Особливостi стратегiчного планування розвитку пiдприэмств Украiни

  г) відсутність відповідної кваліфікації у працівників;

  д) відсутність індивідуальних стимулів;

  е) негативний вплив зовнішнього середовища;

  є) неможливо об'єднатись навколо конкретно  ідеї;

  є) вплив конфліктів, стресів та оцінки перемін.

    Таким чином, застосування тактики, політики, процедур і правил дає змогу створити певний організаційно-розпорядчий механізм, спрямований на забезпечення реалізації стратегії [2, 6].

    Українські  вчені-економісти виділяють такі особливості  стратегічного планування [7]:

    1. Адаптивний характер означає,  що стратегічне планування має  бути досить гнучким, легко пристосовуватися до непередбачуваних змін зовнішніх чинників. Загальний стратегічний план потрібно розглядати як програму, яка керує діяльністю фірми протягом тривалого часу.

    2. Суб'єктивний характер оснований  на припущеннях, думках, пов'язаних  з деяким ступенем невизначеності  і ризику. Стратегічний план повинен  бути підкріплений дослідженнями  і фактичними даними. Для того, щоб ефективно конкурувати у світі бізнесу, фірма повинна постійно займатися збором і аналізом великого обсягу інформації про ринок діяльності.

    3. Стратегічний план повинен розроблятися  з точки зору перспективи розвитку всієї організації, а не конкретного підрозділу.

    4. Стратегічний план повинен бути  підкріплений стратегічною базою  даних.

    Отже, стратегічне планування є потрібним  для кожного підприємства, оскільки воно допомагає ефективніше управляти ресурсами підприємства.

    Для розроблення правильної стратегії  потрібно дотримуватися всіх правил на кожному етапі. Кожен працівник підприємства повинен бути ознайомлений із стратегією його діяльності і прикладати максимум зусиль до її реалізації, а керівництво повинно стимулювати працівників для ефективнішого виконання стратегічних планів.

    Висновок

    Стратегічне планування являє собою добір  дій та рішень, які використовуються керівництвом і сприяють розробці специфічних  стратегій для досягнення цілей  організації. Стратегічне планування включає визначення місії та мети організації, аналіз середовища й стану  організації, оцінку стратегічних альтернатив, вибір стратегії.

    Стратегія - являє собою детальний всеохоплюючий  комплексний план, що розроблюється  на перспективу і повинен сприяти  досягненню місії організації та цілей, що її конкретизують.

    Місія організації - це суперзавдання, головна мета існування та глобальна причина, що спонукає займатися саме цим видом діяльності.

    Цілі - розробляються для забезпечення місії і підпорядковуються їй.

    Місія визначає основні напрямки та орієнтири  для розвитку організації, забезпечує правовий статус установи. Усі перспективні плани і наслідки діяльності - похідна  від її місії. В межах загальної  місії визначають ряд компонентів:

    вибір зовнішнього середовища організації;

    основні цілі, завдання, ринки, технології та ін.;

    персонал, вимоги до нього, принципи набору та розстановки  кадрів.

    Цілі  організації конкретизують її подальшу діяльність і повинні відповідати  певним вимогам:

    бути  конкретними, чітко визначеними  і підлягати виміру;

    мати  різну тривалість дії;

    бути  реальними;

    не  повинні вступати у протиріччя, а  навпаки,- взаємопідтримувати одна одну.

    Розробка  планів забезпечення досягнення цілей  є функцією реалізації стратегій. Планування реалізації стратегії є логічним продовженням стратегічного планування і спрямоване на розробку способів реалізації та оцінки стратегії порівняно  з місією організації.

    Реалізація  стратегій здійснюється у двох напрямках:

    з використанням адміністративних важелів  на основі тактики, політики, процедур та правил;

    за  допомогою економічних важелів  шляхом формування бюджету, застосування системи показників та управління за цілями.

    Розробляються стратегічні, тактичні й оперативні плани. Між ними існують тісні, прямі  й зворотні зв'язки. Якщо стратегічний план визначає, що повинно бути зроблено, то тактичний і оперативний плани - як це зробити. У ході стратегічного  планування менеджмент організації  повинен відповісти на три питання:

    де  знаходиться організація;

    за  яким курсом повинна йти організація;

    яким  чином організація може досягти  перспективних цілей і задач.

    Література

4. Андрушків Б.М. Основи теорії та практики управління. - Львів, 2003.
5. Володькина М.В. Стратегический менеджмент : учебн. пособие [для студ. ВУЗов]. – К. : Знання-Прес, 2002. – 149 с.
6. Кіндрацька Г.І. Основи стратегічного менеджменту : навч. посібник. – Львів : Кін-патрі ЛТД, 2000. – 264 с.
7. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент. - Львів., 2005.
8. Кутідзе Л.С. Роль стратегічного маркетингу у формуванні експортного потенціалу регіону // Вісник НУ "Львівська політехніка" : Логістика. – 2003. – № 472. – С. 103-108.
9. Моторин Р.М. Наука управляти: з історії менеджменту. - К., 2003.
10. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2008.
11. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність : навч. посібник. – К. : Центр навч. літ-ри, 2004. – 377 с.
12. Сулковський Л. Розроблення стратегії підприємства та вплив культурних змінних // Вісник НУ "Львівська політехніка" : Логістика. – Львів : НУ "Львівська політехніка" – 2003. –№ 472. – С. 389-392.
13. Тарасюк Г.М., Шваб І.І. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. – К.: «Каравела», 2003.
14. Швайка Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Л.: Новий світ – 2003.