Особливості управління на підприємстві

Згідно із даними таблиці 2.6.  - Ефективність використання основних виробничих засобів, сільськогосподарського призначення і енергетичних ресурсів видно, що на 100 грн основних засобів у 2011 р. припадає 272,2 грн валової продукції, а це на 3,5 грн більше ніж у 2010 р.; валового доходу – 271,1 грн, а це на 2,9 грн більше ніж у 2010 р.; прибутку – 1197, а це на 449 грн більше ніж у 2010 р.. На 100 грн валової продукції у 2011р. припадає 36,68 грн основних засобів, а це на 0,47 грн менше ніж у 2010р.

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку із оплатою праці. Із ростом продуктивності праці створюються реальні можливості для підвищення рівня його оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи росту продуктивності праці випереджали темпи росту його оплати. Тільки при таких умовах створюються можливості для підвищення темпів розширеного відтворення ( табл.2.7.).

У зв'язку з цим аналіз використання засобів на оплату праці на кожному підприємстві має велике значення. В процесі його потрібно здійснювати систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (оплати праці), виявляти можливості економії коштів за рахунок росту продуктивності праці та зниження трудомісткості продукції.

Таблиця 2.7. Динаміка чисельності робітників та ефективність використання робочої сили

Як видно з наведених даних таблиці 2.7. , наявні трудові ресурси ТОВ «Сузір’я» використовує достатньо повно. В середньому одним робітником відпрацьовано по 250 днів. Зменшилась середньорічна чисельність робітників на 5 осіб. Зменшення цього фактору привело до зменшення фонду робочого часу на 11837,22 люд.-год. Відсутність надурочно відпрацьованого часу свідчить про добру організацію виробничого процесу.

Таким чином, було з'ясовано, що для того щоб виявити резерви подальшого зростання ефективності використання трудових ресурсів підприємства, потрібно детально проаналізувати стан використання працівниками робочого часу, головним чином - причини його непродуктивних витрат.

Скорочення втрат робочого часу - один із резервів збільшення випуску продукції. Однак потрібно мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення обсягу виробництва продукції, тому що вони можуть бути компенсовані підвищенням інтенсивності праці робітників. Тому при аналізі використання трудових ресурсів велика увага приділяється вивченню показників продуктивності праці.

2.4. Розробка структури управління

На ТОВ «Сузір’я»  використовується лінійна структура управління. Лінійна структура управління — характеризується лінійним адміністративним
підпорядкуванням між керівниками і підлеглими, у цьому випадку кожний працівник одержує вказівки лише від одного керівника. Наприклад, бригадири бригад (ферм) безпосередньо підпорядковані керівнику відповідного відділку, а керівники відділків — керівнику господарства. Працівники, що очолюють виробничі підрозділи, називаються лінійними керівниками [4;ст. 12-48].

Така схема підпорядкування і звітності є основою лінійного управління. При цьому ланки лінійного управління в цілому відповідають ланкам виробництва, між якими встановлюються прості та чіткі взаємозв'язки (рис. 4).

I

II

Рис. 4 Лінійний тип організаційної структури управління

У практиці управління лінійна організаційна структура використовується рідко, як правило, малими та середніми підприємствами, які здійснюють нескладне виробництво (виготовляють однорідну продукцію) при відсутності широких зв'язків у кооперації. Переваги та недоліки даної структури управління представлені в табл. 2.8.

Таблиця 2.8. Переваги та недоліки лінійних організаційних структур управління

Розділ 3. Шляхи удосконалення управління організацією

3.1. Удосконалення управління підприємством ( ТОВ «Сузір’я»)

Удосконалення управління підприємством має відбуватися за такими основними напрямами:

- удосконалення організаційної структури управління підприємством;

- оптимізація організації менеджменту і бізнес-процесів через поліпшення системи планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства;

- удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами;

- підвищення ефективності управління інноваційними процесами на підприємстві;

- поліпшення якості вироблюваної продукції.

Удосконалення організаційної структури підприємства означає насамперед необхідність встановлення оптимальної чисельності управлінського апарату, а також чисельності працівників виробничих підрозділів згідно з діючими нормативами.

Поліпшити систему планування, обліку і контролю за основними показниками діяльності підприємства можна за допомогою широкого і всебічного впровадження обчислювальної техніки, розвитку комп'ютерних мереж зв'язку, застосування сучасних програмних засобів: технологій управління та інформаційних технологій. Насамперед це стосується системи організації фінансового менеджменту, управління фінансовими потоками та витратами [9; ст. 210-220].

Удосконалення управління виробничими ресурсами і запасами означає раціональне використання всіх видів матеріальних ресурсів, застосування енергозберігаючих технологій, регулювання виробничих запасів згідно з прогресивними нормами.

Проаналізувавши організацію управління на ТОВ «Сузір’я» в розділі 2, можна визначити основні недоліки на ТОВ «Сузір’я», а також визначити методи вдосконалення організації процесу управління.

1. На ТОВ «Сузір’я» функціонує лінійна структура управління, яка не спроможна пристосуватися до мінливого ринкового середовища. У ній надто складна передача інформації між підрозділами, як і процес прийняття рішень загалом. При цьому багато інформації перекручується або втрачається при переході від одного рівня управління до іншого, від одного підрозділу до іншого. Подолати цю ваду можна шляхом радикальної реорганізації існуючої системи управління, формування замість лінійно- командних структур. Останні з'являються, коли підприємство розділяють на невеликі господарські одиниці, які являють собою "команди" робітників і інженерів або службовців, що самостійно вирішують питання, пов'язані з виробництвом та реалізацією певного продукту. Обмежити кількість ланок управління: чим їх більше, тим довше йде інформація знизу вверх і розпорядження зверху вниз, чим більше можливостей перекручування їх у процесі передачі.

2. На підприємстві існує недотримання деяких з основних принципів управління підприємством. Таких як демократизм, єдиноначальство і колегіальність, співвідношення прав і відповідальності. Для успішного керівництва потрібно враховувати думку керівників підрозділів при виробленні рішень, більше поєднувати централізоване керівництво та самоуправління для прийняття рішень на місцях у відповідності з розпорядженнями менеджера, залучення працівників до участі в управління, використання їх думок і пропозицій для покращення роботи організації. Необхідне чітке дотримання співвідношення прав, обов'язків і відповідальності - щоб працівник отримував не тільки завдання, а й засоби для його виконання.

3. Необхідно підвищити рівень еластичності підприємства. Цьому сприятиме створення в компанії групи розвитку, ротація кадрів, резервування і страхування ключових елементів компанії.

Більше приділяти уваги розробленню і впровадженню у виробництво комплексних цільових програм. Структура КЦП повинна відповідати їх призначенню, ролі, яку вони виконують у забезпеченні загальної ефективності господарської діяльності.

У кожній програмі повинні бути відображені:

- стан проблеми, основні передумови її програмного вирішення;

- головна мета програми, її місце в загальній системі цілей галузі чи підприємства;

- система цілей та основних завдань програми;

- цільові показники, які розкривають кінцеві результати реалізації програми;

- шляхи досягнення цілей програми, система програмних заходів;

- організаційно-виконавча структура;

- дані про ресурси, необхідні для виконання програми та про строки її здійснення;

- оцінка ефективності результатів реалізації програми.

4. Головним методом управління на ТОВ «Сузір’я» є адміністративний метод управління - це методи прямого впливу, що носять директивний, обов'язковий характер. Вони засновані на дисципліні, відповідальності, владі, примусі. Тобто цей метод вбиває в кожному працівнику ініціативність, творчу цілеспрямованість, самодисципліну, що є досить важливим для розвитку конкурентоспроможної організації. Для успішної роботи ТОВ «Сузір’я» в умовах становлення ринкових відносин насамперед слід активізувати соціальну активність кожного працівника - ініціативність, творчу цілеспрямованість, самодисципліну. Цього можна досягти, управляючи інтересами і через інтереси. Здійсненню цього сприяють соціальні та психологічні методи управління, які забезпечують реальні умови для функціонування організації в сучасних умовах.

5. Стиль керівництва на ТОВ «Сузір’я» є авторитарним, тобто всі рішення ухвалюються одноосібно керівником. Структура влади будується як гранично жорстка, вертикально-ієрархічна. Для подолання цього недоліку потрібно змінити стиль керівництва з авторитарного на демократичний, тобто прийняття рішень здійснюється колегіально. При демократичному стилі співробітники - це не просто виконавці чужих рішень, а люди, які мають власні цінності та інтереси.

6. Поширене використання інформаційних технологій і систем стає запорукою вдалого управління підприємствами. Використання сучасних електронних обчислювальних машин, периферійної техніки, засобів (каналів) зв'язку для збирання, обробки і передачі інформації користувачам, істотно впливає на методи виконання функцій управління виробництвом, створює умови для більш оперативного і якісного їх здійснення. Все це сприяє удосконаленню управління об'єктом у цілому і його структурними ланками.

На мою думку, якщо на ТОВ «Сузір’я» реорганізувати процес управління, спираючись на вище наведені методи вдосконалення, то можливість прискорення розвитку конкурентоспроможності в ринкових умовах господарювання стає більш реальною, ніж при існуючій системі організації управління підприємством.

3.2. Удосконалення організаційної структури управління підприємством

Під організаційною структурою управління (ОСУ) організацією розуміється впорядкована сукупність взаємозв'язаних елементів, що знаходяться між собою в стійких відносинах, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого.

В рамках організаційної структури управління протікає управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені функції управління, а отже - права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій організаційну структуру управління можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в межах якої відбувається процес управління, що спрямований на досягнення кінцевої мети менеджменту [14; ст. 210-220].

ОСУ забезпечує стабільність, стійкість управлінської системи, дякуючи чому вона зберігає свої властивості при зміні зовнішніх або внутрішніх умов. Організаційна структура управління відображає відносини, що об’єктивно складаються у межах даної виробничої системи.

Крім того, організаційна структура управління - це одночасно спосіб і форма об'єднання людей для здійснення загальних для них виробничих і управлінських цілей. Вона допомагає працівникам усвідомити своє місце в організації, дякуючи чому вони можуть ефективніше виконувати поставлені перед ними завдання. ОСУ за допомогою певної сукупності відносин та зв’язків всередині колективу забезпечує поєднання усіх складових її частин, стійке існування та стабільне функціонування організації. Оргструктура управління документально фіксується в графічних схемах, штатних розкладах персоналу, положеннях про підрозділи апарату управління, посадових інструкціях окремих виконавців.