Особливості управління на підприємстві

В сучасній літературі ОСУ визначається, як формальні правила, що розробляються менеджерами для:

1) поділу праці та розподілу офіціальних обов’язків серед окремих співробітників та служб;

2) визначення сфери контролю керівників та підпорядкованості в організації;

3 )координації всіх функції, щоб організація могла функціонувати як єдине ціле.

Для забезпечення нормального функціонування організаційних структур управління необхідне її правильне і раціональне проектування. Процес проектування оргструктур управління підприємством є синтезом взаємозв'язаних структуроутворюючих елементів, функціонування яких покликане забезпечити досягнення поставленої мети. Багато авторів сходяться на думці, що головним у цьому процесі є знаходження способів зв'язку елементів і їх взаємодії.

Проектування ОСУ необхідне коли, організаційна структура управління та функції, що виконують підрозділи, вже не відповідають завданням, що вирішує організація, та недостатні для вирішення перспективних завдань. Як правило, у більшості українських підприємств має місце саме така ситуація – оргструктура управління стала поступово відставати від потреб часу (є неадекватною поточній ситуації та змінам, що відбуваються). Серед основних типових недоліків існуючих ОСУ виділяють:

1) надмірна орієнтація структурних підрозділів на перших керівників і, як наслідок, їх перевантаження (неможливість виконувати свої функціональні обов’язки);

2) наявність багатьох заступників генерального директора та директорів з діапазонами відповідальності, що пересікаються ;

3) відсутність інформаційної підтримки діяльності підприємства (відділ автоматизації системи управління працює не для задовольняння потреб конкретного користувача: максимум, що обслуговується - бухгалтерія), зокрема комерційної та фінансової діяльності;

4) деякі аспекти єдиної служби роботи з персоналом або відсутні зовсім, або розподілені по функціональним підрозділам з різними рівнями підпорядкованості (відділ кадрів, відділ праці з персоналом та відділ організації праці і заробітної плати);

5) відсутні або присутні формально життєво необхідні фінансово-економічні підрозділи, що несуть повну відповідальність за результати фінансової діяльності підприємства;

6) відсутня служба управління змінами, яка визначає у конкретний момент часу орієнтацію організації на потреби зовнішнього середовища [14, с. 365].

При проектуванні ОСУ важливо також звернути увагу на зв’язок ОСУ з фазами життєвого циклу організації, про що, на жаль часто забувають спеціалісти, які вирішують завдання удосконалення оргструктур управління. На стадії створення організації управління нерідко здійснюється самим підприємцем. На стадії росту відбувається функціональний розподіл праці менеджерів. На стадії зрілості в оргструктурі управління частіше за все реалізується тенденція децентралізації. На стадії спаду звичайно розробляються заходи з удосконалення ОСУ у відповідності з потребами виробництва.

Нарешті, на стадії припинення існування організації ОСУ або остаточно руйнується , або відбувається її реорганізація. Удосконалення організаційної структури передбачає рішення всіх поточних питань, що стосуються виробництва, маркетингу, фінансів, персоналу та іншого на рівні цехів та виробництв, а рішення питань стратегічного характеру на рівні центрального апарату управління.

3.3. Удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами як основний напрямок удосконалення системи управління ТОВ «Сузір’я»

Який би метод управління запасами не вибрало ТОВ «Сузір’я» існують мінімальні вимоги, щоб дана система просто була керованою і забезпечила можливість реалізувати різні методи планування запасів. Крім того, їх виконання, як правило, відразу ж безпосередньо позначається на зменшенні вартості доставки і зберігання товару. Ці вимоги стосуються налагодження необхідної логістики операцій, а також постановки управлінського обліку. У цьому плані в компанії обов'язково повинні бути вирішені наступні завдання:

- Уточнено об'ємні, просторові і тимчасові параметри запасів, вартості зберігання одиниці запасу;

- Налагоджено систему інформаційного моніторингу за станом запасів і безперервного контролю нормованих параметрів;

- Уточнено реальні вартості і час виконання замовлень, налагоджений управлінський облік параметрів виконання замовлень і контроль ходу їх проходження;

- Розроблені правила визначення моменту й обсягу замовлення.
Моніторинг стану запасів повинен забезпечувати безперервне порівняння нормативних параметрів з фактичними, тобто працювати як «стежить система».

Визначення відповідних об'ємних, просторових і часових параметрів запасів дозволить перейти до оптимізації розміщення товарів на складі, а, отже, до мінімізації витрат. А розрахунок нормативних характеристик запасів (у натуральному вираженні) дозволить після постановки бюджетування (формування бюджетів закупівель і зберігання) перейти до оптимізації витрат, пов'язаних з формуванням і підтриманням запасів.

Розробка правил визначення моменту й обсягу замовлення, визначення пріоритетів при поповненні запасів дозволить одержати відносно прості способи регулювання параметрів замовлення. Іншою важливою вимогою до системи управління запасами є контроль за ходом виконання замовлень, що забезпечує зворотний зв'язок для прийняття персоналом фірми ефективних рішень по закупівлях [2; ст. 200-220].

Даному підприємству можна запропонувати використовувати статистичні методи для моделювання попиту і часу поповнення товарних запасів (для виробничих компаній - з урахуванням часу виготовлення). Такий підхід заснований на розрахунку нормативних характеристик запасів по кожному виду товарного асортименту виходячи зі спостережень за їх фактичної оборотністю протягом досить представницького періоду. Основними розрахунковими величинами є:

- Страховий запас по кожній позиції - постійна, недоторканна в нормальних умовах частина запасів, призначена для безперервного постачання споживачів навіть у разі непередбачених обставин (наприклад, відхилень у періодичності і величині партій постачань від передбачених договором; можливих затримок матеріалів чи товарів в дорозі; непередбаченого зростання попиту).

- Точка замовлення визначає нижню межу запасу, при досягненні якої необхідно організувати чергове замовлення на поповнення запасу по даній товарній позиції.

Для визначення цих величин використовуються класичні методи логістичного аналізу.

На підставі статистичних даних виділяються асортиментні групи, що характеризуються різною значимістю в загальному товарообігу (категорії А, В, С) та різним ступенем передбачуваністю поведінки (X, Y, Z). І для них застосовуються відповідні методи планування, обліку і контролю. Категорія «А» включає обмежену кількість найбільш істотних у вартісному відношенні позицій, які вимагають ретельного планування, обліку і контролю. Товари категорії «В» вимагають звичайного контролю і налагодженого обліку. Для категорії «С» допустимі спрощені методи планування, обліку і контролю. Таке розбиття дозволяє зосередитися на головному, а не мучиться плануючи позиції, які складають 0.001% обороту. Статистичні методи регулювання параметрів замовлення добре працює при наявності масивів накопичених даних і стаціонарності процесу на досить тривалому інтервалі часу.
Для даного підприємства також може бути корисно ефективно використовувати матеріальні та енергетичні ресурси, що зажадає організації економії сировини, матеріалів та енергетичних ресурсів, які повинні охопити всі сфери діяльності [3; ст. 110-120].

ТОВ «Сузір’я». Основою для організації цієї економії є орієнтоване на неї технологічний розвиток підприємства, яке охоплює чотири комплексні завдання:

1.Економія сировини, матеріалів та енергетичних ресурсів, закладена в процесі вирощування сільськогосподарської продукції.

2.Економія сировини і матеріалів за допомогою удосконалення технологічного процесу.

3.Економія сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів шляхом здійснення досліджень і розробок в галузях застосування сировини і матеріалів та енергетичних ресурсів.

Економічне використання матеріальних ресурсів може надати для даного підприємства вирішальний вплив на зниження витрат виробництва, собівартості продукції, а отже підвищення прибутковості і рентабельності роботи підприємства. Доведення матеріальних запасів до реально необхідного і достатнього рівня сприяє вивільненню оборотних коштів, залученню додаткових матеріальних ресурсів у виробництво, а тим самим і створює умови для випуску додаткової кількості продукції.

Висновок

Під час написання курсової роботи біло проаналізовано діяльність ТОВ «Сузір’я», з отриманої інформації можна зробити наступні висновки. При проведенні аналізу наданих матеріалів були виявлені такі позитивні сторони господарської діяльності:

1. Виробничi потужностi в цiлому задовiльняють потреби підприємства.

2. На підприємстві додержуються політики формування мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства.

3. Власний капітал виріс за останні роки, також виросли необоротні активи та власні оборотні кошти.

4. Спостерігається збільшення всіх елементів операційних витрат. Це пов'язано зі збільшенням обсягу виробленої і реалізованої продукції.

5. Підприємство ТОВ «Сузір’я» має суттєвий потенціал щодо нарощування прибутку від реалізації при збільшенні обсягу виробництва.

6. Підприємство за всіма показниками є рентабельне, а динаміка рентабельності є прогресивною за звітні роки. Це означає, що підприємство динамічно розвивається.

При аналізі господарської діяльності були виявлені наступні негативні моменти:

1. Немає перспективного плану розвитку підприємства.

2. На підприємстві застаріле обладнання, досить стійкий асортимент та застарілі технології виробництва продукції.

3. Недостатня конкурентоспроможність продукції порівняно з продукцією конкурентів.

4. Є недоліки в роботі маркетингової служби підприємства, продукція слабо просувається на нові ринки збуту.

В результаті аналізу організації управління на підприємстві виявлені наступні позитивні сторони.

1. Організаційна структура управління підприємства забезпечує виконання усіх функцій менеджменту, структура організації визначає права й обов'язки на управлінських рівнях, структура, прийнята на даному підприємстві, визначає організаційну поведінку її працівників, тобто стиль менеджменту і якість роботи колективу.

2. На підприємстві застосовуються економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні та психологічні методи управління.

3. При дослідженні ефективності процесу управління на ТОВ «Сузір’я» можна загалом ефективність управління оцінити як задовільну. Обсяг продажу продукції, прибуток, продуктивність праці за аналізований період зросли. Умови праці поліпшуються. Робочі місця керівників оснащені сучасними засобами оргтехніки. Персонал має високу кваліфікацію, існує стабільність кадрів, оперативність управління.

Негативні моменти в організації управління наступні.

1. Не приділяється достатня увага стратегічному плануванню на вищих рівнях управління, переважають функції оперативного управління.

2. Не здійснюється системна оцінка керівних кадрів з урахуванням комплексних результатів їх праці.

3. На підприємстві спостерігається недотримання деяких основних принципів управління підприємством. Це - гуманізм, демократизм, науковість, диференціація, зворотній зв'язок.

4. На ТОВ «Сузір’я» функціонує лінійна структура управління, яка не спроможна пристосуватися до мінливого ринкового середовища.

5. За головний стиль керівництва на підприємстві було обрано авторитарний стиль, тобто всі рішення ухвалюються одноосібно керівником. Структура влади будується як гранично жорстка, вертикально-ієрархічна. Рішення, ухвалені на верхніх поверхах ієрархії, надходять вниз у вигляді директив, які не підлягають обговоренню, їх належить незаперечно виконувати.

6. Недостатня мотивація персоналу. Необхідно підвищити соціальну активність колективу.

Удосконалення системи управління не тільки призводить до підвищення продуктивності праці управлінського персоналу, а й сприяє кращій організації та підвищенню результативності праці всіх працівників підприємства, зростанню виробітку, скороченню простоїв людей, техніки тощо.

В даній курсовій роботі ми розглянули можливі аспекти підвищення ефективності управління виробництвом на підприємстві і можемо вважати, що запропоновані шляхи вдосконалення будуть втілені в життя і дійсно допоможуть покращити організацію управління ТОВ «Сузір’я».

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про підприємства в Україні» // Голос України. – 1991 р.

2. Аграрна економіка: Підручник / Д.К. Семенда, О.І. Здоровцов, П.С. Ко­тик, О.О., Школьний О.Л. Бурляй, М.А. Коротєєв, Л.Ф. Бурик, А.П. Бурляй, А.І. Кисіль, К.Г. Гайдай: За ред. Д.К. Семенди та О.І. Здоровцова. – Умань, 2005. – 400 с.

3. Волошка В. Мінімізація витрат за повного дотримання агротехнологій // Пропозиція. – №8-9. – 2003.

4. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. К., Вища школа, 1995.

5. Дем’яненко С.І. Менеджмент аграрних підприємств: Навч. посібник/ С. І. Дем’яненко. - К.:КНЕУ, 2005. - С.238-298

6. Дмитренко Г. Нові інструменти мотивації // Економіка України. - 1993. - № 5. 7. Гудзинський О.Д. Менеджмент у системі агробізнесу: Навч. посібник/ О.Д .Гудзинський. - К.:Урожай, 1994. -С.228-232

8. Завадський Й.С. Управління  сільськогосподарським виробництвом у системі АПК:Підручник/ Й.С. Завадський.- К.:Вища школа, 1992.- С.106-125