай­те їхнє існування в себе і мотивуйте цим своє самовдосконалення.

Основні методи самовдосконалення, що сприяють досягнен­ню різноманітних загальних результатів у розвитку особистості, також допомагають виробити якості і навички, необхідні для та­кого розвитку: ведення особистого журналу; ретроспективний огляд подій; роздуми про події, що відбуваються; вміння при­слухатися до свого внутрішнього "Я"; розвиток інтуїції; смі­ливість у використанні нових ідей; експериментування з новим типом поведінки; зміцнення сили волі; підтримка здатності до сприйняття нового; робота над вищим і нижчим "Я"; способи вдосконалення мислення (читання, конспектування, складан­ня плану, методика систематичного запам'ятовування та ін.); інші можливості самовдосконалення (навчання на курсах, участь у різних об'єднаннях, гуртках, розробка індивідуально­го стилю управління, розвиток здатності спілкування та ін.).

Висновки

Керівник, який прагне досягти успіху на робот  та в особистому житті повинен  оволодіти мистецтвом самоменеджменту, вміти мотивувати себе, ставити перед  собою чіткі та реальні цілі, бути здатним до самоконтролю тощо.

Отже, уміння ладнати з людьми - це менеджмент, уміння ладнати з собою – самоменеджмент. Причому якість останнього визначає ефективність першого. Самоменеджментом називають послідовне й доцільне використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці, для того, щоб оптимально й зі змістом використовувати свій час.

Керування часом – річ дуже особиста. Навчитися управляти часом – завдання не для слабкої людини. Влада над часом дається тільки в безперервній боротьбі з «марнуванням часу».

Уміння  керування часом дає можливість управляти своїм життям.

Особливість  сучасного погляду на керівника  як лідера колективу полягає в  тому, що він розглядається як носій  інноваційної організаційної культури, як основний ініціатор послідовних змін в організації. Найважливіші риси сучасного керівника: професіоналізм, здатність вести за собою колектив, прагнення створювати й підтримувати гарний психологічний клімат, що неможливо без роботи над собою, без самоменеджменту.

Керівник  не може навчитися використовувати  самоменеджмент лише в робочий час. Важливо вміти ефективно планувати  свій особистий час, що дозволить звільнити значну частину власного часу, і не витрачати його на непотрібні справи.

Список  використаної літератури

1. Верищагін  Д.С. Становлення: Система подальшого  енергоінформаційного розвитку. –  С-Пб.: ИД «Невський проспект», 1999.

2. Зайверт  Л. Ваш час – у Ваших руках: (Поради діловим людям як ефективно використовувати робочий час). – М,: Інтерексперт, Инфра-М, 1995.

3. Комарів  Е.І. Самоменеджент керівника.  – М., 2000.

4. Шигда  А.В. Основи менеджменту. –  К., 1998.

5.“ Организация  рабочего времени”, учебник  М:  ”ДеКА”, 1994;

6.      Гамидуллаев Б.Н. “Экономия времени  и показатели ее оценки в  процессах управления предприятием”  Пенза, 1997;

7.      Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник.  –М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.

8.      М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури.  Основы менеджмента. Москва, «Дело», 1992.

9.      Русинов Ф.М., Никулин Л.Ф., Фаткин  Л.В. Менеджмент и самоменеджмент  в системе рыночных отношений.  –М.: ИНФРА-М, 1996.

10.  Электронный  журнал «Корпоративные Финансы»  http://cfin.ru/management/index.shtml

11. Джулия  Моргенстерн Тайм менеджмент. Мистецтво  планування й керування своїм  часом і своїм життям. М.: ТОВ «добра книга», 2001. - 264 с.

12. Ільїн  Е.П. Мотивація  й мотиви. Спб.: Пітер, 2003. - 512 с.

13. Кузнєцова  Е. Побудуйте долю // Діючі особи. 2003. № 4. С. 48-50.

14. Маслоу  А. Мотивація й особистість.  СПБ.: Пітер, 2003. - 352 с.

15. Мильнер  Б.З. Теорія організації. М.: ИНФРА-М, 1999.- 336 с.

 

16. Психологія  людини від народження до смерті. Спб: Прайм ЕВРОЗНАК, 2003. -  656 с. 

17. Шипунів  В.Г., Кишкель Е.Н. Основи управлінської  діяльності. М.: Зміст, 2000. - 359 с.

18. Удальцова  М.В. Соціологія керування. М.: ИНФРА-М, Новосибірськ: Нгаэиу, 1998. - 144 с.

19. Хроленко  А.Т. Самоменеджмент   М.: «Економіка», 1996. - 139 с.

20. Цыпкин .А., Люкшинов А.Н., Эриашвили Н.Д.   Менеджмент.: НТ-ДІАНА, 2001. - 439 с.